Справа № 2-599/12

Провадження № 22ц/782/2178/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду

Луганської області у складі:

Головуючого: Маляренко І.Б.,

Суддів: Борисова Є.А., Яреська А.В.

За участю секретаря: Веселова С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 25 квітня 2013 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Україна» про захист честі та гідності,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, який в подальшому неодноразово уточнював, де послався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у телевізійній передачі ЗАТ «Телерадіокомпанія «Україна» (правонаступником якого є ТОВ «Телерадіокомпанія «Україна») було продемонстровано відео сюжет, який містив відомості про нього і його брата ОСОБА_3, що порочать їх честь, гідність, а також професійну репутацію.

Позивач послався на те, що у зазначеному сюжеті виступила громадянка ОСОБА_2, яка розповіла, що її сусід за поверхом, з яким в неї спільний тамбур,працівник міліції, викладач Луганського університету внутрішніх справ, разом зі своїм братом, також працівником міліції,обидва у стані алкогольного сп'яніння, влаштували з нею конфлікт, в ході якого висловлювались на її адресу та на адресу її співмешканця ОСОБА_4 нецензурними словами, побили останнього, спричинили йому тілесні ушкодження.

У даній передачі було показано двері квартири ОСОБА_2 та двері квартири, у якій мешкає позивач, з коментарем, що саме в цій квартирі живе особа, щодо якої йде мова.

Крім того, було показано постанову прокуратури Жовтневого району м. Луганська про те, що у порушенні кримінальної справи за зверненням ОСОБА_2 було відмовлено та було показано перші літери особи, відносно якої вона зверталася до прокуратури, а саме, літери «Гр».

Позивач вважав, що відповідачами було повідомлено достатньо відомостей, щоб ідентифікувати його як особу, про яку йшла мова у телевізійній передачі, поширені відомості не відповідали дійсності, що підтверджувалось вищезазначеною постановою прокуратури Жовтневого району м. Луганська про відмову у порушенні кримінальної справи.

Посилаючись на зазначені обставини позивач просив суд: визнати такими, що є недостовірними, принижують честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1, відомості, поширені ОСОБА_2 та ЗАТ «Телерадіокомпанія «Україна», правонаступником якого є ТОВ «Телерадіокомпанія «Україна», про те, що ОСОБА_1 і його брат ОСОБА_3 30 вересня 2010 року вчинили конфлікт з ОСОБА_2 і ОСОБА_4, увірвалися до квартири ОСОБА_2 і побили там ОСОБА_4, завдали йому тілесних ушкоджень;

зобов'язати ТОВ «Телерадіокомпанія «Україна» повідомити у програмі «ІНФОРМАЦІЯ_1» на телеканалі «Україна» в час, не пізніше 22.00 години і не раніше 8.00 години, що відомості про вчинення ОСОБА_1 і його братом ОСОБА_3 незаконних дій відносно ОСОБА_2 і ОСОБА_4, вчинення з ними сварки; про те, що ОСОБА_1.і ОСОБА_3 увірвалися до квартири ОСОБА_2 і побили ОСОБА_4, завдали йому тілесних ушкоджень, повідомлені у програмі «ІНФОРМАЦІЯ_1» на телеканалі «Україна» ІНФОРМАЦІЯ_2, не відповідають дійсності; оголосити вступну та резолютивні частини рішення суду про визнання зазначеної інформації недостовірною і зобов'язання відповідачів спростувати зазначену інформацію, не пізніше 10 днів з дня набрання рішенням законної сили;

зобов'язати ОСОБА_2 особисто, за свій рахунок, спростувати поширену нею недостовірну інформацію, оголосивши у програмі «ІНФОРМАЦІЯ_1» на телеканалі «Україна» текст наступного змісту: « Відомості про вчинення ОСОБА_1 і його братом ОСОБА_3 30 вересня 2010 року незаконних дій щодо мене, ОСОБА_2, і ОСОБА_4, вчинення сварки з нами, а також про те, що ОСОБА_1 і ОСОБА_3 увірвалися до моєї, ОСОБА_2, квартири і побили ОСОБА_4, повідомлені мною, ОСОБА_2, у програмі «ІНФОРМАЦІЯ_1» на телеканалі «Україна» ІНФОРМАЦІЯ_2, не відповідають дійсності», не пізніше 10 днів з дня набрання рішенням законної сили.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Луганська від 25 квітня 2013 року у задоволенні вищезазначених позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування

рішення суду першої інстанції як такого, що не відповідає вимогам матеріального і

цивільного процесуального права, і ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши доповідача, пояснення

осіб, які брали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і

обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає

скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Так, статтею 213 ЦПК України встановлено, що рішення суду повинно бути з

законним і обґрунтованим, тобто суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства,

повинен вирішити справу згідно із законом, ухваливши рішення на основі повно і

всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і

заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 200 Цивільного кодексу України інформацією є

документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають

місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі. Суб'єкт відносин у сфері

інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і

моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями.

Згідно зі ст. 201 цього Кодексу особистими немайновими благами, які

охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація,

ім'я (найменування), інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

До способів захисту немайнових прав відноситься, зокрема, спростування недостовірної

інформації, заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові

права.

Відповідно до ст. 277 вказаного Кодексу фізична особа, особисті немайнові

права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на

спростування цієї інформації.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про інформацію" під інформацією цей

Закон розуміє документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що

відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому середовищі. Відповідно до статті

14 вказаного Закону поширення інформації - це розповсюдження, обнародування,

реалізація у встановленому законом порядку документованої або публічно оголошеної

інформації.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про інформацію" джерелами

інформації є передбачені або встановлені Законом носії інформації: документи та інші

носії інформації, які являють собою матеріальні об'єкти, що зберігають інформацію, а

також повідомлення засобів масової інформації, публічні виступи. При цьому, юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної особи,

тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає

дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і

своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Отже, недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або

викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало

взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або

перекручені).

Виходячи із засад діючого цивільного процесуального законодавства, перевірка

достовірності доказів проводиться судом у процесі їх дослідження, і підставою для

визнання доказів достовірними є підтвердження правильності відомостей, які в них

містяться.

Проте, як пояснила представник відповідача - ТОВ «Телерадіокомпанія

«Україна», у встановлений ст. 64 Законом України «Про телебачення і радіомовлення» 14-денний строк до ТОВ «Телерадіокомпанія «Україна» із вимогою спростування поширених у її програмі відомостей ніхто не звернувся, запис програми було знищено.

Наявний в матеріалах справи запис передачі ТОВ «Телерадіокомпанія

«Україна» «ІНФОРМАЦІЯ_3» від ІНФОРМАЦІЯ_2 зроблено, як пояснив позивач, його

Знайомими, ким, коли і при яких обставинах, не пояснив.

· Заперечуючи проти позову, відповідачка ОСОБА_2 послалася на те,

що у спірній телепередачі містилася відомості про події, які існували, річ йшла про порушення ОСОБА_1 принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, його неетичну поведінку у особистому житті, і дана інформація, виходячи з роз'яснень Верховного Суду України, наданих у п. 15 його Пленуму від 27.02.2009 року N 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» не є негативною.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу, зокрема, поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу, з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку.

Обгрунтовуючи заявлені вимоги, сам позивач послався на те, що як офіцер

міліції, викладач Луганського університету внутрішніх справ ім.. Е.О. Дідоренка є

публічною особою, але при цьому не взяв до уваги того, що у зв'язку з цим потенційно

може зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з

приводу того, як він дотримується вимог вищезазначеного Дисциплінарного статуту.

У зв'язку із цим межа допустимої критики щодо нього є значно ширшою, ніж

окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого

висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Статтею 5 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» передбачено, що

телерадіоорганізація є незалежною у визначенні змісту програм та передач.

Як вбачається іх матеріалів справи, вихід передачі був викликаний наявністю

конфлікту між сусідами ОСОБА_2 і ОСОБА_4 з одного боку та ОСОБА_1

і ОСОБА_3 з іншого боку, і думкою ОСОБА_2 щодо того, що прокуратурою

Жовтневого району м. Луганська постанову про відмову у порушенні кримінальної справи було винесено з урахуванням статусу ОСОБА_1 і ОСОБА_3 як працівників органів внутрішніх справ, при тому, що на той час працівником Жовтневого РВ ЛМУ УМВС

України в Луганській області ОСОБА_7 встановлювався факт того, що 03.09.2010 року відбувся конфлікту братів ОСОБА_3 з сусідами ОСОБА_2 і ОСОБА_4, що

ОСОБА_3 знаходились у стані алкогольного сп'яніння, вели себе зухвало і спочатку не

реагували на неодноразові зауваження, що після повернення до райвідділу він отримав

інформацію про спричинення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень ОСОБА_4,

Зазначене було підтверджено ОСОБА_7 під час перевірки обставин

конфлікту відділом внутрішньої безпеки ГУБОЗ МВС України в Луганській області.

Тобто, на той час щодо зазначеного конфлікту була наявна інформація

протилежного змісту.

Постанову ж прокуратури Жовтневого району м. Луганська від 21.10.2010 року

було скасовано постановою прокуратури Луганської області від 31.11.2011 року, і

вияснення фактичних обставин події продовжувалось і у 2011 році, і у 2012 році.

Доводи апелянта у своїй більшості є доводами, які були надані ним в

обґрунтування позовних вимог, були детально розглянуті судом першої інстанції та

повно, об'єктивно та всебічно перевірені доказами, наданими сторонами по справі, і не

спростовують висновків суду.

Інших доводів, які б могли бути підставою для скасування оскаржуваного

рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1, апелянтом не надано.

На підставі викладеного судова колегія вважає оскаржуване рішення таким, що ухвалене судом з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому,

згідно з вимогами ст. 308 ЦПК України, таким, що підлягає залишенню без змін.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 303,307,308,313-315 ЦПК України,

колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити, рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 25 квітня 2013 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Україна» про захист честі та гідності - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно, але протягом 20 днів може бути оскаржена

шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: