Справа № 369/2012/13-к Головуючий у І інстанції Омельченко М.М.

Провадження № 11-кп/780/271/13 Доповідач у 2 інстанції Ященко І.Ю.

Категорія 4 18.07.2013

УХВАЛА

Іменем України

« 15 » липня 2013 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді - Габрієля В.О.

суддів - Ященко І.Ю., Дриги А.М.

при секретарі - Шовкопляс С.П.

з участю прокурорів - Семенця О.І., Скрипки І.М.

адвокатів -ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

обвинувачених - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за апеляційними скаргами старшого прокурора прокуратури Києво-Святошинського району Київської області Семенця О.І. та обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 квітня 2013 року, яким

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Ярове Кам»янського р-ну Черкаської обл., українця, гр. України, з середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню доньку 2011р.н., непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1, раніше судимого:

14.11.2002р. вироком Кам»янського районного суду Черкаської області за ч.3 ст. 289, ч.3 ст. 357ст. 70 КК України до 11 років позбавлення волі з конфіскацією ? частини майна, яке є його власністю, звільненого 6.06.2012р. постановою Уманського міськрайонного суду від 29.05.2012р. на підставі ст. 81 КК України умовно-достроково на невідбутий строк 1рік 2місяці 25 днів,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України та засуджено до 8 років позбавлення волі, за ч.1 ст. 186 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_5 остаточно засуджено до 8 років позбавлення волі; На підставі ч.1 ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком від 14.11.2002р. у вигляді 6 місяців позбавлення волі та ОСОБА_5 остаточно засуджено на 8 років 6 місяців позбавлення волі;

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Одеса, українця, гр. України, з неповною середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_2, не маючого судимості відповідно до ст. 89 КК України,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України та засуджено на 9 років позбавлення волі;

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця с. Хацьки Черкаської обл., українця, гр. України, з неповною середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_3, не маючого судимості відповідно до ст. 89 КК України,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України та засуджено до 8 років позбавлення волі.

За вироком суду ОСОБА_5 ОСОБА_6 та ОСОБА_7 визнані винними та засуджені за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, ОСОБА_5 також за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 186 КК України за наступних обставин.

04 листопада 2012 року близько 18 год., ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_7, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на сміттєзвалищі, розташованому поблизу с. Петрівське Києво-Святошинського району Київської області, на грунті різко виниклих неприязних відносин, викликаних ревнощами ОСОБА_6 до ОСОБА_9 з приводу ОСОБА_10 з якою ОСОБА_6 тривалий час співмешкав, умисно нанесли ОСОБА_9 тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок яких ОСОБА_9 помер.

Так, в цей день на вказаному сміттєзвалищі ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 знаодячись біля розведеного багаття, розпивали спиртне і грали у карти. Близько опівдня, між ОСОБА_6 та ОСОБА_11, який також перебував на вказаному сміттєзвалищі, виникла сварка з приводу його відносин з ОСОБА_10, яка певний час співмешкала з ОСОБА_6 та потім від нього пішла до ОСОБА_9

Приблизно о 18 год. ОСОБА_6 запропонував ОСОБА_5 та ОСОБА_7 з'ясувати відносини з ОСОБА_9, оскільки він відчував до нього неприязнь на грунті ревнощів, у зв»язку з чим ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 підійшли до саморобної дерев'яної будівлі в якій проживав ОСОБА_11 і у якій на той час разом з ним перебували ОСОБА_10 та ОСОБА_12, де ОСОБА_6 та ОСОБА_5 розбили вікна у вказаному будинку і почали кидати в середину приміщення підпалені куски автомобільних шин, при цьому, ОСОБА_6 за допомогою стола із зовнішньої сторони підпер двері вказаного будинку, щоб перешкодити вказаним особам залишити будинок.

Після виникнення пожежі ОСОБА_10 залишила приміщення через вікно, а ОСОБА_12 та ОСОБА_9 через вхідні двері, які відчинив ОСОБА_7 Побачивши ОСОБА_9, ОСОБА_6 збив його з ніг та почав наносити удари ногами та руками по різним частинам тіла.

В подальшому до ОСОБА_6 приєдналися ОСОБА_7 і ОСОБА_5, які взявши з землі дерев'яні палиці та металевий прут, разом з ОСОБА_6 протягом близько 5 хвилин, наносили ОСОБА_9 удари по різним частинам тіла, нанісши кожен не менше десяти ударів по голові та тулубу потерпілого.

Припинивши бити ОСОБА_9, який лежав на землі та стогнав, обвинувачені підійшли до ОСОБА_12 та ОСОБА_10, які перебували на відстані близько 10 метрів від місця побиття і постоявши поруч з ними протягом 3-4 хвилин, знову повернулися до ОСОБА_9 і протягом приблизно 2 хвилин продовжили наносити удари ногами по голові та тулубу ОСОБА_9, нанісши кожний не менше 5-6 ударів, заподіявши потерпілому відповідно до висновку експерта № 3/Д/545тр. від 26.01.2013 р. тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, крововиливів під м'яку мозкову оболонку, крововиливів у м'язах та підшкірній клітковині правого передпліччя, двох крововиливів в м'язах правого стегна, прямих переломів третього ребра справа по середньо-ключичній лінії і третього ребра зліва по лопатковій лінії, перелому внутрішнього краю лівої лопатки, дефектів м'яких тканин лівої лопаткової ділянки, лівої сідниці та лівого стегна.

У подальшому ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 залишили місце вчинення злочину. Відповідно до вказаного висновку експерта смерть ОСОБА_9 настала від закритої черепно-мозкової травми, яка супроводжувалася двохсторонніми субдуральними гематомами, крововиливами під м'якою мозковою оболонкою. Закрита черепно-мозкова травма відноситься до тяжких тілесних пошкоджень за критерієм небезпеки для життя та знаходиться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті.

Крім того, ОСОБА_5 в цей же день близько 18 год., в той час коли з підпаленого саморобного будинку ОСОБА_9 вийшла ОСОБА_12 тримаючи в правій руці свій мобільний телефон «Самсунг Дуос», 1МЕІ НОМЕР_1, відкрито викрав вказаний телефон вартістю 1910,49 грн. з абонентською карткою мобільного оператора «Київ-Стар» вартістю 30 грн.

В апеляційній скарзі та доповненнях до неї прокурор просить вирок скасувати, постановити новий вирок, яким визнати винними ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.12 ч.2 ст. 115 КК України та призначити покарання : ОСОБА_6 у виді довічного позбавлення волі, ОСОБА_7 у виді 15 років позбавлення волі, ОСОБА_5 у виді довічного позбавлення волі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу прокурор послався на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особам обвинувачених внаслідок його м'якості, оскільки при призначенні покарання суд належним чином не врахував те, що обвинувачені вчинили особливо тяжкий злочин, в стані алкогольного сп'яніння, неодноразово судимі за вчинення умисних тяжких злочинів, характеризуються негативно, не працюють, у скоєному не розкаялися, шкоду потерпілому не відшкодували.

Також прокурор вказав, що суд при перекваліфікації дій обвинувачених з п.12 ч.2 ст.115 КК України на ч.2 ст. 121 КК України належним чином не мотивував своє рішення, невірно встановив мотив злочину, не дав належної оцінки показанням потерпілої ОСОБА_12 та свідка ОСОБА_10, не взяв до уваги механізм заподіяння тілесних ушкоджень та висновок експерта № 31/Д від 25.02.2013р.

В апеляційній скарзі та доповненнях до неї обвинувачений ОСОБА_7 просить скасувати вирок, виправдати його та звільнити з-під варти посилаючись на відсутність прямих доказів його вини у вчиненні злочину, на врахування того, що він хворіє на туберкульоз в зв'язку з чим потребує лікування, заперечує проти задоволення апеляційної скарги прокурора.

Апеляційні скарги від інших осіб не надходили.

В запереченнях на апеляційну скаргу прокурора, обвинувачений ОСОБА_5 просить залишити її без задоволення, а вирок без зміни, посилаючись на законність вироку, оскільки прокурором не доведено умислу на вбивство ОСОБА_9, він не бажав смерті потерпілого та не міг уявити, що від його дій потерпілий помре, також вказав на те, що потерпілі ніяких матеріальних відшкодувань не заявляли.

В запереченнях на апеляційну скаргу прокурора, обвинувачений ОСОБА_6 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а вирок без зміни, посилаючись на те, що він вину визнав повністю, щиро розкаявся, зазначив, що не хотів смерті ОСОБА_9.

В запереченнях на апеляційну скаргу прокурора захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - ОСОБА_13 просить відмовити в її задоволенні, а вирок залишити без змін, посилаючись на те, що суд належним чином оцінив сукупність доказів і дійшов обгрунтованого висновку про те, що по справі не здобуто доказів умислу обвинувачених саме на вбивство ОСОБА_9 і вірно перекваліфікував дії обвинувачених за ч.2 ст. 121 КК України, при призначенні покарання ОСОБА_5 суд врахував його особу, те що він одружений, має на утриманні малолітню доньку, опікується одинокою матір»ю, вказав на те, що стан алкогольного сп»яніння ОСОБА_5 не знайшов свого підтвердження.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурорів Семенця О.І. та Скрипки І.М., які підтримали апеляційну скаргу прокурора і просили скасувати вирок суду першої інстанції і постановити вирок апеляційного суду, яким засудити обвинувачених за п.12 ч.2 ст. 115 КК України, а ОСОБА_5 ще і за ч.1 ст. 186 КК України і призначити вказане в апеляційній скарзі покарання, пояснення обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_4, які підтримали апеляційну скаргу ОСОБА_7 і заперечили проти задоволення апеляційної скарги прокурора, пояснення обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6, їх захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора і просили вирок залишити без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6 у вчиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, вчиненого групою осіб, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_9 та ОСОБА_5 ще і у вчиненні грабежу, тобто відкритому заволодінні майном потерпілої ОСОБА_12, вчинених за обставин вказаних у вироку, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами і є обгрунтованим.

З обвинувального акту вбачається, що органами досудового розслідування дії ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6 відносно потерпілого ОСОБА_9 кваліфіковані за п.12 ч.2 ст. 115 К України.

В судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 винними себе в умисному вбивстві ОСОБА_9, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, не визнали.

Обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні показав, що він дійсно 4.11.2012р. під час розпиття з ОСОБА_7 та ОСОБА_5 пива на сміттєзвалищі в с. Петрівське посварився з ОСОБА_9, який йшов з магазину, після чого ОСОБА_9 пішов у свою будівлю, де також знаходилися його ОСОБА_6 співмешканка ОСОБА_10 та ОСОБА_12. Через деякий час він пішов до будинку ОСОБА_9 і запропонував ОСОБА_10 йти додому, на що вона відмовилася і за неї почав заступатися ОСОБА_9 з приводу чого між ним і ОСОБА_9 виникла суперечка. Він, ОСОБА_6, підпер двері будинку столом, що стояв поруч, вибив вікна, продовжуючи вимагати щоб ОСОБА_10 йшла додому. Отримавши відмову він підпалив автомобільну покришку і кинув в середину будинку. В цей час підбігли ОСОБА_7 та ОСОБА_5, які витягли ОСОБА_10 та повернулися до багаття, а між ним та ОСОБА_9 зав»язалася бійка під час якої він бив ОСОБА_9 руками та ногами по різним частинам тіла, при цьому потерпілий намагався втекти, а він наздогнав його та продовжив бити ОСОБА_9, який впав і почав хрипіти. Він залишив ОСОБА_9 і забравши ОСОБА_10 повернувся до багаття, де знаходилися ОСОБА_7 і ОСОБА_5 повідомивши їм, що все нормально і вони пішли спати. Через деякий час він прокинувся і, вирішивши перевірити стан ОСОБА_9, повернувся на місце де останній залишився і побачив, що потерпілий вже мертвий.

Обвинувачений ОСОБА_5, не визнавши себе винним у пред»явлених обвинуваченнях, пояснив, що він дійсно 4.11.2012р. знаходився разом з братом ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на сміттєзвалищі біля с. Петрівське. У другій половині дня ОСОБА_6 пішов до будинку ОСОБА_9, де знаходилася ОСОБА_10 з якою він проживав і яку він приревнував до ОСОБА_9. Коли він, ОСОБА_5, разом з ОСОБА_7 також підійшли до вказаного будинку, у приміщенні вже була пожежа і він допомагав ОСОБА_12 і ОСОБА_10 вилізти з будинку через вікно, т.я. двері були зачинені зсередини, потім повернувся разом з ОСОБА_7 до багаття, забравши, при цьому, із землі біля будинку мобільний телефон. ОСОБА_9 залишився біля будинку, що там відбувалося йому невідомо Через деякий час до них повернувся ОСОБА_6 з ОСОБА_10. Наступного дня він поїхав додому , де через десять днів був затриманий працівниками міліції.

Обвинувачений ОСОБА_7, не визнавши себе винним у пред»явленому обвинуваченні, показав, що до загибелі ОСОБА_9 він не причетний, дав показання аналогічні показанням ОСОБА_5.

Незважаючи на невизнання своєї вини обвинуваченими їх вина в умисному нанесенні тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_9, від яких він помер та у відкритому заволодінні ОСОБА_5 мобільним телефоном потерпілої ОСОБА_12, підтверджується зазначеними у вироку доказами, а саме : показаннями потерпілого ОСОБА_14- брата загиблого ОСОБА_9 згідно яких на початку листопада 2012 р. він дізнався про зникнення свого брата від ОСОБА_12 з якою разом вони на сміттєзвалищі вели його пошуки, знайшовши обгорілий труп, повідомили в міліцію; показаннями потерпілої ОСОБА_12 - співмешканки загиблого ОСОБА_9, з яких вбачається, що 4.11.2012р. в той час як вона разом з ОСОБА_10 та ОСОБА_9 знаходилися у будинку останнього, прийшли ОСОБА_5, ОСОБА_7 і ОСОБА_6, який почав вимагати, щоб ОСОБА_10 вийшла з будинку, на що вона не погодилася і тоді ОСОБА_6 і ОСОБА_7, розбивши вікно у будинку, кинули запалений шматок автомобільної шини і почалася пожежа, в той час коли вона вийшла з будинку, ОСОБА_5 вихопив у неї з рук мобільний телефон незважаючи на її прохання повернути;коли вийшов ОСОБА_9, ОСОБА_6 збив його з ніг і з ОСОБА_5 та ОСОБА_7 почали бити ОСОБА_9, при цьому, наносили удари ногами і руками, а також палицями: ОСОБА_7 металевою, а ОСОБА_5 і ОСОБА_6 дерев»яними протягом 3-4 хвилин, нанісши кожен не менше 10 ударів; коли ОСОБА_9 відійшов від них, вони втрьох знову підійшли до ОСОБА_9 і продовжили його бити протягом двох хвилин, а вона, скориставшись моментом побігла у село, звідки викликала швидку та міліцію; працівникам міліції, які приїхали, вона вказала на місце де залишався ОСОБА_9, але його там не було, через декілька днів разом з братом загиблого вони знайшли на сміттєзвалищі обгорілий труп на якому залишився шматок одягу за яким вона впізнала ОСОБА_9; аналогічними показаннями свідка ОСОБА_10, яка підтвердила, що ОСОБА_6 вимагав, щоб вона з ним пішла і коли вона не погодилася за неї заступився ОСОБА_9 на що ОСОБА_6 почав бити потерпілого і потім до нього приєдналися ОСОБА_7 та ОСОБА_5, які також наносили йому удари; потім до неї підійшов ОСОБА_6 і вона разом з ним, ОСОБА_7 і ОСОБА_5 повернулися до багаття, де вони всі разом були деякий час, а потім вона пішла спати, наступного дня вона з ОСОБА_12 шукали ОСОБА_9, якого не знайшли; даними протоколу огляду місця події від 10.11.2012р. ( т.1 а.с. 86-96), згідно якого на сміттєзвалищі, розташованому між с.Петрівське та с. Білогородка був оглянутий обгорілий труп ОСОБА_9 на якому виявлені тілесні ушкодження та залишилися обвуглені частини тканини; даними акту судово-медичного дослідження трупа №545, яке проводилося з 11.11.2012р. по 26.01.2013р. та висновком експерта №3/Д/545тр. від 26.01.2013р.( т.1 а.с.122-124,131-132), згідно якого, окрім обвуглювання та часткового згоряння трупа, які виникли від дії полум»я виявлено: закриту черепно-мозкову травму, крововиливи під м»якою мозковою оболонкою; крововилив в м»язах та підшкірній клітковині правого передпліччя, 2 крововиливи в м»язах правого стегна, прямі переломи 3 ребра справа по середньо-ключічній лінії і 3 ребра зліва по лопатковій лінії, перелом внутрішнього краю лівої лопатки, дефекти м»яких тканин лівої лопаткової ділянки, лівої сідниці та лівого стегна; смерть ОСОБА_9 настала від закритої черепно-мозкової травми, яка супроводжувалася двохсторонніми субдуральними гематомами, крововиливами під м'якою мозковою оболонкою; закрита черепно-мозкова травма відноситься до тяжких тілесних пошкоджень за критерієм небезпеки для життя та знаходиться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті; судово-медичних даних за прижиттєву дію полум»я на тіло не отримано; прижиттєві пошкодження виникли у короткий проміжок часу, виходячи з даних гістологічного дослідження від утворення виявлених пошкоджень до настання смерті пройшло 20-60 хвилин, протягом яких здатність до виконання активних дій на певний проміжок часу не виключається ; висновком експерта №31/д від 25.02.2013р. ( т.1 а.с. 147), згідно якого виявлені при дослідженні трупа ОСОБА_9 тілесні ушкодження, за винятком перелому 3 ребра зліва та лівої лопатки могли утворитися від ударів ногами в положенні потерпілого лежачи, за механізмом, вказаним ОСОБА_6 під час слідчого експерименту 5.02.2013 р.; виникнення перелому 3 ребра зліва по лопатковій лінії разом з переломом лівої лопатки від удару ногою малоймовірно, всі виявлені при дослідженні трупа ОСОБА_9 тілесні ушкодження могли утворитися від ударів ногами, дерев»яною та металевими палицями, за механізмом зазначеним у показаннях ОСОБА_6 від 12.11.2012р., ОСОБА_5 від 15.11.2012р., ОСОБА_7 від 12.11.2012р. у вертикальному та горизонтальному положенні потерпілого, можливість до виконання активних дій ОСОБА_9 в процесі спричинення тілесних ушкоджень не виключається; даними протоколу огляду місця події( т.1 а.с.110) з якого вбачається, що ОСОБА_7 в кабінеті слідчого у Вишнівському МВМ добровільно видав мобільний телефон «Самсунг Дуос», 1МЕІ НОМЕР_1 та 1МЕІ НОМЕР_2 пояснивши, що вказаний телефон був викрадений його братом ОСОБА_15( ОСОБА_5 згідно постанови слідчого СВ Києво-Святошинського РВ про уточнення анкетних даних, відповідно до якої ОСОБА_15 в подальшому слід вважати ОСОБА_5т.1 а.с.244-245); іншими вказаними у вироку доказами.

Наведеним у вироку доказам, які були надані суду, суд дав належну юридичну оцінку і вірно кваліфікував дії ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_5 за ч.2 ст. 121 КК України, як вчинення умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження небезпечного для життя в момент заподіяння, вчинене групою осіб, що спричинило смерть потерпілого та ОСОБА_5 ще і за ч.1 ст. 186 КК України, як вчинення грабежу, тобто відкритого викрадення чужого майна.

Доводи апеляційної скарги прокурора про невірну кваліфікацію судом дій обвинувачених за ч.2 ст. 121 КК України і наявність в їх діях складу злочину, передбаченого п.12 ч.2 ст.115 КК України, колегія суддів вважає необгрунтованими виходячи з наступного.

З вироку вбачається, що суд, перекваліфікувавши дії обвинувачених на ст.121 ч.2 КК України виходив з того, що під час розгляду справи не здобуто безсумнівних доказів наявності умислу обвинувачених на вбивство ОСОБА_9.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.

Так, в судовому засіданні з врахуванням здобутих доказів достовірно встановлено факт нанесення потерпілому ОСОБА_9 всіма обвинуваченими ударів, в тому числі, і дерев»яними палицями та металевим предметом у різні частини тіла та голови, від яких потерпілий загинув.

Разом з тим, аналіз сукупності доказів свідчить про відсутність доказів, які б підтверджували наявність умислу обвинувачених саме на позбавлення ОСОБА_9 життя.

Відповідно до п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 7.02.2003р.»Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров»я особи» для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з»ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння. Визначальним при цьому є суб»єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю.

З показань обвинуваченого ОСОБА_6, який єдиний серед обвинувачених визнав себе винним у побитті потерпілого, вбачається, що він, наносячи удари потерпілому не бажав його смерті. Дані обставини підтверджуються подальшими після побиття ОСОБА_9 діями ОСОБА_6, який, залишивши потерпілого, через деякий час повернувся до місця його залишення з метою перевірки його стану, але виявив, що він помер.

Про відсутність у обвинувачених умислу на вбивство потерпілого свідчать також: показання свідка ОСОБА_10 в частині того, що побиття ОСОБА_9 відбувалося нетривалий час, обвинувачені за власною ініціативою припинили бити потерпілого і залишивши його, покинули місце вчинення злочину ; висновок експерта № 3/Д/545 від 26.01.2013р. про те, що прижиттєві пошкодження у потерпілого виникли у короткий проміжок часу, від утворення виявлених ушкоджень до настання смерті пройшло 20-60 хвилин протягом яких здатність до виконання активних дій потерпілим на певний проміжок часу, не виключається.

Інших даних які б свідчили про умисел обвинувачених на заподіяння смерті потерпілому у судовому засіданні не здобуто.

Доводи апеляційної скарги прокурора про помилковість висновків суду щодо мотиву вчинення злочину, на думку колегії суддів, безпідставні.

Так, суд встановив, що умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, що потягло смерть потерпілого, вчинене на грунті неприязних відносин викликаних ревнощами ОСОБА_6 до ОСОБА_9 з приводу ОСОБА_10.

Прокурор, посилаючись на показання потерпілої ОСОБА_12 та свідка ОСОБА_10, вважає, що побиття потерпілого відбулося у зв»язку із переділом території сміттєзвалища.

Разом з тим, з показань вказаних потерпілої та свідка вбачається, що зазначений мотив є їх особистою думкою, який іншими об»єктивними доказами не підтверджується, самі ж обвинувачені існування вказаного мотиву категорично заперечують.

Крім того, з показань самих же ОСОБА_12 та ОСОБА_10 вбачається, що прийшовши до будинку ОСОБА_9 разом з ОСОБА_5 та ОСОБА_7 ОСОБА_6 почав вимагати вийти з будинку саме ОСОБА_10 і у зв»язку з цим відбувалися подальші дії обвинувачених.

З урахуванням цих обставин суд обгрунтовано визнав думку ОСОБА_12 і ОСОБА_10 в частині іншого мотиву злочину припущеннями.

Зазначений у апеляційній скарзі прокурора мотив злочину не встановлений і досудовим слідством про що свідчить обвинувальний акт.

Доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_7 в частині заперечення його участі у побитті потерпілого ОСОБА_9 є надуманими і розцінюються колегією суддів як намагання уникнути відповідальності за вчинений злочин.

Дані доводи ОСОБА_7 спростовуються сукупністю доказів по справі наведених у вироку серед яких показання потерпілої ОСОБА_12 та свідка ОСОБА_10, які узгоджуються між собою і які прямо вказали на обвинувачених ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_5, як на осіб, які брали участь у побитті потерпілого. Обвинувачення ОСОБА_7 у неправдивості і суперечливості показань даних осіб є голослівними без наведення переконливих аргументів.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_7 про те, що на досудовому слідстві він давав неправдиві показання у зв»язку із застосуванням до нього недозволених методів ведення слідства також є голослівними без наведення будь-яких обгрунтувань. Крім того показання дані ОСОБА_7 на досудовому слідстві ніяким чином не вплинули на висновки суду щодо його винуватості оскільки дані показання суду не надавалися і відповідно до ст. 95 КПК України не могли бути покладені в основу вироку.

Доводи апеляційної скарги прокурора в частині необгрунтованого невизнання судом як обтяжуючої покарання обвинувачених обставини вчинення злочину в стані алкогольного сп»яніння, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки суд у вироку навів мотиви прийнятого рішення з якими погоджується і апеляційний суд.

Безпідставними є і доводи прокурора в частині того, що обвинувачені не відшкодували заподіяну потерпілим шкоду, оскільки цивільні позови по справі не заявлялися і рішення судом про стягнення шкоди не виносилося.

Також необгрунтованими колегія суддів визнає і доводи апеляційної скарги прокурора щодо м»якості призначеного обвинуваченим покарання.

Так, при призначенні ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5 покарання суд врахував ступінь тяжкості вчиненого, роль кожного з них у вчиненому, ставлення до наслідків, дані про їх особи, обставини, що впливають на покарання, в тому числі і ті на які посилається прокурор, думку потерпілих і призначив обвинуваченим покарання, яке відповідає вимогам ст.ст.50,65 КК України. Підстав для призначення більш суворого покарання колегія суддів не знаходить.

На підставі наведеного і керуючись ст. ст. 405, 407 КПК України колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційні скарги старшого прокурора прокуратури Києво-Святошинського району Київської області Семенця О.І. та обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 квітня 2013 року щодо ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 залишити без зміни.

Судді підписи

З оригіналом згідно _________________________суддя І.Ю. Ященко