Головуючий по справі - ДЯЧУК С.І. Доповідач - ЄЛФІМОВ О.В.
№ 11а-82-2007
УХВАЛА ІМ'ЯМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2007 року. м. Київ.
Військовий апеляційний суд Центрального регіону України у складі: головуючого - генерал - майора юстиції КУЗЬМІНА А.С., суддів - полковника юстиції ЄЛФІМОВА О.В. та підполковника юстиції ПОЛОСЕНКА B.C., за участю прокурору відділу військової прокуратури Центрального регіону майора юстиції ШЕВЛЯКОВА Д.В., старшого помічника військового прокурора Київського гарнізону капітана юстиції КОЗАКА А.Т., розглянув в судовому засіданні апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок військового місцевого суду Київського гарнізону від 5 вересня 2007 року, яким солдат військової частини А2084
ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Запоріжжя, українець, не судимий, призваний на військову службу у жовтні 2006 року,
засуджений за ст.ст. 189 ч.1 та 406, ч.2 КК України до позбавлення волі строком відповідно на 1 рік 6 місяців і 1 рік. За сукупністю злочинів, з застосуванням ст.ст. 70 та 62 ч.1 КК України, остаточне покарання винному призначено у вигляді тримання у дисциплінарному батальйоні строком 1 рік 6 місяців.
Як зазначено у вироку ОСОБА_1 скоїв злочин при таких обставинах.
29 червня 2007 року близько 22 години, у приміщенні казарми військової частини ОСОБА_1, діючи з метою власного збагачення, тобто з корисливих мотивів, погрожуючи при цьому застосуванням насильства та створенням несприятливих умов подальшого проходження військової служби шляхом обмеження прав і свобод, висунув солдатам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вимогу передати йому по 20 гривень з кожного, на що ті відповіли відмовою. Будучи невдоволеним цім, він наніс ОСОБА_2 та ОСОБА_3, з якими у відносинах підлеглості не перебував, кожному по два удари дерев'яним макетом автомата по сідницям, спричинивши першому легкі тілесні ушкодження у вигляді садна, а другому побої.
Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги ст.ст. 11, 49 та 128 Статуту внутрішньої служби і ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України.
В апеляції засуджений ОСОБА_1, не оспорюючи кваліфікацію злочину, разом з тим вказує, що призначене йому покарання не відповідає тяжкості скоєного і є надмірно суворим. На думку ОСОБА_1 суд не врахував, що свою вину він визнав у повному обсязі, в скоєному щиро розкаявся, до кримінальної відповідальності раніше не притягувався, характеризувався позитивно. Крім того, засуджений посилається в скарзі і на те, що батько у нього інвалід другої групи в наслідок психічного розладу, потребує постійного стороннього догляду, а молоДПІа сестра хворіє на бронхіальну астму. І останнє, що вказує в апеляції засуджений ОСОБА_1, це те, що коли він був молодим солдатом, до нього теж застосовувались нестатутні методи впливу, але командування ніяких мір не приймало і с цього приводу він не думав, що його дії будуть мати таки серйозні наслідки.
В зв'язку з викладеним, він просить змінити призначену міру покарання і застосувати до нього арешт з утриманням на гауптвахті.
Заслухавши доповідача, виступи прокурорів, яки вважали необхідним вирок залишити без змін а апеляційну скаргу без задоволення, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, військовий апеляційний суд регіону приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду першої інстанції про винність ОСОБА_1 у вчиненні викладених у вироку злочинних дій відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні доказах, які сумнівів у своїй достовірності не викликають. Його дії правильно кваліфіковані за ст.ст.189 ч.1 та 406 ч. 2 КК України.
Що стосується міри покарання, то вона, на думку суду апеляційної інстанції, є надто суворою.
Так, суд, хоча і указав у вироку, але не в повної мірі урахував, що ОСОБА_1 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, в скоєному щиро розкаявся, примірився з потерпілими, яки просили його суворо не карати, до служби займався суспільно-корисною працею і виховувався у багатодітній сім'ї, а також те, що сам предмет вимагання був незначним і ніяких серйозних наслідків від дій винного не настало.
Більш того, суд взагалі не з'ясував сімейний стан засудженого, а саме те, що батько у нього інвалід другої групи в наслідок психічного розладу, потребує постійного стороннього догляду, а молоДПІа сестра хворіє на бронхіальну астму.
Таким чином, вказані вище обставини, що значно пом'якшують покарання та істотно знизують ступень тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, в їх сукупності, на думку суду регіону, дають можливість перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкціях статей 189 ч. 1 та 406 ч.2 КК України і призначити його ОСОБА_1 з застосуванням ст.ст. 69 та 60 КК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 362, 366 КПК України, військовий апеляційний суд регіону
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити.
Вирок військового місцевого суду Київського гарнізону від 5 вересня 2007 року відносно ОСОБА_1 змінити:
- виключити з вироку вказівку про застосування ст. 62 КК України;
- застосувати до ОСОБА_1 ст.ст. 69 і 60 КК України і знизити йому
покарання за ст. 189 ч.1 КК України до 3 (трьох) місяців арешту і за ст. 406 ч.2 КК України
до 2 (двох) місяців арешту.
За сукупністю злочинів, відповідно до ст. 70 КК України, остаточно призначити ОСОБА_1 покарання шляхом поглинення менш суворого більш суворим покаранням і вважати його засудженим до арешту з триманням на гауптвахті строком 3 (три) місяці. Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 - взяття під варту - відмінити.
З урахуванням того що строк відбуття покарання ОСОБА_1 рахувався з 19 липня 2007 року, звільнити його с гауптвахти Центрального управління військової служби правопорядку Збройних Сил України по місту Києву та Київської області негайно, в зв'язку з відбуттям покарання.
В іншої частині вирок залишити без змін