Справа № 734/774/13-ц Провадження № 22-ц/795/1648/2013 Головуючий у I інстанції - Бузунко О. А. Доповідач - Боброва І. О.
Категорія -цивільна
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 липня 2013 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіБобрової І.О.,
суддів:Іваненко Л. В., Шевченка В. М.,
при секретарі:Руденко О.М.,
за участю:позивача ОСОБА_5, відповідача ОСОБА_6, представника відповідача ПАТ «СТ «Гарантія» - Курила О. Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_5 та Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 30 травня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, приватного акціонерного товариства «Страхове товариство«Гарантія» про стягнення матеріальної і моральної шкоди,
в с т а н о в и в:
У жовтні 2012 року ОСОБА_5 звернулася з позовом до відповідачів ОСОБА_6 та ПАТ "СТ "Гарантія" про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої злочином в розмірі, відповідно, 25 999 грн. та 100 000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася з вини ОСОБА_6, вона отримала ушкодження середнього ступеня тяжкості. Загальна сума матеріальних збитків оцінена позивачкою у 25999,00 грн. складається із 1000 грн. - вартості пошкодженого велосипеда «Адріс», 2583 грн. витрат на ліки згідно з чеками, 320 грн. - вартість глюкометру (із-за нервового стресу у неї піднявся цукор), тест-смужки 25 шт. - 96 грн., банківського кредиту, який сім'я позивача взяла на те, щоб лікуватись та на життя, в розмірі 7000 грн. та упущений сімейний бюджет, який складався із зарплати чоловіка позивача за 5 місяців - 15 000 грн. Визначаючи розмір морального відшкодування в сумі 100000 грн. позивач послалася на глибину моральних та фізичних страждань та істотні наслідки вимушених змін у її життєвих стосунках.
Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 30.05.2013 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволені частково. Стягнуто із ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 матеріальні витрати в розмірі 223,70 грн. та моральну шкоду в розмірі 9000,00 грн. Стягнуто з ПАТ ««СТ «Гарантія» на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду в розмірі 2357,16 грн. (витрати на лікування), 1000,00 грн. (вартість велосипеда) та моральну шкоду в розмірі 2550,00 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення суду змінити та додатково стягнути з відповідача ОСОБА_6:
1. Витрати пов"язані із взяттям кредиту позивачем на лікування в сумі 7000,00 грн.
2. Витрати на необхідний догляд за потерпілим січень-березень 2012 року - три місяці х 1073,00 грн.=3219,00 грн.
3. Витрати на майбутнє санітарно-курортне лікування.
4. Моральну шкоду 30 000 грн.
5. Витрати на правову допомогу адвокатів у кримінальній та цивільній справах в сумі 3700,00 грн.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивач не згодна із відмовою їй в задоволенні частини позовних вимог та не згодна зі зменшеним розміром моральної шкоди.
На думку апелянта, судом першої інстанції не було взято до уваги те, що факт отримання кредиту після скоєння ДТП вказує на використання коштів лише на лікувальні та реабілітаційні цілі. Вважає, що судом не враховані роз'яснення Постанов Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року та № 4 від 31.03.1995 року стосовно визначення витрат на необхідний догляд за потерпілим та моральної шкоди. Крім того, не було вирішено питання про стягнення додаткових витрат на майбутнє одержання путівки на реабілітацію в санітарно-курортний заклад.
Апелянт вважає, що відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу, які підтверджені відповідними документами, не відповідає ч. 1 ст. 88 ЦПК України.
ПАТ ««СТ «Гарантія» в апеляційній скарзі просить рішення суду змінити та відмовити ОСОБА_5 у стягненні витрат на лікування в повному обсязі, а також зменшити розмір вартості велосипеда на розмір франшизи в сумі 800 грн.
Апелянт зазначає, що стягуючи 1000 грн. вартості велосипеда, судом першої інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» дану суму не було зменшено на розмір франшизи, що визначений у Договорі № АА/6701043 в сумі 800,00 грн.
На думку апелянта, судом першої інстанції всупереч вимогам ч. 2 ст. 59 ЦПК України та п. 24.1 ст. 24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», були задоволені вимоги ОСОБА_5 про стягнення витрат на лікування, розмір яких не був доведений належним чином.
Апелянт наполягає, що не повинен відшкодувати витрати позивача на лікування цукрового діабету та купівлю медичних препаратів, які не пов'язані з лікуванням тілесних ушкоджень отриманих у ДТП. Крім того, відповідно до розписки від 14.01.2012 року ОСОБА_5 вже отримала від ОСОБА_6 800,00 грн. у відшкодування витрат на лікування.
Вважає, що всупереч вимогам ст. 212, 213, 215 ЦПК України суд першої інстанції суд першої інстанції не надав належної оцінки вищезазначеним доказам.
В судовому засіданні апелянт ОСОБА_5 просила апеляційну скаргу задовольнити, а скаргу ПАТ «СТ «Гарантія» - відхилити.
Представник ПАТ «СТ «Гарантія» заперечував проти апеляційної скарги ОСОБА_5 та просив задовольнити апеляційну скаргу ПАТ «СТ Гарантія» повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_6 вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим, просив апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити, проти задоволення апедяційної скарги страхової компанії не заперечував.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
В судовому засіданні встановлено і підтверджується матеріалами справи, що вироком Козелецького районного суду Чернігівської області від 30.11.2012 року, що набрав законної сили 26.02.2013 року, ОСОБА_6 був визнаний винним у скоєнні злочину, що передбачений ч. 1 ст. 286 КК України. Вироком суду встановлено, що 28.12.2011 року об 11 год. водій ОСОБА_6, керуючи власним автомобілем ВАЗ 2108 д.н.з.НОМЕР_1 здійснив зіткнення із велосипедом «Ардіс» під керуванням ОСОБА_5, в наслідок чого остання отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку; комплексного перелому тіла Л І (першого поперекового хребця), синця та садна на правій сідниці, які по ознаку розладу здоров'я кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості (а.с 17,22).
Відповідно до ч.4 ст. 61. ЦПК України, вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
В результаті отриманих тілесних ушкоджень від ДТП, потерпіла ОСОБА_5 перебувала на стаціонарному лікування з 28.12.2011 р. по 10.01.2012 р. (а.с.7) та на амбулаторному лікуванні з 11.01.2012 р. по 31.05.2013 р. (а.с.11). Відповідно до виписки №2254 з медичної карти амбулаторного хворого від 31.05.2012 р. продовжує лікування (а.с.9).
З огляду на ст.61 ЦПК України та ст.1166, 1167, 1187 ЦК України, винна особа повинна відшкодувати потерпілій особі завдану шкоду.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_6 згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/6701043 була застрахована у ПАТ «Страхове товариство «Гарантія» (а.с. 65).
Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до умов договору обов"язкового страхування №АА/6701043 (а.с.65) та ст. ст. 9,22,23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 000 гривень на одного потерпілого. Обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, становить 100 000 гривень на одного потерпілого. Потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.
Шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого у результаті дорожньо-транспортної пригоди, є шкода (в тому числі моральна шкода), пов'язана: з лікуванням потерпілого; з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; із стійкою втратою працездатності потерпілим; із смертю потерпілого.
Суд першої інстанції зазначив, що витрати на лікування позивача, що підтверджені чеками, складають 2357,16 грн. (а.с. 4-6), вартість пошкодженого велосипеда на час розгляду справи - 1000,00 грн. (а.с. 105).
Додаткові витрати на лікування в розмірі 223,70 грн. складаються із 150,00 грн. - КТ головного мозку, 1,00 грн. - касове обслуговування до квитанції на суму 150,00 грн., проїзд - 23,06 грн.; 30,00 грн. - благодійний внесок за здійснення флюорографії, 19,64 грн. - проїзд (а.с. 4,5). В частині додаткових витрат рішення суду не оскаржується.
Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що винуватість відповідача, цивільно-правова відповідальність якого застрахована в ПАТ «Страхове товариство «Гарантія», у дорожньо-транспортній пригоді підтверджена матеріалами справи. За таких умов, матеріальна шкода у вигляді документально підтверджених витрат на лікування понесених позивачем розмірі 2357,16 грн. та вартості велосипеда в сумі 1000,00 грн. підлягають стягненню з ПрАТ «Страхове товариство «Гарантія». Додаткові витрати в розмірі 223,70 грн., понесені позивачем в зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди за неможливості відшкодування за рахунок страхової компанії, підлягають стягненню з ОСОБА_6
Апеляційний суд вважає, що дані висновки не в повній мірі відповідають матеріалам та обставинам справи виходячи із наступного.
Вартість лікарських засобів, що придбані в період лікування позивача, згідно з товарними чеками, складає 2310,02 грн. (а.с.4-6).
Доводи апелянта ПАТ «СТ «Гарантія» щодо незгоди з відшкодуванням всієї цієї суми частково заслуговують на увагу. До зазначеної суми увійшла вартість тест - смужок, що використовуються для визначення рівня цукру у крові, придбані 04.02.2012 р. (а.с.4) на суму 6 грн. та 20.02.2012 р. на суму 96 грн. З виписки із медичної карти амбулаторного хворого від 06.03.2013 р. вбачається, що позивач хворіє на цукровий діабет 2 типу з 2008 року (а.с.13-14). Позивач не надала доказів того, що придбання тест - смужок в 2012 року пов'язано з ДТП від 28.12.2011 р., тому підстави для відшкодування цієї суми за рахунок страховика відсутні.
Твердження ПАТ «СТ «Гарантія» щодо незгоди з відшкодуванням вартості ряду лікарських препаратів є безґрунтовними, оскільки відповідач не надав суду доказів того, що прийом цих препаратів не пов'язаний з травмами та загостренням власних захворювань позивача через ДТП або ці ліки були використані не на лікування ОСОБА_5
В порядку ст. 10 ЦПК України, суд, сприяючи всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, з'ясовував можливість заявлення клопотання про призначення відповідної експертизи, проте таке клопотання заявлено не було.
Вартість глюкометру до суми 2310,02 грн. не увійшла, тому підстави для її виключення відсутні.
З огляду на викладене та ст.23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з відповідача ПАТ «СТ «Гарантія» слід стягнути вартість лікування ОСОБА_5 в сумі 2208,02 грн. (2310,02 грн. - (6 грн. + 96 грн.) = 2208,02 грн.).
Доводи апелянта ПАТ «СТ «Гарантія» щодо безпідставного стягнення з них повної вартості пошкодженого велосипеду без врахування франшизи також заслуговують на увагу.
За змістом ст. 9 Закону України «Про страхування», франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Статтею 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Вартість велосипеда становить 1000 грн., що підтверджено відповідним товарним чеком (а.с.105). Ця сума сторонами не оспорюється. Не оспорюється і факт фізичного знищення велосипеда. Ці обставини, відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України не підлягають доказуванню.
Визначаючи розмір відшкодування позивачеві вартості велосипеда, суд першої інстанції не звернув увагу на розмір франшизи, що визначений у договорі № АА/6701043 в сумі 800,00 грн.
За таких обставин, висновок суду першої інстанції про можливість стягнення з ПАТ «СТ «Гарантія» матеріальної шкоди в розмірі 1000,00 грн. на відшкодування вартості велосипеда є необґрунтованим. Ця сума підлягає зменшенню на суму франшизи - 800 грн. Зі страхової компанії слід стягнути вартість пошкодженого майна (велосипеда) в розмірі 200 грн. (1000 - 800 = 200 ).
Таким чином з ПАТ «СТ «Гарантія» на користь позивача слід загалом стягнути 2408,02 грн., а саме: на відшкодування шкоди пов'язаної із лікуванням потерпілого - 2208,02 грн. та 200 грн. на відшкодування шкоди, пов'язаної із пошкодженням (фізичним знищенням) майна потерпілого (2208,02 +200 = 2408,02).
Залишок вартості велосипеда - 800 грн. - відповідно до ст.1187 ЦК України, слід стягнути з винної у ДТП особи - відповідача ОСОБА_6
Оскільки позивачеві відшкодовується повна вартість пошкодженого велосипеда, при цьому саме відповідач ОСОБА_6 несе більшу частину цих витрат, слід зобов'язати ОСОБА_5 залишки велосипеда «Ардіс» передати ОСОБА_6 після відшкодування його вартості.
Доводи апелянта ПАТ «СТ «Гарантія» стосовно часткового відшкодування позивачу відповідачем ОСОБА_6 витрат на лікування в сумі 800,00 грн. (відповідно до розписки ОСОБА_5 від 14.01.2012 р.), до уваги апеляційним судом не приймаються через те, що зі змісту розписки від 14.01.2012 року вбачається, що ОСОБА_5 отримала від ОСОБА_6 800,00 грн. без зазначення цільового спрямування вищезазначених коштів (а.с. 63). Інша сума - 400 грн., що була виплачена ОСОБА_6 потерпілій ОСОБА_5 08.01.2012 р., сплачена за пошкоджені речі - брюки та куртку, а також продукти.
Ухвалюючи рішення стосовно відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції, враховуючи вимоги розумності, справедливості та виваженості, обставини справи, глибину фізичних та душевних страждань позивача, зазначив, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди в сумі 11550,00 грн. не буде надмірним в українському суспільстві, і яка в розмірі 2550,00 грн. підлягає стягненню з ПАТ «Страхове товариство «Гарантія» (в межах ліміту відповідальності), а 9000,00 грн. - з відповідача ОСОБА_6 Визначаючи розмір морального відшкодування на підставі доказів, підтверджених матеріалами справи, суд першої інстанції правомірно застосував роз'яснення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» де вказано, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається в межах заявлених вимог, залежно від характеру заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку вини відповідача, характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках.
Зазначене спростовує доводи апелянта ОСОБА_5 з мотивів безпідставного зменшення суми заявленої моральної шкоди.
Відмовляючи у задоволенні вимог щодо відшкодування витрат на правову допомогу в сумі 3700,00 грн., суд першої інстанції послався на відсутність належних та допустимих доказів оплати послуг адвокатів, оформлених у встановленому законом порядку. Колегія суддів частково погоджується з даними висновками.
Діючий на час розгляду кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_6 КПК України не передбачав в якості судових витрат - витрати на представлення адвокатом інтересів потерпілої. В розумінні ст. 1166 ЦК України - ці витрати не є шкодою, тому підстави для відшкодування цих витрат в сумі 2500 грн. відсутні.
Щодо витрат, пов'язаних із участю адвоката ОСОБА_8 як представника позивача у даній справі - 1200 грн., то ці витрати відповідно до ст.88 ЦПК України, підлягають частковому відшкодуванню.
З договору про надання правової допомоги, актів здачі-приймання наданих послуг та довідки№138 від 04.06.2013 р. вбачається, що позивач сплатила адвокату 900 грн. за надання правової допомоги та 300 грн. компенсації понесених транспортних виплат.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
Представник позивача брав участь у трьох судових засіданнях у даній справі і витратив 3 години 25 хвилин свого часу, що в грошовому еквіваленті, виходячи з 40% мінімальної заробітної плати, складає 1552,27 грн. Сума сплачена адвокату за правову допомогу - 900 грн. - значно менша ніж визначена ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах». Виходячи з принципів розумності та справедливості, цю суму в рівних частках слід стягнути з відповідачів по 450 грн. із ОСОБА_6 та ПАТ «Страхове товариство «Гарантія».
Вимоги щодо відшкодування компенсації понесених транспортних витрат в сумі 300 грн., що були сплачені ОСОБА_5 адвокату ОСОБА_8 задоволенню не підлягають. Відповідно до ст.85 ч.1 ЦПК України, витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їх представників, а також найманням житла, несуть сторони.
Позивачем не доведений розмір судових витрат пов'язаних із явкою сторін та їх представників до суду.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 щодо незгоди з рішенням суду в частині відмови у задоволенні іншої частини позову до уваги колегією суддів не приймаються. За відсутністю допустимих доказів та обґрунтування наявної заробітної платні чоловіка ОСОБА_5, яка рахувалася останньою, як упущений сімейний бюджет, та не підтвердження мети, на яку брався кредит в розмірі 7000,00 грн., суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині. При цьому суд зазначив, що на користь позивача вже стягнуті витрати на лікування, тому при повторному стягненні коштів за отриманий кредит, який нібито також був витрачений на лікування, мало б місце подвійне стягнення.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з даними висновками, оскільки вони відповідають обставинам справи та ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
Посилання апелянта на вимушене отримання кредиту на лікування, апеляційний суд вважає такими, що не підтверджені належними доказами та ґрунтуються на припущеннях, а отже не можуть бути прийняті на підтвердження позовних вимог в цій частині.
Стосовно доводів апеляційної скарги ОСОБА_5 щодо витрат на майбутнє санаторно-курортне лікування та відшкодування витрат на необхідний догляд за потерпілим, апеляційний суд вважає їх безпідставними через те, що дані вимоги не заявлялися у суді першої інстанції, тому вони не можуть бути предметом розгляду апеляційної інстанції.
Розглядаючи апеляційні скарги відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України, тобто в межах доводів апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що інші доводи викладені в апеляційних скаргах обґрунтованості судових висновків не спростовують.
Керуючись ст.ст. 1166, 1187 ЦК України, ст.ст. 88, 303, 307, 309 ч.1 п.1,4 ст.ст. 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
В И Р І Ш И В:
Апеляційні скарги ОСОБА_5 та приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» - задовольнити частково.
Рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 30 травня 2013 року змінити в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства ««Страхове товариство «Гарантія» на користь ОСОБА_5 матеріальної шкоди в розмірі 2357 (дві тисячі триста п'ятдесят сім) гривень 16 коп. (витрати на лікування), 1000 грн. (вартості велосипеда), зменшивши суму матеріальної шкоди за цією частиною позовних вимог, що підлягає стягненню з Приватного акціонерного товариства ««Страхове товариство «Гарантія» на користь ОСОБА_5 до 2408 (двох тисяч чотириста восьми) грн. 02 коп.
Стягнути із ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду в розмірі 800 (вісімсот) грн. 00 коп. (вартість велосипеда), зобов'язавши ОСОБА_5 після відшкодування їй зазначеної шкоди, повернути ОСОБА_6 залишки велосипеда «Ардіс», що був пошкоджений в ДТП 28.12.2011 р..
Стягнути із ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 на відшкодування судових витрат, пов'язаних із оплатою правової допомоги в суді першої інстанції 450 (чотириста п'ятдесят) грн.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства ««Страхове товариство «Гарантія» на користь ОСОБА_5 на відшкодування судових витрат, пов'язаних із оплатою правової допомоги в суді першої інстанції 450 (чотириста п'ятдесят) грн.
В іншій частині рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 30 травня 2013 року - залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:Судді: