Головуючий - Сахно Р.І Доповідач - Єлфімов О.В.
№ 10-13 -2007
УХВАЛА
ІМ'ЯМ УКРАЇНИ
13 листопада 2007 року місто Київ
Військовий апеляційний суд Центрального регіону України у складі: головуючого - генерал-майора юстиції КУЗЬМІНА А.С., суддів - полковника юстиції ЄЛФІМОВА О.В. та підполковника юстиції ПОЛОСЕНКА B.C., з участю прокурора відділу військової прокуратури Центрального регіону України старшого лейтенанта юстиції МИКОЛАЙЧУКА А.Б., заступника військового прокурора Київського гарнізону майора юстиції МОСКАЛЮКА О.П. та громадянина ОСОБА_1, розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою захисника - адвоката ОСОБА_2, на постанову військового місцевого суду Київського гарнізону від 1 листопада 2007 року, відповідно до якої залишено без задоволення скаргу на постанову заступника військового прокурора Київського гарнізону майора юстиції МОСКАЛЮКА О.П. від 13 жовтня 2007 року про порушення відносно ОСОБА_1 кримінальної справи, за ознаками злочину, передбаченого ст. 424 ч.2 КК України , -
ВСТАНОВИВ:
Згідно з постановою військового місцевого суду гарнізону, адвокат ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив скасувати постанову заступника військового прокурора Київського гарнізону від 13 жовтня 2007 року про порушення відносно ОСОБА_1 кримінальної справи за фактом застосування насильства до ліцеїста ОСОБА_3, оскільки, на його думку, ця постанова була необгрунтована і незаконна.
Суд гарнізону, розглянув скаргу, відмовив в її задоволенні, в зв'язку з відсутністю підстав для скасування постанови заступника військового прокурора.
Не погоджуючись з рішенням суду, адвоката ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в який просить постанови суду 1-й інстанції і заступника військового прокурора - скасувати та винести рішення про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_1, заборонив на час розгляду апеляції проведення будь яких слідчих дій.
В обґрунтування скарги апелянт зазначає, що під час судового розгляду в повній мірі не були перевірені наведені ним доводи, не враховані обставини, що мають суттєве значення для правильного вирішення питання, висновки суду суперечать доказам, що були надані суду. Так, не глядячи на покази свідка ОСОБА_4, що з боку працівників прокуратури на нього був психологічний тиск, суд не критично підійшов до висновків органів досудового слідства і неправильно застосував норми матеріального та процесуального права. При цьому було проігнороване те, що на час порушення справи достатніх даних на наявність ознак злочину в діях ОСОБА_1, крім непідтвердженої заяви ОСОБА_3 про застосування до нього насильства, не було. По за увагою суду, як стверджує далі адвокат ОСОБА_2, залишився і той факт, що за декілька днів до інкримінуємого ОСОБА_1 інциденту, ліцеїст ОСОБА_3 звертався до лікаря з приводу хвороби лівого вуха (куди за версією слідства був нанесений ОСОБА_1 удар). Що ж стосується свідоцтва про огляд ОСОБА_3 ЛОР-лікарем, який встановив діагноз „гострий лівосторонній перфоративний середній отит (пост травматичний) " то в ньому відсутні відомості про наявність причинного зв'язку, і до того ж, суд під час розгляду скарги не дав правової оцінки цьому документу. На думку захисника, виходячи із загальних правил
кримінально-процесуального судочинства, суд при розгляді скарги забовязаний був надати йому право повно і по суті події допитати всіх свідків по справі та провести судові дебати сторін. Не зробивши цього, суд гарнізону обмежив його права в дослідженні доказів і порушив право на захист. З урахуванням наведеного, як твердить адвокат ОСОБА_2, всі рішення по цієї справі є незаконними та підлягають скасуванню.
Заслухавши доповідача, пояснення громадянина ОСОБА_1 та виступи прокурорів, які вважали необхідним постанову військового місцевого суду гарнізону залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, військовий апеляційний суд регіону приходить до висновку, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Висновок суду 1-ї інстанції про обґрунтованість постанови заступника військового прокурора про порушення кримінальної справи відповідає фактичним обставинам і ґрунтується на повно, всебічно і об'єктивно досліджених в судовому засіданні та належним чином оцінених і наведених у постанові доказах, які зібрані в наданих матеріалах.
В супереч твердженням адвоката ОСОБА_2, в судовому засіданні з належною повнотою перевірялись викладені у скарзі доводи. При цьому, як видно із матеріалів справи під час судового засідання були досліджені всі зібрані по справі докази і з належною повнотою перевірені обставини стосовно законності порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1, тобто дотриманість органами досудового слідства вимог ст. ст. 94 -98 КПК України.
При цьому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність достатніх підстав для скасування вказаної постанови.
Відповідно до вимог ст. 94 КПК України, приводами до порушення кримінальної справи є заяви або повідомлення відповідних організацій, посадових осіб, представників влади або окремих громадян, явка з повинною та інші обставини, вказані в законі. При цьому справу може бути порушено тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину. До таких ознак злочину на вказаній стадії процесу відноситься суспільна небезпечність діяння, його суспільно-небезпечні наслідки, причинний зв'язок між ними, місце, час та спосіб їх вчинення, тобто ті, що в першу чергу характеризують об'єктивну сторону складу злочину, а також об'єкт, на який здійснено посягання. Всі інші, а саме, ступень винності скоєного, причини наступних зміни та оцінка протиріч в показах окремих свідків (на що вказує в скарзі захисник), уточнення обставин події, в тому числі і проведення належних експертиз, оцінка суб'єктивної сторони скоєного і т.п., стає можливим тільки після того, коли справа порушена і проводяться слідчі дії.
Надані суду першої інстанції матеріали, не вдаючись в їх правову оцінку, свідчать про те, що заступник військового прокурора гарнізону мав достатньо приводів та підстав для порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 424 КК України , а тому винесена ним 13 жовтня 2007 року постанова не може бути визнана незаконною.
В свою чергу, відповідає фактичним обставинам справи і постанова військового суду гарнізону. В обґрунтування своїх висновків суд правильно послався на заяви та пояснення ОСОБА_3 та його батько, якому, до того ж, про факт застосування насильства з боку майора ОСОБА_1 стало спочатку відомо зі слів друга сина - ліцеїста ОСОБА_5, а потім уже в розмові з сином він з'ясував деталі події. А також свідків - ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, свідоцтва про огляд ОСОБА_3 ЛОР- лікарем, який виявив у того „гострий лівосторонній перфоративний середній отит (пост травматичний) ", тому що викладені в них обставини били оцінені як кожне окремо, так і всі вони в сукупності, в якості достатніх приводів та підстав до порушення кримінальної справи. Саме за цім, не може впливати на рішення суду і факт наступної відмови окремих свідків від своїх попередніх показів, яки викривали ОСОБА_1 у скоєнні протиправних дій.
Як вбачається з протоколу судового засідання, в супереч твердженням апелянта, його
права в суді не були обмежені. Він особисто оголошував свою скаргу, приймав активну участь в досліджуванні доказів, заявив значну кількість клопотань, котри практично всі були задоволені судом.
Що стосується інших доводів скарги, то вони не є достатньою підставою для скасування прийнятого судового рішення.
Отже, розглядаючи скаргу захисника адвоката ОСОБА_2 на постанову від 13 жовтня 2007 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1, суд гарнізону прийняв законне і обґрунтоване рішення, а тому скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 365, 366 та 377 КПК України, військовий апеляційний суд
УХВАЛИВ:
Постанову військового місцевого суду Київського гарнізону від 1 листопада 2007 року про відмову в задоволенні скарги адвоката ОСОБА_2 на постанову заступника військового прокурора Київського гарнізону від 13 жовтня 2007 року про порушення відносно ОСОБА_1 кримінальної справи, за ознаками злочину, передбаченого ст. 424 ч.2 КК України - залишити без зміни, а апеляцію захисника -адвоката ОСОБА_2- без задоволення.