АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1915/20631/2012Головуючий у 1-й інстанції Дзюбич В.Л.

Провадження № 22-ц/789/849/13 Доповідач - Ходоровський М.В.

Категорія - 19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2013 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Ходоровського М.В.

суддів - Бахметової В. Х., Гірського Б. О.,

при секретарі - Щебивовк Г.І.

з участю сторін - ОСОБА_1 ОСОБА_2

представників ОСОБА_3 ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 20 травня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів в сумі 1200000 грн.

Позивач зазначив, що 23.06.2011 року між ним та ОСОБА_2 згідно розписки був укладений договір, відповідно до якого відповідач отримав від нього гроші в сумі 1200000 грн. за проведення процедури зміни цільового призначення земельних ділянок, які знаходяться на території Шляхтинської сільської ради та належать відповідачу на підставі Державних актів права власності на земельну ділянку. Договором передбачено передачу ОСОБА_2 у його, позивача, власність частини земельних ділянок за кошти одержані за договором в строк до 31 грудня 2011 року.

Укладений договір містить елементи договору про надання послуг в частині виконання процедури зміни цільового призначення земельної ділянки та договору купівлі-продажу в частині передачі права власності на земельну ділянку в рахунок одержаних коштів. Договір в частині, що передбачає перехід права власності на земельну ділянку є неукладеним, оскільки сторони вказаний договір нотаріально не посвідчили та не здійснили його держану реєстрацію, а тому отримані за таким договором кошти набуті відповідачем без достатньої правової підстави.

Посилаючись на те, що відповідач відмовився повернути отримані кошти, позивач просив стягнути із відповідача у його користь 1200000 грн., отриманих без достатньої правової підстави.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 20 травня 2013 року позов задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_2 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1) в користь ОСОБА_1 (проживає за адресою: АДРЕСА_2, ідентифікаційний код: НОМЕР_2) 1200000 (Один мільйон двісті тисяч) гривень.

Стягнуто з ОСОБА_2 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3, ідентифікаційний код: НОМЕР_1) в користь ОСОБА_1 (проживає за адресою: АДРЕСА_2, ідентифікаційний код: НОМЕР_2) 3219 гривень сплаченого позивачем судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновку суду обставинам справи.

У судовому засіданні ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав та пояснив, що гроші ОСОБА_1 йому не передавав, їх передача мала відбутися через тиждень після написання розписки, ОСОБА_1 заперечив апеляційну скаргу та пояснив, що рішення суду є законне.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників апеляційного розгляду справи, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що відповідач ОСОБА_2 отримав від позивача ОСОБА_1 кошти в сумі 1200000 грн., які є безпідставно набутими та підлягають поверненню ОСОБА_1

З таким висновком суду слід погодитись, оскільки він відповідає вимогам закону та ґрунтується на матеріалах справи.

Відповідно до положень ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Відповідно до положень ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до положень ч.3 ст. 640 ЦК України договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Судом встановлено, що згідно змісту розписки, яка 23.06.2011 року була надана ОСОБА_2 ОСОБА_1, між сторонами укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно якого ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 кошти в сумі 1200000 грн., а ОСОБА_2 зобов'язався в строк до 31.12.2011 року передати у приватну власність ОСОБА_1 20 % належної відповідачу землі загальною площею 6,74 га на території Шляхтинецької сільської ради, а в подальшому після кінцевих підрахунків витрат, які будуть понесені відповідачем, ще передати у власність позивача 40% від належної відповідачу землі площею 6,74 га на території Шляхтинецької сільської ради, за виключенням земельної ділянки площею, яка буде співрозмірною понесеним відповідачем витратам на

переоформлення вказаної земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення у землі житлової та громадської забудови та земельної ділянки площею 20% належної ОСОБА_1

Підписаний сторонами у справі договір купівлі-продажу земельної ділянки від 23 червня 2011 року є неукладеним, оскільки такий договір сторонами нотаріально не посвідчувався та не здійснювалась його державна реєстрація.

Згідно положень п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року " Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" - згідно із статтями 210 та 640 ЦК України не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом. Суди мають відмовляти в позові з такою вимогою. У цьому разі можуть заявлятися лише вимоги, передбачені главою 83 Книги п'ятої ЦК України.

Відповідно до ст. 1212 Глави 83 "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" Книги п'ятої "Зобов'язальне право" ЦК України - особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Оскільки за підписаним сторонами у справі договором купівлі-продажу земельної ділянки від 23 червня 2011 року, який нотаріально сторонами у справі не посвідчувався, відповідач ОСОБА_2 отримав від позивача ОСОБА_1 кошти в сумі 1200000 грн., такі кошти, відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України (п. 89 постанови ПВС України № 9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними") та положень ст. 1212 ЦК України слід вважати безпідставно набутими.

Посилаючись на те, що відповідач відмовився повернути позивачу кошти в сумі 1200000 грн., отримані згідно підписаного договору купівлі-продажу земельної ділянки від 23 червня 2011 року, суд першої інстанції правильно стягнув із відповідача в користь позивача1200000 грн.

Твердження відповідача про те, що кошти згідно наданої ним розписки від 23 червня 2011 року він фактично не отримував, суд першої інстанції правильно не прийняв до уваги, оскільки таке твердження спростовується змістом вказаної розписки у якій відповідач ОСОБА_2 власноручно вказав, що отримав від ОСОБА_1 1200000 грн.

Факт отримання відповідачем коштів від позивача також доводиться показаннями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Рішення суду є законним, обгрунтованим, підстав для його скасування не має.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 20 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ на протязі двадцяти днів.

Головуючий -підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області М.В. Ходоровський