Справа № 362/2118/13-к Головуючий у І інстанції Воробйова

Провадження № 11-кп/780/302/13 Доповідач у 2 інстанції Костенко І.В.

Категорія 2 24.07.2013

УХВАЛА

Іменем України

24 липня 2013 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Полосенка В.С.

суддів Костенко І.В., Матюшка М.П.

при секретарі Шовкоплясі С.П.

за участю прокурора Скрипки І.М.

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження № 12012100140000363 за апеляційними скаргами заступника прокурора Київської області Бабенка В.І. та обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21травня 2013 року, яким

ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, раніше судимого:

- 29.04.2010 року Васильківським міськрайонним судом Київської області за ч.1 ст.185 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст..75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 2 роки;

- 20.06.2011 року Васильківським міськрайонним судом Київської області за ч.3 ст.185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст..75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 2 роки.

засуджено за ст.128 КК України на 1 (один) рік 6 (шість) місяців обмеження волі.

На підставі ст.ст.71, 72 КК України до покарання, призначеного за новим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком і остаточно призначено ОСОБА_2 покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з поміщенням до кримінально-виконавчої установи.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 2233,7 грн. відшкодування матеріальної шкоди і 10000 грн. відшкодування моральної шкоди.

Вироком вирішено питання судових витрат

Колегія суддів,-

В С Т А Н О В И Л А:

Згідно вироку, у відповідності до обвинувального акту від 28.03.2013 року встановлено, що 04.06.2012 року, близько 02 год., ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходився біля приміщення кафе «Рубін», розташованого поблизу центральної площі м.Василькова, по вул.Грушевського,17-а, де в цей час також перебував ОСОБА_3 Далі між ними на грунті неприязних відносин виникла сварка, під час якої ОСОБА_2, маючи намір на заподіяння легких тілесних ушкоджень та реалізуючи свій злочинний намір, не маючи на меті заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, і не передбачаючи їх настання, хоча повинен був і міг їх передбачити, завдав один удар кулаком в область обличчя ОСОБА_3, внаслідок якого останній відразу впав, вдарившись головою об рівне асфальтове покриття, отримавши при цьому тілесні ушкодження у вигляді перелому правої скроневої кістки з переходом на основу черепа, крововиливом над твердими оболонками головного мозку, крововиливом під м'які оболонки головного мозку, тяжким забоєм головного мозку, що відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя в момент спричинення, а вдавлений перелом передньої стінки лобової пазухи справа, правосторонній гемосинус, відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

В апеляційних скаргах:

- обвинувачений ОСОБА_2 просить вирок суду змінити та пом'якшити призначене йому покарання, застосувавши до нього виправні роботи.

Апелянт, не оспорюючи фактичні обставини справи та вірність кваліфікації дій обвинуваченого, вважає, що призначена йому міра покарання є надмірно суворою, що не відповідає тяжкості злочину та його особі.

Вважає, що суд не в повній мірі врахував, що він у вчиненому щиросердечно розкаюється, має на утриманні неповнолітню дитину, позитивно характеризується за місцем роботи і проживання.

- Заступник прокурора Київської області Бабенко В.І. просить вирок суду скасувати, в зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і постановити новий вирок відповідно до вимог ст.374 КПК України. В доповненнях до апеляційної скарги прокурор просить призначити ОСОБА_2 покарання за ст.128 КК України у виді 1 року 6 місяців обмеження волі, на підставі ст.ст.71, 72 КК України -остаточне покарання визначити йому у виді 4 років позбавлення волі, обравши запобіжний захід - тримання під вартою.

Прокурор вказує, що суд в порушення ч.2 ст.374 КПК України не зазначив номер кримінального провадження та в порушення вимог ч.3 ст.374 КПК України не зазначив формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення і виклав обвинувачення згідно обвинувального акту від 28 березня 2013 року. Крім того, у вироку не зазначено наслідків кримінального правопорушення і не конкретизовано ступінь отриманих тілесних ушкоджень, що має істотне значення для кваліфікації дій обвинуваченого за ст.128 КК України.

Суд також, призначивши ОСОБА_2 міру покарання 4 роки позбавлення волі та обравши міру запобіжного заходу - особисте зобов'язання, унеможливив подальше затримання обвинуваченого та виконання в цій частині вироку.

Заслухавши доповідача, прокурора, яка підтримала подану апеляційну скаргу заступника прокурора області Бабенка В.І., проти апеляційної скарги ОСОБА_2 заперечила; обвинувачений в поясненнях, судових дебатах, останньому слові просить пом'якшити призначене йому покарання, розкаюється у вчиненому, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ч.3 ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку у разі визнання особи обвинуваченою зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Як вбачається з матеріалів справи суд першої інстанції заслухавши справу, в порядку ст.349 КПК України, допитавши обвинуваченого, який визнав себе винним в повному об'ємі пред'явленого йому обвинувачення прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність винуватості - у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.128 КК України. Проте, при викладенні формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, припустився помилки, пославшись у фабулі обвинувачення на те, що обставини вчинення кримінального правопорушення встановлені у відповідності до обвинувального акту, а не встановлені судом під час розгляду кримінального провадження в суді.

Враховуючи, що ст. 420 КПК України передбачено вичерпний перелік, що передбачає скасування вироку першої інстанції з ухваленням свого вироку, а саме у разі:

- необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення;

- необхідності застосування більш суворого покарання;

- скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції;

- неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання

апеляційний суд не може постановити свій вирок з підстав, зазначених в апеляційній скарзі прокурора.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про необхідність зміни вироку суду першої інстанції та виправлення допущеної судом першої інстанції помилки шляхом виключення з мотивувальної частини вироку словосполучення «у відповідності до обвинувального акту від 28.03.2013 року».

Щодо доводів прокурора про не зазначення у вироку наслідків кримінального правопорушення та що не конкретизовано ступінь отриманих тілесних ушкоджень, то вони є безпідставними, оскільки не відповідають дійсності.

Так у вироку зазначено, що ОСОБА_2, не маючи на меті заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень і не передбачаючи їх настання, хоча повинен був і міг їх передбачити, завдав один удар кулаком в обличчя ОСОБА_3, від чого той впав, вдарившись об рівне асфальтове покриття, отримавши при цьому тяжкі тілесні ушкодження (у вигляді перелому правої скроневої кістки з переходом на основу черепа, крововиливом над твердими оболонками головного мозку, крововиливом під м'які оболонки головного мозку, тяжким забоєм головного мозку) та середньої тяжкості тілесні ушкодження (вдавлений перелом передньої стінки лобової пазухи з права, правосторонній гемо синус).

Не зазначення у вироку номера кримінального провадження, на що вказує в апеляційній скарзі прокурор є порушенням закону, однак дане порушення не є істотним, яке тягне за собою скасування вироку.

Щодо призначеного покарання ОСОБА_2, то при вирішенні даного питання суд порушень не допустив.

Відповідно до ст.65 КК України при призначенні покарання суду необхідно врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження при вирішенні питання про призначення ОСОБА_2 покарання суд повною мірою дотримався вимог зазначеного закону.

Зокрема, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії невеликої тяжкості, дані про особу обвинуваченого, який втретє притягується до кримінальної відповідальності, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Обставиною, що пом'якшує покарання, суд обґрунтовано визнав щире каяття обвинуваченого, а обставиною, що обтяжує покарання - вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння.

Враховуючи, що ч.2 ст.50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, колегія суддів не знаходить підстав вважати призначене ОСОБА_2 покарання суворим, оскільки воно призначено відповідно до санкції ст.128 КК України та за правилами ст.ст.71, 72 КК України.

Кримінальне правопорушення 4 червня 2012 року вчинено в період іспитового строку за вироком Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20.06.2011 року, де міра покарання визначена ОСОБА_2 3 роки 6 місяців позбавлення волі з застосуванням ст.75 КК України.

А тому, призначаючи покарання відповідно до ст.71 КК України остаточне покарання, яке має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком, суд правильно застосував кримінальний закон і частково приєднав до покарання за новим вироком невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Тому доводи обвинуваченого про призначення йому покарання у виді виправних робіт не ґрунтуються на вимогах закону.

Твердження прокурора в апеляційній скарзі про те, що суд обравши ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання унеможливив подальше затримання обвинуваченого та виконання вироку в цій частині теж не відповідає вимогам закону.

А тому, з огляду на наведене, колегія суддів вважає, що вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21.05.2013 року підлягає зміні.

Керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21травня 2013 року, щодо ОСОБА_2, змінити.

Виключити з мотивувальної частини вироку словосполучення «у відповідності до обвинувального акту від 28.03.2013 року».

В решті вирок залишити без змін.

Судді: ____________________ _____________________ ______________________