АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 10/793/126/13 Головуючий по 1 інстанції

Категорія: ст. 236-1, 236-2 КПК України ( в ред. 1960 року) Орендарчук М.П.

Доповідач в апеляційній інстанції Безверхий І.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2013 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Безверхого І.В.,

суддів Демиденка А.І., Літвінцева В.М.,

за участю прокурора Тертичної Я.В.,

розглянула матеріали справи за апеляцією ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на постанову Христинівського районного суду Черкаської області від 03.05.2013 року, якою в задоволенні їхньої скарги на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 10.08.2012 року; про визнання дій прокурора Христинівського району Менчинського С.В. незаконними та визнання їхнього права на відшкодування судових витрат, матеріальної, моральної шкоди з належної сторони - відмовлено.

Як встановлено із матеріалів справи, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до місцевого суду зі скаргою, в якій просили суд скасувати постанову від 10.08.2012 року про відмову в порушенні кримінальної справи та порушити кримінальну справу, вважаючи дану постанову прокурора незаконною та такою, що підлягає до скасування, так як органом дізнання проведено перевірку неповно. Крім того, просили визнати незаконними дії прокурора Христинівського району, витребувати кримінальні справи № 4-97/08 з Жашківського району та № 4-194/08 з Уманського міськрайсуду, відмовні матеріали № 35/08 та 480/08 з Христинівського РВ УМВС, визнати їхнє право на відшкодування судових витрат та моральної шкоди в справах за скаргами про скасування незаконних постанов та визначити належного відповідача.

Залишаючи дану скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 без задоволення місцевий суд у оскаржуваній постанові зіслався на те, що кримінальна справа в провадженні суду не перебуває, постанова від 10.08.2012 року про відмову в порушенні кримінальної справи прокурором району скасована, а тому дані вимоги скаржників є безпідставними і не ґрунтуються на вимогах КПК України в редакції 1960 року. Крім цього зазначив, що відшкодування матеріальної та моральної шкоди нормою КПК передбачено лише під час розгляду кримінальної справи по суті.

Що стосується оскарження дій чи бездіяльності органів дізнання, слідства, прокуратури то зазначає, що суд не наділений правом визнання дій та бездіяльності цих органів неправомірними та незаконними. Відповідно до рішення КСУ № 19-рп/2011 від 14.12.2011 року встановлено, що з метою реалізації положень ст. 55 КУ та недопущення обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина у разі оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності прокурора, слідчого, органу дізнання стосовно заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини такі скарги суди повинні розглядати аналогічно до порядку оскарження до суду рішень і дій прокурора, слідчого, органу дізнання, встановленого КПК України, тому зазначені в скарзі питання не підлягають вирішенню при розгляді скарги на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи.

Не погоджуючись із таким судовим рішенням ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в апеляції ставлять питання про його скасування, та задоволення їхніх вимог, викладених у скарзі до Христинівського районного суду.

При цьому вказують, що справа була розглянута у їхню відсутність. Також, зазначають, що в місцевому суді відмовний матеріал не досліджувався.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який вважав рішення місцевого суду законним та обгрунтованим і просив відмовити в задоволенні апеляції, дослідивши матеріали справи та обміркувавши над доводами вищезазначеної апеляції колегія суддів вважає, що апеляція ОСОБА_3 і ОСОБА_4 підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як зазначено вище, підставою для подачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 скарги на дії прокурора Христинівського району, явилось невиконання, як на думку скажників, ним обов'язків, в тім числі, і по розгляду їхніх численних скарг. Також, апелянти одночасно звернулися до місцевого суду зі скаргою, в якій просили суд скасувати постанову від 10.08.2012 року про відмову в порушенні кримінальної справи та порушити кримінальну справу, вважаючи дану постанову прокурора незаконною та такою, що підлягає до скасування, так як органом дізнання проведено перевірку неповно.

Суд першої інстанції виносячи постанову про відмову в задоволенні вищезазначеної скарги ОСОБА_3 і ОСОБА_4 повинен був зіслатися також на норми ст. 236 КПК України 1960 року, яка регулює порядок оскарження дій прокурора. Але, суд у оскаржуваній постанові від 03.05.2013 року зіслався лише на положення ст.ст. 236-1, 236-2 КПК України 1960 року, яка регулює порядок оскарження до суду постанов органу дізнання, слідчого, прокурора про відмову в порушенні кримінальної справи.

Крім того, як вбачається із протоколу судового засідання (а.с. 11), місцевий суд в судовому засіданні не досліджував взагалі матеріали, на підставі розгляду яких слідчим прокуратури було прийнято постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 10.08.2012 року. Тобто, судом не були витребувані вказані „відмовні матеріали", хоча ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ставили це питання у поданій ними скарзі до суду першої інстанції.

З викладеного слідує, що місцевим судом при розгляді вищезазначеної скарги ОСОБА_3 і ОСОБА_4 взагалі не були предметом дослідження та не вивчалися в даному судовому засіданні матеріали, на підставі розгляду яких слідчим прокуратури було прийнято постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 10.08.2012 року.

Також, в резолютивній частині постанови суду першої інстанції не зазначено, яке саме рішення було прийнято судом по питанню в частині вимог скаржників про скасування постанови слідчого про відмову в порушенні кримінальної справи від 10.08.2012 року, а лише зазначено, що: „... в задоволенні скарги ОСОБА_3 про визнання дій прокурора Христинівського району Менчинського С.В. незаконними по заяві від 28.03.2012 року та визнати його право на відшкодування судових витрат, матеріальної, моральної шкоди з належної сторони - відмовити...", хоча з матеріалів справи вбачається, що зі скаргою до місцевого суду також зверталася разом із ОСОБА_3 і ОСОБА_4

Також, колегія суддів не може не звернути увагу, що місцевим судом в судовому засіданні взагалі не досліджувалася постанова слідчого про відмову в порушенні кримінальної справи від 10.08.2012 року, яка оскаржується до суду ОСОБА_3 і ОСОБА_4, даного процесуального документа взагалі не має в матеріалах даної справи.

А тому, колегія суддів судової палати вважає, що висновки місцевого суду викладені в оскаржуваній постанові від 03.05.2013 року не підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні (див. мат. справи: протокол судового засіданні а.с.11), що в свою чергу є безумовною підставою для скасування постанови місцевого суду від 03.05.2013 року згідно вимог п.2 та п.3 ч.1 ст. 367 КПК України 1960 року (невідповідність висновків суду, викладених у постанові, фактичним обставинам справи та істотне порушення кримінально-процесуального закону).

За таких обставин постанова місцевого суду, як незаконна, підлягає до скасування з наступним направленням матеріалів справи на новий судовий розгляд в той же місцевий суд, але в іншому складі суду.

При новому розгляді справи місцевому суду слід врахувати викладене в даній ухвалі апеляційного суду і прийняти законне та обгрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 365, 366, 367, 382 КПК України 1960 року, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4- задовольнити.

Постанову Христинівського районного суду Черкаської області від 03 травня 2013 року, якою відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про визнання дій прокурора Христинівського району Менчинського С.В. незаконними по заяві від 28.03.2012 року та визнання їхнього права на відшкодування судових витрат, матеріальної, моральної шкоди з належної сторони, - скасувати, а матеріали справи направити на новий судовий розгляд в той же суд, але в іншому його складі.

Головуючий

Судді