АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/7500/13 Справа № 412/15620/12 Головуючий у 1 й інстанції - Федоріщев С.С. Доповідач - Слоквенко Г.П.

Категорія 05

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2013 року м. Дніпропетровськ

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

Головуючого: - Слоквенка Г.П.,

Суддів: - Максюти Ж.І., Кочкової Н.О.,

при секретарі: Глубоченко М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради, Треті особи: Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», реєстраційна служба Дніпропетровського управління юстиції про припинення права власності за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 квітня 2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2013 року ОСОБА_5 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, в якому просила припинити право власності ОСОБА_7 на 9/20 частин зруйнованого домоволодіння АДРЕСА_1, що складається з житлового будинку А-1, убиральні Ж, огорожі №15, хвіртки №16, хвіртки №2, огорожі №6, огорожі №8, вигрібної ями №11 та вимощення ІІ, а також зобов'язати Реєстраційну службу Дніпропетровського міського управління юстиції анулювати право власності ОСОБА_7 на зазначене домоволодіння. В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що має право власності на 11/20 зазначеного домоволодіння, співвласником 9/20 цього домоволодіння значиться померлий ОСОБА_7 Однак, будівлі, що знаходились у його володінні вже зруйновані та ними ніхто не користується. ОСОБА_7 помер у 2001 році, спадкова справа після його смерті не відкривалась і жоден спадкоємець не звернувся за прийняттям спадщини. Прохала припинити право власності ОСОБА_7 на 9/20 частин зруйнованого домоволодіння та зобов'язати реєстраційну служба Дніпропетровського управління юстиції анулювати право власності ОСОБА_7 на зруйновану частину домоволодіння.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 квітня 2013 року, позов задоволено у повному обсязі. Припинено право власності ОСОБА_7 на 9/20

частин зруйнованого домоволодіння АДРЕСА_1,

що складається з Житлового будинку А-1, убиральні Ж, огорожі № 15, хвіртки № 16, хвіртки № 2, огорожі № 6, огорожі № 8, вигрібної ями № 11 та вимощення ІІ. Зобов'язано Реєстраційну службу Дніпропетровського міського управління юстиції анулювати право власності ОСОБА_7 на зазначене домоволодіння.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у позові.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом 1 інстанції встановлено, що ОСОБА_5 на підставі Договору купівлі-продажу від 10 жовтня 2003 року на праві приватної власності належить 11/20 домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с. 5). За рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 травня 1979 року за ОСОБА_7 зареєстровано право власності на 9/20 частин зруйнованого домоволодіння АДРЕСА_1. ОСОБА_7 помер у 2001 році, спадкова справа після його смерті не відкривалась і жоден спадкоємець не звернувся за прийняттям спадщини ( а.с.7). За Актом обстеження будинку від 25 квітня 2012 року комісії Виконкому Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради, будівлі, що знаходились у володінні ОСОБА_7, вже зруйновані та знаходяться в занедбаному стані ( а.с. 8). Технічним паспортом на ім'я ОСОБА_5 від 13 лютого 2013 року (а.с. 51-57) зазначене одноособове володіння ОСОБА_5 домоволодінням АДРЕСА_1 Актом конкретного користування складеного КП «ДБТІ»( а.с. 50) зазначено, що вартість споруди ОСОБА_5 визначена на суму 642921 гривень, що складає 100% частин домоволодіння. Також даним Актом зазначено, що частка домоволодіння, що рахується за померлим ОСОБА_7 зруйнована повністю та відсутня.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_7 припинив своє право власності на частки у житловому будинку АДРЕСА_1 шляхом її знищення, однак свої дії не зареєстрував належним чином у Дніпропетровському бюро технічної інвентаризації. Тому пославшись на ст. 349 ЦК України та Закон України «Про державну реєстрацію вещних прав на нерухоме майно та їх обтяжень», суд припинив право власності ОСОБА_7 на зазначену будівлю та зобов'язав Реєстраційну службу Дніпропетровського міського управління юстиції анулювати право власності ОСОБА_7 на домоволодіння АДРЕСА_1, що складається з житлового будинку А-1, убиральні Ж, огорожі № 15, хвіртки № 16, хвіртки № 2, огорожі № 6, огорожі № 8, вигрібної ями № 11 та вимощення ІІ., анулювати право власності ОСОБА_7 на 9/20 частин домоволодіння у відповідному Реєстрі.

Однак, з такими висновками суду першої інстанції погодитися неможливо, оскільки суд дійшов них через неправильне застосування норм матеріального права, що у відповідності до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Згідно до змісту ч.1 ст. 349 ЦК України, право власності на майно припиняється в разі його знищення.

Суд помилково прийшов до висновку, що майно ОСОБА_7 знищено, оскільки актом обстеження будинку від 25 квітня 2012 року комісії Виконкому Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради, на який посилається суд, як на підставу у задоволенні позову, встановлено, що будівлі зруйновані та знаходяться в занедбаному стані. Інші підстав для визнання будівель знищеними в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 349 ЦК України, у разі знищення майна, права на яке

підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру.

Як вбачається з матеріалів справи, позов про припинення права власності т а зобов'язання Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції анулювати право власності, заявлено особою, яка не є власником майна, а є власником іншої частини домоволодіння АДРЕСА_1.

Тим більш, за рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 22 квітня 2013 року ( а.с. 165-173), яке вступило у законну силу, право власності на 9/20 частин домоволодіння АДРЕСА_1 визнано за апелянтом.

За таких обставин висновки суду про те, що позов про підлягає задоволенню - не відповідають фактичним обставинам справи та ухвалені з порушенням норм матеріального права. Тому рішення суду згідно із п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ч.3 ст. 209, ст. 307, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 серпня 2012 року - скасувати.

У задоволені позову ОСОБА_5 до Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради про припинення права власності, відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді: