ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

16 липня 2013 року 13:17 №2а-15904/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючої судді Літвінової А.В., суддів Власенкової О.О. та Головань О.В., при секретарі судового засідання Макаренко О.С., за участю представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1

до Міністра юстиції України Лавриновича О.В., Міністерства юстиції України

провизнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 16 липня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністра юстиції України Лавриновича О.В. про:

- визнання неправомірною бездіяльності та дій відповідача щодо порушення Конституції та законів України;

- надання правового висновку відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.1992 №83, щодо незаконності протоколу Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань на виробництві в Житомирській області від 05.12.2001 №3 та відповіді голови закритого акціонерного товариства «Граніт» від 31.12.2002 №1062;

- здійснення виконання виконавчого листа №2а-229/07 Печерського районного суду міста Києва від 11.09.2007 на підставі постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.02.2010;

- зобов'язання відповідача розглянути по суті та за участі позивача скаргу на ім'я Міністра від 29.04.2010 згідно зі статтею 19 Закону України «Про звернення громадян», вжити заходи щодо припинення неправомірних дій, усунути причини та умови, що їм сприяють, анулювати відповідь від 27.05.2010, забезпечити поновлення конституційного права на переписку з Міністерством юстиції України;

- надання обґрунтованої відповіді згідно статті 40 Конституції України за підписом Міністра на скарги позивача у встановлений законом строк, в тому числі на звернення на ім'я Президента України від 07.06.2010 №221055930-26п та на ім'я Прем'єр-міністра України від 14.06.2010 №41-б-025340/26п, які були направлені на розгляд і прийняті Міністерством юстиції України;

- зобов'язання Міністра юстиції України Лавриновича О.В. надати суду матеріали перевірки скарги позивача на ім'я Міністра юстиції України Оніщука М.В від 09.06.2009, а також надати вжиті за результатами перевірки заходи;

- зобов'язання Міністра юстиції України Лавриновича О.В. відкликати з Міністерства праці та соціальної політики України лист від 16.02.2009 №193-0-26-09-31 за підписом заступника міністра Єфименка Л.В.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2013 в адміністративній справі №2а-15904/10/2670 у якості другого відповідача залучено Міністерство юстиції України.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач як орган виконавчої влади своїми протиправними діями та бездіяльністю порушує права позивача, не надає обґрунтованих відповідей на її звернення та не здійснює заходи щодо усунення порушень, зазначених у її зверненнях.

Представник відповідачів проти позову заперечив із посиланням на необґрунтованість вимог позивача з огляду на те, що Міністерство юстиції України та Міністр юстиції України Лавринович О.В. діяли в межах своїх повноважень та у порядку, визначеному законодавством України і належним чином відреагували на звернення позивача.

В частині позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання надання правового висновку відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.1992 №83, щодо незаконності протоколу Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань на виробництві в Житомирській області від 05.12.2001 №3 та відповіді голови закритого акціонерного товариства «Граніт» від 31.12.2002 №1062; здійснення виконання виконавчого листа №2а-229/07 Печерського районного суду міста Києва від 11.09.2007; зобов'язання надати суду матеріали перевірки скарги позивача на ім'я Міністра юстиції України Оніщука М.В від 09.06.2009; зобов'язання Міністра юстиції України відкликати з Міністерства праці та соціальної політики України лист від 16.02.2009 №193-0-26-09-31 за підписом заступника міністра Єфименка Л.В. ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2013 №2а-15904/10/2670 закрито провадження у справі у зв'язку з наявністю таких, що набрали законної сили, постанов суду з того самого спору і між тими самими сторонами.

Розглядаючи адміністративну справу в іншій частині позовних вимог, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 неодноразово зверталась до Міністерства юстиції України із скаргами та заявами.

На думку позивача, її звернення до Міністерства юстиції України залишились без належного реагування, у зв'язку з чим вона звернулася до суду із вказаним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Згідно частини першої статті 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про звернення громадян», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Згідно статті 19 зазначеного Закону органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 подано до Міністерства юстиції України скаргу від 29.04.2010 (зареєстровано 30.04.2010 за №Б-13077), в якій скаржилась на дії голови правління закритого акціонерного товариства «Граніт», а також ставила питання про проведення перевірки викладених у скарзі порушень.

За результатами розгляду зазначеного звернення Міністерством юстиції України надано відповідь від 27.05.2010 №Б-13077-22, відповідно до якої звернення ОСОБА_1 на підставі статті 8 Закону України «Про звернення громадян» залишено без розгляду.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про звернення громадян» не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.

Як вбачається з матеріалів справи, Міністерством юстиції України неодноразово розглядалися звернення ОСОБА_1 з приводу тих же обставин, що викладені у зверненні від 29.04.2010, та надавалися обґрунтовані відповіді в межах своєї компетенції.

Так, ОСОБА_1 надавалися відповіді листами від 26.01.2006 №Б-41801-22, від 20.02.2006 №Б-1106-22, від 14.03.2006 №Б-4047-22, від 29.01.2007 №Б-25490-22, від 08.03.2007 №Б-2183-22, від 08.06.2007 №9974-22, від 16.07.2009 №Б-16079-22, що не спростовано позивачем. Окрім того, позивач неодноразово була на особистих прийомах Міністра юстиції України.

За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку про правомірність залишення Міністерством юстиції України без розгляду звернення позивача від 29.04.2010.

Щодо вимоги позивача анулювати відповідь від 27.05.2010 на її звернення від 29.04.2010 та забезпечити поновлення конституційного права на переписку з Міністерством юстиції України суд звертає увагу на те, що діючим законодавством не передбачено можливості анулювання раніше наданих відповідей на звернення, заяви чи скарги громадян чи інших осіб.

При цьому, суд звертає увагу, що позивач не може вимагати від державного органу відповіді у бажаному для нього контексті.

Окрім того, як вбачається з відповіді Міністерства юстиції України від 27.05.2010 №Б-13077-22, з позивачем не припинялася переписка. Так, у відповіді від 27.05.2010 позивача повідомлено про залишення її заяви без розгляду та роз'яснено, що у випадку звернення з тих самих питань подальші заяви також залишатимуться без розгляду.

Таким чином, право позивача на переписку з відповідачами не порушувалося. Суд наголошує на тому, що при зверненні позивача у встановленому порядку до Міністерства юстиції України із питань, що не порушувались позивачем у своїх попередніх зверненнях, Міністерство юстиції України має відреагувати на них у встановленому чинним законодавством порядку.

За таких обставин, колегія судів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання відповідачів розглянути по суті та за участі позивача скаргу на ім'я Міністра від 29.04.2010 згідно зі статтею 19 Закону України «Про звернення громадян», вжити заходи щодо припинення неправомірних дій, усунути причини та умови, що їм сприяють, анулювати відповідь від 27.05.2010, забезпечити поновлення конституційного права на переписку з Міністерством юстиції України.

Аналізуючи вимоги позивача щодо надання обґрунтованої відповіді згідно статті 40 Конституції України за підписом Міністра на скарги позивача у встановлений законом строк, в тому числі на звернення на ім'я Президента України від 07.06.2010 №221055930-26п та на ім'я Прем'єр-міністра України від 14.06.2010 №41-б-025340/26п, які були направлені на розгляд і прийняті Міністерством юстиції України, суд бере до уваги наступне.

ОСОБА_1 звернулася до Президента України та Прем'єр-міністра України із скаргами від 07.06.2010 (повторна) та від 14.06.2010 відповідно.

Зазначенні звернення були направленні до Міністерства юстиції України для розгляду в межах його компетенції.

Як вбачається зі змісту скарг від 07.06.2010 та від 14.06.2010, обставини, викладені у них, відповідають обставинам, викладеним у зверненні від 29.04.2010 та у попередніх зверненнях ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про звернення громадян» не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті.

В той же час, позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження порушення ним у зверненнях від 07.06.2010 та від 14.06.2010 інших питань, ніж ті, на які вже надавалися відповіді Міністерством юстиції України.

У зв'язку з викладеним, колегія суддів вказує на відсутність правових підстав для зобов'язання відповідачів розглянути скарги від 07.06.2010 та від 14.06.2010 (зареєстровані 15.06.2010 №Б-17277 та 18.06.2010 №№Б-17719 відповідно).

Таким чином, позовні вимоги про надання відповідачами обґрунтованої відповіді є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, судом встановлено правомірність дій Міністерства юстиції України та Міністра юстиції України Лавриновича О.В., у зв'язку з чим колегія суддів вказує на відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання неправомірною бездіяльності та дій відповідача щодо порушення Конституції та законів України.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини спірних правовідносин, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 11, 69, 70, 71, 128 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Літвінова А.В.

суддя Власенкова О.О.

суддя Головань О.В.

Повний текст постанови складено 18.07.2013