ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.07.2013 Справа № 901/1753/13

За позовом Приватного підприємства «Хабрат -Мода»

до відповідача Представництва Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державного підприємства «Придніпровська залізниця» в особі Відокремленого структурного підрозділу «Вокзал Сімферополь»

про внесення змін до договору

Суддя А.Р. Ейвазова

представники:

від позивача - Омшев О.М. за довіреністю № б/н від 30.05.2013; Спичак І.О. за довіреністю б/н від 30.06.2013;

від відповідача - Федоровський В.Г. за довіреністю № 04 від 10.06.2013;

від третьої особи - Білан М.О. за довіреністю № 73 від 01.01.2013.

Суть спору: Приватне підприємство «Хабрат - Мода» (далі - ПП «Хабрат-Мода») звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача - Представництва Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі - Представництво РВ ФДМУ в АР Крим та м.Севастополі) та просить суд внести зміни до договору оренди нерухомого майна від 20.11.2009, укладеного між сторонами, виклавши його пункт 10.1 у наступній редакції: «Цей Договір укладено строком на 5 (п'ять) років, що діє з 20.11.2009 по 19.11.2014 включно». В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні», яким визначено, що термін договору оренди комунального та державного майна не може бути меншим ніж п'ять років, а відповідні договори, які укладені до набрання чинності вказаним Законом, вважаються продовженими до п'яти років з дня їх укладення, якщо орендар не пропонує менший строк. З урахуванням вказаних змін, як зазначає позивач, ним направлено пропозицію відповідачу про внесення змін до договору, відповідь на яку не отримано (а.с. 3-6).

Відповідач у справі - Представництво Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополя у поясненні по справі у задоволені заявлених позовних вимог просить відмовити.

Відхиляючи заявлені позовні вимоги, відповідач посилається на те, що:

- позивачем пропущений відповідний строк звернення до орендодавця з пропозицією продовжити договір оренди - заява про продовження договору оренди датована 27.11.2012, тобто пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії договору, який закінчився 19.11.2012;

- позивачем порушуються зобов'язання за договором в частині сплати орендної плати, внесення завдатку, вчинення дій з страхування об'єкта оренди у встановлений строк;

- відсутня згода органу, уповноваженого управляти майном, на продовження терміну дії договору;

- позивач не скористався своїм правом продовжити дію договору до закінчення строку його дії;

- саме за пропозицією позивача продовжувався строк дії договору на строк, який менше п'яти років (а.с.77-83).

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 31.05.2013 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Державне підприємство «Придніпровська залізниця» в особі Відокремленого структурного підрозділу «Вокзал Сімферополь» ( а.с.1-2).

Третя особа - Державне підприємство «Придніпровська залізниця» (далі - ДП «Придніпровська залізниця) в особі Відокремленого структурного підрозділу «Вокзал Сімферополь» (далі - ВСП «Вокзал Сімферополь») у письмовому поясненні по суті спору вважає заявлені вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Третя особа вважає заявлені вимоги безпідставними, оскільки:

- сторонами за взаємною згодою визначено термін дії договору оренди, з урахуванням додаткових угод, до 19.11.2012 включно;

- позивач у встановлений строк не надав заяву про продовження договору оренди, у зв'язку з чим він, в силу п.10.1, припинив свою дію;

- відсутня взаємна згода сторін на продовження дії договору;

- позивачем не надано доказів того, що він є суб'єктом малого підприємництва, а також того, що він не пропонував сам менший строк оренди (а.с.35-37).

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, представник відповідача - проти позову заперечував, третя особа - просила у позові відмовити, вказуючи на його необґрунтованість.

Дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд

ВСТАНОВИВ:

20.11.2009 між сторонами у справі - Представництвом РВ ФДМУ в АР Крим та м.Севастополі та Малим підприємством «Хабрат - Мода» (назва якого змінена на Приватне підприємство «Хабрат-Мода») укладено договір №119/2009-А оренди нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - договір, а.с. 10-14).

Відповідно до умов договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - частину торгівельного павільйону, що знаходиться на балансі ВСП «Вокзал Сімферополь» ДП «Придніпровська залізниця», площею 5,0 м2, розташованого біля приміських кас вокзалу за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, пл. Привокзальна, 1.

Згідно пункту 1.2 договору майно передається в оренду з метою розміщення торговельного об'єкту з продажу продовольчих та непродовольчих товарів, у тому числі товарів підакцизної групи.

Відповідно до пункту 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна. Договором визначено, що оскільки майно знаходиться на балансі ВСП «Вокзал «Сімферополь» ДП «Придніпровська залізниця» орендодавець доручає балансоутримувачу підписати акт приймання-передачі майна з орендарем, який погоджується з орендодавцем.

Пунктом 10.1 договору передбачено, що цей договір укладено строком на 1 рік, що діє з 20.11.2009 по 19.11.2010 включно.

Згідно п. 10.3 договору зміни до умов договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди сторін; зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.

Відповідно п. 10.4 договір може бути продовжений на новий строк, якщо орендар, який належним чином виконує свої обов'язки за договором оренди, не пізніш ніж за місяць до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця про намір продовжити договір на новий строк, при цьому, за три місяці до закінчення строку дії договору не надійшло повідомлення від органу, уповноваженого управляти майном, про неможливість продовження дії договору оренди, у зв'язку з наміром використовувати це майно для власних потреб; зазначені дії оформляються додатковим договором (додатком), який є невід'ємною частиною договору.

20.11.2009 за актом приймання-передачі відповідач передав позивачу орендоване державне майно (а.с. 33).

Додатковою угодою №2 від 19.11.2010 сторони продовжили термін дії договору оренди на один рік до 19.11.2011 включно (а.с. 15).

12.11.2010 позивачем проведено перевірку використання державного майна, переданого за умовами вказаного договору, та своєчасного надходження орендної плати, про що складено акт, яким встановлено, що орендар належним чином виконує свої обов'язки за договором оренди (а.с.19).

Додатковою угодою №3 від 18.11.2011 сторони продовжили термін дії договору оренди на один рік до 19.11.2012 включно (а.с. 16).

Також, відповідною додатковою угодою внесені зміни до інших положень договору. Зокрема, п.10.4 договору викладено у новій редакції, в силу якої продовження строку дії договору оренди допускається за взаємною згодою сторін шляхом укладення додаткової угоди, при цьому, заява про намір продовжити договір на новий строк надається орендарем на розгляд орендодавця не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії договору, у разі якщо на момент продовження договору оренди остання оцінка об'єкта оренди здійснена більш ніж три роки тому, до заяви додається звіт про незалежну оцінку вартості об'єкта оренди, який дійсний на момент підписання додаткової угоди. При цьому, якщо орендар письмово не звернувся до орендодавця стосовно продовження терміну договору та не надав необхідні документи, договір вважається припиненим (п.10.1 договору).

27.09.2012 ПП «Хабрат-Мода» звернулось до Представництва РВ ФДМУ в АР Крим та м. Севастополі з пропозицією продовжити строк дії договору оренди на тих же умовах та на той же строк, на який його укладено (а.с. 17).

Листом за вих. №743/6 від 21.11.2012 відповідач відмовив позивачу у продовжені терміну дії договору оренди, посилаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором (несвоєчасної сплати орендної плати; порушення строку внесення завдатку та страхування об'єкта оренди), що свідчить про неналежне виконання орендарем умов договору оренди. Також, у листі міститься посилання на лист від 02.11.2012 вих.№НГ-9/2358 ДП «Придніпровська залізниця», стосовно недоцільності продовження терміну договору оренди (а.с.18,20).

27.12.2012 листом за вих. №1866 ДП «Придніпровська залізниця» в особі ВСП «Вокзал Сімферополь» повідомила позивача про необхідність звільнення приміщень, орендованих за вказаним договором, у зв'язку з закінченням строку його дії - 19.11.2012 (а.с.21).

17.04.2013 позивач - ПП «Хабрат-Мода» звернувся з заявою про внесення змін до договору, шляхом викладення його п.10.1 у новій редакції: «Цей договір укладено строком на п'ять років, що діє з 20.11.2009 по 19.11.2014 включно (а.с.22). Факт направлення відповідної заяви відповідачу підтверджується описом вкладення у цінний лист та повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.23).

Відповіді на вказаний лист, як пояснив позивач, ним не отримано. При цьому, відповідачем надано копію відповідні на цей лист, відповідно до якої зазначено про надання відповіді 21.11.2012 за вих.№743/6 про неможливість продовження договору оренди. В якості доказів направлення відповідного листа позивачу, відповідачем надано витяг з журналу реєстрації вихідної кореспонденції та пояснено, що відповідний лист направлено простою кореспонденцією, у зв'язку з чим інших доказів, окрім відповідного журналу, не має.

У даній справі позивачем заявлені вимоги щодо внесення змін до договору шляхом викладення його п.10.1 у редакції, запропонованій заявою від 17.04.2013.

Заявлені вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 651 ЦК України, зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому, ч. 2 вказаної норми визначає, що договір може бути змінено за рішенням суду на вимогу однієї із сторін, зокрема, у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Аналогічні положення визначені і ч.1 ст. 188 ГК України, відповідно до якої зміна господарського договору в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» в редакції, яка діяла станом на момент укладення спірного договору, термін договору оренди визначався за погодженням сторін; у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Між тим, у період дії укладеного сторонами договору набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні», відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень якого встановлено, що термін договорів оренди державного та комунального майна для суб'єктів малого підприємництва, укладених до набрання чинності цим Законом, вважається продовженим до п'яти років з дня укладення, якщо орендар не пропонує менший строк.

Як визначено п.1 Прикінцевих положень Закону, він набирає чинності з дня його опублікування, крім підпункту 2 пункту 4 розділу I цього Закону, який набирає чинності через два місяці з дня опублікування цього Закону.

Так, відповідний Закон опубліковано у офіційному друкованому виданні - газеті Урядовий кур'єр (2009, 12, 30.12.2009 N 24) - 30.11.2009.

В силу ст.1 Указу Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності», газета «Урядовий кур'єр» є офіційним друкованим виданням, у якому публікуються, зокрема, закони України. При цьому, згідно ст.6 Україну, якщо закон України, інший акт Верховної Ради України опубліковано в будь-якій із газет, зазначених у частинах другій і третій статті 1 цього Указу чи в "Офіційному віснику Президента України", до його опублікування в "Офіційному віснику України", "Відомостях Верховної Ради України", він набирає чинності після опублікування в тій із вказаних газет чи в "Офіційному віснику Президента України", де його опубліковано раніше.

Враховуючи зазначене, відповідний Закон є таким, що набрав чинності 30.11.2009, тобто в момент його опублікування у газеті «Урядовий кур'єр».

На момент набрання чинності вказаним Законом - 30.11.2009, вже діяв договір оренди, укладений сторонами. Отже, зважаючи на те, що позивач є суб'єктом малого підприємництва, і відповідний договір діяв на момент набрання чинності Законом, та укладений на строк менше п'яти років, він, за загальним правилом, визначеним у п.5 Прикінцевих положень, вважався продовженим до п'яти років з дня укладення, однак, за умови, якщо орендар не пропонував меншого строку. При цьому, за змістом вказаної норми, такий договір вважався продовженим до п'яти років в силу відповідної імперативної норми Закону, навіть без внесення відповідних змін до нього (постанови ВГСУ від 17.04.2013 №2/5009/7304/11, 23.05.2012 №9пн/5014/124/2012, 07.11.2012 №5020-598/2012), за виключенням випадків, коли сам орендар пропонує менший строк оренди.

Під час розгляду даної справи судом встановлено, що після набрання чинності вказаним Законом, сторонами неодноразово укладались угоди, якими продовжувався строк оренди, визначений договором. Між тим, належними та допустимими доказами не доведено того факту, що строк оренди за такими додатковими угодами визначався за пропозицією саме позивача.

Так, судом встановлено, що додаткова угода №2 від 19.11.2010, якою строк дії договору продовжено на один рік - до 19.11.2011 включно, укладена за заявою позивача, у якій він не пропонував певного строку оренди (а.с.96). Відповідачем така обставина не спростована шляхом надання доказів, які підтверджують, що саме за пропозицією позивача визначено строк оренди - один рік до 19.11.2011.

Додаткова угода №3 від 18.11.2011, яка укладена сторонами, продовжує строк дії договору на один рік - до 19.11.2012. В якості доказів того, що саме позивачем запропоновано строк дії договору - один рік, відповідачем надано копію листа від 07.10.2011 №73-6 від імені позивача, із змісту якого вбачається, що позивач пропонував саме такий строк оренди (а.с.74). Разом з тим, копія такого листа, вірність якої засвідчена відповідачем, не прийнята судом в якості доказу існування відповідної обставини з наступних підстав.

В судовому засіданні позивач заперечував факт звернення з листом такого змісту до відповідача, у зв'язку з чим відповідача ухвалами суду від 26.06.2013 та 08.07.2013 зобов'язано надати оригінал такого листа для огляду. Між тим, оригінал листа не надано, а в судовому засіданні 18.07.2013 на запитання суду відповідач повідомив, що оригіналу такого документу у нього не має, а копія ним знята з незасвідченої копії такого листа, який є у відповідній справі.

За заявою відповідача від 27.09.2012 (а.с.75), у якій позивач просив укласти договір на той же строк, на якій він був укладений,сторонами додаткова угода не укладалась і після її отримання відповідачем, позивачем направлена інша пропозиція, у якій визначено інший строк, тому відповідна заява не враховувалась судом.

За таких обставин, у даній справі не доведено того факту, що строк, на який продовжується строк оренди відповідно до додаткової угоди №3 від 18.11.2011, запропонований саме позивачем. При цьому, чинне законодавство не встановлює заборону на укладення декількох угод упродовж визначеного Законом п'ятирічного строку, якими дія договору б продовжувалась на менший термін. Отже, сам по собі факт укладення сторонами додаткової угоди на менший термін, ніж визначено Законом, після набрання ним чинності, не позбавляє позивача вимагати внесення змін до договору оренди в частині встановлення строку оренди в межах законодавчо визначеного мінімального терміну - п'ять років з дня укладення (постанова ВГСУ від 21.01.2013 №5011-1/5571-2012).

Посилання відповідача та третьої особи на порушення позивачем зобов'язань за договором, не впливають на оцінку обґрунтованості вимог у даній справі, оскільки в силу п.5 Прикінцевих положень Закону, продовження такого договору на строк до п'яти років не ставиться у залежність від того, як орендар виконує свої обов'язки. Такі факти - порушення зобов'язань за договором, у разі їх доведення, - можуть бути підставою, за зверненням відповідача, для розірвання відповідного договору, дія якого, в силу вказаної імперативної норми, продовжена до п'яти рокік. Також, не впливають на відповідну оцінку і доводи відповідача щодо відсутності згоди на продовження орендних відносин органу, уповноваженого управляти майном, що є об'єктом оренди, оскільки така згода у даному випадку не потрібна (постанова ВГСУ від 07.11.2012 №5020-598/2012).

Також, не є обґрунтованими посилання відповідача у листі від 30.04.2013 №290/6 (а.с.76), як на підставу відмови у внесенні змін до договору, на рішення господарського суду АР Крим від 11.02.2013, яке залишено без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.05.2013, у справі №901/304/13-г за позовом ПП «Хабрат-Мода» до Представництва РВ ФДМУ в АР Крим та м. Севастополі про спонукання до виконання певних дій.

Так, як вбачається з відповідного рішення, предметом розгляду у такій справі є вимоги позивача про зобов'язання продовжити строк дії договору, у задоволенні яких відмовлено з підстав обрання позивачем неналежного способу захисту, а не зважаючи на відсутність у позивача права, в силу п.5 Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні», продовжувати користуватись орендованим майном до закінчення встановленого мінімального терміну оренди.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з оплатою позову судовим збором підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, а саме у розмірі 1 147грн.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повне рішення складено 22.07.2013.

Керуючись ст. ст. 49, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Внести зміни до договору оренди №119/2009-А від 20.11.2009 нерухомого майна, що належить до державної власності, який укладено між Представництвом Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м.Севастополі, виклавши його пункт 10.1 у наступній редакції: «Цей договір укладено строком на 5 (п'ять) років - з 20.11.2009 по 19.11.2014 включно».

3. Стягнути з Представництва Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на користь Приватного підприємства «Хабрат-Мода» 1147грн. в рахунок відшкодування витрат на оплату позову судовим збором.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя А.Р. Ейвазова