КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"17" липня 2013 р. Справа №24/142-б

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Верховця А.А.

Гарник Л.Л.

розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу господарського суду міста Києва від 30.06.2006 року у справі № 24/142-б (суддя Смілянець В.В.)

за заявою публічного акціонерного товариства "Київенерго", м. Київ

до відкритого акціонерного товариства "Радикал", м. Київ

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.06.2006 року у справі № 24/142-б визнано кредиторські вимоги ОСОБА_3 до боржника - відкритого акціонерного товариства "Радикал" у розмірі 1 602, 03 грн., включено їх до реєстру вимог кредиторів. У задоволенні заявлених вимог ОСОБА_3 до боржника - відкритого акціонерного товариства "Радикал" у розмірі 23 600, 00 грн. - відмовлено.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_2 звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 30.06.2006 року у справі № 24/142-б.

Розглянувши апеляційну скаргу та додані до неї матеріали, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Пункт 1 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлює, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Вимоги до форми і змісту апеляційної скарги наведені в статті 94 Господарського процесуального кодексу України, згідно з частиною 2 якої до скарги, зокрема, додаються докази сплати судового збору і надіслання копії скарги іншій стороні у справі.

Однією з умов прийняття апеляційної скарги є її відповідність ст. 94 ГПК України, якою передбачено обов'язкове приєднання до апеляційної скарги доказів сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі (ч. 3 ст. 94).

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011р. (із змінами та доповненнями), що набрав чинності 01.11.2011 року.

Відповідно до ст. 4 названого Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п. 17 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" із апеляційних і касаційних скарг у справі про банкрутство справляється судовий збір у розмірі 0,5 розміру мінімальної заробітної плати. Відповідне положення стосується подання апеляційних і касаційних скарг у справі про банкрутство.

Згідно з ч. 1 ст. 95 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншій стороні у справі копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у сторони відсутні.

Згідно статті 1 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", сторонами у справі про банкрутство є кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник (банкрут), учасники провадження у справі про банкрутство є, зокрема, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор).

Отже, перевіривши апеляційну скаргу ОСОБА_2 та додані до неї документи, що надійшли з відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду у прошитому та пронумерованому вигляді, суд апеляційної інстанції встановив факт відсутності у поданих матеріалах доказів сплати державного мита та доказів надсилання апеляційної скарги сторонам у справі.

Отже, суд апеляційної інстанції встановив, що скаржником в порушення ч. 3 ст. 94, 95 ГПК України, до апеляційної скарги не додані належні докази сплати судового збору та докази надсилання копії апеляційної скарги сторонам у справі.

Відповідно до п. 2 та п. 3 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі та якщо до скарги не додано доказів надсилання її копії іншій стороні (сторонам).

Крім того, згідно зі ст. 91 Господарського процесуального кодексу України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу.

Згідно п. 10 ч. 1 ст. 106 ГПК України окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 93 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу - протягом п'яти з дня їх оголошення місцевим господарським судом.

В ст. 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Так, ухвалу господарського суду міста Києва було винесено 30.06.2006 року.

Всупереч нормам Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга була надіслана скаржником до господарського суду міста Києва лише 04.06.2013 року, тобто з порушенням строку передбаченого ч. 1 ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

В апеляційній скарзі апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 30.06.2006 року у справі № 24/142-б та прийняти апеляційну скаргу до розгляду, що за своєю суттю є клопотанням про відновлення пропущеного строку. Причину пропуску строку апелянт мотивує тим, що про оскаржувану ухвалу дізналася нещодавно, оскільки не була присутня в судовому засіданні 30.06.2006 року, а оскаржувана ухвала суду не надходила.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги повинно бути оформлено належним чином, а пропущення строку повинно бути підтверджено належними доказами.

Відповідно до ст. 53 ГПК України відновлення пропущеного строку здійснюється господарським судом за наявності поважної причини його пропуску.

Виходячи зі змісту ст. 53 ГПК України, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 53 ГПК повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах). При цьому своєчасне (у межах встановленого строку) подання первісної апеляційної скарги і невідкладне (одразу після одержання відповідної ухвали) усунення скаржником недоліків, які стали причиною повернення останньої, враховуються апеляційним господарським судом у вирішенні питання про відновлення строку подання апеляційної скарги разом з іншими обставинами, на які посилається скаржник у зазначеному клопотанні. Відповідна позиція відображена в п. 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 17.05.2011 року.

В п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" від 15.03.2007 № 01-8/123 зазначено: "Згідно з частиною першою статті 53 ГПК за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк".

Отже, наведена норма пов'язує можливість відновлення процесуального строку з обов'язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Це стосується й тих випадків, коли таке відновлення здійснюється з ініціативи господарського суду, що має зазначити відповідну причину (причини) в судовому рішенні, в якому йдеться про відновлення строку. Якщо відновлення процесуального строку здійснюються за заявою сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами розділу V ГПК.

Приймаючи до уваги, що Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, доводи та обставини, що наведені на обґрунтування клопотання про відновлення строку мають бути підтверджені належними доказами у справі відповідно до вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України та оцінюватись відповідно до норм ст. 43 ГПК України.

Відповідна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 14.03.2012 року у справі № 50/206-б.

Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку про те, що у скаржника не існувало жодних об'єктивно непереборних, що не залежали від його волевиявлення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами обставин для своєчасного вчинення такої процесуальної дії, як звернення до суду з апеляційною скаргою, оскільки скаржником взагалі не зазначено таких підстав, не надано доказів існування поважних причин неподання у встановлені процесуальні строки апеляційної скарги; не наведено жодної з поважних причин неможливості подання апеляційної скарги в передбачені законодавством строки.

При наведених обставинах, апеляційний господарський суд вважає, що слід відхилити клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на подання апеляційної скарги.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про відновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

За даних обставин апеляційна скарга не приймається судом до розгляду і повертається скаржнику у зв'язку з тим, що скарга подана після закінчення строку, встановленого для її подання, а клопотання про його поновлення відхилено, а також тому, що до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі та доказів надсилання її копії іншій стороні (сторонам).

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 86, 91, 94, 95, 97 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Відхилити клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на подання апеляційної скарги.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу господарського суду міста Києва від 30.06.2006 року у справі № 24/142-б з доданими до неї документами повернути скаржнику.

Головуючий суддя Разіна Т.І.

Судді Верховець А.А.

Гарник Л.Л.