Справа № 379/805/13-к Головуючий у І інстанції Бойко

Провадження № 11-кп/780/310/13 Доповідач у 2 інстанції Костенко І.В.

Категорія 18 24.07.2013

УХВАЛА

Іменем України

24 липня 2013 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Полосенка В.С.

суддів Костенко І.В., Матюшка М.П.

при секретарі Шовкоплясі С.П.

за участю прокурора Скрипки І.М.

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження № 12012100290000001 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Таращанського районного суду Київської області від 22 травня 2013 року, яким,-

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, з неповною середньою освітою, не працюючого, раніше судимого:

- 28.05.2010 року вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 185, ч.2 ст. 289. ст.ст. 69,70 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі,

- 10.06.2011 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області відповідно до ст. 81 КК України умовно-достроково звільнений від відбування покарання на 1 рік 5 місяців 2 дні,

засуджено за ч.2 ст.185 КК України на 2 (два) роки позбавлення волі; за ч.3 ст.185 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі.

На підставі ст..70 КК України остаточно призначено ОСОБА_2 покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст.ст.71, 81 КК України до покарання, призначеного за новим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 28.05.2010 року і остаточно призначено ОСОБА_2 покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 2 400 (дві тисячі чотириста) грн.. матеріальної шкоди.

Вироком вирішено питання речових доказів.

Колегія суддів,-

В С Т А Н О В И Л А:

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за те, що він 06.02.2012 року близько 21 години 00 хвилин, прийшовши в гості до свого знайомого ОСОБА_4, де через відчинені двері зайшов до будинку, розташованого по АДРЕСА_2, в якому нікого не було та побачивши у веранді вказаного будинку бензопилу, діючи з корисливих мотивів, користуючись відсутністю господаря та осіб, які б могли завадити вчиненню крадіжки, повторно, таємно викрав з веранди бензопилу марки «Протон» вартістю 500 грн., якою розпорядився на власний розсуд, заподіявши потерпілому ОСОБА_4 матеріальної шкоди на загальну суму 500 грн.

Крім того, ОСОБА_2, в період часу з 11.05.2012 року по 14.05.2012 року, точна дата слідством невстановлена, діючи з корисливих мотивів, з метою крадіжки чужого майна, прийшов до сараю, розташованого по вул. Богдана Хмельницького, 50, в м.Тараща Київської обл., та користуючись відсутністю господаря та осіб, які б могли завадити вчиненню крадіжки, таємно проник до приміщення сараю ОСОБА_3, звідки повторно, таємно викрав її майно, заподіявши потерпілій ОСОБА_3 матеріальної шкоди на загальну суму 3701,00 грн., яким розпорядився на власний розсуд.

Крім того, 09.10.2012 року близько 23 год. 00 хв., ОСОБА_2,, діючи з корисливих і мотивів, з метою крадіжки чужого майна, прийшов до садиби, розташованої по АДРЕСА_3, та користуючись відсутністю господаря та осіб, які б могли завадити вчиненню крадіжки, таємно пройшов, шляхом вільного доступу, через незачинені ворота, до подвір'я ОСОБА_5, звідки повторно, таємно викрав його майно, заподіявши потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 2398 грн., яким розпорядився на власний розсуд.

Крім того, 10.10.2012 року, близько 20 години 00 хвилин, ОСОБА_2, діючи з корисливих мотивів, з метою крадіжки чужого майна, користуючись відсутністю господаря та осіб, які б могли завадити вчиненню крадіжки, прийшов до гаража, що розташований в подвір'ї багатоквартирного будинку, що в АДРЕСА_4, та користуючись тим, що вхідні двері були відчинені, повторно, таємно викрав звідти майно потерпілої ОСОБА_6 на загальну суму 700 грн., заподіявши їй на дану суму матеріальної шкоди та розпорядився ним на власний розсуд.

Крім того, в ніч з 11.10.2012 року на 12.10.2012 року близько 23 години 00 хвилин, точна дата досудовим розслідуванням не встановлена, ОСОБА_2, діючи з корисливих мотивів, з метою крадіжки чужого майна, прийшов до подвір'я багатоквартирного будинку, а саме до території на якій знаходяться сараї, по АДРЕСА_5, де скориставшись відсутністю господаря та осіб, які б могли завадити вчиненню крадіжки, ОСОБА_2 вийнявши металеву скобу, яка тримала навісний замок вхідних дверей сараю, таємно проник до середини сараю, що належить ОСОБА_7, звідки таємно, повторно викрав його майно на загальну суму 320 грн., яким розпорядився на власний розсуд.

Крім того, 10.11.2012 року близько 22 години 00 хвилин, ОСОБА_2, діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою крадіжки чужого майна, прийшов до садиби ОСОБА_8, розташованої по АДРЕСА_6, та користуючись відсутністю господаря та осіб, які б могли завадити вчиненню крадіжки, через хвіртку зайшов на подвір'я, і діючи з корисливим мотивом, переслідуючи мету власного збагачення за рахунок чужого майна, шляхом виривання металевої скоби, зняв навісний замок з вхідних дверей будинку та проник до його середини, де повторно, таємно викрав майно потерпілої на загальну суму 13 497 грн., заподіявши їй на дану суму матеріальної шкоди. Викраденим розпорядився на власний розсуд.

Крім того, 29.01.2012 року близько 23 години 00 хвилин, ОСОБА_2, діючи з корисливих мотивів, з метою крадіжки чужого майна, прийшов до будинку розташованого по АДРЕСА_7, та користуючись відсутністю господаря та осіб, які б могли завадити вчиненню крадіжки, через незачинені на запираючий пристрій двері, таємно проник до приміщення квартири ОСОБА_9 звідки повторно, таємно викрав його майно на загальну суму 650 грн., заподіявши ОСОБА_9 на дану суму матеріальну шкоду. Викраденим розпорядився на власний розсуд.

Крім того, 03.02.2013 року близько 22 години 30 хвилин. ОСОБА_2, діючи з корисливих мотивів, з метою крадіжки чужого майна, прийшов до будинку розташованого по АДРЕСА_8, та користуючись відсутністю господаря та осіб, які б могли завадити вчиненню крадіжки, використовуючи металеву пластину, шляхом віджиму метало-пластикового вікна, таємно проник до приміщення квартири ОСОБА_10 звідки повторно, таємно викрав її майна на загальну суму 7935.60 грн., заподіявши ОСОБА_10 матеріальної шкоди на дану суму.

Не погоджуючись з вироком суду, обвинувачений подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду змінити та призначити йому покарання за ч.2 ст.185 КК України - 2 роки позбавлення волі, за ч.3 ст. 185 КК України - 3 роки позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити покарання - 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст.71,81 КК України до покарання призначеного за новим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 28.05.2010 року і остаточно призначити йому покарання - 3 роки 3 місяці позбавлення волі.

Апелянт вказує, що судом першої інстанції не були взяті до уваги пом'якшуючі його покарання обставини, так як вину він визнав, розкаявся у вчиненому, практично відшкодував шкоду заподіяну потерпілим, позитивно характеризуються, має на утриманні матір - ОСОБА_11 та брата, які є інвалідами ІІ групи.

Суд порушив також вимоги складання покарань, які визначені ст.71,81 КК України і вийшов за межі порядку складання покарань, а порушення вимог ст. 413 КПК України є підставою як для скасування так і для зміни вироку суду.

Прокурор Таращанського району Київської області в запереченні на апеляційну скаргу обвинуваченого, просить залишити її без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без змін.

Прокурор вказує, що ОСОБА_2, будучи раніше судимим за скоєння аналогічних злочинів, при непогашеній судимості, знову скоїв вісім крадіжок чужого майна, сім з яких до закінчення строку умовно-дострокового звільнення, що вказує на небажання ОСОБА_2 стати на шлях виправлення.

Обставини, зазначені в апеляційній скарзі ОСОБА_2 про перебування на його утриманні матері та брата не відповідають дійсності, оскільки сам він не працює, вчиняє крадіжки і знаходиться на їх утриманні.

Призначене ОСОБА_2 покарання визначено з дотриманням вимог ст.71 КК України, є справедливим і відповідає тяжкості злочину та особі обвинуваченого.

Заслухавши доповідача, прокурора, який заперечив проти поданої апеляційної скарги обвинуваченого, вважаючи вирок суду законним, обвинуваченого ОСОБА_2, який в поясненнях, судових дебатах, останньому слові просив задовольнити його апеляційну скаргу і пом'якшити призначене йому покарання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до наступного.

Правильність висновку про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні ним злочинів та кваліфікація його дій за ч.2,3 ст.185 КК України ніким не оспорюється.

При цьому суд, з дотриманням положень ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорювались.

Відповідно до ст.405 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст.65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як вбачається з вироку, при призначенні покарання ОСОБА_2 судом враховані конкретні обставини справи, що кримінальні правопорушення, у вчиненні яких його визнано винним, відносяться до категорії тяжкого та середньої тяжкості, дані, що характеризують особу, що він раніше судимий, судимість не погашена, характеризується за місцем проживання посередньо, ніде не працює, його молодий вік та стан здоров'я , як пом'якшуючу покарання обставину суд врахував, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Судом правильно враховано і ту обставину, що ОСОБА_2, маючи непогашену судимість, знову скоїв 8 епізодів крадіжки чужого майна, сім з яких до закінчення строку умовно-дострокового звільнення, що вказує на те, що обвинувачений на шлях виправлення не став.

А тому, з урахуванням цих даних в сукупності суд вірно призначив ОСОБА_2 покарання в межах санкцій ч.2 ст. 185 КК України та ч.3 ст.185 КК України з застосуванням ст.ст.70, 71 КК України, оскільки ч.4 ст.81 КК України передбачено призначення покарання за правилами ст. 71, 72 КК України у разі вчинення особою, до якого було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, нового злочину протягом невідбутої частини покарання.

Так, за попереднім вироком ОСОБА_2 було засуджено на 3 роки позбавлення волі. Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10.06.2011 року на підставі ст..81 КК України ОСОБА_2 було умовно-достроково звільнено від відбування цього покарання на 1 рік 5 місяців 2 дні.

Вироком у даній справі ОСОБА_2 засуджено за кримінальне правопорушення відповідно до правил ст.70 КК України, перший з яких він вчинив 29.01.2012 року, тобто протягом невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

А тому, призначаючи ОСОБА_2 відповідно до ст..71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків, яке має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком суд правильно застосував кримінальний закон і частково приєднав до покарання за новим вироком невідбуту частину покарання за попереднім вироком, ніяким чином не вийшовши за межі складання покарань на що вказує в апеляційній скарзі обвинувачений.

Доводи ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про неврахування судом того, що він практично відшкодував заподіяну шкоду потерпілому та що на його утриманні знаходиться мати та брат - інваліди П групи ніяким чином не применшують його відповідальність за скоєне.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що призначене остаточне покарання ОСОБА_2 5 років позбавлення волі відповідає вимогам ст.65 КК України, є справедливим та достатнім і підстав для зміни вироку внаслідок суворості призначеного йому покарання немає.

Керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Вирок Таращанського районного суду Київської області від 22 травня 2013 року, щодо ОСОБА_2 залишити без змін.

Судді: ___________________ ______________________ ___________________