19.06.2013 Єдиний унікальний номер 422/11629/12

Провадження № 2/205/1139/13

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2013 року м. Дніпропетровськ

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Мовчан Д.В.

при секретарі Волкобоєвої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Публічне акціонерне товариство Банк «Фінанси та Кредит» (далі - Позивач), звернулось до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 30.07.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит») та ОСОБА_1 (далі - Відповідач-1) було укладено Кредитний договір № 023/08-МБ. У зв'язку з частковим погашенням заборгованості між позивачем та Відповідачем -1, 30 грудня 2009 року була укладена Додаткова угода № 1 до Кредитного договору, якою сторони погодили новий Графік зниження розміру заборгованості за кредитом. В якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 30 липня 2008 року був укладений Договір поруки № 023/08-02-МБ між Відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит») та ОСОБА_2 (далі - Відповідач - 2). Згідно п.п. 1.1, 2.1 цього договору поруки Відповідач-2 зобов'язався перед позивачем солідарно відповідати в повному обсязі за своєчасне і повне виконання Відповідачем - 2 зобов'язань за кредитним договором.

Далі позивач зазначає, що 30 липня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит») та ОСОБА_3 ( далі - Відповідач - 3) був укладений Іпотечний договір № 023/08-01-МБ, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрованим в реєстрі за № 3995. Згідно пункту 1 іпотечного договору в іпотеку було передано нерухоме майно: квартира АДРЕСА_1. Зазначений предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстрованого в реєстрі за № 2-2213 (бланк АЕВ № 663633), та виданого державним нотаріусом Другої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Міхеєвою Т.М 14.08.2001 року. Позивач зазначає, що за вказаним Кредитним договором № 023/08-МБ від 30 липня 2008 року за період з 30.07.2008 року по 29.11.2012 року утворилась заборгованість у розмірі 246 264 (двісті сорок шість тисяч двісті шістдесят чотири) грн. 09 коп., яка складається із : заборгованості за кредитом - 129 028 (сто двадцять дев'ять тисяч двадцять вісім) грн. 26 коп., заборгованості по сплаті відсотків - 27 096 (двадцять сім тисяч дев'яносто шість) грн. 08 коп., заборгованості по сплаті комісійної винагороди - 17 617 (сімнадцять тисяч шістсот сімнадцять) грн. 60 коп., пені за несвоєчасне виконання за кредитним договором за період з 29.11.2011 року по 29.11.2012 року - 72 522 (сімдесят дві тисячі п'ятсот двадцять дві) грн. 15 коп.

Оскільки відповідачі добровільно здійснювати погашення заборгованості не бажають, позивач змушений був звернутись до суду та просити суд ухвалити рішення про стягнення солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованості за Кредитним договором № 023/08-МБ від 30.07.2008 року у розмірі 246 264 (двісті сорок шість тисяч двісті шістдесят чотири) грн. 09 коп., а також, ухвалити рішення, яким в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 246 264 (двісті сорок шість тисяч двісті шістдесят чотири) грн. 09 коп., звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1.

19 червня 2013 року до суду надійшла заява від представника Позивача, в якій вона просить справу розглядати без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі і просить їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідачі - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, про що свідчить повідомлення підприємства поштового зв'язку про вручення судової повістки (а.с.128), а також, власноруч написаним зобов'язанням ОСОБА_1 про її та її доньки явку в судове засідання (а.с.126) про причини неявки суд не повідомили, заяв чи клопотань від них не надходило.

Відповідач - ОСОБА_2, в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи сповіщався належним чином, про причини неявки суду не повідомив, письмових заяв, пояснень чи заперечень суду не надав.

У відповідності до ч.4 ст. 169 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином був повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнанні неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення про заочну форму розгляду справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Суд, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, що позов підлягає задоволенню по наступних підставах.

Так судом встановлені обставини справи та визначені виниклі відповідно до них правовідносини.

Судом встановлено, що 30.07.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (а.с. 65-86) та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 023/08-МБ (а.с.5-10). Згідно п. 2.1 договору позивач надав відповідачу-1 в тимчасове користування на умовах забезпеченості, зворотності, терміновості, платності кредитні ресурси в сумі 242 000 (двісті сорок дві тисячі) 00 коп., з оплатою відсотків за відсотковою ставкою 19, 5 % річних та щомісячної комісії у розмірі 0,26 % від суми кредиту, що підтверджується заявою на видачу готівки № 274082 від 30.07.2008 року. За умовами п.3.2 Кредитного договору відповідач-1 зобов'язався повернути кредитні ресурси в строк до 15.07.2023 року. Погашення заборгованості мало здійснюватися щомісячно з 01 по 15 число кожного місяця в складі щомісячного платежу в розмірі встановленому в графіку зниження розміру заборгованості. Відповідно до п.4.3 договору Відповідач-1 зобов'язався в строк з 01 по 15 число кожного місяця сплачувати проценти за користування кредитом, нараховані за попередній календарний місяць. Також, п.2.1 Кредитного договору передбачено, що Відповідач -1 щомісячно сплачує позивачу комісійну винагороду в розмірі 0,26 % від суми кредиту. Пунктом 6.1 кредитного договору сторони погодилися, що за прострочку повернення кредитних коштів або сплати процентів Відповідач-1 виплачує позивачу пеню в розмірі 1% від простроченої суми за кожен день прострочення.

Судом також встановлено, що 30 грудня 2009 року була укладена Додаткова угода № 1 до Кредитного договору, якою сторони погодили новий Графік зниження розміру заборгованості за кредитом (а.с.14).

Із матеріалів справи вбачається, що в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 30 липня 2008 року був укладений Договір поруки № 023/08-02-МБ між Відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит») та ОСОБА_2 (а.с.16-18). Згідно п.п. 1.1, 2.1 цього договору поруки Відповідач-2 зобов'язався перед позивачем солідарно відповідати в повному обсязі за своєчасне і повне виконання Відповідачем - 2 зобов'язань за кредитним договором.

Судом також встановлено, що з метою забезпечення зобов'язань за вказаним кредитним договором 30.07.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит») та ОСОБА_3 30 липня 2008 року був укладений Іпотечний договір № 023/08-01- МБ, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрованим в реєстрі за № 3995 (а.с. 19-23).

Згідно пункту 1 іпотечного договору в іпотеку було передано нерухоме майно: квартира АДРЕСА_1. Зазначений предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстрованого в реєстрі за № 2-2213 (бланк АЕВ № 663633), та виданого державним нотаріусом Другої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Міхеєвою Т.М 14.08.2001 року.

З матеріалів справи вбачається, що в порушення умов кредитного договору, відповідачі свої зобов'язання не виконали, допустили прострочення повернення кредитних коштів, внаслідок чого за кредитним договором виникла заборгованість у розмірі 246 264 (двісті сорок шість тисяч двісті шістдесят чотири) грн. 09 коп., яка складається із : заборгованості за кредитом - 129 028 (сто двадцять дев'ять тисяч двадцять вісім) грн. 26 коп., заборгованості по сплаті відсотків - 27 096 (двадцять сім тисяч дев'яносто шість) грн. 08 коп., заборгованості по сплаті комісійної винагороди - 17 617 (сімнадцять тисяч шістсот сімнадцять) грн. 60 коп., пені за несвоєчасне виконання за кредитним договором за період з 29.11.2011 року по 29.11.2012 року - 72 522 (сімдесят дві тисячі п'ятсот двадцять дві) грн. 15 коп.

Як вбачається із матеріалів справи, Позивач звертався до відповідачів з претензійними вимогами про виконання умов кредитного договору, але відповідачі на вимоги не реагують, свої зобов'язання за укладеним договором не виконують (а.с. 44-50).

Задовольняючи позов суд виходив з наступного. .

У відповідності до ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Підставою звернення позивача до суду є захист права сторони за майновим правовідношенням, що виникло в силу укладеного кредитного договору, на вимогу повернення грошових коштів у зв'язку із порушенням його виконання.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно застосовуються.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором.

В свою чергу згідно кредитного договору, укладеного між сторонами, позичальник зобов'язаний: 1) сплачувати заборгованість перед банком; 2) сплачувати банку проценти за користування кредитом; 3) штрафні санкції за прострочення виконання зобов'язань.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до приписів ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до приписів ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором. В свою чергу згідно кредитного договору, укладеного між сторонами, позичальник зобов'язаний: сплачувати заборгованість перед банком; сплачувати банку проценти за користування кредитом.

Відповідно до статті 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника, боржник і поручитель відповідають перед кредитором за порушення зобов'язання боржником, порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. З наведеного вбачається, що договір поруки має додатковий (акцесорний) до основного зобов'язання - кредитного договору - характер і укладається саме для забезпечення виконання останнього, а поручитель згідно з частиною першою статті 554 ЦК відповідає перед кредитором, за загальним правилом, солідарно із позичальником, якщо договором поруки не встановлено його додаткову (субсидіарну) відповідальність.

Відповідно до вимог ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути заборгованість частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Таким чином, аналізуючи здобуті у справі докази, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача про стягнення із ОСОБА_1, ОСОБА_3 у солідарному порядку заборгованості за Кредитним договором № 023/08-МБ від 30 липня 2008 року у загальному розмірі 246 264 (двісті сорок шість тисяч двісті шістдесят чотири) грн. 09 коп., яка складається із : заборгованості за кредитом - 129 028 (сто двадцять дев'ять тисяч двадцять вісім) грн. 26 коп., заборгованості по сплаті відсотків - 27 096 (двадцять сім тисяч дев'яносто шість) грн. 08 коп., заборгованості по сплаті комісійної винагороди - 17 617 (сімнадцять тисяч шістсот сімнадцять) грн. 60 коп., пені за несвоєчасне виконання за кредитним договором за період з 29.11.2011 року по 29.11.2012 року - 72 522 (сімдесят дві тисячі п'ятсот двадцять дві) грн. 15 коп., є такими, що доведені належними та допустимими доказами, ґрунтуються на нормах матеріального закону, внаслідок чого позов в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, то суд задовольняючи дану позовну вимогу виходив з наступного.

Частиною першою статті 33 та статтею 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основними зобов'язаннями шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до ро'яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення вимог стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо), належить виключно позивачеві. Задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена. Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).

У пункті 42 цієї ж постанови пленуму Вищого Спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ України наголошено та тому, що суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором. У такому випадку суд має зазначити в резолютивній частині рішення лише про звернення стягнення на предмет іпотеки із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором, а сам розрахунок суми заборгованості має наводитись у мотивувальній частині рішення. Винятком є ситуація, коли особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця з урахуванням положення статті 11 Закону України "Про іпотеку" (або статті 589 ЦК щодо заставодавця).

Таким чином, відповідно до аналізу зазначених норм права та роз'яснень, наведених у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", звернення стягнення на предмет іпотеки є можливим у разі невиконання боржником зобов'язання.

Чинним законодавством України не встановлено будь-яких обмежень права іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки, наданого майновим поручителем, у разі якщо він не звертався з позовом до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором. При цьому загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки, у тому числі заборгованість за кредитним договором, встановлюються при розгляді позову про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до приписів ст.35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Так, із матеріалів даної цивільної справи вбачається, що відповідачам, банком направлялось повідомлення про невиконання ними умов договору кредиту, необхідності усунення таких порушень, намір банку звернути стягнення на предмет іпотеки у разі не усунення порушень (а.с.48, 49). Однак, відповідач ОСОБА_3 на пред'явлені вимоги не відреагувала, порушення договору не усунула.

На підставі викладеного, а також враховуючи розмір заборгованості, обставину, що борг відповідача ОСОБА_1 за основним зобов'язанням є значним, наявна стабільна тенденція до збільшення суми заборгованості, яка не погашена тривалий час, а також невиконання всіма відповідачами своїх зобов'язань по погашенню кредиту, суд доходить висновку, що позивач обґрунтовано порушив питання про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 39 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються, зокрема, загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд може встановити спосіб реалізації предмета іпотеки: або шляхом проведення прилюдних торгів, або шляхом застосування процедури продажу, встановленої ст.38 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до вимог ст. 38 Закону України «Про іпотеку» якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір.

Пункт 11.3.2. вказаного договору іпотеки від 30.07.2008 року встановлює право позивача, як іпотекодержателя, на продаж предмету іпотеки від свого імені на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку» (а.с.22).

Як роз'яснено у п. 42 вказаної постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України "Про іпотеку", так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК України. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова цена предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Враховуючи, що згоди між сторонами за договором іпотеки щодо ціни продажу предмета іпотеки не досягнуто, то вона встановлюється за рішенням суду на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки суб'єкту оціночної діяльності, виконаної на стадії оцінки майна під час проведення реалізації предмета іпотеки.

З урахуванням вказаних положень закону та виходячи з того, що позивачем заявлено позовні вимоги до відповідачів одночасно про звернення стягнення заборгованості за кредитним договором та про звернення стягнення на предмет іпотеки та з урахуванням того, що відповідач ОСОБА_3 не є одночасно і позичальником за кредитним договором та майновим поручителем, суд вважає, вимоги позивача щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, у зв'язку з чим в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором слід звернути стягнення на вказане нерухоме майно.

Крім того згідно статті 88 ЦПК України, оскільки позивачем при подачі позову були сплачені судові витрати, і його вимоги задоволені, з відповідачів належить стягнути на користь позивача судовий збір у загальному розмірі 2 462 (дві тисячі чотириста шістдесят дві) грн. 64 коп. по 820 грн. 88 коп. із кожного відповідача окремо.

На підставі викладеного, керуючись. ст.ст. 526, 530, 549, 551, 554, 1050, 1054 ЦК України, ст. 38, 39 Закону України «Про іпотеку», ст.ст.3-4, 15-16, 60, 88, 212, 213, 214-215, 218, 292 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити.

2. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (іпн.НОМЕР_2), і ОСОБА_2 (іпн.НОМЕР_3) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за Кредитним договором № 023/08-МБ від 30 липня 2008 року у розмірі 246 264 (двісті сорок шість тисяч двісті шістдесят чотири) грн. 09 коп., та яка складається із : заборгованості за кредитом - 129 028 (сто двадцять дев'ять тисяч двадцять вісім) грн. 26 коп., заборгованості по сплаті відсотків - 27 096 (двадцять сім тисяч дев'яносто шість) грн. 08 коп., заборгованості по сплаті комісійної винагороди - 17 617 (сімнадцять тисяч шістсот сімнадцять) грн. 60 коп., пені за несвоєчасне виконання за кредитним договором за період з 29.11.2011 року по 29.11.2012 року - 72 522 (сімдесят дві тисячі п'ятсот двадцять дві) грн. 15 коп.

3. В рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором № 023/08-МБ від 30 липня 2008 року у розмірі 246 264 (двісті сорок шість тисяч двісті шістдесят чотири) грн. 09 коп., та яка складається із : заборгованості за кредитом - 129 028 (сто двадцять дев'ять тисяч двадцять вісім) грн. 26 коп., заборгованості по сплаті відсотків - 27 096 (двадцять сім тисяч дев'яносто шість) грн. 08 коп., заборгованості по сплаті комісійної винагороди - 17 617 (сімнадцять тисяч шістсот сімнадцять) грн. 60 коп., пені за несвоєчасне виконання за кредитним договором за період з 29.11.2011 року по 29.11.2012 року - 72 522 (сімдесят дві тисячі п'ятсот двадцять дві) грн. 15 коп. - звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру, загальною площею 52,2 кв.м., яка розташована за адресою: 49000, АДРЕСА_1, для задоволення грошових вимог Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит».

4. Встановити способом реалізації предмета іпотеки - квартири, загальною площею 52,2 кв.м., яка розташована за адресою: 49000, АДРЕСА_1, та належить на праві власності ОСОБА_3, шляхом продажу вказаної квартири іпотекодержателем Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» (04050, м. Київ, вул. Артема, 60) з укладанням договору купівлі-продажу з будь - якою третьою особою покупцем, а також наданням Публічному акціонерному товариству «Банк «Фінанси та Кредит» всіх повноважень необхідних для здійснення продажу такого майна, Початкову ціну майна встановити на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки суб'єкту оціночної діяльності, виконаної на стадії укладення договору купівлі - продажу.

5. Стягнути з ОСОБА_1 (іпн.НОМЕР_2), на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» судові витрати по справі у вигляді судового збору в розмірі 820 (вісімсот двадцять) грн. 88 коп.

6. Стягнути з ОСОБА_2 (іпн.НОМЕР_3) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» судові витрати по справі у вигляді судового збору в розмірі 820 (вісімсот двадцять) грн. 88 коп.

7. Стягнути з ОСОБА_3 (НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» судові витрати по справі у вигляді судового збору в розмірі 820 (вісімсот двадцять) грн. 88 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10-ти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржувати заочне рішення до Апеляційного суду Дніпропетровської області, шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя: Д.В. Мовчан