Вирок постановлено під головуванням майора юстиції СЕМЕНЮКА М.М.
Доповідач: підполковник юстиції ЛАШЕВИЧ В.М.
№ 11а-71-2007
УХВАЛА ІМ'ЯМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2007 року місто Київ
Військовий апеляційний суд Центрального регіону України у складі: головуючого - генерал-майора юстиції КУЗЬМІНА А.С., суддів - полковника юстиції ЗАГОРУЙКА В.В. та
підполковника юстиції ЛАШЕВИЧА В.М., при секретарі КУЛГЧЕНКО Н.І., з участю прокурора відділу військової прокуратури Центрального регіону України підполковника юстиції БУДОВОГО СМ., у відкритому судовому засіданні в приміщені суду розглянув кримінальну справу за апеляційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката ОСОБА_2 на вирок військового місцевого суду Хмельницького гарнізону від І серпня 2007 року, відповідно до якого старший викладач кафедри інженерних загороджень інженерного факультету військового інженерного інституту Подільського державного аграрно-технічного університету
ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Лисківці Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, українець, громадянин України, з вищою освітою, розлучений, який має на утриманні малолітню дитину, раніше не судимий, учасник бойових дій, який проходив військову службу на офіцерських посадах з червня 1992 року та був позбавлений військового звання підполковник в квітні 2007 року і тоді ж був звільнений із Збройних Сил України, проживаючий АДРЕСА_1,
засуджений за ст. 187, ч. 2 КК України із застосуванням ст. 69 того ж КК до трьох років і шести місяців позбавлення волі, без конфіскації майна.
Крім того, за даним вироком частково задоволено цивільні позови і присуджено до стягнення з ОСОБА_1 за заподіяну злочинними діями матеріальну шкоду на користь:
· Хмельницької філії ТОВ „Торговий дім „Контіум Галичина" у розмірі 23670 гривень, а відмовлено на суму 1000 гривень;
· ТОВ ТД НК „Альянс-Хмельницький" у розмірі 2270 гривень, а відмовлено на суму 500 гривень;
· ВАТ „Укрнафта" у розмірі 3995 гривень, а відмовлено на суму 500 гривень.
Згідно з вироком, ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що він з метою заволодіння чужим майном вчинив чотири напади на автозаправочні станції (надалі АЗС), що кожного разу було поєднано з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я осіб, які зазнали нападу, тобто в розбої, вчиненому особою, яка раніше вчинила розбій.
Цей злочин він вчинив за обставин, викладених у вироку наступним чином.
Зокрема, ОСОБА_1 23 грудня 2006 року близько 22 години зайшов в приміщення АЗС „Кшелсі Оіл" в місті Кам'янець-Подільський, де, погрожуючи оператору-касиру ОСОБА_3 газово-сигнальним револьвером, який сприймався останнім в якості вогнепальної зброї, забрав з каси 6606 гривень 98 копійок і скрився з ними з місця події.
21 лютого 2007 року близько 5 години 30 хвилин ОСОБА_1, зайшовши в торговий зал АЗС Хмельницької філії ТОВ „Торговий дім „Контіум Галичина" в місті Кам'янець-Подільський та погрожуючи працівникам цієї станції ОСОБА_4 і ОСОБА_5 газово-сигнальним револьвером та запальничкою у вигляді пістолета, які сприймалися ними в якості вогнепальної зброї, змусив їх зайти в туалет, а сам заволодів в торгівельному залі металевим сейфом вартістю 600 гривень, в якому знаходилися гроші в сумі 11380 гривень, талони на пальне на суму 6916, 45 гривень, телефонні картки на суму 11450 гривень, пульт керування паливно-роздавальною колонкою вартістю 1080 гривень, брелки охоронної сигналізації на суму 160 гривень. З цим майном та грішми він залишив місце злочину.
Таким же саме чином та із застосуванням того ж знаряддя ОСОБА_1 вчинив розбійний напад 11 березня 2007 року близько 5 години в приміщенні АЗС № 16 ТОВ ТД НК „Альянс-Хмельницький", яке знаходиться в селі Довжок Кам'янець-Подільського району. Там він, погрожуючи працівникам станції ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які сприймали наявні у нього в руках предмети за вогнепальну зброю, забрав з каси гроші в сумі 730 гривень та телефонні картки І ваучери поповнення рахунку оператора мобільного зв'язку на суму 2740 гривень. З викраденим ОСОБА_1 зник з АЗС.
Аналогічним способом ОСОБА_1 було вчинено 28 березня 2007 року близько 5 години і розбійний напад на АЗС № 22/021 ВАТ „Укрнафта" в місті Хмельницький, але при цьому він прибув до зазначеної станції на власному автомобілі ЗАЗ „Славута", реєстраційний номер НОМЕР_1. В приміщенні цієї АЗС він, погрожуючи працівникам станції ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 газово-сигнальним револьвером та запальничкою у вигляді пістолета, які сприймалися ними в якості вогнепальної зброї, забрав з каси гроші в сумі 945 гривень та з шухляди телефонні картки і стартові пакети на суму 3550 гривень, з якими скрився на вищевказаному автомобілі з місця події.
В апеляційних скаргах засуджений ОСОБА_1 та його захисник - адвокат ОСОБА_2, не оспорюючи встановлених обставин справи, доведеності вини засудженого у вчиненому злочині, правильності юридичної кваліфікації скоєного злочину та розмірів задоволених позовних вимог, просять даний вирок суду гарнізону змінити, а саме застосувати до ОСОБА_1 ст. 75 КК України.
В обгрунтування цього апелянти посилаються на те, що суд першої інстанції, на їх думку, при призначенні покарання засудженому не в повній мірі врахував обставини, що пом'якшують відповідальність останнього.
Зокрема, сам засуджений в апеляційній скарзі вказує на своє розуміння ступіні відповідальності за скоєне та щире каяття у вчиненому злочині, а також звертає увагу, що на його совісті відповідальність за майбутнє двох малолітніх дітей, що проживають з ним в його новій сім'ї, та малолітньої дитини від першого шлюбу. Крім того, як наголошує ОСОБА_1, специфіка його роботи за попереднім місцем служби, яка була пов'язана з вибуховими речовинами та засобами підривання, наявність у нього посвідчення учасника бойових дій і його характеристика з попереднього місця служби підтверджують, на його думку, те, що він не є соціально-небезпечною людиною.
Захисник-адвокат в своїй апеляції відмічає, що його підзахисний раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягується вперше, а до адміністративної відповідальності не притягувався, є учасником бойових дій і тривалий час прослужив на посадах офіцера, має на утриманні чотирьох дітей, троє з яких є малолітніми. Причому, на одну малолітню дитину добровільно сплачує аліменти, а щодо інших, то є їх основним годувальником.
Далі в апеляційній скарзі адвокат зазначає, що причинами вчинення ОСОБА_1 злочинних дій були скрутний матеріальний стан, пов'язаний з наявністю великих боргів, відсутність власного помешкання та нормальних побутових умов для проживання його сім'ї.
Захисник звертає увагу і на те, що його підзахисний за місцем роботи та за місцем служби характеризується позитивно, з'явився із зізнанням, щиро розкаявся у скоєному, активно сприяв слідству у встановленні істини у справі та розкритті злочину, частково відшкодував заподіяну шкоду і запевнив в судовому засіданні, що своєю працею буде намагатися якнайшвиДПІе її повністю відшкодувати.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який вважав необхідним вирок відносно ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційні скарги засудженого та його захисника без задоволення, перевіривши матеріали справи та обміркувавши доводи апеляційних скарг, військовий апеляційний суд регіону вважає, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду першої інстанції про винність ОСОБА_1 у вчиненні викладених у вироку злочинних дій відповідають фактичним обставинам справи і грунтуються на досліджених в судовому засіданні доказах, які сумнівів у своїй достовірності не викликають. Його дії правильно кваліфіковані за ст. 187, ч. 2 КК України.
Обґрунтовано вирішені судом гарнізону і цивільні позови у даній справі.
Що стосується міри покарання, то вона призначена ОСОБА_1 з урахуванням характеру та ступеню суспільної небезпечності вчиненого ним злочину, всіх обставин справи, даних про його особистість, сімейний та матеріальний стан.
Як вбачається з вироку, суд при вирішенні питання про міру покарання врахував, що ОСОБА_1 з'явився із зізнанням, щиро розкаявся у вчиненому злочині, до кримінальної відповідальності не притягувався, характеризується позитивно, має на утриманні малолітню дитину, є учасником бойових дій, частково відшкодував заподіяну шкоду і потерпілі до нього претензій не мають.
Також суду гарнізону відомі були і інші обставини, пов'язані із сімейним та матеріальним станом ОСОБА_1, в тому числі і ті, на які апелянти посилаються в своїх скаргах.
Саме повне і всебічне дослідження всіх обставин, що пом'якшують відповідальність ОСОБА_1, даних про його особистість і його сімейний та майновий стан, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, дали можливість суду першої інстанції застосувати до останнього ст. 69 КК України, тобто призначити йому покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ст. 187, ч. 2 КК України, і не призначати йому додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, яке передбачене санкцією цієї ж частини ст. 187 КК України.
Отже, доводи апелянтів про те, що суд гарнізону не в повній мірі врахував обставини, що пом'якшують відповідальність ОСОБА_1, слід визнати безпідставними.
Виходячи із обставин даної справи та враховуючи підвищену суспільну небезпечність вчиненого ОСОБА_1 злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від семи до десяти років, підстав для застосування до засудженого ст. 75 КК України військовий суд регіону не знаходить.
Як за своїм видом, так і розміром, призначена ОСОБА_1 міра покарання є законною і обґрунтованою.
Керуючись ст.ст. 362, 365, 366, 377 та 379 КПК України, військовий апеляційний суд регіону, -
УХВАЛИВ:
Вирок військового місцевого суду Хмельницького гарнізону від 1 серпня 2007 року відносно ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційні скарги останнього та його захисника-адвоката - без задоволення.