Номер провадження № 22-ц/785/3971/13
Головуючий у першій інстанції Жигулін С.М.
Доповідач Луняченко А. В.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.07.2013 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:
головуючого-судді Луняченко А.В.,
суддів Ісаєвої Н.В., Комлевої О.С.,
при секретарі Добряк Н.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 27 лютого 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, розподіл майна, -
встановила:
2.10.2012 року до суду звернулась позивачка ОСОБА_2 з вищезазначеним позовом, який уточнювався, посилаючись на те, що між сторонами був зареєстрований шлюб 11 серпня 1988 року, від шлюбу є син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. Спільне проживання між сторонами припинено з 01 жовтня 2012 року, примирення неможливе, з оглядом на що просила розірвати шлюб; під час шлюбу сторони в якості спільного майна подружжя набули право власності на будівлю АДРЕСА_1 вартістю 11433 грн., автомобіль НОМЕР_1, 2008 року випуску, орієнтовною вартістю 90000 грн., автомобіля «Peugeot 305» г/н НОМЕР_2, 1980 року випуску орієнтовною вартістю 12000 грн., а також гроші у сумі 610960 грн., які передані відповідачем ОСОБА_6 за купівлю квартири АДРЕСА_1 за договором № 20В/6 від 04 січня 2012 року. Просила: розірвати шлюб, провести розподіл майна, за яким визнати за нею право власності на будівлю АДРЕСА_1, стягнути з відповідача на її користь 1\2 частку вартості автомобілів та грошових внесків на загальну суму 300763,5 грн.
У судовому засіданні позов було підтримано представником позивачки.
У судовому засіданні апеляційного суду позивачка підтвердила факт відсутності автомобілю «Peugeot 305».
Відповідач в судовому засіданні участі не приймав, був оповіщений у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, про причини неявки не повідомив. У запереченнях вказав, що за ним зареєстровано лише автомобіль НОМЕР_1, 2008 року випуску, що він не погоджується із вартістю будівлі АДРЕСА_1
У судовому засіданні апеляційного суду відповідач визнав вартість автомобілю «Chevrolet Lacetti NF» у розмірі 63336, 97 грн.
Рішенням суду позов було задоволено частково -
- шлюб між сторонами розірвано;
- визнано за ОСОБА_3 право власності на грошовий внесок у сумі 610960 грн., які передані відповідачем ОСОБА_6 за купівлю квартири АДРЕСА_1 за договором № 20В/6 від 04 січня 2012 року;
-стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 305480 грн.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про розподіл будівлі АДРЕСА_1 та автомобіля НОМЕР_1, 2008 року випуску і автомобіля «Peugeot 305» г/н НОМЕР_2, 1980 року випуску - відмовлено.
На дане рішення ОСОБА_2 принесла апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати частково в частині розподілу майна, постановити нове, яким задовольнити її позовні вимоги, в повному обсязі, посилаючись на те, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.
Відповідач заперечував проти апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги.
Частиною 3 ст. 303 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Відповідно до вимог ч.3,4 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин , на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Між тим, постановляючи рішення, суд першої інстанції цих вимог закону не врахував, у зв'язку з чим висновки суду в частині розподілу майна не відповідають обставинам справи та вимогам матеріального права.
Відповідно до ст.60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що не встановлено дійсну вартість будівлі та автомобілю. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.
У судовому засіданні встановлено наступне.
Сторони не оскаржували рішення суду щодо обставин припинення спільного проживання та розірвання шлюбу.
Згідно ст..60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо),вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об*єктом права спільної сумісної власності.
У судовому засіданні апеляційного суду сторонами не заперечувалось, що за час шлюбу сторонами було придбано таке майно :
будівля АДРЕСА_1, автомобіль НОМЕР_1, 2008 року випуску, вартістю 63336,97 грн.,, а також грошові кошти у сумі 610960 грн., які передані відповідачем ОСОБА_6 за купівлю квартири АДРЕСА_1 за договором № 20В/6 від 04 січня 2012 року.
Згідно ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Судова колегія приходить до висновку про розподіл сумісного майна сторін, яким визнається за кожною стороною право на 1\2 частку будівлі ( розподіл якої в натурі може бути вирішений сторонами в добровільному або судовому порядку ) та суми грошей за квартиру, автомобіль залишається у відповідача з виплатою компенсації позивачці у розмірі 31668 грн.
Таке рішення відповідає роз'ясненням наданим у Постанові № 11 Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя ».
Таким чином, справа колегією суддів розглянута відповідно до вимог ст.11 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів,які знаходяться в матеріалах справи, належність та допустимість яких перевірена колегією суддів та їм надана оцінка в рішенні суду.
Колегія суддів вважає, що на підставі п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Керуючись ст..303, 309, ч.1, п.3,4, 319, 324 ЦПК України, судова колегія,
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 27 лютого 2013 року в частині розподілу майна скасувати.
Визнати за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 прво власності по 1\2 частині за кожним на будівлю АДРЕСА_1.
Визнати право власності за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 по 1\2 частині на грошовий внесок за купівлю квартири АДРЕСА_1 - у розмірі 305480 грн. за кожним.
Визнати право власності за ОСОБА_3 на автомобіль НОМЕР_1, 2008 року випуску,, стягнувши з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 компенсацію 1\2 вартості автомобілю у розмірі 31668 грн.
В інший частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий______________________________________ А.В. Луняченко
Судді ______________________________________ Н.В. Ісаєва
______________________________________ О.С. Комлева