Судове рішення #31132622

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА


1[1]

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


16 липня 2013 рокуколегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді - Юрдиги О.С.

суддів - Сітайло О.М., Фрич Т.В.,

за участю секретаря - Віхренко В.С., Шаріпової Р.К.,

прокурора - Карпука Ю.А.,

захисника - ОСОБА_1,

представника потерпілого ОСОБА_2 - ОСОБА_3

засудженого - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засудженого ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_3 в інтересах потерпілого ОСОБА_2, на вирок Печерського районного суду м. Києва від 20 грудня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :


Вироком Печерського районного суду м. Києва від 20 грудня 2012 року

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, не судимого

засуджено за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки;

- за ч. 4 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.

На підставі ч.1, ч.2 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на 5 років.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком на 3 роки, та з покладенням на нього певних обов'язків передбачених п.п.2,3,4 ст.76 КК України.

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 задоволено, цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_4 на користь: ОСОБА_6 - 20 200 грн., ОСОБА_7 - 353 500 грн., ОСОБА_2 - 279 475 грн., ОСОБА_5 20722 грн.

Згідно вироку суду, ОСОБА_4 визнано винним у злочинах, вчинених за наступних обставин.

ОСОБА_4 з метою заволодіння чужим майном, що належить ОСОБА_6 ввівши його в оману, завірив, що має впливові зв'язки в органах виконавчої влади та може допомогти йому в оформлені документів на приватизацію нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2.

23 січня 2006 року ОСОБА_6 знаходячись за адресою: : АДРЕСА_2, довірившись ОСОБА_4 щодо наявності впливових зв'язків в органах виконавчої влади та можливості допомогти формити документи на приватизацію вказаного нежитлового приміщення, передав грошові кошти в розмірі 2000 доларів США, що за курсом НБУ на момент вчинення злочину становило 10100 грн. Також 25 липня 2006 року за цією ж адресою передав ОСОБА_4 ще 2 000 доларів США. Проте, ОСОБА_4 взяті на себе перед ОСОБА_6 зобов'язання щодо оформлення документації на приватизацію приміщення не виконав, а отримані кошти витратив на власні потреби, чим заподіяв потерпілому значну матеріальну шкоду в розмірі 20200 грн.

Крім того, ОСОБА_4 з метою заволодіння чужим майном, що належить ОСОБА_7, діючи повторно із корисливих спонукань, ввів його в оману, завіривши, що має впливові зв'язки та може допомогти йому в підготовці та оформлені документів для зміни цільового призначення земельної ділянки. У червня 2007 року, ОСОБА_7, за адресою м. Київ, бул. Лесі Українки, 24, довірившись ОСОБА_4, передав йому кошти 70 000 дол. США, що згідно курсу НБУ на момент вчинення злочину складало 353 500 грн., що є особливо великим розміром. ОСОБА_4 свої зобов'язання щодо підготовки та оформлення документів для зміни цільового призначення земельної ділянки не виконав, кошти потерпілому не повернув, розпорядився ними на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_7 матеріальну шкоду в особливо великому розмірі на суму 353 500 грн.

Також, ОСОБА_4, з метою повторного заволодіння чужим майном, щоналежить ОСОБА_2, діючи умисно із корисних спонукань, завірив потерпілого, що може допомогти йому в оформленні документів на земельну ділянку. Після чого, ОСОБА_2 у період часу з 12.11.2007р. по 12.12.2007р.,

знаходячись по АДРЕСА_4, довірившись ОСОБА_4 щодо правдивості його слів, передав йому грошові кошти в сумі 350 975 грн., що є особливо великим розміром. Однак, ОСОБА_4 взяті на себе зобов'язання перед ОСОБА_2 не виконав, гроші витратив на власні потреби, чим заподіяв потерпілому матеріальному шкоду в особливо великому розмірі.

Окрім того, ОСОБА_4, діючи повторно, з метою заволодіння чужим майном ОСОБА_5, завірив його, що може допомогти в оформлені документів в Бюро технічної інвентаризації м. Києва. Після чого, ОСОБА_5 в кінці травня 2011 року, біля будинку №145/1 по вул. В. Васильківська в м. Києві, довірившись ОСОБА_4, передав йому кошти в сумі 2600 дол. США, що за курсом НБУ на момент вчинення злочину складало 20722 грн. Однак, в подальшому ОСОБА_4 взяті на себе зобов'язання щодо оформлення документів не виконав, а витратив грошові кошти на власні потреби, заподіявши потерпілому значну матеріальну шкоду.

Прокурор, подав апеляцію з доповненнями, в якій, не оспорюючи фактичні обставини справи та кваліфікацію дій засудженого, просить вирок скасувати, постановити новий вирок, яким призначити покарання ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 190 КК України 3 роки позбавлення волі, за ч.4 ст190 КК України - 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна. На підставі ч. 1, 2 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна. В решті вирок залишити без зміни.

Свої вимоги прокурор обґрунтовує тим, що суд не правильно застосував кримінальний закон, оскільки призначив покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засудженого та безпідставно звільнив засудженого від відбування покарання. Вважає, що суд не врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до середньої тяжкості та особливо тяжких злочинів, є умисними та корисними. Судом не дано оцінки особі засудженого, який офіційно не працює, за дисциплінарний поступок анульовано його свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, а також його ставлення до вчинених злочинів, оскільки своєї вини не визнав.

Засуджений ОСОБА_4 просить вирок суду скасувати, кримінальну справу закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину.

Посилається на те, що наміру привласнювати грошові кошти потерпілих у нього не було. При цьому зазначає, що потерпілий ОСОБА_6 у судовому засіданні не заперечував факту часткового надання ним послуг з оформлення державного акта на земельну ділянку. Однак, приватизувати приміщення, орендарем яких є його підприємство, виявилося не можливим, у зв'язку з недостатністю коштів. По епізоду з ОСОБА_7 зазначає, що між ними мала місце цивільно-правова угода, по якій він виконав лише певний обсяг робіт. Виконати взяті зобов'язання до кінця теж виявилося не можливо, що було обговорено з ОСОБА_7 та ОСОБА_21, який також був учасником договору. Він пропонував ОСОБА_7 повернути частину коштів або надати інші послуги. Вважає, показання ОСОБА_7 неправдивими. Потерпілому ОСОБА_2 він повернув 13000 доларів США, і зустрічей з ним не уникав. Стверджує, що наявність у нього грошових зобов'язань, не свідчить про намір привласнити грошові кошти, не виконуючи взяті зобов'язання, а тому, його стосунки з потерпілими носять виключно цивільно-правовий характер.

В апеляції захисник ОСОБА_3 в інтересах потерпілого ОСОБА_2 просить вирок суду в частині призначеного покарання скасувати, постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_4 покарання за ч.2 ст.190 КК України - 3 роки позбавлення волі, за ч.4 ст.190 КК України - 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна. На підставі ч.1, 2 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Цивільний позов ОСОБА_2 задовольнити повністю, стягнути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 451 604,50 грн.

Посилається на неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. Вважає, що у жодному з епізодів, відсутні обставини, що пом'якшують покарання. Повернення ОСОБА_2 незначної часини грошових коштів не може розглядатися, як часткове добровільне відшкодування завданого збитку, оскільки відповідні дії вчинено засудженим виключно з метою ухилення від кримінальної відповідальності. При призначенні покарання ОСОБА_4, судом не враховано: невизнання ним вини та відсутність розкаяння; систематичний характер вчинення умисних і корисних злочинів, у тому числі вчинення шахрайських дій під час здійснення професійної діяльності адвоката; вчинення особливо тяжких злочинів та не відшкодування завданих збитків.

Зазначає, що судом неправильно вирішено цивільний позов потерпілого ОСОБА_2, оскільки він має право на стягнення із ОСОБА_4 грошових коштів у більшому розмірі, ніж задоволено судом. Зокрема, у мотивувальній частині вироку встановлено, що ОСОБА_2 передав ОСОБА_4 69 500 доларів США., що на момент шахрайського заволодіння цими коштами, еквівалентно 350 975 грн. Однак, судом задоволено позов на суму 279 475 грн., що не покриває збитку, завданого ОСОБА_2. Всі розрахунки між потерпілим ОСОБА_2 та ОСОБА_4 відбувалися у доларах США. ОСОБА_4 заволодів 69 500 доларів США, з яких повернуто 13 000 доларів США, залишилося не відшкодовано 56 500 доларів США., що з урахуванням офіційного курсу долара США станом на 04 грудня 2012 року становить 451 604,50 грн., які підлягають стягненню на користь потерпілого ОСОБА_2

Заслухавши суддю доповідача, пояснення прокурора та представника потерпілого, які підтримали подані апеляції та просили їх задовольнити, а також заперечили проти апеляції засудженого, ОСОБА_4 та його захисника, про підтримання апеляції засудженого та заперечували проти задоволення апеляції прокурора та представника потерпілого, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляцій, провівши судове слідство та судові дебати, надавши засудженому останнє слово, колегія суддів приходить до висновку, що апеляції прокурора та представника потерпілого підлягають частковому задоволенню, а апеляція засудженого - залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи, є обґрунтованими, підтверджуються зібраними у встановленому законом порядку доказами, які ретельно досліджено, належно оцінено судом та детально викладені у вироку.

На підтвердження винуватості ОСОБА_4 у заволодінні грошовими коштами ОСОБА_6 у сумі 4 000 дол. США, суд першої інстанції обґрунтовано послався на показання потерпілого ОСОБА_6. Згідно його показань, на початку 2006 року, він познайомився зі ОСОБА_4 та розповів йому про свої наміри приватизувати нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_2. ОСОБА_4 погодився йому допомогти, а тому він видав на нього доручення на представництво інтересів ДП ''Атлантік'', яке орендувало зазначені приміщення, а також у два етапи передав винагороду в сумі 4 000 дол. США. ОСОБА_4 в свою чергу повинен був протягом 5-6 місяців отримати довідку з ДП ''Наш дім'', на балансі якого знаходився вказаний будинок щодо відсутності заперечень на відчуження приміщення; зібрати документи щодо приватизації нежитлових приміщень, подати їх до Фонду державного майна України для отримання дозволу на відчуження приміщень та укласти договір викупу. Однак, взяті на себе зобов'язання в обумовлений строк ОСОБА_4 не виконав, а постійно придумував причини продовження строку оформлення документів. Через дев'ять місяців, він самостійно поцікавився, що зробив ОСОБА_4 на виконання обумовлених зобов'язань, однак дізнався, що до ДП ''Наш дім'' та Фонду державного майна України засуджений не звертався. На підставі цього, зробив для себе висновок, що ОСОБА_4 навіть не розпочинав виконувати взяті на себе зобов'язання.

Крім того, факт отримання засудженим від потерпілого коштів у сумі 4 000 доларів США підтверджуються відповідними розписками про отримання коштів. Засуджений під час судового слідства в суді першої інстанції не заперечував наведених обставин, як і те, що він не звертався до ДП ''Наш ДІМ'' з заявою про надання дозволу на відчуження нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2.

За епізодом шахрайського заволодіння грошей потерпілого ОСОБА_7, суд першої інстанції обґрунтовано прийняв до уваги показання потерпілого, які були послідовними як на досудовому слідстві, так і в суді. Зокрема, він зазначив, що влітку 2007 року йому порекомендували ОСОБА_4, як особу, яка може вирішити питання щодо зміни цільового призначення земельної ділянки. На його пропозицію, ОСОБА_4 взяв на себе зобов'язання по підготовці та оформленню документів щодо зміни цільового призначення земельної ділянки за адресою: Київська область, Кагарлицький район, с. Гребені. На прохання ОСОБА_4, договір про надання юридичних послуг вони уклали заднім числом - 1 березня 2006 року. Складовою частиною договору був графік виконання робіт та визначений конкретний перелік документів, які ОСОБА_4 повинен отримати у відповідних інстанціях. Відповідно до укладеного договору, ОСОБА_4 протягом 45 днів повинен був отримати розпорядження Кагарлицької РДА Київської області ''Про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки'', за що фактично отримав 70 000 дол. США. Однак, взятих на себе зобов'язань ОСОБА_4 не виконав, грошові кошти не повернув. Від посадових осіб Кагарлицької РДА, йому стало відомо, що засуджений не вчинив жодних дій направлених на зміну цільового призначення земельної ділянки.

Ці показання повністю узгоджуються із показаннями свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 та підтверджуються дослідженими судом іншими доказами. Крім того, факт отримання ОСОБА_4 від потерпілого ОСОБА_7 коштів у сумі 70 000 дол. США, підтверджується розпискою засудженого та не заперечувався ним у судовому засіданні в суді першої інстанції.

На підтвердження шахрайського заволодіння ОСОБА_4 коштів потерпілого ОСОБА_2, суд врахував показання потерпілого. Згідно цих показань на початку 2007 року він познайомився із засудженим та звернувся до нього з питанням допомогти викупити станцію технічного обслуговування за адресою: АДРЕСА_4, на що він погодився. Влітку 2007 року в присутності співвласників СТО ОСОБА_14 та ОСОБА_15, передав ОСОБА_4 в декілька етапів 69 500 дол. США для оформлення документів на викуп земельної ділянки. Після того, як засуджений отримав від нього кошти, він неодноразово запевняв, що всі документи уже зібрані та знаходяться на узгоджені в КМДА та Київраді. Зрозумівши, що ОСОБА_4 його обманув, вирішення питання щодо викупу земельної ділянки ОСОБА_2 доручив директору ТОВ ''Юніков ЛТД'' ОСОБА_16, яка вирішила позитивно дане питання.

Крім того, факт отримання ОСОБА_4 від потерпілого ОСОБА_2 грошей у зазначеній сумі підтверджується показаннями свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15 та відповідними розписками засудженого, за якими останній зобов'язався не пізніше 10 березня 2008 року повернути грошові кошти в повному обсязі у зв'язку з невиконанням взятих на себе зобов'язань щодо викупу земельної ділянки.

За епізодом шахрайського заволодіння грошовими коштами потерпілого ОСОБА_5, суд обґрунтовано послався на його показання, які на досудовому слідстві та у суді були послідовні та підтверджували фактичні обставини справи. З показань потерпілого убачається, що у травні 2011 року в нього виникли труднощі з отриманням витягу з Бюро технічної інвентаризації м. Києва на приміщення по АДРЕСА_5 після перепланування. За браком часу, він звернувся з цим питанням до ОСОБА_4, який погодився на пропозицію та попросив за це винагороду в розмірі 2600 дол. США. В кінці травня 2011 року, він передав засудженому обумовлену суму та копію експлікації з БТІ, при цьому останній запевнив, що інших документів йому не потрібно, а на об'єкт прийде технік з БТІ та зробить заміри. Через два тижні, він поцікавився у ОСОБА_4 чи готовий витяг, на що він повідомив, що людина, яка безпосередньо займалась в БТІ цим питанням у відпустці, а потім неодноразово обіцяв, що технік прийде. Дійсно до приміщення приходив чоловік, який представився техніком з БТІ та повідомив, що він від ОСОБА_4 Оглянувши приміщення, будь-яких замірів приміщення не робив, сказав, що усі запитання з цього приводу до ОСОБА_4. Через проміжок часу він домовився про зустріч із ОСОБА_4, на якій він повідомив про ускладнення щодо отримання витягу з БТІ, після чого зустрічей уникав, на телефонні дзвінки не відповідав. Запідозривши, що ОСОБА_4 його обманює, він звернувся до юридичної фірми, в якій його проконсультували, що для вирішення питання, за яке взявся засуджений, останній мав би отримати доволі великий пакет документів, без яких отримати витяг в БТІ неможливо.

Підтримуючи свою апеляцію, засуджений ОСОБА_4 в апеляційному суді, не заперечував обставин отримання від потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 грошових коштів у розмірах та на цілі, зазначені потерпілими.

Посилання засудженого на наявність між ним та потерпілими цивільно-правових відносин, колегія суддів вважає надуманими, оскільки аналіз наведених доказів, поведінка та дії засудженого у своїй сукупності свідчать про те, що ще в момент отримання від потерпілих грошових коштів ОСОБА_4 мав намір їх привласнити, не виконуючи взяті на себе зобов'язання.

Наявні у справі докази, відповідають вимогам закону щодо їх допустимості, достовірності та достатності.

Підстав для закриття кримінальної справи щодо ОСОБА_4, як про це ставиться питання в апеляції засудженого, колегія суддів не вбачає.

Крім того, колегія суддів вважає безпідставними доводи викладені в апеляції представника потерпілого, щодо необхідності зміни вироку суду в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_2, шляхом стягнення на користь потерпілого 451 604, 50 гривні. Питання щодо цивільного позову вирішено судом відповідно до вимог законодавства. ОСОБА_2 звернувся із цивільним позовом в національній валюті, а тому змінені позовні вимоги з урахуванням зростання курсу долара США до гривні є безпідставними.

Колегія суддів уважає, що судовий розгляд справи проведено повно, всебічно та об'єктивно.

Кваліфікацію дій ОСОБА_4 за ч.2 ст.190 та ч.4 ст.190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), що заподіяло значної шкоди потерпілим, у тому числі повторно, а також заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство) в особливо великих розмірах, судом визначено правильно.

Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Призначене покарання за своїм видом та розміром повинно бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.

При призначенні покарання ОСОБА_4 суд дотримався зазначених вимог, врахувавши ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу засудженого, тривалий час займався адвокатською діяльністю, вперше притягається до кримінальної відповідальності, розлучений, є батьком трьох дітей, хворіє на туберкульоз. Суд обґрунтовано визнав обставиною, що пом'якшує покарання, - часткове відшкодування завданої шкоди та вказав на відсутність обставин, що обтяжують покарання.

З урахуванням викладених обставин, суд правильно визначив вид та розмір покарання за злочини, передбачені ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 190 КК України, у виді позбавлення волі, а також обґрунтовано визначив остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим відповідно до ст. 70 КК України.

Колегія суддів не убачає підстав для призначення засудженому покарання за ч. 2 ст. 190 КК України у виді 3 років позбавлення волі та за ч. 4 ст. 190 КК України у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що належить йому на праві власності, про що ставить в апеляціях прокурор та представник потерпілого.

Разом з тим заслуговують на увагу доводи апеляцій прокурора та представника потерпілого про безпідставне застосування судом положень ст. 75 КК України та звільнення ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням.

Так, згідно зі вимогами ст.75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення його від відбування покарання з випробуванням. Стаття 75 КК України застосовується лише у тому разі, коли для цього є умови і підстави.

Звільняючи ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, суд не навів переконливих доводів на підтвердження прийнятого рішення про можливість його виправлення без реального відбування покарання.

Так, приймаючи рішення про звільнення засудженого ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України, суд послався на позитивні дані про особу засудженого, наявність на його утриманні малолітньої дитини, а також те, що він хоча і не визнав свою вину, проте не заперечував фактичних обставин справи в частині отримання від потерпілих грошових коштів, вживає дієвих заходів щодо відшкодування завданої шкоди, і сама лише тяжкість вчинених злочинів в даному випадку не може бути єдиною та безумовною підставою для призначення реального покарання.

Проте, згідно з вимогами ст. 75 КК України, для звільнення особи від відбування покарання з випробуванням необхідно врахувати не тільки дані про особу засудженого та обставини, що пом'якшують покарання, а й ступінь тяжкості вчиненого злочину, виходячи з особливостей та обставин його вчинення.

Суд першої інстанції, хоча і зазначив, але фактично не взяв до уваги те, що ОСОБА_4 вчинив умисні та корисні злочини, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до середньої тяжкості та особливо тяжких злочинів, кількість вчинених ним епізодів шахрайства та розмір заподіяної шкоди, особу засудженого, який офіційно не працював, рішенням Київської міської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури анульоване його свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю у зв'язку з невиконанням перед іншими особами кредитних зобов'язань, відношення засудженого до вчинених злочинів, який свою вину не визнавав, завданих збитків потерпілим фактично не відшкодував.

На переконання колегії суддів наведене свідчить про те, що виправлення засудженого не можливе без ізоляції його від суспільства а тому в цій частині апеляції прокурора та представника потерпілого є обґрунтованими та підлягають задоволенню із скасуванням вироку суду першої інстанції та постановленням нового вироку.

Призначаючи ОСОБА_4 покарання, колегія суддів відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до середньої тяжкості та особливо тяжких злочинів, особу засудженого, який вперше притягається до кримінальної відповідальності, розлучений, є батьком трьох дітей, має на утриманні малолітню дитину, хворіє на туберкульоз, офіційно не працює, рішенням Київської міської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури анульоване його свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю у зв'язку з невиконанням перед іншими особами кредитних зобов'язань, його відношення до вчиненого, не відшкодування збиків потерпілим, а тому вважає, що ОСОБА_4 повинно бути призначене покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій ч. 2 ст. 190 та ч. 4 ст. 190 України, з конфіскацією всього майна, що належить йому на праві власності. Саме таке покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення, перевиховання та попередження нових злочинів.

Керуючись ст.ст. 365, 366, 367, 371, 378 КПК України, та п.п. 11, 13, 15 розділу ХІ Перехідних положень КПК України (2012 року), колегія суддів

З А С У Д И Л А :

Апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та представника потерпілого ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково, а апеляцію засудженого ОСОБА_4, залишити без задоволення.

Вирок Печерського районного суду м. Києва від 20 грудня 2012 року щодо ОСОБА_4 в частині призначеного покарання скасувати і постановити в цій частині новий вирок.

Призначити ОСОБА_4 покарання за ч. 2 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки; за ч.4 ст.190 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років з конфіскацією майна, що належить йому на праві власності.

На підставі ч.1, ч.2 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років з конфіскацією всього майна, що належить йому на праві власності.

До вступу вироку в законну силу, запобіжний захід ОСОБА_4 залишити попередній - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

У решті вирок Печерського районного суду м. Києва від 20 грудня 2012 року щодо ОСОБА_4 залишити без зміни.

Вирок може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ через Апеляційний суд міста Києва протягом місяця з моменту його проголошення.

Судді:

Юрдига О.С. СітайлоО.М. Фрич Т.В.




[1] Справа № 11/796/1311/2013 Категорія КК: ч.2 ст. 190, ч.4 ст.190

Головуючий у першій інстанції - Кицюк В.П.

Доповідач - Юрдига О.С.




Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація