У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 липня 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Сімоненко В.М.,
суддів: Амеліна В.І., Дербенцевої Т.П.,
Карпенко С.О., Олійник А.С.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до державного підприємства «Конярство України» про стягнення заборгованості з оплати праці, за касаційною скаргою державного підприємства «Конярство України» на рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 24 грудня 2012 року, ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 10 квітня 2013 року,
в с т а н о в и л а:
У жовтні 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду із указаним позовом, із урахуванням уточнених позовних вимог просила стягнути з відповідача на її користь премію за результатами 2011 року у розмірі середньомісячної заробітної плати - 2 456 грн, премію за результатами І кварталу 2012 року - 2 625 грн, доплату в розмірі 40% посадового окладу ОСОБА_4 за період травень-липень 2012 року у розмірі 2 138 грн 40 коп.
Свої вимоги мотивувала тим, що працює бухгалтером центральної контори у філії Запорізького кінного заводу № 86 державного підприємства «Конярство України». У порушення трудового законодавства відповідач не нарахував і не виплатив їй передбачену умовами колективного договору премію за 2011 рік, І квартал 2012 року в розмірі середньомісячної заробітної плати. Крім того, на ОСОБА_3 було покладено виконання обов'язків звільненого бухгалтера ОСОБА_4, але доплати за виконання цієї роботи у розмірі 40 % посадового окладу звільненого працівника за період з травня по липень 2012 року не проведено.
Рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 24 грудня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 10 квітня 2013 року, позов задоволено. Стягнуто з державного підприємства «Конярство України» на користь ОСОБА_3 7 219,40 грн заборгованості з оплати праці. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційній скарзі державне підприємство «Конярство України» просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Касаційна скарга не містить доводів щодо незаконності судових рішень у частині стягнення з відповідача на користь позивача доплати у розмірі 40 % посадового окладу за виконання обов'язків звільненого працівника за період травень-липень 2012 року у розмірі 2 138 грн 40 коп., тому оскаржувані судові рішення у цій частині не переглядаються.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають.
Судами встановлено, що ОСОБА_3 з 24 лютого 1984 року працює на посаді бухгалтера центральної контори у філії «Запорізький кінний завод № 86» державного підприємства «Конярство України».
20 березня 2010 року конференцією колективу працівників державного підприємства «Запорізький кінний завод № 86» затверджено укладений між адміністрацією та профспілковим комітетом державного підприємства «Запорізький кінний завод № 86» колективний договір, який зареєстровано в Управлінні праці та соціального захисту населення Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області 24 червня 2010 року (далі - Колективний договір) (а.с. 72-85).
Рішенням спільного засідання адміністрації та профспілкового комітету державного підприємства «Запорізький кінний завод № 86» від 15 січня 2011 року до пункту 6.25 Колективного договору на 2010-2011 роки внесено зміни, відповідно до яких було вирішено за інтенсивність праці, отримання чистого прибутку, збільшення рентабельності видавати премію працівникам господарства у розмірі 100 % середньої заробітної плати за рік та щоквартально (а.с. 87).
Постановою Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 3 липня 2012 року в.о. керівника філії «Запорізький кінний завод № 86» державного підприємства «Конярство України» ОСОБА_5 притягнуто до адміністративної відповідальності за п. 1 ст. 41 КУпАП.
Задовольняючи позов ОСОБА_3, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що у відповідача наявні всі правові підстави та економічні показники для виплати працівникам підприємства премій за 2011 рік та І квартал 2012 року в передбаченому колективним договором розмірі.
Із висновками судів погодитись не можна з огляду на таке.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оплату праці» (далі - Закон) передбачено, що структура заробітної плати складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, а також інших заохочувальних та компенсаційних виплат. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Згідно із ч. 1 ст. 15 Закону та ч. 2 ст. 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.
Відповідно до Методичних рекомендацій щодо оплати праці працівників малих підприємств, схвалених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 13 серпня 2004 року № 186, премія - основний, найбільш ефективний стимулюючий виробничу, підприємницьку, торговельну або комерційну діяльність вид додаткової, понад основну, заробітної плати, яка виплачується за поліпшення основних показників колективної та індивідуальної праці працівників, а також кінцевих загальних результатів виробничої, підприємницької, торговельної або комерційної діяльності.
Згідно з Методичними рекомендаціями щодо організації матеріального стимулювання праці працівників підприємств і організацій, рекомендованими наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29 січня 2003 року № 23, премія - основний вид додаткової, понад основну заробітну плату, винагороди, яка виплачується працівникам за результатами їх трудової діяльності та виробництва в цілому за показниками та умовами оцінки цих результатів, визначеними підприємством.
Як роз'яснено у п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», при вирішенні спорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами. З мотивів відсутності коштів у проведенні вказаних виплат може бути відмовлено в тому разі, коли вони обумовлені в зазначених актах наявністю певних коштів чи фінансування.
Як вбачається із п. 6.5. Колективного договору преміювання працівників підприємства здійснюється відповідно до Положення про преміювання (Додаток № 7 до Колективного договору) (а.с. 89). Проте додаток № 7, як і інші положення Колективного договору не містять порядку та критеріїв визначення підстав преміювання.
У порушення ст. ст. 214, 303, 315 ЦПК України суди умов Колективного договору не дослідили, не встановили підстави для здійснення нарахування та сплати премії згідно з кожної з умов додатку № 7 до Колективного договору, внаслідок чого дійшли передчасного висновку про задоволення позову ОСОБА_3 у частині стягнення на її користь премії за результатами діяльності підприємства в 2011 році та І кварталі 2012 року.
Крім того, взявши до уваги постанову Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 3 липня 2012 року у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 41 КУпАП, суди не врахували, що зазначена постанова лише встановлює факт не нарахування та невиплати премії та не вказує на обов'язок таких дій відповідача саме щодо ОСОБА_3
З огляду на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи, ухвалені судові рішення у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення на її користь премії за результатами діяльності підприємства в 2011 році та І кварталі 2012 року необхідно скасувати та направити справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 335, 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу державного підприємства «Конярство України» задовольнити частково.
Рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 24 грудня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 10 квітня 2013 року у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення з державного підприємства «Конярство України» на її користь премії за результатами діяльності підприємства в 2011 році та І кварталі 2012 року скасувати та направити справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: В.М. Сімоненко
Судді: В.І. Амелін
Т.П. Дербенцева
С.О. Карпенко
А.С. Олійник