№ 1-58/2007 p.

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ВИРОК

16 серпня 2007 року

Софіївський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого-судді: Патинки А.Г.

при секретарі: Ратушній В.В., Пащенко А.В.

з участю прокурора: Іванків В.В., Харченко К.Ю.

адвоката: ОСОБА_1

потерпілого: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Софивка справу про обвинувачення

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, гр. України,

уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, проживає

с. Макорти, Софіївського району Дніпропетровської області, вул. Центральна, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одружений, навчається в коледжі фізичного виховання м. Дніпропетровськ призовник, раніше не судимий, -

по ч.1 ст. 122 КК України, -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 скоїв умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження ОСОБА_2 при слідуючих обставинах:

3 червня 2006 року близько 01.00 години, знаходячись поблизу бару, розташованого в с Ордо-Василівка Софіївського району Дніпропетровської області, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, під час сварки, яка виникла між ним та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, на грунті особистих неприязних відносин, переслідуючи злочинний умисел, направлений на умисне спричинення тілесних ушкоджень, ударив гр. ОСОБА_2 рукою в обличчя, чим завдав ОСОБА_2, згідно висновку СМЕ №3381(2124-056) від 30.10.2006 року, тілесні ушкодження у вигляді перелому нижньої щелепи в ділянці кута ліворуч та 2-3 зубів праворуч зі зміщенням, які за своїм характером відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, за ознаками тривалого розладу здоров'я.

Будучи допитаним в судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 свою вину в скоєному визнав частково і пояснив, що він дійсно наніс удар кулаком в лице потерпілого, але вину визнав частково, так-як він ударив ОСОБА_2 після того, як потерпілий ударив його і він не мав наміру спричинити тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Його пояснення не протирічать поясненням потерпілого ОСОБА_2, який підтвердив, що його ударив підсудний кулаком в область лиця після того, як він зробив зауваження ОСОБА_3, який намагався забрати пляшку з пивом у ОСОБА_5

Вказаний факт знайшов своє підтвердження при допиті свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які були очевидцями, як ОСОБА_3 наніс удар кулаком в обличчя ОСОБА_2

Пояснення підсудного, потерпілого, свідків підтверджуються висновком судово-медичної експертизи, згідно якої потерпілому ОСОБА_2 причинені тілесні ушкодження у вигляді перелому нижньої щелепи в ділянці кута ліворуч та 2-3 зубів праворуч зі зміщенням, які за своїм характером відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, за ознаками тривалого розладу здоров'я (а.с. 61).

Судово-медичний експерт ОСОБА_9 пояснив у судовому засіданні, що вказані в експертизі тілесні ушкодження могли бути заподіяні від нанесення одного удару.

Потерпілий ОСОБА_4 пояснював в судовому засіданні, що після удару кулаком ОСОБА_3, його звалили на землю і ОСОБА_3, ОСОБА_10, ОСОБА_7 та ОСОБА_11 били його ногами по різних частинах тіла, в тому числі і в область лиця.

До даних пояснень суд відноситься критично і не може взяти в основу вироку, так-як вони не підтверджуються об'єктивними обставинам, а саме:

у висновку содово-медичної експертизи чітко вказані тілесні ушкодження, які можливо отримати, як пояснив судово-медичний експерт, від одного удару, більше ніяких тілесних ушкоджень у потерпілого не виявлено.

Із оголошених і перевірених в судовому засіданні показань свідка ОСОБА_5, який є товаришем потерпілого(а.с. 44), вбачається, що ОСОБА_3 намагався забрати у нього пляшку з пивом, ОСОБА_4 присік дії ОСОБА_3 і ОСОБА_3 ударив кулаком в лице ОСОБА_2, а він в цей час зчепився з ОСОБА_10 за одежу і боролися до того часу, поки Рубанюк ударив ОСОБА_10 пляшкою по голові.

Ці пояснення підтвердили потерпілий ОСОБА_4, підсудний ОСОБА_3, свідок ОСОБА_10 , і з цього витікає, що ОСОБА_10 не міг наносити удари ногами потерпілому.

Дії підсудного ОСОБА_3 органами досудового слідства кваліфіковані по ч.1 ст. 122 КК України, підсудний оспорює вказану кваліфікацію по тим обставинам, що він не хотів спричинити потерпілому тілесні ушкодження середньої тяжкості, але суд вважає, що дії підсудного кваліфіковані вірно за ознаками умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків,

передбачених у ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.

Прокурор від заявленого позову відмовився в зв'язку з його погашенням.

Потерпілим ОСОБА_4 заявлений цивільний позов в сумі 20.000 (Дввадцять) тисяч гривень із яких 885 гривень матеріальних витрат, вся інша сума - моральна шкода (а.с. 87).

Підсудний ОСОБА_3 проти позову заперечує, мотивуючи заперечення тим, що позовні вимоги явно завищені.

Суд приходить до висновку, що матеріальні витрати потерпілим нічим не підтверджені, про що в судовому засіданні заявив сам потерпілий, в зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають відмові.

Вимоги про відшкодування моральної шкоди відповідно до ст. 23 ЦК України підлягають частковому задоволенню, так-як особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. У відношенні потерпілого моральна шкода полягає у фізичному болю, та тривалому часі знаходження в лікувальній установі, в зв'язку з чим суд вважає за необхідне стягнути із підсудного на користь потерпілого 2000 (Дві) тисячі гривень, що буде відповідати вимогам розумності і справедливості, в іншій частині позовних вимог потерпілого відмовити як необгрунтованих.

Призначаючи покарання суд згідно зі ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особи винного, який скоїв злочин вперше, характеризується з позитивної сторони, являється студентом спортивного коледжу.

Обтяжуючою обставиною суд вважає скоєння злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Пом'якшуючими обставинами суд враховує каяття та активне сприяння розкриттю злочину, добровільне погашення витрат медичного закладу на лікування потерпілого (а.с. 135).

Із врахуванням вищевикладеного суд вважає за необхідне призначити покарання підсудному у вигляді обмеження волі на максимальний строк і застосувати ст. 75 КК України, звільнити його від відбуття покарання з іспитовим строком, поклавши на нього обов'язки передбачені ст. 76 КК України, яке буде необхідне і достатнє для його виправлення та попередження інших злочинів.

Керуючись ст. 323-324 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_3 визнати винним по ч.1 ст. 122 КК України і призначити покарання 3 (Три) роки обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_3 звільнити від покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 (Два) роки, поклавши на нього відповідно зі ст. 76 КК України обов'язки: повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи, навчання; періодично з'являтися для реєстрації в органи

кримінально-виконавчої системи.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу засудженому залишити підписку про невиїзд.

Цивільний позов ОСОБА_2 задовільнити частково.

Стягнути із засудженого ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заподіяну моральну шкоду в сумі 2000 (Дві) тисячі гривень, і в іншій частині позовних вимог відмовити як необгрунтоване.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Софіївський районний суд в 15-ти добовий строк з часу його проголошення.