ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" липня 2013 р. Справа № 809/1994/13-a
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Боршовського Т.І.
за участю секретаря судового засідання Ферштей А.М.
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Косівському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 14018,84 грн., -
ВСТАНОВИВ:
02.07.2013 року Державна податкова інспекція у Косівському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (надалі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (надалі - відповідач) про стягнення податкового боргу в сумі 14018,84 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на момент звернення до суду за відповідачем обліковується податковий борг по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, податку на додану вартість, екологічному податку (надходження від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення), збору за провадження торгівельної діяльності, що виник внаслідок застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій відповідно до податкових повідомлень-рішень № 0000741702, № 0000731702, № 0000711702, № 0000701702, № 0000661702, № 0000751702 та № 0000691702 від 22.03.2013 року. Крім того, відповідачем не погашено в повному обсязі самостійно визначені податкові зобов'язання з орендної плати за землю за 2012 рік. Загальна сума податкового боргу відповідача станом на день звернення до адміністративного суду становила 14018,84 грн. в тому числі пеня в розмірі 130,72 грн., яка ним не сплачена.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, подавши 18.07.2013 року до суду клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке містяться в матеріалах справи, причину неявки суду не повідомила (а.с. 55). Своїм правом на подання письмового заперечення проти поданого до нього позову відповідач не скористався.
За змістом частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
За таких обставин, відповідно до норм частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи відсутність перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, а також відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути дану адміністративну справу в письмовому провадженні.
Розглянувши матеріали адміністративного позову в порядку письмового провадження, дослідивши і оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що відповідач 16.03.1995 року зареєстрована Косівською районною державною адміністрацією Івано-франківської області як фізична особа-підприємець, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 15.05.2013 року (а.с. 50). Окрім цього, як вбачається з даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, отриманих з веб-сайту Єдиного державного реєстру http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html, відповідач не перебуває в процесі припинення (а.с. 56-57).
Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до статті 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Статтею 36 Податкового кодексу України встановлено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Згідно з статтею 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Пунктом 38.2 статті 38 Податкового кодексу України передбачено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.
Згідно підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Податок на доходи фізичних осіб, податок на додану вартість, екологічний податок та плата за землю (в тому числі орендна плата за землю), заборгованість з яких є предметом стягнення за даним адміністративним позовом, відповідно до підпунктів 9.1.2., 9.1.3., 9.1.6., 9.1.10. пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України належать до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі).
Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності, заборгованість по якому також є предметом стягнення за даним адміністративним позовом, відповідно до підпункту 10.2.1. пункту 10.2. статті 10 Податкового кодексу України належить до місцевих зборів.
Відповідач згідно пункту 162.1 статті 162, пункту 180.1 статті 180, підпункту 240.1.1. пункту 240.1. статті 240, підпункту 267.1.1 пункту 267.1. статті 267 та підпункту 269.1.2. пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України є платником податку на доходи фізичних осіб, податку на додану вартість, екологічного податку, збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності та плати за землю (в тому числі орендної плати за землю).
Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
З приводу самостійно узгоджених зобов'язань відповідача суд зазначає наступне.
Пунктом 286.2. статті 286 коментованого Кодексу визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.
Положеннями пунктів 287.3, 287.4 статті 287 та пункту 288.1 статі 288 Податкового кодексу України встановлено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Із матеріалів справи судом встановлено, що відповідачем у відповідності до вимог пункту 286.2. статті 286 Податкового кодексу України подано податкову декларацію з орендної плати за землю за 2012 рік, в якій відповідачем самостійно розраховано розмір вказаних зобов'язань, а саме: декларацію № 118 на загальну суму 9261,00 грн. з щомісячною сплатою 771,75 грн. (а.с. 45-47). Самостійно визначені зобов'язання відповідач за вказаний вище період в повному обсязі не виконав та не сплатив до бюджету і на момент розгляду справи податковий борг по орендній платі за землю за 2012 рік складає 3192,42 грн.
За змістом пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
З огляду на вказане, самостійно визначені відповідачем зобов'язання з орендної плати за землю в сумі 3192,42 грн. та несплачені ним у строки встановлені Кодексом, є узгодженими, а, отже, є податковим боргом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.
Щодо зобов'язання відповідача по штрафних (фінансових) санкціях судом встановлено наступне.
Статтею 75 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
В судовому засіданні встановлено, що 07.03.2013 року позивачем за наслідками проведеної планової документальної перевірки дотримання відповідачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства, складено акт № 177/17-2/НОМЕР_8, яким встановлено ряд порушень. За наслідками вказаного акту прийнято податкові повідомлення-рішення: №0000741702 на суму 2215,63 грн., № 0000731702 на суму 170 грн., № 0000711702 на суму 1020 грн., № 0000701702 на суму 3112,01 грн., № 0000661702 на суму 801,25 грн., № 0000751702 на суму 349,54 грн. та № 0000691702 на суму 3178,5 грн. від 22.03.2013 року, якими до відповідача застосовані штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 10846,93 грн. (а.с. 36-43).
На копіях вказаних податкових повідомлень-рішень наявні відмітки про їх отримання відповідачем.
Як вбачається з довідки позивача про розрахунок податкового боргу станом на 21.05.2013 року, відповідачем зменшено суму грошових зобов'язань, визначених вказаними вище податковими повідомленнями-рішеннями лише з податку на додану вартість, внаслідок чого його борг з вказаного податку складає 791,35 грн.
Відповідно до підпункту 20.1.28. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби наділені, зокрема, правом застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.
Приписами пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України визначено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Відповідно до підпункту 129.1.1. пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
Пунктом 129.4 статі 129 вказаного Кодексу передбачено, що пеня, визначена підпунктом 129.1.1. пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.
Як вбачається з розрахунку заборгованості станом на 21.05.2013 року, за відповідачем рахується пеня за вище вказані періоди, яка числиться по особовому рахунку за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань по орендній платі з фізичних осіб в розмірі 130,72 грн. (а.с. 10).
Згідно вимог підпункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
В силу вимог пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.
Як вбачається з матеріалів справи Державною податковою інспекцією у Косівському районі в Івано-Франківській області надсилалася відповідачу податкова вимога форми "Ф" №4 від 19.01.2012 року, яка отримана відповідачем 20.01.2012 року, про що свідчить запис відповідача на корінці податкової вимоги (а.с. 44). Відповідач податкову вимогу не оскаржувала у строк передбачений законом. Оскільки відповідачем не подано суду доказів виконання вищевказаної податкової вимоги в повному обсязі, відсутності заборгованості станом на день подання даного позову, дана податкова вимога відповідно до статті 60 Податкового кодексу України не є відкликаною, та не потребує винесення нової податкової вимоги.
Отже, суд визнає, що передбачені чинним законодавством заходи не привели до погашення податкового боргу.
Докази повної оплати чи погашення відповідачем в інший спосіб спірної суми податкового боргу у матеріалах справи відсутні. Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, відповідач суду відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не надала. Натомість, податковий борг відповідача підтверджується вищевказаними податковими повідомленнями рішеннями № 0000741702, №0000731702, №0000711702, №0000701702, №0000661702, №0000751702 та №0000691702 від 22.03.2013 року, податковою декларацією з орендної плати за землю за 2012 рік, витягами з особових рахунків платника податку - відповідача по вказаних податкових зобов'язаннях за спірний період та довідкою розрахунком заборгованості станом на 21.05.2013 року.
Право податкових органів на звернення до суду з позовом про стягнення боргу перед бюджетом і державними цільовими фондами передбачене підпунктом 20.1.28 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.
Згідно із пунктом 87.1. статтею 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Пунктом 87.2. даної статті Податкового кодексу України передбачено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Згідно з пунктом 95.3. статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Пунктом 95.4 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи вищевикладене, керуючись передбаченими ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України повноваженнями, суд приходить до висновку, що адміністративний позов Державної податкової інспекції у Косівському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 14018,84 грн. є обґрунтованим, а тому підлягає до задоволення.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_8, що проживає за адресою: АДРЕСА_1) в дохід бюджету податковий борг в сумі 14018 (чотирнадцять тисяч вісімнадцять) гривень 84 копійки.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. У разі відкладення складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: Боршовський Т.І.
Постанова складена в повному обсязі 18.07.2013 року.