ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

23 жовтня 2008 р.

№ 3/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

Грейц К.В.,

суддів:

Глос О.І., Бакуліної С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

РВ ФДМУ по Закарпатській області

на рішення

господарського суду Закарпатської області від 19.05.2008 р.

у справі

№3/17

господарського суду

Закарпатської області

за позовом

РВ ФДМУ по Закарпатській області

до	АТЗТ "Довжанський лісокомбінат"

про	стягнення 524 754,99 грн. збитків

у судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача:

Продан О.С.

від відповідача:

Маркусь М.І.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 19.05.2008 р. у справі №3/17 (суддя Мокану В.В.) у задоволенні позову РВ ФДМУ по Закар патській області до АТЗТ "Довжанський лісокомбінат" про стягнення 524 754,99 грн. збитків відмовлено.

У касаційній скарзі РВ ФДМУ по Закарпатській області просить скасувати рішення господарського суду Закарпатської області від 19.05.2008 р. у справі №3/17 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю, посилаючись на неправильне застосування господарським судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: ст.ст. 147,  224 Господарського кодексу України, ст. 623 Цивільного кодексу України, ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 р. №116, Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 19.05.1999 р. №908/68, відповідно до якого функції з управління об’єктами, які не ввійшли до статутних фондів господарського товариства в процесі приватизації, здійснює позивач, а господарські товариства, на балансі яких перебуває державне майно, яке не увійшло до статутних фондів у процесі приватизації, в т.ч. відповідач, несуть відповідальність за збереження такого майна відповідно до Цивільного кодексу України.

Відповідно до розпорядження в.о.Голови судової палати Першикова Є.В. від 24.09.2008 р. №02-12.2/374 змінено склад колегії суддів та призначено колегію суддів у складі: головуючого —судді Грейц К.В., суддів: Глос О.І., Бакуліної С.В.

25.09.2008 р. у засіданні суду оголошувалася перерва до 23.10.2008 р. до 11 год. 40 хв.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених у них фактичних обставин правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція виходить із обставин, встановлених у справі господарським судом, а саме.

Господарським судом першої інстанції встановлено наступне.

Відповідно до установчого договору про створення АТЗТ "Довжанський лісокомбінат" від 20.11.1995 р. та статуту, затвердженого рішенням установчих зборів учасників від 20.11.1995 р., АТЗТ "Довжанський лісокомбінат" створено громадянами України шляхом реорганізації (перетворення) суб’єкта підприємницької діяльності — організації орендарів Довжанського лісокомбінату на підставі рішення зборів від 20.11.1995 р. протокол №1 та установчого договору від 20.11.1995 р.

Приватизація державного майна Довжанського лісокомбінату, яке перебувало в оренді організації орендарів, створеної колективом Довжанського лісокомбінату, на підставі договору від 11.10.1989 р., укладеного з виробничо-торговельним лісозаготівельним об’єднанням "Закарпатліс", відбулась відповідно до ч. 9 ст. 17 Закону України "Про приватизацію державного майна" шляхом викупу об’єкта оренди.

Згідно з актом оцінки вартості цілісного майнового комплексу організації орендарів Довжанського лісокомбінату від 18.10.1993 р. до складу викупленого майна не увійшли об’єкти, які не підлягають приватизації, вартістю 2 151 тис.крб. —залізна дорога у складі: будівлі ст.с.Броньки, пакгаузу, вузькоколійної залізної дороги 15 км та 5 км і стрілочні переводи у кількості 14 шт. Залишкова вартість вузькоколійної дороги та стрілочних переводів станом на 01.10.1993 р. склала 0,0 крб.

Відповідно до листа Фонду державного майна України від 11.08.2006 р. №10-21-11393 Фонд державного майна України участі у створенні ЗАТ "Довжанський лісокомбінат" та формуванні його статутного фонду не приймав. Згідно з актом оцінки цілісного майнового комплексу організації орендарів Довжанського лісокомбінату від 18.10.2003 р. з вартості цілісного майнового комплексу вилучено вартість об'єктів залізної дороги з залишковою вартістю 2 151 тис.крб., які не підлягають приватизації.

Відповідно до довідки АТЗТ "Довжанський лісокомбінат" від 04.03.2008 р. №14 на балансі АТЗТ "Довжанський лісокомбінат" залізна дорога протяжністю 15 км від ст.Приборжавське до ст.Кушниця та 5 км від ст.Довге до урочища Тросний не обліковується.

Розпорядженням начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України  по Закарпатській області від 31.10.2007 р. №24 "Щодо визначення розміру збитків від нестачі, псування державного майна, що не увійшло до статутного фонду АТЗТ "Довжанський лісокомбінат" створено комісію з метою визначення збитків від нестачі, знищення (псування) вузькоколійної залізної дороги від ст.Приборжавське до ст.Кушниця та від ст.Довге до урочища Трос ний.

Відповідно до протоколу засідання зазначеної комісії від 12.11.2007 р. №1 розмір збитків від нестачі, знищення (псування) державного майна: вузькоколійної залізної дороги від ст.Приборжавське до ст.Кушниця та від ст.Довге до урочища Тросний, стрілочних переводів у кількості 14 штук складає 524 754,00 грн.

Вважаючи, що відповідно до п. 4 Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 19.05.1999 р. №908/68, відповідач як господарське товариство, на балансі якого перебуває державне майно, яке не увійшло до статутного фонду у процесі приватизації, несе відповідальність за збереження такого майна відповідно до Цивільного кодексу України, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області звернулося до господарського суду Закарпатської області з позовом до АТЗТ "Довжанський лісокомбінат" про стягнення з відповідача на користь позивача збитків, завданих державі у зв’язку з невиконанням зобов’язань зі збереження держмайна в розмірі 524 754,00 грн. на підставі ст. 623 Цивільного кодексу України, ст.ст. 147, 224 Господарського кодексу України.

Відмовляючи у задоволенні позову, господарський суд першої інстанції виходив із того, що: по-перше, позивачем не доведено ні факт існування та порушення господарського зобов’язання відповідачем, ні факт порушення встановлених вимог щодо здійснення господарської діяльності (що є підставою для відшкодування збитків згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України), оскільки позивачем не подано ні доказів передачі мережі вузькоколійної залізниці на баланс АТЗТ "Довжанський лісокомбінат", ні доказів передачі майна відповідачу на умовах будь-якого договору, в т.ч. на умовах договору зберігання; по-друге, позивачем порушено Положення про проведення інвентаризації державного майна, яке не увійшло до статутних фондів акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації та приватизації, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.1997 р. №757, згідно з яким переліки акціонерних товариств, на яких має проводитися інвентаризація державного майна, затверджуються наказами Міністерства економіки, а рішення про проведення інвентаризації приймають засновники відповідних акціонерних товариств у місячний термін після отримання затвердженого Міністерством економіки переліку; по-третє, позивачем не доведено виконання ним самим вимог Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 19.05.1999 р. №908/68, стосовно порядку управління державним майном, який полягає у виборі та забезпеченні уповноваженим органом способу та умов подальшого використання майна в межах чинного законодавства; по-четверте, позивачем пропущено строк позовної давності, про застосування якої заявив відповідач.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарський суд першої інстанції всебічно та повно дослідив всі обставини справи та дійшов правильного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Позовні вимоги ґрунтуються на нормах Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 19.05.1999 р. №908/68, згідно з якими функції з управління об’єктами, які не  увійшли до статутних фондів господарських товариств в процесі приватизації, здійснює Фонд державного майна та його регіональні відділення, а господарські товариства, на балансі яких перебуває державне майно, яке не ввійшло до статутних фондів в процесі приватизації, несуть відповідальність за збереження такого майна відповідно до Цивільного кодексу України.

Відповідно до Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 19.05.1999 р. №908/68, управління об’єктами, які не увійшли до статутних фондів господарських товариств в процесі приватизації, здійснює Фонд державного майна України та його регіональні відділення.

Відповідно до пп. 1.3, 1.4 п. 1 Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого наказом Фонду державного майна України, Міністерства економіки України від 19.05.1999 р. №908/68, управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, полягає у виборі та забезпеченні уповноваженим органом (державні органи приватизації) способу та умов подальшого використання майна у межах чинного законодавства відповідно до таких принципів:

–          забезпечення ефективності використання та збереження державного майна, здійснення заходів контролю;

–          сприяння підвищенню ефективності діяльності підприємств, зокрема —покращення фінансового стану господарських товариств, на балансі яких перебуває державне майно, яке не увійшло до статутних фондів;

–          наявність альтернативних (залежно від груп майна у межах чинного законодавства) способів забезпечення управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі;

–          пріоритетність вибору способів управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, дотримання якого забезпечує надходження коштів до Державного бюджету України.

Способи управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, є такими:

–          здійснення приватизації відповідно до Законів України "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", "Про Державну програму приватизації" та інших нормативно-правових актів; 

–          передача майна в оренду відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна";

–          передача майна у комунальну власність у порядку, передбаченому Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності";

–          передача майна в управління центральних та місцевих органів виконавчої влади у порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 р. №1482;

–          передача майна господарським товариствам на умовах відповідного договору безоплатного зберігання відповідно до вимог законодавства. 

Відповідно до пп. 1.4.1 п. 1 Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого наказом Фонду державного майна України, Міністерства економіки України від 19.05.1999 р. №908/68, при визначенні способу управління попередньо аналізуються висновки інвентаризаційних комісій про результати інвентаризації державного майна, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств, але перебуває на їх балансі. Пріоритетним при обранні способу управління державним майном є спосіб його приватизації. Якщо відповідне державне майно не підлягає приватизації, то застосовуються наступні за черговістю способи управління, викладені у п. 1.4.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.1997 р. №757 "Про проведення інвентаризації державного майна, яке не увійшло до статутних фондів акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації та приватизації" встановлено, що переліки акціонерних товариств, на яких має проводитись інвентаризація державного майна, затверджуються наказами Міністерства економіки.

Відповідно до п. 4 Положення про проведення інвентаризації державного майна, яке не увійшло до статутних фондів акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації та приватизації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.1997 р. №757, рішення про проведення інвентаризації приймають засновники відповідних акціонерних товариств у місячний термін після отримання затвердженого Міністерством економіки переліку акціонерних товариств, на яких проводиться інвентаризація.

Господарським судом встановлено, що позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги нормами Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого наказом Фонду державного майна України, Міністерства економіки України від 19.05.1999 р. №908/68, не довів належними і допустимими доказами виконання власних зобов’язань щодо управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств; не подав доказів вибору способу управління вказаним державним майном, у т.ч. передачі державного майна відповідачу на умовах будь-якого договору, в т.ч. на умовах договору зберігання, не подав доказів передачі мережі вузькоколійної залізної дороги на баланс відповідача; не подав доказів створення інвентаризаційної комісії в порядку, передбаченому Положенням про проведення інвентаризації державного майна, яке не увійшло до статутних фондів акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації та приватизації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.1997 р. №757 (згідно з яким обов’язок проведення інвентаризації покладається на засновників відповідних акціонерних товариств, які в місячний термін після отримання затвердженого Міністерством економіки переліку акціонерних товариств, на яких проводиться інвентаризація, приймають рішення про проведення інвентаризації).

Крім того, господарським судом встановлено порушення позивачем п. 2 Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 р. №116, (згідно з яким розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей визначається за балансовою вартістю цих цінностей (з вирахуванням амортизаційних відрахувань), але не нижче 50 відсотків від балансової вартості на момент встановлення такого факту з урахуванням індексів інфляції, які щомісячно визначає Мінстат, відповідного розміру податку на добавлену вартість та розміру акцизного збору) у зв’язку з прийняттям позивачем до розрахунку розміру первісної вартості спірного майна станом на 01.10.1993 р., тоді як балансова вартість основних засобів складала 0,00 грн.

Крім того, господарським судом встановлено, що позивач в порушення вимог ст. 322 Цивільного кодексу України (згідно з якою власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом) не виконував покладені на нього обов’язки зі здійснення управління державним майном, протягом багатьох років не вчиняв дій з інвентаризації майна, у зв’язку з чим не виявив своєчасно фактів його пошкодження та викрадення.

Таким чином, встановлені господарським судом першої інстанції із дотриманням правил ст. 43 Господарського процесуального кодексу України  факти, на підставі яких касаційна інстанція відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, спростовують доводи касаційної скарги щодо порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин рішення господарського суду Закарпатської області від 19.05.2008 р. у справі №3/17 відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу РВ ФДМУ по Закарпатській області на рішення господарського суду Закарпатської області від 19.05.2008 р. у справі №3/17 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Закарпатської області від 19.05.2008 р. у справі №3/17 —без змін.

Головуючий

К.Грейц

Судді:

О.Глос

С.Бакуліна