донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

22.07.2013р. справа №913/697/13-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.

Суддів: Гези Т.Д., Москальової І.В.

Секретар: Прожерін О.О.

За участю представників сторін:

від прокуратури: Архипенко Р.І. за посвідченням;

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Скляренко В.І. по дов.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода», м. Луганськ

на рішення господарського суду Луганської області від 30.05.2013р. (повний текст від 04.06.2013р.) у справі №913/697/13-г (суддя Семендяєва І.В.)

за позовом Прокурора Сватівського району в інтересах держави в особі Сватівської міської ради, м. Сватове Луганської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода», м. Луганськ, в особі Сватівської дільниці Старобільського управління ТОВ «Луганськвода», м. Сватове Луганської області

про відшкодування збитків, завданих об'єкту благоустрою, в розмірі 385 581,31грн.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Сватівського району звернувся до господарського суду Луганської області в інтересах держави в особі Сватівської міської ради, м. Сватове Луганської області, з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода», м. Луганськ, в особі Сватівської дільниці Старобільського управління ТОВ «Луганськвода», м. Сватове Луганської області, про стягнення коштів в сумі 204 221,00грн. на проведення робіт з відновлення дорожнього покриття та 98 250,76грн. на відновлення смуги відведення.

Заявою від 17.04.2013р. №105/1619вих-13 прокурор в порядку ст. 22 ГПК України збільшив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача кошти в сумі 251 448,00грн. на проведення робіт з відновлення дорожнього покриття та 134 133,31грн. - на відновлення смуги відведення.

Рішенням від 30.05.2013р. господарський суд Луганської області позовні вимоги задовольнив в частині стягнення з відповідача 251 448,00грн. витрат на проведення робіт з відновлення дорожнього покриття, у задоволенні решти позову відмовив. Такий висновок суд першої інстанції обґрунтував посилаючись на те, що матеріалами справи підтверджений факт пошкодження відповідачем дільниці автошляху, площа пошкодженого покриття складає 692,2кв.м., а відновлення зруйнованої частини автодороги коштуватиме 251 448,00грн. Натомість, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 134 133,31грн. на відновлення смуги відведення, суд послався на відсутність доказів в підтвердження зазначеної суми і необхідного обсягу робіт для реконструкції саме пошкоджених елементів благоустрою.

Не погодившись з винесеним рішенням, відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на те, що зазначений позов в порушення вимог чинного законодавства фактично пред'явлений прокурором в інтересах комунального підприємства, оскільки балансоутримувачем спірної автодороги є КП «Сватове-Благоустрій». Крім того, за твердженням скаржника, суд першої інстанції безпідставно прийняв до уваги в якості належного і допустимого доказу робочий проект будівництва автодороги, оскільки останній розроблений приватним підприємцем, ніким не затверджений і не погоджений.

Також заявник апеляційної скарги наголошує, що при винесенні рішення судом не було досліджено наявності всіх складових цивільного правопорушення, що могло б бути підставою для покладення на відповідача відповідальності у вигляді стягнення збитків, оскільки у 1993 році замовником будівництва самопливного колектору був саме позивач, колектор будувався за рахунок бюджетних коштів і був комунальною власністю територіальної громади міста Сватове, тобто сам позивач при будівництві колектора порушив будівельні норми і правила, побудувавши його посеред автодороги та не розрахувавши, як саме він буде експлуатуватися водоканалом. Враховуючи викладене, за твердженням скаржника, вини ТОВ «Луганськвода» у порушенні спірного асфальтового покриття немає, а отже на нього не може бути покладено відповідальність за його руйнування.

Вищевикладене, за твердженням апелянта, не було враховано господарським судом при прийнятті рішення, що є підставою для його скасування в частині стягнення збитків на суму 251 448,00грн.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає викладені в ній доводи необґрунтованими, у зв'язку з чим просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Крім того, у відзиві позивач просить провести судове засідання з розгляду справи без участі свого представника. Клопотання судовою колегією задоволено.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1 ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників прокуратури та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що згідно ордеру на здійснення земляних робіт №08/111 від 16.05.2011р., у період з 16.05.2011р. по 16.06.2011р. у місті Сватове по пр. Забурдаєва - кв. Незалежності Сватівською дільницею ТОВ «Луганськвода» проводились аварійно-ремонтні роботи в районі просідання дорожнього полотна у зв'язку з заміною дільниці каналізаційної мережі.

З тексту зазначеного ордеру вбачається, що при його узгодженні районним архітектором та Виконавчим комітетом Сватівської міської ради було висунуто вимоги відновити асфальтоване покриття та здійснити благоустрій протягом 48 годин після закінчення робіт. Крім того, в матеріалах справи наявний перелік заходів по підготовці об'єктів до роботи в осінньо-зимовий період 2012-2013 років по Сватіській ділянці Старобільського управління ТОВ «Луганськвода», серед яких визначено відновлення асфальтового покриття по пр. Забурдаєва (600кв.м.).

Однак, за твердженням прокурора і позивача, обов'язок привести вищевказаний об'єкт благоустрою до первісного стану виконавець робіт не виконав, чим спричинив шкоду територіальній громаді.

Розпорядженням ВК Сватівської МР №121 від 25.06.2012р. було створено комісію по визначенню відновної вартості об'єктів благоустрою, а 03.07.2012р. складено акти обстеження об'єктів благоустрою при визначенні його відновної вартості.

Відповідно до вказаних актів, смуга відводу автомобільної дороги по пр. Забурдаєва в м. Сватове від будинку 32 до будинку 48 по обидві сторони потребує комплексу робіт з відновлення, вартість яких комісія визначила в сумі 98 250,76грн., а дорожнє асфальтобетонне покриття площею 544кв.м. знищено і практично відсутнє на більшій частині, що також потребує комплексу робіт вартістю 204 221,00грн. Від підписання вказаних актів представник відповідача відмовився, докази проведення ТОВ «Луганськвода» робіт з відновлення пошкоджених об'єктів благоустрою в матеріалах справи відсутні.

Вищевикладене зумовило звернення прокурора до господарського суду з відповідним позовом про стягнення збитків на загальну суму 302 471,76грн.

В подальшому, 10.04.2013р., комісією в присутності представника відповідача було складено повторний акт обстеження об'єкта благоустрою при визначенні пошкодженої площі, яким зафіксовано, що загальна площа відновлення асфальтового покриття складає 692,2кв.м., загальна сума витрат складе 251 448,00грн. Зазначений акт підписаний представником ТОВ «Луганськвода» Шумаковим С.А. без зауважень і заперечень.

Враховуючи викладене, прокурор перерахував та в порядку ст. 22 ГПК України збільшив позовні вимоги, в результаті чого просив суд стягнути з відповідача 251 448грн. витрат на відновлення дорожнього покриття та 134 133,31грн. витрат на відновлення смуги відведення.

Як вже зазначалось вище, господарський суд Луганської області уточнені позовні вимоги задовольнив в частині стягнення з відповідача 251 448,00грн. на відновлення дорожнього покриття, у задоволенні решти позову відмовив.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія погоджується з таким висновком з наступних підстав.

Статтями 12-13, 19 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» (в редакції, чинній на момент проведення відповідачем робіт з ремонту каналізації) визначено, що суб'єктами у сфері благоустрою населених пунктів є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни. До об'єктів благоустрою населених пунктів належать, зокрема, майдани, площі, бульвари, проспекти; вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки; інші території загального користування; а також можуть належати інші території в межах населеного пункту.

Збитки, завдані об'єкту благоустрою в результаті порушення законодавства з питань благоустрою населених пунктів, підлягають відшкодуванню в установленому порядку.

Оцінка завданих збитків проводиться балансоутримувачем у разі: 1) протиправного пошкодження чи знищення елементів благоустрою; 2) пошкодження чи знищення елементів благоустрою при:

а) ліквідації аварій на інженерних мережах та інших елементах благоустрою;

б) здійсненні ремонту інженерних мереж;

в) видаленні аварійних сухостійних дерев та чагарників;

г) прокладанні нових інженерних мереж;

ґ) виконанні інших суспільно необхідних робіт.

У випадках пошкодження чи знищення елементів благоустрою, визначених пунктом 2 частини другої цієї статті, винна юридична чи фізична особа усуває пошкодження (відновлює елементи благоустрою) власними силами або за домовленістю з балансоутримувачем перераховує на його рахунок суму відновної вартості.

Порядок визначення відновної вартості об'єктів благоустрою затверджується Кабінетом Міністрів України.

Розмір відшкодування збитків, завданих об'єкту благоустрою, визначається балансоутримувачем за методикою визначення відновної вартості об'єктів благоустрою, затвердженою центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Відповідно до Порядку визначення відновної вартості об'єктів благоустрою, затвердженого Постановою КМУ №826 від 15.06.2006р., для визначення відновної вартості об'єкта благоустрою його балансоутримувач утворює комісію, до складу якої включаються представники балансоутримувача і власника зазначеного об'єкта, місцевої держадміністрації (виконавчого органу міської, селищної, сільської ради), спеціалісти з питань благоустрою населеного пункту (далі - комісія). До складу комісії можуть входити представники громадських організацій (за їх згодою).

Головою комісії призначається представник балансоутримувача об'єкта благоустрою.

Комісія проводить обстеження об'єкта благоустрою, встановлює ступінь його пошкодження чи знищення, визначає відновну вартість робіт з його відновлення (відбудови) і складає відповідний акт.

Юридична чи фізична особа, винна у пошкодженні чи знищенні об'єкта благоустрою, бере участь в роботі комісії та підписує акт обстеження об'єкта.

За відсутності потреби у розробленні проектно-кошторисної документації на відновлення (відбудову) об'єкта благоустрою винна юридична чи фізична особа повинна забезпечити усунення власними силами пошкодження та/або відновлення (відбудови) об'єкта благоустрою чи перерахувати на рахунок балансоутримувача суму відновної вартості, зазначену в акті обстеження об'єкта.

Якщо виникає потреба у розробленні проектно-кошторисної документації, відповідні витрати відносяться до відновної вартості об'єкта благоустрою.

Роботи з усунення пошкодження та/або відновлення (відбудови) об'єкта благоустрою виконуються винною юридичною чи фізичною особою у строки, визначені письмовим договором з балансоутримувачем об'єкта.

Відповідно до розділу 2 Методики визначення відновної вартості об'єкта благоустрою, затвердженої Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 03.11.2008р. № 326, відновна вартість об'єктів благоустрою розраховується на основі економічно обґрунтованих планованих витрат з урахуванням планового прибутку та податку на додану вартість.

Розрахунок відновної вартості об'єкта благоустрою здійснюється на нормативній основі відповідно до економічно обґрунтованих планованих витрат, а також на підставі державних і галузевих нормативів (норм) витрат матеріальних і паливно-енергетичних ресурсів, техніко-економічних розрахунків та кошторисів, ставок податків і зборів (обов'язкових платежів), норм і нормативів з оплати праці. Витрати, об'єктивне нормування яких не можливе, розраховуються з урахуванням економічно обґрунтованих планових витрат за попередній рік, прогнозу індексу зміни цін виробників та на підставі планованих кошторисів.

Склад економічно обґрунтованих планових витрат на роботи з усунення шкоди, завданої об'єкту благоустрою, визначається балансоутримувачем на підставі переліку робіт, визначених комісією і відображених в акті обстеження об'єкта благоустрою.

Відновна вартість об'єкта благоустрою визначається за відновною вартістю окремих елементів благоустрою, які було пошкоджено чи знищено.

До складу відновної вартості може входити вартість розроблення проектно-кошторисної документації на відновлення (відбудову) об'єкта благоустрою у випадках, коли законодавством під час виконання робіт з усунення пошкоджень об'єктів благоустрою передбачено необхідність розроблення такої документації.

У випадку відновлення об'єктів благоустрою шляхом проведення будівельно-монтажних або ремонтно-будівельних робіт відновна вартість об'єктів благоустрою визначається за стандартами, нормами і правилами, які діють у будівництві.

Якщо відновлення об'єкта благоустрою не передбачає виконання будівельно-монтажних або ремонтно-будівельних робіт, відновна вартість об'єкта благоустрою визначається за економічно обґрунтованими планованими витратами.

Зазначеною Методикою визначені також форми акту обстеження об'єкту благоустрою при визначенні його відновної вартості та розрахунку відновної вартості об'єкта благоустрою.

З матеріалів справи вбачається, що балансоутримувачем дорожнього покриття по пр. Забурдаєва протяжністю 1,25км є КП «Сватове-Благоустрій», комісією на чолі з представником якого були складені первісні акти обстеження від 03.07.2012р. Зазначені акти за формою і змістом відповідають встановленим вимогам, проте не підписані представником відповідача, тому не можуть братися судовою колегією до уваги. Натомість в матеріалах справи наявний акт від 10.04.2013р., яким у встановленій законодавством формі сторони визначили обсяг і вартість робіт з відновлення асфальтового покриття по пр. Забурдаєва у м. Сватове - 692,2кв.м. на суму 251 448,00грн. Документ підписаний представником відповідача без зауважень і заперечень. До зазначеного акту додані схема, дефектні акти (на ремонт ділянки покриття - підписаний представником відповідача), кошториси, ресурсні відомості та калькуляції.

Пунктом 3 частини 2 ст.11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до частини 1 статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом ст.1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

При цьому під шкодою слід розуміти зменшення або втрату (загибель) певного особистого чи майнового блага.

Головною умовою відшкодування збитків (шкоди) є наявність складу цивільного правопорушення, який утворюють наступні елементи: шкода, протиправність поведінки особи, яка заподіяла шкоду, причинний зв'язок між ними, вина. Відсутність хоча б одного з перелічених елементів виключає настання відповідальності

Таким чином, передбачена ст. 1166 ЦК України шкода підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії такої особи були неправомірними, а між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Крім того, статтею 224 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено, завдані ним збитки - витрати, зроблені управненою стороною, втрату або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Надавши оцінку наявним в матеріалах справи документам і доказам, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку про наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та завданими збитками в сумі 251 448,00грн. (вартість робіт на відновлення асфальтобетонного покриття), оскільки ордером на здійснення земляних робіт №08/111 від 16.05.2011р., Переліком заходів по підготовці об'єктів до роботи в осінньо-зимовий період 2012-2013 років по Сватіській ділянці Старобільського управління ТОВ «Луганськвода» та актом від 10.04.2013р. з доданими до нього документами підтверджено проведення відповідачем робіт, в результаті яких було пошкоджено відповідне асфальтобетонне покриття, вартість відновлення якого становитиме 251 448,00грн. Натомість відповідач наявність своєї вини у заподіянні позивачу заявленої суми збитків не спростував. Разом з цим, позивачем та прокурором в порушення ст.33 ГПК України не надано належних і допустимих доказів того, що діями відповідача територіальній громаді міста було завдано збитків на відновлення елементів благоустрою в сумі 134 133,31грн., оскільки акт від 03.07.2012р., а також додані до матеріалів справи фототаблиці не можуть бути підставою для покладення на відповідача відповідальності в порядку ст.1166 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на наявні в матеріалах справи докази, судова колегія дійшла висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, а отже - про наявність підстав для задоволення позову в частині вимог про стягнення 251 448,00грн. Решта вимог заявлені необґрунтовано, тому задоволенню не підлягають.

З огляду на наведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України, рішення господарського суду Луганської області від 30.05.2013р. у справі №913/697/13-г ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Відносно посилань заявника апеляційної скарги на той факт, що звертаючись до суду з даним позовом в інтересах міської ради, фактично прокурор представляє комунальне підприємство - балансоутримувача спірного асфальтного покриття, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Статтею 16 Закону України «Про автомобільні дороги» визначено, що вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю. Крім того, статтями 5,10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачені органи управління і їх повноваження у сфері благоустрою населених пунктів. Знаходження об'єкту на балансі підприємства не підтверджує майнових чи управлінських прав на нього, що спростовує посилання відповідача в апеляційній скарзі.

Твердження скаржника про невмотивоване прийняття судом першої інстанції до уваги робочого проекту будівництва автодороги не можуть бути прийняті судовою колегією до уваги, оскільки вказаний документ не був єдиним і безумовним доказом, на підставі якого суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову. Посилання апелянта на відсутність в його діях повного складу цивільного правопорушення спростовуються матеріалами справи, мають характер необґрунтованих міркувань, тому судовою колегією також до уваги не приймаються.

Інші доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи та приписами чинного законодавства, тому підстав для її задоволення не вбачається.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до с. 49 ГПК України підлягають віднесенню на заявника.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Луганської області від 30.05.2013р. (повний текст від 04.06.2013р.) у справі №913/697/13-г - залишити без змін.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода», м. Луганськ, на рішення господарського суду Луганської області від 30.05.2013р. (повний текст від 04.06.2013р.) у справі №913/697/13-г - залишити без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач): Н.В. Будко

Судді: Т.Д. Геза

І.В. Москальова

Надруковано примірників - 8

1-у справу

1-позивачу

2-відповідачу

2-прокуратурі

1-господарському суду

1-ДАГС