АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА

Апеляційне провадження №22-ц/2690/10214/13 Головуючий в 1 інстанції - Борденюк В.В. Доповідач - Желепа О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Желепи О.В.

суддів Кабанченко О.А., Рубан С.М.

при секретарі Кацідим В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 29 травня 2013 року в справі за позовом Приватного акціонерного товариства Спільне підприємство «Партнер» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості , -

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

ПАТ СП «Партнер» звернулось з позовом до відповідача про стягнення боргу в сумі 5 980 грн. , пені 7785 грн. за договором № 742 від 15.12.2005 року на експлуатацію та обслуговування наполовину підземних гаражів - стоянок, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань .

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 29 травня 2013 року позов задоволено частково.

Стягнуто з відповідачки борг за невиконання умов договору 5980 грн. основного боргу та 5 000 грн. пені , 214,60 грн. судових витрат.

Не погодившись з таким рішенням відповідачка через свого представника подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення скасувати та ухвалити нове рішення яким в позові відмовити.

Скарга обґрунтована тим, що відповідно до умов договору , укладеного між сторонами відповідач брав на себе зобов`язання виключно з охорони та зберігання легкового автомобіля Опель-Астра, 2003 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1.

Ніяких інших обов`язків з надання буд-яких послуг позивач на себе не брав. Так як з лютого 2009 року автомобіль відповідачем продано, а тому з вказаного періоду жодні послуги відповідачу не надавались.

В скарзі також є посилання на ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» відповідно до якої нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Так, як відповідачці позивачем щомісячно не доводився розмір експлуатаційних витрат машино-місця, не виставлялись обґрунтовані рахунки, остання умови договору не порушувала.

Крім того ч.2 ст. 977 ЦК України передбачено, що прийняття автомобіля на зберігання посвідчується квитанцією, яка в матеріалах справи відсутня, та позивачем не видавалась.

Всі вищенаведені порушення змусили відповідача, звернутись з позовом про розірвання договору.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача доводи скарги підтримав.

Представник позивача проти доводів скарги заперечував.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд вважав встановленими такі обставини.

Між сторонами 15 грудня 2005 року був укладений договір № 742 відповідно до умов якого відповідачка взяла на себе зобов`язання вчасно вносити щомісячно внески за охорону автомобіля та експлуатаційні витрати відповідно до умов договору.

За п. 4.1 цього Договору, власник зобов`язаний своєчасно вносити СП «Партнер» внески за охорону автомобіля та на експлуатаційні витрати ( п.3.1), у випадку затримки платежу за кожний день прострочення останній сплачує пеню в розмірі 0,5% суми затриманого платежу.

Відповідачка вказані умови договору не виконувала внаслідок чого в неї за період з 01.02.2010 року по 01.08.2012 року виникла заборгованість в сумі 5980 грн.

Встановивши, що вищенаведений договір між сторонами не розірваний, відповідачка в односторонньому порядку відмовилась виконувати умови договору, суд на підставі ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, стягнув заборгованість та штрафні санкції з застосуванням ст. 551 ЦК України.

Вищенаведені обставини справи які суд вважав встановленими є доведеними.

Висновки суду про наявність підстав для задоволення позову відповідають цим обставинам та вимогам закону.

Доводи скарги з приводу не надання позивачем послуг з охорони автомобіля через його відчуження, не звільняє відповідача від обов`язку вносити оплату на експлуатаційні витрати, які включають в себе в тому, числі оплату праці працівників, орендну плату за використання земельної ділянки, витрати на електроенергію, вивіз сміття, ремонтно-будівельні роботи і т.п. За змістом п.2.3, 2.5, 3.1-4.1, 5.2 укладеного сторонами договору відповідачка повинна сплачувати щомісячні платежі потягом дії цього договору. Припинення таких обов`язків відповідачки за п.2.5, 5.2 Договору передбачено у випадку продажу (оренди), коли власник цього гаража мав поставить до відома адміністрацію підприємства, здати перепустку, а новий власник укласти догові на експлуатацію та обслуговування або у випадку розірвання цього договору.

Доводи апеляційної скарги з приводу звернення позивача до суду з позовом про розірвання договору не впливають на правильність постановленого рішення, тому,що в матеріалах справи відсутні докази, що в період за який стягнуто борг, договір вже був розірваний.

Доводи з приводу не застосування судом Закону України Про захист прав споживачів», щодо тлумачення умов договору також не приймаються, тому, що положення договору,які зазначено вище, однозначно містять умови щодо оплати експлуатаційних витрат, а тому суд правомірно їх витлумачив та стягнув борг.

Посилання в скарзі на не вірний розрахунок позивача також є не конкретними.

Доводи з приводу того, що позивач не надавав відповідачу щомісячно обґрунтовані розрахунки своїх витрат також не спростовують висновків суду, тому, що умовами договору не передбачений такий обов`язок позивача. Крім того судом встановлено, що собівартість утримання машино-місця визначається п 2.3 договору № 742, укладеного між сторонами та у відповідності із п.6.7 Закону України «Про ціни та ціноутворення». Суду не надано доказів, що визначений позивачем щомісячний платіж , який вносять всі власники машино-місця є завищеним та не відповідає витратам на утримання майна відповідача.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що судом першої інстанції дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313- 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 29 травня 2013 року залишити без змін .

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Судді: