ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2013 р. Справа № 18/1619/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Тихий П.В.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю :

прокурора - Здор Т.О., посв. №013776 від 06.12.2012 року

представників:

позивача - не з'явився

відповідачів - 1) ОСОБА_1, дов. ВРР №922332 від 30.04.2012 року, 2) ОСОБА_1, дов. ВРР №922332 від 30.04.2012 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу другого відповідача (вх. №1300 П/1-18) на рішення господарського суду Полтавської області від 30.10.2012 р. у справі № 18/1619/12

за позовом Миргородського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Миргородської міської ради, м. Миргород

до 1) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Миргород

2) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Миргород

про стягнення 32933,20 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Миргородський міжрайонний прокурор звернувся в інтересах держави в особі Миргородської міської ради, позивача, до господарського суду Полтавської області

з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, першого та другого відповідачів, про стягнення 32933,20 грн. збитків, спричинених користуванням з 01.10.2009 р. по 07.04.2011 р. без правовстановлюючих документів земельною ділянкою, що належить територіальній громаді міста Миргород та розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 30.10.2012 р. у справі № 18/1619/12 (суддя Погрібна С.В.) позов задоволено повністю.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Миргородської міської ради по 16466,60 грн. збитків за користування з 01.10.2009 р. по 07.04.2011 р. без правовстановлюючих документів земельною ділянкою, що належить територіальній громаді міста Миргород та розташована за адресою: АДРЕСА_1 та в дохід Державного бюджету України по 804,75 грн. судового збору.

Другий відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими та порушення норм процесуального права, просить рішення місцевого господарського суду скасувати.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що жоден з відповідачів до складу комісії по визначенню збитків не включався в порушення вимог Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України N 284 від 19.04.1993 року.

Також зазначає, що позивач в порушення статті 22 Цивільного кодексу України збитки у вигляді упущеної вигоди обґрунтовує виключно припущеннями стосовно можливості отримання прибутку від оренди спірної ділянки, не надавши відповідних доказів.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 30.01.2013 року (колегія суддів у складі : головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В.) рішення господарського суду Полтавської області від 30.10.2012 р. у справі № 18/1619/12 скасовано, провадження у справі припинено на підставі пункту 1 статті 80 ГПК України.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.04.2013 року постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30.01.2013 року у справі №18/1619/12 скасовано, справу передано до Харківського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 22.04.2013 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Медуниця О.Є.) апеляційну скаргу другого відповідача було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 22.05.2013 року на 12:00 год.

Розпорядженням голови Харківського апеляційного господарського суду від 20.05.2013 року для розгляду даної справи було сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В. у зв"язку із знаходженням судді Медуниці Л.М. у відпустці.

Пунктом 3.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2012 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що у разі зміни складу суду (в тому числі з одноосібного на колегіальний, навіть якщо до складу колегії суддів входить суддя, який раніше одноособово розглядав дану справу), спочатку починається й перебіг строку вирішення спору. Продовження цього строку можливе у порядку і з підстав, зазначених у частині третій статті 69 ГПК України.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що строк розгляду апеляційної скарги після винесення розпорядження голови Харківського апеляційного господарського суду від 20.05.2013 року про зміну складу колегії суддів починається заново.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 22.05.2013 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В.) з урахуванням ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 11.06.2013 року про виправлення описки розгляд справи було відкладено на 03.07.2013 року у зв"язку із задоволенням клопотання представника першого та другого відповідачів ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи для надання йому можливості ознайомитися із матеріалами справи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03.07.2013 року розгляд справи було відкладено на 11.07.2013 року на 9:30 год. у зв"язку із неявкою в судове засідання представника позивача.

Представник відповідачів у судовому засіданні 11.07.2013 року підтримав апеляційну скаргу.

Представник позивача в судові засідання 22.05.2013 року, 03.07.2013 року та 11.07.2013 року не з"явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце його проведення, про що свідчить поштове повідомлення №6102211328184 про вручення позивачу копії ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 22.05.2013 року, а також штамп на зворотньому боці ухвал, якими було призначено розгляд апеляційної скарги в даних судових засіданнях про відправлення її копій сторонам та прокурору і є доказом належного повідомлення учасників спору про дату, час та місце судового засідання відповідно до пунктів 3.5.2., 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України та відповідно до пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

А тому колегія суддів розглядає апеляційну скаргу за відсутності представника позивача за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Прокурор у судових засіданнях 22.05.2013 року, 03.07.2013 року 11.07.2013 року проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши усні пояснення представника першого та другого відповідачів, а також прокурора, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладених в рішенні висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та було вірно встановлено місцевим господарським судом, відповідачі згідно з договором купівлі-продажу від 08.11.2006 року є власниками в рівних частинах кожний нежитлової будівлі, яка знаходиться за адресою: м. Миргород Полтавської області, вул. Раскової, 59, площею 775,8 кв.м. Право власності відповідачів на будівлю підтверджено довідкою Дочірнього комунального підприємства "Миргородтехінвентаризація" № 883 від 26.06.2012 року.

Дана будівля знаходиться в межах м. Миргорода на землях, що належать територіальній громаді м.Миргорода. Відповідно до положень пункту 3.25* ДБН 360-92* "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м. З урахуванням цих вимог, конфігурації і розмірів будівлі, зазначених в її технічному паспорті, площа земель, що використовується відповідачами, відповідно до розрахунку складає 1058,91 кв.м.

Згідно витягів з технічної документації про нормативно-грошову оцінку станом на 2009-2011 роки земельна ділянка має комерційне використання .

07.05.2007р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся з заявою до Миргородської міської ради про надання дозволу на виготовлення технічної документації (проекту відведення) із землеустрою на земельну ділянку для комерційного використання за адресою: АДРЕСА_1.

20.06.2007 року Рішенням Миргородської міської ради було надано відповідачам дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які надають право користування вище зазначеною земельною ділянкою також зобов"язано подати технічну документацію на розгляд та затвердження міською радою у встановленому законом порядку.

Однак, відповідачі рішення Миргородської міської ради від 20.06.2007р. не виконали, на затвердження документи до Миргородської міської ради не надали, договір оренди земельної ділянки не уклали.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України зазначено, що використання землі в Україні є платним. Об"єктом плати за землю є земельна ділянка.

Згідно із частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Статтею 122 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Частиною 1 статті 124 Земельного кодексу України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок , що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди ) шляхом укладання договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності або право тимчасового користування земельною ділянкою виникає після одержання власником або користувачем документа, що посвідчує право власності або користування земельною ділянкою та його державної реєстрації, а право на оренду земельної ділянки виникає після укладання договору оренди та його державної реєстрації.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання документа що посвідчує право на неї, та його державної реєстрації - забороняється.

Документи, що посвідчують право на земельну ділянку, вказані у статті 126 Земельного кодексу України, зокрема, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, право користування земельною ділянкою державним актом на право постійного користування, а право оренди земельної ділянки договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Аналогічні положення містяться також у статті 93 Земельного кодексу України та статті 792 ЦК України.

Статтею 18 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

При перевірці дотримання вимог земельного законодавства 22.03.2011 року Державною інспекцію з контролю за використанням та охороною земель у Полтавській області встановлено факт користування відповідачами земельною ділянкою, без правовстановлюючих документів. За результатами даної перевірки складено акт та винесено припис № 08 від 22.03.2011 року з вимогою усунення порушення земельного законодавства.

За даними Миргородської об"єднаної державної податкової інспекції відповідачі за період з 01.10.2009 р. по 07.04.2011 року розрахунки плати за землю не подавали та не здійснювали оплату за користування земельною ділянкою.

Як вбачається з матеріалів справи, Миргородська міська рада неодноразово письмово запрошувала відповідачів на засідання комісії по визначенню та відшкодуванню збитків, спричинених територіальній громаді міста внаслідок використання ділянки без правовстановлюючих документів.

Крім того, на адреси відповідачів неодноразово направлялись вимоги щодо необхідності оформлення землекористування земельною ділянкою відповідно до чинного земельного законодавства, а також проект договору оренди землі.

Проте, як свідчать матеріали справи, відповідачами вказані звернення залишені без реагування.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Власник земельної ділянки - Миргородська міська рада має право на здійснення щодо земельної ділянки повноважень володіння, користування та розпорядження. Користування земельною ділянкою відповідачами, без укладення договору оренди обмежує право законного власника розпоряджатись нею, використовувати її за цільовим призначенням та отримувати за її використання плату, чим завдається шкода інтересам територіальної громади м. Миргорода, яка є власником вказаної земельної ділянки, внаслідок чого їй завдаються збитки у вигляді неодержання плати за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.

Відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року № 284, власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні тимчасовим зайняттям земельних ділянок та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок. Розміри збитків визначаються комісіями, створеними виконавчими комітетами міських рад. Не одержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її тимчасового зайняття, обмеження прав.

Створеною виконавчим комітетом Миргородської міської ради комісією по визначенню та відшкодуванню збитків, спричинених територіальній громаді міста внаслідок порушення земельного законодавства, було визначено, що розмір збитків за фактичне користування земельною ділянкою Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 в період з 01.10.2009 року по 07.04.2011 року складає 32 933, 20грн.

Дана сума підтверджується розрахунком відділу комунального майна та земельних ресурсів Управління житлово-комунального господарства Миргородської міської ради, однією з функцій якого до 03.06.2011 року була підготовка проектів рішень міської ради з питань землекористування, проектів договорів оренди земельної ділянки та здійснення контролю за їх дотриманням, виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 1058 кв.м. та ставок орендної плати за користування земельною ділянкою, затверджених рішенням Миргородської міської ради від 28.02.2008 року.

На підставі рішення виконавчого комітету Миргородської міської ради № 284 від 13.04.2011 року додатку №3 до нього затверджено акт № 61 та розрахунок, якими визначена сума збитків, завданих територіальній громаді міста Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3

В обгрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що дохід, який Миргородська міська рада могла б одержати за звичайних обставин, якщо б її право не було порушено (упущена вигода), за фактичне користування земельною ділянкою з моменту купівлі відповідачами нежитлової будівлі, складає 32,933 грн. 20 коп.

Розмір цих збитків Миргородською міською радою розрахований виходячи з того, що земельна ділянка могла б перебувати в оренді, а оскільки зазначена земельна ділянка перебувала в користуванні відповідачів без законних на те підстав, то бюджетом недотриманий доход з оренди земельної ділянки.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, завдання майнової (матеріальної шкоди) є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов"язків.

Статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки );

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками; вини.

Такий елемент, як наявність збитків, полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється законом.

Протиправна поведінка заподіювача збитків полягає у порушенні правової норми , що виявляється у здійсненні заборонених правовою нормою дій або в утриманні в здійсненні наказів правової норми діяти певним чином.

Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв"язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.

Вина є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає у психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до статей 152, 156 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок:

а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом;

б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання;

в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок;

г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників;

ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан;

д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Вказаний перелік підстав для відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає

Власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії (бездіяльність) щодо відповідних земельних ділянок за процедурою, визначеною Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 №284.

Земельна ділянка фактично використовується відповідачами, для комерційних потреб, без оформлення правовстановлюючих документів, що вказує на збитки спричинені цією поведінкою, вину відповідача та причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою і заподіяними збитками.

Отже, як вірно встановив місцевий господарський суд , Миргородська міська рада була позбавлена можливості використовувати земельну ділянку (надати в користування іншій особі) та на отримання відповідних доходів (орендної плати за землю), які вона могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Отже, відповідачами у зв'язку із зайняттям земельною ділянкою без правовстановлюючих документів земельною ділянкою, яка розташована по АДРЕСА_1 площею 1058,91 кв.м. завдано збитки територіальній громаді м. Миргорода в особі Миргородської міської ради, у вигляді неодержаних доходів (плати за землю) в розмірі 32933,20 грн., які б Миргородська міська рада могла отримати при належному виконанні відповідачами вимог закону та рішень органів місцевого самоврядування.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов цілком обгрунтованого висновку щодо наявності достатніх правових підстав для задоволення позову.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що жоден з відповідачів до складу комісії по визначенню збитків не включався в порушення вимог Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі га землекористувачам затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України N 284 від 19.04.1993 року.

Однак, такі посилання, на думку колегії суддів, не можуть вважатися обгрунтованими, так як з матеріалів справи вбачається , що Миргородська міська рада неодноразово письмово запрошувала відповідачів на засідання комісії по визначенню та відшкодування збитків, спричинених територіальній громаді міста внаслідок використання ділянки без правовстановлюючих документів.

Крім того, на адреси відповідачів неодноразово направлялись вимоги щодо необхідності оформлення землекористування земельною ділянкою відповідно до чинного земельного законодавства, а також проект договору оренди землі.

Однак відповідачами вказані звернення залишені без реагування.

Також відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що позивач в порушення статті 22 Цивільного кодексу України збитки у вигляді упущеної вигоди обґрунтовує виключно припущеннями стосовно можливості отримання прибутку від оренди спірної ділянки, не надавши відповідних доказів.

Однак, на думку колегії суддів, такі твердження є безпідставними, оскільки відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України збитками у вигляді упущеної вигоди є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Розмір цих збитків Миргородською міською радою розрахований виходячи з того, що земельна ділянка могла б перебувати в оренді, а оскільки зазначена земельна ділянка перебувала в користуванні відповідачів без законних на те підстав, то бюджетом недотриманий доход з оренди земельної ділянки.

При цьому, передача вказаної земельної ділянки в оренду слід вважати звичайною обставиною, оскільки використання цієї ділянки за іншим призначенням позивач зазвичай не здійснював. До того ж, орендна плата за оренду ділянки є конкретною, оскільки встановлюється на підставі нормативної оцінки землі.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 30.10.2012 р. у справі № 18/1619/12 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 15.07.2013 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Тихий П.В.