Дата документу Справа № 331/1515/13-к
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 11-кп /778/168/13 Головуючий в 1-й інстанції:
Категорія: ст.ст. 15 ч.2, 185 ч.2, Татарінов В.І.
185 ч.2 КК України Доповідач: Кузьмичов В.Ю.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 липня 2013 року м. Запоріжжя.
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого-судді Кузьмичова В.Ю.,
суддів: Шаповал О.С., Білоконева В.М.,
за участю прокурора Стоматової В.П.
обвинуваченого ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 14 травня 2013 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець смт Новомиколаївки Новомиколаївського району Запорізької області, громадянин України, українець, який має се редню освіту, не одружений, не працює, страждає на туберкульоз, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше засуджений:
- 10.04.2006 року Вільнянським районним судом Запорізької області за ст. 185 ч. 3, 71 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі;
- 25.04.2008 року Новомиколаївським районним судом Запорізької області за ст. 185 ч. 3 КК України, ст. ст. 75, 76 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі з випробуванням строком на 3 роки;
- 09.12.2008 року Новомиколаївським районним судом Запорізької області випробування скасовано, ОСОБА_2 направлений в місця позбавлення волі; 17.06.2012 року звільнений за відбуттям строку покарання,
засуджений:
- за ст. 15 ч. 2, 185 ч. 2 КК України до 1 року позбавлення волі;
- за ст. 185 ч. 2 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено 1 рік 6 місяців позбавлення волі.
Строк тримання під вартою постановлено рахувати з моменту взяття під варту - з 08.02.2013 року.
Як встановлено судом, 06.02.2013 року, приблизно о 12.00 год., ОСОБА_2, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, знаходячись в торговій залі ТОВ «Торгівельний будинок «Амстор», розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чарівна, 74, шляхом вільного доступу, з прилавку торгової зали таємно викрав майно ТОВ «Торгівельний будинок «Амстор» на загальну суму 116, 38 грн., яке сховав під курткою.
Однак, ОСОБА_2, виконавши всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, не закінчив його з причин, що не залежали від його волі, оскільки був затриманий працівниками служби охорони ТОВ «Торгівельний будинок «Амстор» при виході з торгової зали.
06.02.2013 року, приблизно о 17.30 год., ОСОБА_2, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, знаходячись в торгових рядах супермаркету «Велика кишеня», розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Горького, 71, діючи повторно, з корисливих мотивів, скориставшись тим, що на нього ніхто не звертає уваги, таємно викрав з торгових полиць майно, чим заподіяв ТОВ «Фудмаркет» матеріальний збиток на загальну суму 150, 91 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить пом'якшити призначене йому покарання, застосувавши ст. 69 КК України, посилаючись на те, що повністю визнав свою вину та щиро розкаявся у скоєному, цивільний позов відсутній, так як він добровільно віддав усі продукти харчування співпрацівникам охорони супермаркету, хворий на тяжку форму туберкульозу.
Заслухавши суддю-доповідача про сутність вироку, апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_2, який підтримав апеляційну скаргу, прокурора, який заперечував проти апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, на підставі дослідження звукозапису судового засідання, дебатів та останнього слова обвинуваченого, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.
Судом при розгляді кримінального провадження дотримані вимоги ст. 370 КПК України щодо законності, обґрунтованості і вмотивованості судового рішення. Висновки суду про доведеність вчинення ОСОБА_2 злочинів та їх кваліфікацію зроблені на підставі визнання обвинуваченим вини у судовому засіданні під час визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню. За згодою всіх учасників судового розгляду, інші докази, крім допита обвинуваченого, не досліджувалися. У порядку ст. 349 п.3 КПК України судом у обвинуваченого ОСОБА_2 з'ясовувалося чи правильно він розуміє зміст підозри, чи добровільно висловлює позицію щодо недоцільності дослідження інших доказів його вини. При цьому обвинуваченому роз'яснено, що при недослідженні інших доказів, він буде позбавлений права оскаржити обставини провадження в апеляційному порядку. Вказані наслідки були зрозуміли ОСОБА_2, та не оскаржуються в апеляційній скарзі.
Його дії правильно кваліфіковані по епізоду крадіжки майна з торгового залу ТОВ «Торгівельний будинок «Амстор» за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, як закінчений замах на таємне викрадання чужого майна, вчинений повторно. По епізоду крадіжки з супермаркету «Велика кишеня» за ч. 2 ст. 185 КК України за ознакою повторності.
Суттєвих порушень кримінального та кримінального процесуального законодавства при досудовому розслідуванні та розгляді кримінального провадження у суді не вбачається.
При призначенні покарання суд відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступень тяжкості вчинених злочинів, дані про винну особу та обставини, що пом'якшують покарання, у тому числі такі, на які є посилання у скарзі. З урахуванням обставин провадження за закінчений замах на вчинення крадіжки призначено мінімальний строк покарання у вигляді позбавлення волі, а за вчинення другого злочину строк покарання у вигляді позбавлення волі призначено близький к мінімальному, передбачений загальною частиною КК України. За сукупністю злочинів остаточне покарання призначено шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим.
З огляду на дані про особу ОСОБА_2, який раніше неодноразово судимий, з місць позбавлення волі звільнився у червні 2012 року, та знов вчинив два злочини середньої тяжкості, суд першої інстанції, незважаючи на визнання вини та тяжку хворобу обґрунтовано дійшов висновку про те, що інше покарання чи призначення покарання на підставі ст. 69 КК України або звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання з іспитовим строком, буде не відповідати вимогам ст. 50 КК України про мету покарання та не буде сприяти запобіганню вчинення злочинів як засудженим, так й іншими особами.
Між тим, суд у вироку навів у якості обставини, що обтяжує покарання, повторність злочинів. Такий висновок суду з огляду на обставини справи є хибним, тому що ця ознака врахована судом при призначенні покарання за ознакою ч. 2 ст. 185 КК України. Тому з вироку суду слід виключити посилання таку обставину, що обтяжує покарання, як повторність при призначенні покарання.
Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 задовольнити частково.
Вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 14 травня 2013 року щодо обвинуваченого ОСОБА_2 змінити та виключити з вироку посилання на таку обставину, що обтяжує покарання, як повторність злочинів.
В решті вирок суду залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, касаційна скарга на неї може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим ОСОБА_2, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.
Судді:
В.Ю. КузьмичовО.С. Шаповал В.М. Білоконев