АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/7285/13 Справа № 2-117/11 Головуючий у 1 й інстанції - Пустовар О.С. Доповідач - Слоквенко Г.П.

Категорія 45

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2013 року м. Дніпропетровськ

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

Головуючого: - Слоквенка Г.П.,

Суддів: - Максюти Ж.І., Кочкової Н.О.,

при секретарі: Глубоченко М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, Олександрівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області про зобов'язання встановлення меж спірних ділянок, усунення перешкод у користуванні житловим будинком і земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5, Олександрівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області про встановлення межі та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою за апеляційними скаргами ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2010 року позивачка звернулася до суду з позовом про зобов'язання встановлення меж спірних ділянок, усунення перешкод у користуванні житловим будинком і земельною ділянкою. В обґрунтування позову посилалась на те, що є власником житлового будинку по АДРЕСА_2. Відповідач ОСОБА_6, проживає по АДРЕСА_1 розібрав огорожу, яка слугувала межею спірних земельних ділянок та збудував новий паркан збільшивши площу земельної ділянки, на відстані кількох сантиметрів від стіни будинку ОСОБА_5 Прохала суд, усунути перешкоди у користуванні її житловим будинком та земельною ділянкою шляхом зобов'язання Олександрівської сільської ради Покровського району, встановити межі спірних земельних ділянок на відстані 1.0 м., усунути перешкоди у користуванні житловим будинком та земельною ділянкою шляхом зобов'язання ОСОБА_6 демонтувати паркан та усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_5 житловим будинком та земельною ділянкою шляхом зобов'язання ОСОБА_6 обрізати гілки дерев, які проникають на територію земельної ділянки, що знаходиться у користуванні ОСОБА_5 ( а.с.3).

У січні 2011 року ОСОБА_6 звернувся з зустрічним позовом про встановлення межі та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішенням зборів уповноважених колгоспників колгоспу

ім.Карла Маркса від 25 червня 1990 року йому надана земельна ділянка площею 0,15 га в АДРЕСА_1 Покровського району Дніпропетровської області. Згідно проекту забудови земельної ділянки забудовника ширина земельної ділянки по АДРЕСА_1 склала 25 метрів. Згідно проекту забудови земельної ділянки забудовника ширина земельної ділянки по АДРЕСА_2 склала 24 м. В проекті вказано, що відстань виступаючих конструкцій будівель повинна складати 2 метра від межі його суміжної земельної ділянки. Вважає, що житловий будинок ОСОБА_5 побудований з накладкою на його земельну ділянку площею 0,0021 га. Ним було поставлено паркан від АДРЕСА_2 до кута житлового будинку ОСОБА_5 зі зміщенням своєї земельної ділянки шириною 1,35 м. по АДРЕСА_2, чим він зменшив площу своєї земельної ділянки. На території його земельної ділянки знаходиться цегла та будівельне сміття ОСОБА_5, що перешкоджає йому цільовому використанню земельної ділянки. Тому просить суд, зобов'язати Олександрівську сільську раду Покровського району Дніпропетровської області відновити межу, яка поділяє земельні ділянки АДРЕСА_2 Покровського району Дніпропетровської області згідно з даними земельно-кадастрової документації. Усунути перешкоди у користуванні ним земельною ділянкою, розташованою в с. Олександрівка АДРЕСА_1 Покровського району Дніпропетровської області шляхом зобов'язання ОСОБА_5 прибрати будівельну цеглу, будівельне сміття з земельної ділянки та провести водовідведення атмосферних опадів від свого житлового будинку. Стягнути з ОСОБА_5 витрати пов'язані з виготовленням технічної документації в сумі 900 грн. та судові витрати по справі ( а.с.26-27).

Рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2013 року у задоволенні вимог як первісного так і зустрічного позову відмовлено ( а.с.262-266).

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, ставить питання про скасування рішення суду і відповідно задоволення її позову та відмову у задоволені позову ОСОБА_6

ОСОБА_6 в апеляційній скарзі посилаючись на порушення судом норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, прохає скасувати рішення суду, задовольнити його позов та закрити провадження за позовом ОСОБА_5

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом 1 інстанції встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності серія ЯАА № 593576, виданого 25 квітня 2007 року, ОСОБА_5 належить житловий будинок, розташований по АДРЕСА_2. Згідно виписки з протоколу зборів уповноважених колгоспників колгоспу ім.Карла Маркса Покровського району Дніпропетровської області від 25.06.1990 року ОСОБА_6 було наділено земельну ділянку в кількості 0,15 га за адресою АДРЕСА_1

Протоколом узгоджувальної комісії Олександрівської сільської ради Покровського

району Дніпропетровської області від 14 вересня 2010 року, про розгляд спору з приводу

встановлення межі, між присадибними земельними ділянками ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_5 виявлено, що по земельно-кадастровій книзі у ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 числиться земельна ділянка площею 0,32 га, а фактично вони користуються земельною ділянкою площею 0,34 га. У ОСОБА_5 числиться 0,40 га, а фактично у користуванні 0,43 га. За висновком зазначеної узгоджувальної комісії рекомендовано варіант, який запропонував ОСОБА_6, а саме встановлення межі між суміжними землекористувачами відповідно до схематичного плану, який додається до протоколу. Землекористувачам в подальшому рекомендовано погодити межу на місцевості та замовити виготовлення державних актів на земельні ділянки та дотримуватися правил добросусідства. Дане рішення ніким не оскаржувалося. (а.с.4-5).

Відповідно до акту засідання комісії по вирішенню спірного земельного питання щодо встановлення межі між землекористувачами ОСОБА_6 і ОСОБА_5 від 20 січня 2011 року - при обмірі земельної ділянки землекористувача ОСОБА_5 згідно земельно-кадастрової книги - 0,40 га, а всього при фактичному обмірі становить - 0,3178 га. Згідно архівних витягів засідання правління колгоспу ім. Карла Маркса Покровського району Дніпропетровської області протокол № 11 від 28.11.1990 року, протоколу №1 звітних зборів уповноважених колгоспників колгоспу ім. Карла Маркса Покровського району Дніпропетровської області від 31.01.1991 року та витягу з рішення Олександрівської сільської ради № 81-9/У від 27.04.2007 року присадибна земельна ділянка становить 0,30 га.

При обмірі земельної ділянки землекористувача ОСОБА_6 згідно земельно-кадастрової книги налічує - 0,32 га., а всього при фактичному обмірі становить 0,3545 га. Згідно архівних витягів засідання правління колгоспу ім. Карла Маркса Покровського району Дніпропетровської області протокол № 6 від 20.06.1990 року протоколу № 3 звітних зборів уповноважених колгоспників колгоспу ім. Карла Маркса Покровського району Дніпропетровської області від 02.07.1990 року становить 0,15 га. При обмірі присадибних земельних ділянок громадян, які мешкають в АДРЕСА_1 до помешкання ОСОБА_6. ширина дворів є різна і складає від 23 метрів до 26 метрів. У суміжних землекористувачів ОСОБА_6 та ОСОБА_5 є в наявності технічні паспорти на будинки і свідоцтва на право власності на житлові будинки. Межу між присадибними земельними ділянками ОСОБА_6 та ОСОБА_5 комісією не встановлено, так як немає згоди землекористувачів і невідома точка від якої проводились обміри на час виділення земельних ділянок під будівництво. Комісією запропоновано три варіанти встановлення межі між присадибними земельними ділянками ОСОБА_6 та ОСОБА_5 (а.с.28-29). зазначене рішення сторони також не оскаржили, позовних вимог про скасування зазначеного рішення не заявляли.

Відмовляючи у задоволенні як первісного так і зустрічного позовів, суд першої інстанції виходив з того, що згідно до ч.2 ст.158 ЗК України, виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, районів та областей. А за ч.3 ст.158 ЗК України, саме органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. Відповідно суд прийшов до висновку, що встановлення меж сусідніх ділянок, відноситься до повноважень землевпорядної організації.

Вказані висновки зроблені без порушення норм матеріального та процесуального права, оскільки ст. 106 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж,

а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Порядок відновлення меж визначається центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

На виконання вказаної статті наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за № 391/17686, затверджено Інструкцію про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, якою визначено механізм відновлення меж земельних ділянок на місцевості, який здійснюють виконавець юридична або фізична особа, яка отримала ліцензії на проведення робіт із землеустрою та топографо-геодезичних робіт; замовник - орган місцевого самоврядування, власник (користувач) земельної ділянки, який замовляє роботи із встановлення (відновлення ) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Пунктом 4.4. зазначеної інструкції передбачено, що у разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки встановити неможливо, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У разі коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема зі встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

Хоча згідно з ч.ч. 2, 3, 5 ст.158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками громадян, але органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж район у містах, оскільки в силу статті 26 Закону України „Про місцеве самоврядування" та ст.12 ЗК України визначено, що до виключної компетенції міської ради у галузі регулювання земельних відносин належить розпорядження землями комунальної власності.У разі незгоди власників землі або землекористувачів із рішенням органів місцевого самоврядування, органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів спір вирішується судом.

У пункті 4 постанови Пленуму ВСУ від 16 квітня 2004 року №7 „Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" роз»яснено, що згідно зі ст.158 ЗК України суди розглядають справи за спорами про межі земельних ділянок, що перебувають у власності чи користуванні громадян - заявників, за умови, якщо останні не погоджуються з рішенням органу місцевого самоврядування чи органу влади з питань земельних ресурсів.

За викладених обставин, оскільки між сторонами виник спір з приводу меж земельних ділянок, вимоги сторін про усунення перешкод в користуванні земельними ділянками, за відсутності доказів правомірності користування ними, є передчасно заявленими.

З матеріалів справи вбачається, що судова будівельно-технічна експертиза №3901/3902-12 від 26.02.2013 року визначила, що питання відповідності меж ділянок технічній документації, варіантів приведення меж у відповідність з технічною документацією, варіантів поділу землі між власниками земельних ділянок неможливо вирішити, так як невідома точка від якої проводились обміри на час виділення земельних ділянок під будівництво, визначення меж відноситься до компетенції органів місцевого самоврядування, органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів, місцевих органів землевпорядкування, що мають відповідних спеціальностей або до організацій що мають право на проведення геодезичних вимірювань та складання відповідної документації. (а.с.201-207). Сторони зверталися до сільської ради та даний орган, розглядав спір щодо межі земельних ділянок сторін по справі, межу не встановив, зазначивши, що межу між присадибними земельними ділянками ОСОБА_6 та ОСОБА_5 комісією не встановлено, так як немає згоди землекористувачів і невідома точка від якої проводились обміри на час виділення земельних ділянок під будівництво (а.с.28), зазначене рішення сторони також не оскаржили, позовних вимог про скасування зазначеного рішення не заявляли.

За таких обставин суд 1 інстанції правильно відмовив у задоволені позовів, а посилання в апеляційних скаргах як ОСОБА_6 так і ОСОБА_5, на те що суд мав можливість розглянути спір, не спростовують вищезазначених висновків суду, тим більш не одне з рішень відповідного органу Олександрівської сільської ради Покровського району, щодо пропозиції встановлення меж сторонами не оскаржувалось, незважаючи на заявлену сторонами незгоду.

Посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_5 на те, що суд не врахував всіх обставин у справі, та порушив норми матеріального та процесуального права не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки не мають правового значення для вирішення справи та зводяться до незгоди з рішенням суду.

Доводи апелянта ОСОБА_6 про те, що суд першої інстанції не врахував в повному обсязі висновків будівельно-технічної експертизи №3901/3902-12 від 26.02.2013 року, щодо побудови ОСОБА_5 будівельних споруд на межі домоволодінь НОМЕР_1,НОМЕР_2 - не є підставою для скасування рішення суду, оскільки не спростовують правильність висновків суду 1 інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, судом 1 інстанції у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення не встановлено, справа розглянута у рамках позовних вимог та на підставі наданих доказів, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, і його слід залишити без змін.

Керуючись ч.3 ст. 209, ст. 307, ст. 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2013 року - відхилити.

Рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді: