ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"28" листопада 2006 р. Справа № 220/3-06
за позовом Приватного підприємця Яхно Ганни Василівни, м. Бровари
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
Броварське міське споживче товариство
до 1) Броварської районної спілки споживчих товариств, м. Бровари;
2) Споживчого товариства "Княжицьке", с. Княжичі, Броварський район
про визнання договору оренди недійсним
Суддя Коротун О.М.
Представники:
позивача Гальмиз О.В. –представник за довіреністю від 19.09.2006р.;
відповідача 1) Балинська Л.М. –представник за довіреністю від 07.04.2006р.;
2) не з’явився;
третьої особи Крупенко С.Ю. –ліквідатор (паспорт СН 208803 (був присутній до перерви)).
За згодою учасників судового процесу у судовому засіданні 28.11.2006 року згідно з ч. 2 ст. 85 ГПК України було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного підприємця Яхно Ганни Василівни (далі –позивач) до Броварської районної спілки споживчих товариств (далі –відповідач 1), Споживчого товариства "Княжицьке" (далі –відповідач 2) за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –Броварське міське споживче товариство (далі –третя особа) про визнання договору оренди недійсним.
Позов обґрунтовано укладенням між відповідачем 1 та відповідачем 2 договору оренди магазину від 06.12.2002р., який на думку позивача є протиправним та таким, який не мав укладатися з підстав вже укладеного між позивачем та третьою особою договору оренди від 02.01.1998 року, також позивач зазначив, що 01.08.2003 року між ним та третьою особою був укладений новий договір оренди, та просив покласти на відповідача судові витрати.
Позивач в позовній заяві та поясненнях від 20.07.2006р. посилається на наступні норми права: ч. 1, 2 ст. 4 Закону України „Про власність”, ч. 2 ст. 48 ЦК УРСР, ст. 151 ЦК УРСР, ст. 161 ЦК УРСР, ст. 162 ЦК УРСР, ст. 258 ЦК УРСР, ст. 268 ЦК УРСР, п. 9 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ч. 1 ст. 203 ЦК України, ст. 215 ЦК України, ст. 216 ЦК України, ст. 515 ЦК України, ст. 525 ЦК України, ст. 761 ЦК України ст. 770 ЦК України.
В судовому засіданні 20.07.2006р. відповідач 1 подав відзив № 167а/1 від 19.07.2006р. на позовну заяву, в якому проти позову заперечив з наступних підстав: 1) відсутній предмет спору; 2) даний спір повинен вирішуватися у суді загальної юрисдикції; 3) відсутнє правове обґрунтування щодо невідповідності спірного договору вимогам закону; не вказано саме норми якого закону порушили відповідачі; не зазначено наслідки визнання цього договору оренди недійсним; 4) рішення господарського суду Київської області по даній справі не може вплинути на права та обов’язки третьої особи; 5) договір оренди від 02.01.1998р. є неукладений, а акт прийому-передачі від 24.03.1998р. не відповідає дійсності; 6) третя особа ніколи не мало у власності магазин № 6, що є об’єктом в договорах оренди; 7) договір оренди від 01.08.2003р. не міг бути укладений, оскільки ліквідатор третьої особи приступив до обов’язків лише 26.09.2003р.; 8) сплинув строк позовної давності.
Ухвалою господарського суду Київської області від 03.07.2006р. було порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду. Зобов’язано учасників судового процесу подати суду певні документи, вчинити певні дії та направити в судове засідання 20.07.2006р. поважних представників.
Ухвалою господарського суду Київської області від 20.07.2006р. відкладено розгляд справи на 21.09.2006р.
Ухвалою господарського суду Київської області від 24.07.2006р. продовжено строк розгляду справи на більш тривалий строк, ніж це передбачено ГПК України за клопотанням сторін.
Ухвалою господарського суду Київської області від 21.09.2006р. відкладено розгляд справи на 05.10.2006р.
Ухвалою господарського суду Київської області від 05.10.2006р. відкладено розгляд справи на 07.11.2006р.
Ухвалою господарського суду Київської області від 07.11.2006р. відкладено розгляд справи на 28.11.2006р.
В судовому засіданні 28.11.2006р. було оголошено про перерву до 28.11.2006р. на 17:30 год. на підставі ст. 77 ГПК України.
В судовому засіданні 28.11.2006р. представник позивача подав заяву про поновлення строку позовної давності від 05.10.2006р. та долучив до матеріалів справи копії ухвал господарського суду Київської області, яким попередні позови поверталися; позов підтримав з підстав, викладених в позовній заяві та з врахуванням поданої заяви про поновлення строку.
Представник відповідача 1 в судовому засіданні 28.11.2006 року позов заперечив.
В судовому засіданні 28.11.2006р. ліквідатор третьої особи факт належності на праві власності у Броварського міського споживчого товариства магазину № 6 в с. Пухівка по вул. Шевченка, 24-а заперечив.
Відповідач 2 у судове засідання 20.07.2006р., 21.09.2006р., 05.10.2006р., 07.11.2006р. та 28.11.2006р. не з’явився, витребуваних судом документів не подав та не обґрунтував суду першої інстанції неможливість виконання вимог суду з причин, що від нього не залежать.
Судом відзначається, що судом було зроблено до Виконавчого комітету Броварської міської ради запит 21.09.2006р. та 05.10.2006р.
Також, судом було зроблено до Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві запит 05.10.2006р.
Через загальний відділ господарського суду Київської області від відповідача 2 надійшла заява, в якій відповідач 2 вказав фактичну адресу, за якою судом надсилалась вся кореспонденція, що підтверджується реєстрами відправки.
При цьому господарський суд Київської області відзначає, що судом було направлено учасникам судового процесу ухвалу від 03.07.2006р. у зв’язку з неявкою представника відповідача 2 йому була направлені ухвали господарського суду Київської області від 20.07.2006р., 21.09.2006р., 05.10.2006р., 07.11.2006р., про що, зокрема, свідчать відмітки канцелярії суду на зворотних сторонах оригіналів згаданих документів та реєстри відправки.
Розглянувши матеріали справи, та заслухавши пояснення учасників процесу, господарський суд Київської області, -
ВСТАНОВИВ:
06.12.2002р. між Броварською райспоживспілкою в особі голови правління Початковської Г.О., що діяла на підставі статуту та Споживчим товариством "Княжицьке" в особі Коновець А.С., що діяв на підставі статуту, було укладено договір оренди основних засобів (далі –спірний договір).
Статтею 41 ЦК УРСР визначено, що угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.
Відповідно до п. 1.1. спірного договору предметом договору є приміщення, розташоване за адресою: с. Пухівка, вул. Шевченка, 24а.
Згідно п. 7.1. спірного договору, цей договір вступає в дію з 06.12.2002 року та діє по 06.12.2003 року.
Відповідно до п. 7.2. спірного договору зміна і розірвання або продовження договору можуть мати місце за погодженням сторін.
Згідно ст. 256 ЦК УРСР за договором майнового найму наймодавець зобов'язується надати наймачеві майно у тимчасове користування за плату.
Відповідно до ст. 258 ЦК УРСР строк договору майнового найму визначається за погодженням сторін, якщо інше не встановлено чинним законодавством.
За результатом розгляду спору судом встановлено, що укладений між відповідачем 1 та відповідачем 2 спірний договір не містить невідповідності вимогам закону, тому в позові слід відмовити через наступне.
Позивач усно в судовому засіданні зазначив, що Постановою про відсторонення обвинуваченого від посади від 28.10.2002 року (яка залучена до матеріалів справи) Початовську Галину Опанасівну було усунуто з посади голови правління Броварської райспоживспілки (про що зазначено в протоколі судового засідання). Мотиви позивача про усунення Початовської Галини Опанасівни не приймається, як підстава для задоволення позову з огляду на те, що рішенням Броварського міськрайоного суду Київської області від 07.07.2004р. по справі № 2-1976-2004 за заявою прокурора м. Бровари про визнання незаконним та скасування рішення Броварської райспоживспілки встановлено факт того, що Початковська Г.О. не була обмежена в праві перебувати на посаді голови правління Броварської райспоживспілки, а вирок Броварського міського суду від 21.01.2003р. набрав законної сили після укладення спірного договору. Рішенням Апеляційного суду Київської області по справі № 3462/2004 рішення Броварського міськрайоного суду Київської області від 07.07.2004р. залишено без змін.
Відповідно до п. 4 ст. 35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
З огляду на вищевикладене Початковська Г.О. не була позбавлена права укладати спірний договір.
Посилання позивача на ч. 2 ст. 48 ЦК УРСР про невідповідність спірного договору вимогам закону, судом не приймається, оскільки позивачем не вказано, в чому саме спірний договір не відповідає вимогам закону та якого саме, а за результатом розгляду справи суд порушень законодавства не встановив.
Аналогічна позиція міститься в п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про визнання угоди недійсними” № 3 від 28.04.78 (із змінами і доповненнями), згідно якої угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.
В п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про визнання угоди недійсними” № 3 від 28.04.1978р. (із змінами і доповненнями) зазначено, що за правилами ст. 48 ЦК УРСР угода визнається недійсною при невідповідності її не тільки законові, а й іншим актам, виданим органами державної влади і управління в межах наданої їм компетенції. У разі визнання угоди недійсною за ст. 48 ЦК УРСР суд повинен у рішенні послатися і на нормативний акт, вимогам якого угода не відповідає.
Посилання позивача на договір оренди від 02.01.1998 року, укладений між ним та третьою особою не може вважатись підставою для визнання спірного договору недійсним з огляду на те, що в п. 1.1. Договору оренди від 02.01.1998 року зазначений магазин № 6 в с. Пухівка по вул. Шевченка –площею 24 м2, а в п. 1.1. спірного договору інша адреса; в акті прийому-передачі від 24.03.1998р. зазначено, що передається магазин № 6 Броварського міського споживчого товариства: с. Пухівка, вул. Шевченка, 26 з іншою площею магазина, в акті не зазначено осіб, які підписали його, також в ньому не зазначено, частиною якого договору він являється.
Тому вказаний доказ не приймається судом на підставі ст.ст. 33, 34 ГПК України.
Також, позивач, посилаючись на частини 1 та 2 статті 4 Закону України „Про власність”, на обґрунтування своїх позовних вимог посилається на свідоцтво від 19.12.2001 року про право власності на магазин № 6 по вул. Шевченка, 24-а в с. Пухівка, як доказ права власності Броварського міського споживчого товариства. Судом не приймається дане свідоцтво, як доказ права власності Броварського міського споживчого товариства, оскільки рішенням господарського суду Київської області від 15.04.-22.04.2002р. по справі № 31/17-02 за позовом Броварської райспоживспілки до Виконавчого комітету Пухівської сільської ради за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Броварське міське споживче товариство про визнання недійсним рішення виконкому та свідоцтва про право власності визнано недійсним рішення виконкому Пухівської сільської ради від 23.11.2001 № 252 „Про оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна Броварському міському споживчому товариству”, яким оформлено право власності Броварському міському споживчому товариству на об’єкти нерухомого майна в с. Пухівка: магазин „Продтовари № 6” та визнано недійсним свідоцтво від 19.12.2001р., видане Виконкомом Пухівської сільської ради, про право власності на магазин „Продтовари № 6”, який розташований: с. Пухівка, вул. Шевченка, 24-а. Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу з доданими до неї документами на рішення господарського суду Київської області від 15.04.04.2002р. у справі № 31/17-02 повернуто Броварському міському споживчому товариству. Отже, надане рішення набрало законної сили.
Таким чином суду не надано доказів належності на праві власності спірного майна третій особі.
Тому посилання позивача на статтю 268 ЦК УРСР не приймаються судом, як необґрунтоване.
Крім того, в судовому засіданні 28.11.2006р. представник позивача надав на огляд оригінал договору оренди від 02.01.1998 року, з якого вбачається, що в п. 9.2. договору зроблено дописку (виправлення) невідомою особою щодо терміну закінчення строку дії договору без відповідного узгодження сторін з цього приводу.
Щодо посилання позивача на укладення нового договору оренди від 01.08.2003 року, підписаного позивачем та Броварським міським споживчим товариством в особі ліквідатора Шкабрія М.П., судом цей документ не приймається, оскільки арбітражний керуючий –ліквідатор Броварського районного споживчого товариства Шкабрій М.П. був призначений на посаду ліквідатора Броварського районного споживчого товариства ухвалою господарського суду Київської області від 11.09.2003 року, отже 01.08.2003р. не мав законних підстав для укладення такого договору та не міг підписати такий договір до призначення його судом на посаду ліквідатора.
Таким чином, дія попереднього договору третьої особи з позивачем закінчила, а за результатом розгляду спору порушення прав позивача спірним договором не встановлено.
Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
З посилань позивача на ст. 151 та ст. 161 ЦК УРСР також не вбачається порушення саме його прав, оскільки позивач не є стороною спірного договору.
Посилання позивача на новий ЦК України, як підставу задоволення позовних вимог суд відхиляє, оскільки спірний договір укладено 06.12.2002 року, тому до спірних правовідносин застосовується Цивільний кодекс УРСР, що діяв на момент укладення спірного договору.
З 01.01.2004 р. набрали чинності Цивільний та Господарський кодекси України.
Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Судом не розглядається заява позивача про поновлення строку та заперечення відповідача 1 про пропущення позивачем строку позовної давності, оскільки висновок суду про необґрунтованість вимог позивача виключає відмову в позові за пропуском строку позовної давності, адже правила про позовну давність можуть застосовуватись лише тоді, коли доведено існування самого суб’єктивного права. У випадку, коли суд на підставі досліджених у судовому засіданні доказів установить, що право позивача, про захист якого він просить, відповідачем не порушене, ухвалюється рішення про відмову в задоволенні позову саме з цих підстав, а не через пропуск строку давності. Якщо ж буде встановлено, що таке право позивача порушено і строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд на підставі статті 80 Цивільного кодексу Української РСР ухвалює рішення, яким відмовляє в позові у зв’язку із закінченням строку давності (аналогічна позиція міститься в Постанові Вищого господарського суду України від 27.07.2006 року у справі № 82/14-05).
Позивач не надав суду доказів порушення його прав, а доводи щодо недійсності спірного договору з підстав невідповідності закону спростовані наведеним у рішенні.
У зв’язку з відмовою в позові судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 2, 33, 34, 44, 49, 83-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
вирішив:
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
01.12.2006р.
Суддя Коротун О.М.