Номер провадження № 22-ц/785/5769/13

Головуючий у першій інстанції Погрібний М.О.

Доповідач Луняченко А. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2013 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого-судді Луняченко А.В.

суддів Ісаєвої Н.В., Комлевої О.С.

при секретарі Добряк Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси 27 травня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_4, про усунення перешкод по спілкуванню з дружиною та дитиною,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_4, про усунення перешкод по спілкуванню з дружиною та дитиною, посилаючись на те, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2006 року він був виселений з квартири АДРЕСА_1, яка на праві спільної часткової власності належить його дружині ОСОБА_4 та тестю, відповідачу по справі. Дружина і дочка постійно проживають в зазначеній однокімнатній квартирі. Відповідач ОСОБА_3 постійно проживає у своєму приватному будинку АДРЕСА_2 але забороняє йому приходити в квартиру до дружини та дочки. В зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом за захистом його права на спілкування з дочкою та дружиною, які на його думку порушуються відповідачем, та просив суд дозволити йому приходити в приміщення вищевказаної квартири з метою спілкування і виховання дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та спілкування з дружиною ОСОБА_4

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав.

ОСОБА_3 та третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси 27 травня 2013 року в задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_4 про усунення перешкод по спілкуванню з дружиною та дитиною було відмовлено.

На рішення суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

В судове засідання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не з'явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином, про що свідчать судові розписки (а.с. -179,180).

Зі змістом ст. 11 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд.

У відповідності до ст. 305 ч. 2 ЦПК України неявка сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

Згідно п. 3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 11 ЦПК України, передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив матеріали справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що згідно до свідоцтва про право власності на житло від 21 листопада 2000 року ОСОБА_6 та ОСОБА_4 є співвласниками квартириАДРЕСА_1Частиною 3 ст. 61 ЦПК України, встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

ОСОБА_2 на підставі рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2006 року був виселений з квартири АДРЕСА_1.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 30 червня 2011 року ОСОБА_4 та її малолітня дочка ОСОБА_5 була вселена в квартиру АДРЕСА_1, оскільки ОСОБА_3 вигнав її з дитиною з вказаної квартири та не дозволяв в ній проживати.

Також судом першої інстанції було встановлено, що між ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 тривалий час існують неприязнені стосунки, які виникли з приводу майнових спорів, які вони вирішували на протязі 2005-2011 років в Київському та Суворовському районних судах м. Одеси, що підтверджується наданими до суду судовими рішеннями, як зі сторони позивача ОСОБА_2, так і зі сторони відповідача ОСОБА_3

Так, в матеріалах справи міститься рішення Суворовського районного м. Одеси від 06 квітня 2007 року по цивільній справі за заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третіх осіб органу опіки та піклування Суворовської районної адміністрації м. Одеси, ОСОБА_7 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, позбавлення батьківських прав та по зустрічній позовній заяві ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у вихованні дитини, про захист честі, гідності та ділової репутації, яким у задоволені позову ОСОБА_3 та у задоволені зустрічного позову ОСОБА_2 було відмовлено в повному обсязі, оскільки сторонами не були надані докази в підтвердження своїх позовних вимог.

Ухвалою Верховного Суду України від 18 липня 2007 року ОСОБА_3 відмовлено у відкритті касаційного провадження у вищевказаній справі, оскільки доводи його скарги були необґрунтованими.

Відмовляючи ОСОБА_2 в задоволені позову про усунення перешкод по спілкуванню з дружиною та дитиною, суд першої інстанції виходив з того, що до суду не були надані докази стосовно того, що ОСОБА_3 перешкоджає ОСОБА_2 в спілкуванні з дружиною та дочкою. Сам факт подачі ОСОБА_3 до суду позовної заяви про виселення ОСОБА_2 із однокімнатної квартири, яка частково належить йому на праві власності і прийняття судом рішення про виселення ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1, не може бути правовою підставою вважати, що ОСОБА_2 з боку ОСОБА_6 чиняться перешкоди в спілкуванні з дочкою і дружиною.

На підставі вищевикладеного, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, про відмову в задоволені позову, оскільки неприязні стосунки, які виникли між сторонами по справі і тягнуться тривалий час, не можуть вважатися обґрунтованими доводами позовних вимог, які б підтверджували порушення прав та інтересів позивача.

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що зі сторони ОСОБА_3 дійсно порушуються права ОСОБА_2 стосовно виховання і спілкування з дочкою ОСОБА_5 та спілкування з дружиною ОСОБА_4, не приймаються до уваги, оскільки жодного допустимого та належного доказу у відповідності до ст. 58, 59 ЦПК України апелянтом до суду надано не було.

Інші доводи апеляційної скарги також не приймаються до уваги, оскільки вони також спростовуються матеріалами справи, а письмових доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до суду також надано не було.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційної скарги доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 на увагу не заслуговують, та задоволенню не підлягають, підстав для ухвалення нового рішення - не має.

Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу - ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси 27 травня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий ______________________________________ А.В. Луняченко

Судді ______________________________________ Н.В. Ісаєва

______________________________________ О.С. Комлева