Постанову ухвалено під головуванням підполковника юстиції ДЯЧУКА С.І. Доповідач: підполковник юстиції ЛАШЕВИЧ В.М.
№ 11а-76-2007
УХВАЛА ІМ'ЯМ УКРАЇНИ
19 вересня 2007 року місто Київ
Військовий апеляційний суд Центрального регіону України у складі: Головуючого - полковника юстиції ЗАГОРУЙКА В.В., Суддів - полковника юстиції НОВОВА CO. та
підполковника юстиції ЛАШЕВИЧА В.М., з секретарем КУЛІЧЕНКО Н.І., з участю старшого помічника військового прокурора Київського гарнізону капітана юстиції КОЗАКА А.Т. та заявника ОСОБА_1, розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали перевірки за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову військового місцевого суду Київського гарнізону від 4 вересня 2007 року, відповідно до якої залишено без задоволення скаргу ОСОБА_1 на постанову помічника військового прокурора Київського гарнізону від 13 серпня 2007 року про відмову в порушенні кримінальної справи щодо начальника академічного ансамблю пісні і танцю МВС України підполковника ОСОБА_2 за відсутністю в його діях складів злочинів, передбачених ст. ст. 190 та 410 КК України.
Згідно з постановою військового місцевого суду гарнізону, помічником військового прокурора Київського гарнізону в порядку ст. 97 КПК України за результатами перевірки матеріалів службового розслідування, проведеного Головним управлінням внутрішніх військ МВС України, щодо обставин використання ОСОБА_2 грошових коштів, отриманих за проведення концертів академічного ансамблю пісні і танцю МВС України, була винесена постанова від 13 серпня 2007 року про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно ОСОБА_2 за відсутністю в діях останнього складу злочинів, передбачених ст. ст. 190 та 410 КК України. Не погоджуючись з даною постановою помічника військового прокурора, ОСОБА_1 подав до суду гарнізону скаргу, в якій просив скасувати цю постанову та надати висновок щодо законності дій прокуратури і прийняти правове рішення стосовно дій ОСОБА_2
Залишаючи без задоволення зазначену скаргу ОСОБА_1, військовий місцевий суд гарнізону в постанові вказав, що помічник прокурора при винесенні вказаної постанови керувався ст. 99 КПК України, а ОСОБА_1 в своїй скарзі не навів жодного факту, який би спростував висновок помічника прокурора про відсутність в діях ОСОБА_2 ознак заволодіння чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою. При цьому, як зазначено в постанові, таких даних не містить і заява ОСОБА_1 до начальника КРУ ВВ МВС України та надані ним пояснення, а припущення та міркування останнього з цього приводу обґрунтовано відхилені помічником прокурора на підставі оцінки результатів проведеної перевірки.
Із досліджених в судовому засіданні матеріалів суд прийшов до висновку, що, оскільки матеріали перевірки не містять даних про те, що ОСОБА_2 вводив ОСОБА_1 в оману щодо правомірності передачі йому грошових коштів, заохочував останнього до вчинення таких дій, зловживаючи довірою, а передача таких коштів готівкою
завідомо була протиправна і для ОСОБА_1, проте ОСОБА_1 діяв на власний ризик, як суб'єкт підприємницької діяльності, і правова оцінка обставин щодо неналежного виконання стороною зобов'язань за договором за таких умов не виходить за межі цивільного чи господарського делікту, який не містить ознак кримінально-карного, протиправного та суспільно-небезпечного діяння, а тому оскаржувана постанова помічника прокурора судом першої інстанції визнана законною за змістом.
Також в постанові суду відмічається, що помічник прокурора прийняв рішення про відмову в порушенні кримінальної справи, неупереджено оцінивши всі здобуті дані, що мають значення, у їх сукупності, і процесуальних порушень, які б могли стати законною та достатньою підставою для скасування постанови органу досудового слідства, не допустив.
Крім того, в постанові суду вказується, що стосовно прохання ОСОБА_1 надати висновок щодо законності дій прокуратури та прийняття правового рішення відносно дій ОСОБА_2, то вони можуть бути розглянуті судом і отримати правове рішення лише в межах цього судового розгляду, як того вимагає ч. З ст. 236-2 КПК України.
Не погоджуючись з даною постановою військового місцевого суду гарнізону, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить ЇЇ скасувати та прийняти правове рішення стосовно дій начальника ансамблю ОСОБА_2 у зв'язку із ненаданням ним коштів до каси фінансової частини ансамблю.
В обґрунтування цього апелянт вказує, що постанова суду гарнізону є незаконною та необгрунтованою, оскільки, на його думку, судом першої інстанції неправильно були застосовані норми матеріального права та неповно встановлено обставини у справі.
Зокрема, він вважає, що в постанові помічника прокурора та постанові суду гарнізону навмисно ставиться акцент на особистих стосунках між ним та ОСОБА_2 з метою відвести увагу від розкрадання останнім коштів ансамблю і не приймаються до уваги договори та акти виконаних робіт, укладені на належних бланках, що скріплені відповідними підписами та мокрими печатками.
Також автор апеляції стверджує, що більшість фактів, на які опиралася прокуратура та суд гарнізону, не перевірені або прийняті зі слів ОСОБА_2 і не підтверджені документально, а його пояснення не враховані. При цьому він звертає увагу, що сам ніколи не порушував трудову дисципліну, а ОСОБА_2, починаючи з січня 2007 року, почав видавати протиправні накази по відношенню до нього, переслідуючи мету розправитися з ним.
Далі апелянт висловлює свої доводи, що ОСОБА_2 ніколи не передавав йому чистих бланків договорів, причому у кількості трьох штук, пояснюючи, що на художній раді такого не було, а члени художньої ради ОСОБА_3 та ОСОБА_4 це можуть підтвердити, але в судове засідання суду гарнізону вони, як свідки, не викликалися.
Щодо проведення концертів, як продовжує автор апеляції, то при перевірці опитувалися тільки артисти, які до цих концертів не були причетні і участі в них не приймали. До того ж, артисти та інші працівники ансамблю, як запевняє ОСОБА_1, надали завідомо неправдиві пояснення з приводу фактів, які мали місце в ансамблі, оскільки боялися розправи з боку ОСОБА_2, який, як він наполягає, вчинив розкрадання бюджетних коштів ансамблю.
Заслухавши доповідача, виступ ОСОБА_1 в підтримку апеляційної скарги, заперечення на неї прокурора, перевіривши матеріали справи та обміркувавши доводи апеляційної скарги, військовий апеляційний суд регіону вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Військовий місцевий суд гарнізону, залишаючи без задоволення скаргу ОСОБА_1 на постанову помічника військового прокурора Київського гарнізону від 13 серпня 2007 року про відмову в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_2, на підставі матеріалів перевірки та пояснень в суді заявника ОСОБА_1 прийшов до правильного висновку про те, що помічником прокурора при винесенні даної постанови були виконані вимоги ст. 99 КПК України і підстав для порушення кримінальної справи, вичерпний перелік яких приведений в ст. 98 того ж КПК, не було. При цьому судом гарнізону була дана вірна оцінка поясненням самого ОСОБА_1, які він давав як під
час перевірки, так і в суді, підтверджуючи наступне. Зокрема, що він самостійно за власною ініціативою заповнював акти виконаних робіт та передавав ОСОБА_2 гроші, розраховуючи на те, що відповідні концерти відбудуться. Крім того, ОСОБА_1 зазначав, що він за своїми службовими обов'язками адміністратора не зобов'язаний був укладати угоди з ансамблем і тим більше оплачувати його виступи, а начальник ансамблю не мав права отримувати готівку за проведені концерти. Також він власні гроші передав ОСОБА_2 на свій ризик, як спонсорську допомогу суб'єкта господарської діяльності, і договори та акти були заповнені саме ним, ОСОБА_1, причому окремі з цих документів вже по факту проведеного 20 грудня 2005 року концерту, а акт від 11 липня 2007 року про нібито проведений концерт у місті Біла Церква був складений взагалі наперед і такого концерту ансамбль не проводив.
Правильно визначивши, що угоди № 120 від 21 грудня 2005 року, № 23 від 6 травня 2006 року та № 56 від 10 липня 2006 року прямо передбачали безготівкову форму розрахунку, як єдино прийняту сторонами, а також зробивши вірний висновок про нездобуття будь-якого належного документального підтвердження прийняття ОСОБА_2 готівкових коштів від ОСОБА_1 в якості оплати за проведені концерти зацікавленими особами, суд першої інстанції, всупереч доводам апелянта, з достатньою повнотою встановив обставини у справі та дав ним належну правову оцінку.
Відносно стверджень ОСОБА_1 про неповноту та поверховість проведених перевірок органами досудового слідства та неправильне застосування судом гарнізону норм матеріального права, то вони є надуманими, оскільки суперечать наявним в матеріалах перевірки документам. Зокрема, в самій постанові суду гарнізону це ствердження апелянта правильно спростовано з посиланням на відновлення перевірки за власною ініціативою прокурора, а судом гарнізону ретельно досліджені всі матеріали і будь-яких даних про наявність приводів і підстав для порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 не встановлено.
Щодо стверджень ОСОБА_1 про бажання ОСОБА_2 вчинити над ним розправу та залякування останнім працівників ансамблю з метою, щоб ті надали неправдиві пояснення з приводу проведених концертів, то таких даних ні в матеріалах перевірки, ні в матеріалах судового провадження не міститься і заяв з цього приводу, крім голослівних стверджень ОСОБА_1, ні від кого не поступало.
Не вбачаючи із вивчених матеріалів будь-яких підстав для скасування чи зміни даної постанови суду гарнізону, військовий апеляційний суд регіону вважає, що оскаржувана постанова є законною і обґрунтованою.
Керуючись ст.ст. 362, 366, 377 та 382 КПК України, військовий апеляційний суд регіону
УХВАЛИВ:
Постанову військового місцевого суду Київського гарнізону від 4 вересня 2007 року по матеріалам за скаргою ОСОБА_1 на постанову помічника військового прокурора Київського гарнізону від 13 серпня 2007 року про відмову в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_2 - залишити без зміни, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.