Постанову ухвалено під головуванням підполковника юстиції РИМАРА Є.П. Доповідач: підполковник юстиції ЛАШЕВИЧ В.М.
№ 10-12-2007
УХВАЛА
ІМ'ЯМ УКРАЇНИ
12 листопада 2007 року місто Київ
Військовий апеляційний суд Центрального регіону України у складі:
Головуючого - генерал-майора юстиції КУЗЬМІНА А.С.,
Суддів - підполковника юстиції ПОЛОСЕНКА B.C. та підполковника юстиції ЛАШЕВИЧА В.М., з секретарем КУЛІЧЕНКО Н.І., з участю старшого помічника військового прокурора Київського гарнізону капітана юстиції ЛУЗАНА В.Л. та скаржника ОСОБА_1, розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали за апеляцією скаржника ОСОБА_1 на постанову військового місцевого суду Київського гарнізону від 15 жовтня 2007 року, відповідно до якої залишено без задоволення скаргу ОСОБА_1 на постанову тимчасово виконуючого обов'язки військового прокурора Центрального регіону України від 8 серпня 2007 року про порушення кримінальної справи за ознаками в діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ст. 191, ч. З КК України.
Згідно з оскаржуваною в апеляційному порядку постановою військового місцевого суду гарнізону, ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив скасувати постанову ТВО військового прокурора Центрального регіону України від 8 серпня 2007 року про порушення кримінальної справи за ознаками в його діях складу злочину, передбаченого ст. 191, ч. З КК України. Свою скаргу він обгрунтував тим, що з постанови ТВО військового прокурора не вбачається, на його думку, достатньо підстав для порушення кримінальної справи за ст. 191, ч. З КК України саме відносно нього, оскільки, як він стверджує, прокурором не взято до уваги, що він є цивільною особою, а також не з'ясовано, яким саме чином йому підпорядковувалися особи, за допомогою яких він заволодів державними коштами, та обставини працевлаштування громадянина ОСОБА_2
Залишаючи без задоволення скаргу ОСОБА_1 на вказану постанову ТВО військового прокурора, суд гарнізону в своїй постанові від 15 жовтня 2007 року мотивував своє рішення наступним. Зокрема, суд послався на те, що оскаржувана постанова за змістом відповідає вимогам ст. 130 КПК України, а приводом для порушення кримінальної справи були дані, безпосередньо отримані прокурором відділу під час розгляду матеріалів перевірки дотримання посадовими особами навчально-оздоровчого комплексу Київського військового ліцею (надалі НОК КВЛ) бюджетного законодавства, тобто безпосереднє виявлення ознак злочину. Це судом першої інстанції розцінено як належний в контексті ст. 94 КПК України привід для порушення кримінальної справи, а в результаті подальшої перевірки таких даних було встановлено ОСОБА_1 як особу, дії якої можуть містити ознаки злочину, передбаченого ст. 191, ч. З КК України.
Також суд гарнізону в постанові прийшов до висновку, що матеріали прокурорської перевірки містять відомості, які свідчать про наявність і достатніх підстав для порушення кримінальної справи та достатніх даних, які вказують на наявність ознак злочину в діях громадянина ОСОБА_1 В зв'язку з цим суд першої інстанції вирішив, що скарга ОСОБА_1 на постанову ТВО військового прокурора про порушення кримінальної справи відносно скаржника задоволенню не підлягає за її безпідставністю.
Не погоджуючись з постановою військового місцевого суду гарнізону від 15 жовтня 2007 року та постановою ТВО військового прокурора Центрального регіону України від 8 серпня 2007 року про порушення кримінальної справи за ознаками в діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ст. 191, ч. З КК України, останній в своїй апеляції просить їх скасувати, а провадження у кримінальній справі до розгляду скарги по суті зупинити.
В обґрунтування своєї скарги апелянт вказує, що постанова суду першої інстанції є, на його думку, необгрунтованою, оскільки суд не врахував об'єктивної та суб'єктивної сторони злочину і ряд інших обставин справи. Зокрема, він стверджує, що під час виконання обов'язків начальника групи матеріально-технічного забезпечення НОК КВЛ імені Івана БОГУНА не мав можливості впливати на відділ кадрів та бухгалтерію, а також оспорює те, що надавав незаконні розпорядження начальнику тепло-господарства про занесення до табелів обліку робочого часу неправдивих відомостей про відпрацювання ОСОБА_2 восьми годин кожного робочого дня і через свою підлеглу ОСОБА_3 щомісячно отримував в касі НОК КВЛ заробітну плату ОСОБА_2
Крім того, ОСОБА_1 в апеляції наполягає на відсутності достатніх підстав для порушення відносно нього кримінальної справи, оскільки прокурором, на його думку, не взято до уваги ті обставини, що він виконував обов'язки начальника групи матеріально-технічного забезпечення НОК КВЛ імені Івана БОГУНА та є цивільною особою, а не військовозобов'язаним.
Також автор апеляції вважає, що залишилося нез'ясованим питання, яким саме чином йому були підпорядковані особи, за допомогою яких він нібито заволодів державними коштами.
Далі в апеляційній скарзі ОСОБА_1 звертає увагу, що в постанові прокурора не має жодного посилання на обставини, які б підтверджували факт працевлаштування ОСОБА_2 саме за його, ОСОБА_1, проханням чи сприянням, а також не наведено жодного доказу щодо надання ним вказівок на табелювання цієї особи.
І останнє, на що вказує апелянт, так це на те, що в момент порушення кримінальної справи не було взято до уваги довідку приватного підприємця ОСОБА_4 про виконання останнім у 2005 році на території НОК КВЛ імені Івана Богуна замовлення на 5800 гривень, а саме на спорудження криниці. Це, як він переконаний, робить невідомим, який саме корисний мотив він переслідував.
Заслухавши доповідача, виступ ОСОБА_1 в підтримку апеляції та заперечення на неї прокурора, перевіривши матеріали справи та обміркувавши доводи апеляції, військовий апеляційний суд регіону вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Військовий місцевий суд гарнізону, залишаючи без задоволення скаргу ОСОБА_1 на постанову ТВО військового прокурора про порушення кримінальної справи, обґрунтовано прийшов до висновку, що у органів досудового слідства при порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за ст. 191, ч. З КК України було достатньо підстав і приводів для винесення такої постанови, оскільки на цій початковій стадії кримінального судочинства справа порушується тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину. До таких ознак злочину на вказаній стадії процесу відноситься суспільна небезпечність діяння, його суспільно-небезпечні наслідки, причинний зв'язок між ними, місце, час та спосіб їх вчинення, тобто ті, що в першу чергу характеризують об'єктивну сторону складу злочину, а також об'єкт, на який здійснено посягання. Всі інші ознаки злочину, в тому числі і ті, що характеризують суб'єктивну сторону складу злочину і його суб'єкт, стає можливим з'ясувати тільки після того, коли справа порушена і проводяться слідчі дії. Саме після порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1 стає можливим провести допити осіб, які під час здійснення військовою прокуратурою перевірки надали пояснення, що свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 ознак злочину, за яким відносно нього і порушено кримінальну справу, а також виконати інші процесуальні дії. Отже, всупереч доводам апелянта, суд першої інстанції належним чином врахував всі обставини, що стали приводом та підставою до порушення органами досудового слідства кримінальної справи відносно ОСОБА_1, а тому доводи останнього про відсутність достатніх даних, які вказують на наявність в його діях ознак злочину, слід визнати безпідставними.
Не є перешкодою до порушення кримінальної справи саме військовою прокуратурою і те, що ОСОБА_1 є цивільною особою, оскільки питання підслідності вирішується під час проведення досудового слідства по порушеній кримінальній справі.
В свою чергу доводи апелянта про те, що нез'ясованим залишилися питання підпорядкованості йому осіб навчально-оздоровчого комплексу ліцею та працевлаштування ОСОБА_2 саме за його, ОСОБА_1, проханням чи сприянням, а також про не наведення у постанові ТВО військового прокурора жодного доказу щодо надання ним вказівок на табелювання цієї особи та не взяття до уваги довідки приватного підприємця ОСОБА_4, є надуманими, оскільки, у відповідності до ст. 98 КПК України, в постанові про порушення кримінальної справи має бути вказано лише приводи та підстави до її порушення, статтю кримінального закону, за ознаками якої порушується справи і, якщо на момент порушення кримінальної справи встановлено особу, яка вчинила злочин, то кримінальну справу повинно бути порушено щодо цієї особи. Цим вимогам закону постанова про порушення відносно ОСОБА_1 кримінальної справи відповідає. Наведення ж в даній постанові будь-яких доказів кримінально-процесуальним законодавством не передбачено.
Не вбачаючи із вивчених матеріалів будь-яких підстав для скасування чи зміни постанови суду гарнізону від 15 жовтня 2007 року, військовий апеляційний суд регіону вважає, що оскаржувана постанова є законною і обгрунтованою.
Керуючись ст.ст. 362, 366, 377 та 382 КПК України, військовий апеляційний суд регіону
УХВАЛИВ:
Постанову військового місцевого суду Київського гарнізону від 15 жовтня 2007 року про залишення без задоволення скарги ОСОБА_1 на постанову ТВО військового прокурора Центрального регіону України від 8 серпня 2007 року про порушення кримінальної справи за ознаками в діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ст. 191, ч. З КК України, - залишити без зміни, а апеляцію ОСОБА_1 - без задоволення.