ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
ПОСТАНОВА
Іменем України
08 липня 2013 р. о 16:13 Справа №2а-11638/12/0170/4
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю., при секретарі судового засідання Кириченко Д.А., за участі представників сторін:
від позивача - Міхайлик Л.М., Ничипорук О.В.,
від відповідача - Гришин Р.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «КД Коктебель»
до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «КД Коктебель» (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із позовом до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0000362203 від 21.09.2012 року в сумі 82005 грн.; №0000352203 від 21.09.2012 року в сумі 28333 грн.
Позов мотивовано помилковістю висновків відповідача про заниження податку на прибуток, завищення від'ємного значення об'єкт оподаткування податком на прибуток по правовідносинам з сумнівними контрагентами, що мають ознаки фіктивності та безтоварність зазначених господарських операцій, оскільки всі витрати та зобов'язання сформовано на підставі належних первинних документів.
Ухвалами суду від 12.11.2012 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.
Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.12.2012 року призначена у справі судово-економічна експертиза, зупинено провадження у справі.
Ухвалою суду від 28.05.2013 року провадження у справі поновлено з 01.07.2013 року.
В судовому засіданні представники позивача позов підтримали повністю, надали пояснення по суті спору.
В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову та висновків експертизи.
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши представників сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали справи та висновки проведеної судово-економічної експертизи, суд
ВСТАНОВИВ:
Позивач у справі є юридичною особою, ідентифікаційний код 36517196, зареєстрований у якості платника ПДВ, перебуває на податковому обліку у Феодосійської ОДПІ АР Крим ДПС (а.с.181-182 т.1).
Предметом діяльності позивача відповідно до статуту є дистиляція, ректифікація та змішування спиртних напоїв, роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах, виробництво вин, оптова торгівля напоями, вирощування винограду, таке інше (а.с.163-172, 182 т.1).
Посадовими особами податкового органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правових відносин з ТОВ БВП «Строитель-плюс» (код за ЄДРПОУ 31263808),ПП "Укрторгпартнер" (код ЄДРПОУ 36693415) за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року.
За результатами перевірки складено акт від 11.09.2012 року №1160/22-03/36517196 (далі - Акт) (а.с.10-32 т.1).
За висновками акту, крім іншого (в частині що стосується предмету спору), встановлено порушення позивачем:
- п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року №334/94-ВР (із змінами та доповненнями), ст.134 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року із змінами і доповненнями (далі - ПК України), в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток до сплати в бюджет на загальну суму 18889,00 грн., у тому числі 11676 грн. за 3 квартал 2010 року, 4684 грн. за 4 квартал 2010 року, 2529 грн. за 1 квартал 2012 року; також зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 82005,00 грн., у тому числі: 15620 грн. за 1 півріччя 2010 року, 30025 грн. за 1 квартал 2011 року, 13115 грн. за 2 квартал 2011 року, 23245 грн. за 3 квартал 2011 року.
На підставі вказаного акту перевірки, відповідачем, крім іншого (в частині що стосується предмету спору) прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.09.2012 року (а.с.35, 36, 201-202 т.1):
- №0000352203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 28333,50 грн., в тому числі 18889,00 грн. за основним платежем і 9444,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями ;
- №0000362203, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 82005,00 грн.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
В ході проведеної перевірки позивача, крім іншого (в частині, що стосується предмету спору), було встановлено порушення позивачем законодавства в частині оподаткування податком на прибуток підприємств та завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за період з 01.01.09 року по 31.03.2012 року.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.
Розділом ІІІ цього Кодексу визначений порядок оподаткування податком на прибуток підприємств.
Проте, в п.1 Розділу ХІХ Прикінцеві положення ПК України зроблено зауваження про те, що Розділ ІІІ цього Кодексу набирає чинності з 01.04.2011 року.
До набрання чинності Розділом ІІІ ПК України порядок оподаткування податком на прибуток підприємств було врегульовано нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"№334/94-ВР від 28.12.1994 року (зі змінами і доповненнями, далі - Закон №334),(в редакції, чинній на час спірних правовідносин).
Таким чином, при визначенні об'єкту оподаткування, суми податку на прибуток та інших показників декларації за І квартал 2011 року та за весь попередній період позивач мав керуватися нормами саме цього нормативно-правового акту, а за всі наступні періоди - нормами розділу ІІІ Податкового кодексу України.
Відповідно до ст.3 Закону №334 об'єкт оподаткування визначений як прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону№334, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно з п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону№334 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Відповідно до п.п.5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
В силу п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;
або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Вичерпний перелік витрат, які не відносяться до складу валових, наведений у п.5.3 ст.5 Закону №334. Відповідно до п.5.11 ст.5 Закону №334 установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому Законі, не дозволяється.
Згідно з п.6.1. ст.6 Закону №334 якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.
Поняття господарської діяльності наведено у п.1.32 ст.1 Закону №334, в силу якого господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Норми аналогічного змісту встановлено й розділом III Податкового кодексу України, яким врегульовано порядок оподаткування податком на прибуток підприємств з 01.01.2011 року.
Згідно з п.п.14.1.191. п.14.1. ст.14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.
Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до п.138.8 ст.138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:
прямих матеріальних витрат;
прямих витрат на оплату праці;
амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;
загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;
вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;
інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно п. 16.2. ст. 16 ЗУ № 334 податок на прибуток нараховується за ставкою, визначеною статтею 10 цього Закону (25 %), від прибутку, що підлягає оподаткуванню, розрахованому згідно з пунктом 3.1 цього Закону, з урахуванням положень пунктів 7.12, 7.13, 7.14, 14.1, 16.9 та статей 6 та 13 цього Закону.
Відповідно до п. 149.1. ст. 149 ПКУ податковою базою для цілей цього розділу визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.
Пунктом 152.1. статі 152 ПКУ передбачено, що податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу. Податок, отриманий від діяльності, яка підлягає патентуванню відповідно до розділу XII цього Кодексу, підлягає сплаті до бюджету в сумі, яка визначена відповідно до цього розділу, і зменшена на вартість придбаних торгових патентів на право провадження такого виду діяльності.
Пунктом 150.1 ст. 150 ПК України передбачено що, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.
З аналізу вищенаведених норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податкового кодексу України слідує, що підставою для включення витрат з придбання товарів (отримання робіт, послуг) до складу валових (витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування) є належним чином оформлені розрахункові, платіжні та інші первинні документи.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" №996-XIV від 16.07.1999 року (далі - Закон №996-XIV).
Згідно з ч.2 ст.3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.ч.1-2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність").
Відповідно до п.п.2.1. "Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства Фінансів України №88 від 24.05.1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за N168/704 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Суд зазначає, що збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 18889,00 грн. за основним платежем, зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 82005,00 грн., визначене у спірних податкових повідомленнях - рішеннях у зв'язку з наступними висновками перевірки.
Так, на думку податкових органів, позивачем необґрунтовано занижено податок на прибуток на загальну суму 18889,00 грн., у тому числі 11676 грн. за 3 квартал 2010 року, 4684 грн. за 4 квартал 2010 року, 2529 грн. за 1 квартал 2012 року; та завищено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування у сумі 82005,00 грн., у тому числі: 15620 грн. за 1 півріччя 2010 року, 30025 грн. за 1 квартал 2011 року, 13115 грн. за 2 квартал 2011 року, 23245 грн. за 3 квартал 2011 року внаслідок завищення валових витрат у розмірі 143870,00 грн., сформованих по взаємовідносинам із БВП «Строитель Плюс», ПП «Укрторгпартнер», правочини з якими визнані Феодосійською ОДПІ нікчемними.
Вищезазначені порушення обґрунтовуються в акті перевірки не підтвердженням реальності здійснення фінансово-господарських операцій у зв'язку з відсутністю об'єктів оподаткування по взаємовідносинам з вказаними суб'єктами господарської діяльності.
Судом встановлено, що в період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року позивач мав правовідносини з БВП «Строитель Плюс», ПП «Укрторгпартнер», які згідно відомостей з Єдиного реєстру юридичних осіб (http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html) станом на день розгляду справи не перебувають у процесі припинення.
Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 №755-ІУ якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи (п.2 ст.33 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 року №755).
На підставі вказаного судом встановлено, що контрагенти позивача є юридичними особами, що мають належний обсяг цивільної право та дієздатності.
Під час розгляду справи встановлено, що у позивача наявні необхідні первинні документи, що підтверджують здійснення господарських операцій з вищезазначеними контрагентами за спірний період.
Судом встановлено, що у період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року позивач мав правовідносини з ТОВ БВП «Строитель Плюс», який надав позивачу товари (матеріали: болти, гайки, тощо) на загальну суму 16941,21 грн., у тому числі 2823,53 грн. ПДВ (вартість без ПДВ склала 14117,68 грн.).
Отримання позивачем товарів на загальну суму 16941,2 1грн., у тому числі 2823,53 грн. ПДВ, підтверджується видатковими накладними від 21.05.2010 року №1870, №1871 (а.с.130,131 т.1).
Оплата за отримані товари здійснена позивачем у безготівковій формі у повному обсязі в сумі 16941,2 1грн., у тому числі 2823,53 грн. ПДВ, що підтверджується копією виписки банку (а.с.127-128 т.1).
В податковому обліку позивача до складу валових витрат по взаємовідносинам з ТОВ БВП «Строитель Плюс» включено витрати на загальну суму 14117,68 грн., що підтверджується висновком проведеної у справі судово - економічної експертизи.
Також судом встановлено, що суми ПДВ, нараховані (сплачені) позивачем у складі договірної вартості придбаних товарів всього в сумі 16941,2 1грн., у тому числі 2823,53 грн. ПДВ та включені до податкового кредиту відповідних періодів підтверджені податковими накладними від 21.05.2010 року №1870, №1871, які відображені у реєстрі потриманих податкових накладних та віднесені до складу податкового кредиту відповідного періоду, містить усі обов'язкові реквізити, передбачені п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону №168, п.201.1. ст.201 ПК України (а.с.132-134 т.1).
Також судом встановлено, що у період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року між позивачем (покупець) та ПП «Укрторгпартнер» (постачальник) укладено договір постачання товару №24 від 11.01.2011 року, предметом якого є товар (рукава, запор.арматура); договір постачання товару № 415 ПН від 10.06.2010 року, предметом якого є товар (інструменти, труби, запчастини).
Надання контрагентом позивачу товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 156317,08 грн., у тому числі 26052,83 грн. ПДВ (вартість без врахування ПДВ склала 130264,25 грн.) підтверджується видатковими накладними (а.с.93-125 т.1).
Оплата за отримані товари здійснена позивачем у безготівковій формі у повному обсязі в сумі 156317,08 грн., у тому числі 26052,83 грн. ПДВ, що підтверджується копіями виписок банку (а.с.135-137 т.1).
В податковому обліку позивача до складу валових витрат по взаємовідносинам з ПП «Укрторгпартнер» включено лише витрати на загальну суму 129745,15 грн., що підтверджується висновком проведеної у справі судово - економічної експертизи.
Також судом встановлено, що суми ПДВ, нараховані (сплачені) позивачем у складі договірної вартості придбаних товарів всього в сумі 156317,08 грн., у тому числі 26052,83 грн. ПДВ включені до податкового кредиту відповідних періодів лише в частині вартості придбаних товарів всього в сумі 155695,86 грн., у тому числі 25949,31 грн. ПДВ та підтверджені податковими накладними, які відображені у реєстрі потриманих податкових накладних та віднесені до складу податкового кредиту відповідного періоду, містить усі обов'язкові реквізити, передбачені п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону №168, п.201.1. ст.201 ПК України (а.с.63-90 т.1).
Товари, придбані позивачем у БВП «Строитель Плюс», ПП «Укрторгпартнер» були використані у власній господарський діяльності, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, актами на списання матеріалів у виробництво, звітами про використання допоміжних матеріалів, актами введення до експлуатації МБМ та висновком проведеної у справі судово-економічної експертизи.
Господарські операції за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року по придбанню, оплаті, використанню позивачем товарів (робіт, послуг) у постачальників «Укрторгпартнер», БВП «Строитель Плюс» повністю відображені в регістрах бухгалтерського обліку позивача, що підтверджується Журналами ордерами по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за відповідні періоди (а.с.43-60,126 т.1), що також підтверджується висновком проведеної у справі судово - економічної експертизи.
Таким чином судом встановлено, що факт здійснення позивачем господарських операцій з придбання, отримання, оплати та використання у господарській діяльності товарів (робіт, послуг) вартістю, за якими позивачем сформовано валові витрати на підставі належних документів податкового та бухгалтерського обліку всього у сумі 143870 грн. (у тому числі 14117,68 грн. по взаємовідносинам із БВП «Строитель Плюс»; 129 745,15 грн. по взаємовідносинам із ПП «Укрторгпартнер») за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року підтверджується документами бухгалтерського обліку та економічної діяльності позивача.
Оскільки витрати пов'язані із придбанням товарно-матеріальних цінностей повністю підтверджені первинними документами, то заниження об'єкту оподаткування та податку на прибуток спростовується матеріалами справи та висновком проведеної у справі судово - економічної експертизи.
Згідно з п.9.8. ст.9 Закону №168 реєстрація платників ПДВ діє до дати її анулювання.
Особи, що постачали товар (роботи, послуги) на користь позивача, були платниками ПДВ на момент поставки: Свідоцтво платника ПДВ ПП «Укрторгпартнер» №100256107 анульовано лише 19.12.2011 року; Свідоцтво платника ПДВ ТОВ «БВП «Строитель-плюс» №961346 анульовано лише 03.03.2011 року, а №100326353 анульовано 15.05.2012 року (дані офіційного сайту ДПС України http://www.sts.gov.ua - п.2.8. Розділу ІІ Наказу №1394). Дані щодо місцезнаходження юридичної особи вказані на офіційному сайті ЄДРПОУ http://irc.gov.ua.
З наданих позивачем доказів вбачається, що договори між позивачем та його контрагентами мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки товар був поставлений (роботи проведені), оплата проведена, договори виконано сторонами в повному обсязі.
Позиція ДПІ щодо фіктивності та безтоварності, відсутності реального характеру господарських операцій між позивачем та його контрагентами сформована на підставі висновків Актів «Про неможливість проведення зустрічної звірки з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійснення фінансово-господарської діяльності».
Такі факти як відсутність контрагента за місцезнаходженням та несплата ним відповідної суми податкових зобов'язань за наслідками здійснення спірних операцій самі по собі, не у зв'язку з іншими обставинами справи, не можуть слугувати об'єктивними ознаками недобросовісності платника (покупця) та підтверджувати отримання ним необґрунтованої податкової вигоди». «Посилання податкового органу на факт відсутності постачальника за його місцезнаходженням, свідчить лише про порушення даною юридичною особою законодавства, яке стосується його реєстрації, як суб'єкта підприємницької діяльності чи платника податків і зобов'язує його повідомляти реєструючі органи про зміну свого місця знаходження, а у випадку порушення даної вимоги передбачає персональну відповідальність такої особи та її посадових осіб». Факт відсутності контрагента за місцезнаходженням на дату проведення перевірки не може слугувати підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість».
Зазначеної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в Ухвалах від 16.05.2012 року по справі №К-9991/6724/12, від 17.07.2012 року №К/9991/1812/12 та від 17.01.2012 року №К-15283/09 ВАСУ ; від 24.01.2013 року по справі №К-20928/10.
Вищий адміністративний суд України у Постанові від 03.04.2013 року по справі №К/9991/32753/12 дотримується наступної думки: «Чинне податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит та на формування валових витрат і з фактичним знаходженням підприємства-постачальника за юридичною адресою».
Більш того, у позивача відсутній обов'язок та право перевіряти кількість робітників, наявність транспорту, приміщень та інших необоротних активів у контрагентів, а відтак відсутня залежність правомірності формування податкового кредиту позивача від наявності вказаних параметрів у контрагентів (аналогічна думка викладена ВАСУ в Постанові від 10.01.2012 року по справі №К/9991/81953/11, в Ухвалах від 26.10.2011 року по справі №К-26345/10, від 13.01.2011 року по справі №К-28642/10, від 23.11.2011 року по справі №К/9991/49204/11).
Також, ВАСУ в Ухвалі від 31.01.2013 року по справі № К-22675/10 дотримується наступної думки: «при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини ж між учасниками попередніх поставок товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його контрагентами».
На підставі наведеного суд вважає, що наведені відповідачем обставини не є належними доказами на підтвердження фіктивності проведених позивачем господарських операцій з вказаними контрагентами, а за відсутністю інших доказів з боку відповідача та враховуючи надані позивачем докази, вважає доведеними належними чином реальність проведених господарських операцій позивачем.
Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статті 244-2 КАС України.
Крім того, правомірність такої позиції підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно із п.2 ст.3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
Крім того, підставою, за якою відповідач не визнає правомірність формування платником податків податкового кредиту, податкових зобов'язань, валових витрат та валового доходу за операціями з вказаними контрагентами, є неможливість проведення зустрічної звірки, що оформлена відповідними актами, як про це зазначено в акті перевірки.
Так, відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.
Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.
Отже, з вказаних норм вбачається, що проведення зустрічних звірок спрямовано на співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.
У відповідності до пункту 4 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 №1232, орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження. У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку.
В порушення вказаного порядку замість довідки було складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки, що є порушення податкового законодавства.
На підставі наведеного суд вважає, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки не є належним доказом на підтвердження фіктивності проведених позивачем господарських операцій контрагентом а за відсутністю інших доказів з боку відповідача та враховуючи надані позивачем докази, вважає доведеним належним чином реальність проведених господарських операцій позивачем.
Матеріали кримінальній справи, на які посилається відповідач не стосуються посадових осіб позивача та самі по собі не можуть встановлювати факту нікчемності правочинів, вчинених позивачем з його контрагентами.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Аналізом норм чинного законодавства, обставинами, встановленими під час розгляду справи, спростовано висновки перевірки про заниження податку на прибуток до сплати в бюджет на загальну суму 18889,00 грн., у тому числі 11676 грн. за 3 квартал 2010 року, 4684 грн. за 4 квартал 2010 року, 2529 грн. за 1 квартал 2012 року; про завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 82005,00 грн., у тому числі: 15620 грн. за 1 півріччя 2010 року, 30025 грн. за 1 квартал 2011 року, 13115 грн. за 2 квартал 2011 року, 23245 грн. за 3 квартал 2011 року за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року.
Позивач при проведенні господарських операцій зі своїми контрагентами оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена.
Відповідно до частини 2 статті 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, а не про визнання їх протиправними та їх скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі.
Отже, збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем в сумі 18889,00 грн., визначене у податковому повідомленні - рішенні від 21.09.2012 року №0000352203; зменшення позивачеві суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 82005,00 грн., визначене у податковому повідомленні - рішенні від 21.09.2012 року №0000362203 суперечить матеріалам справи та діючому законодавству.
Застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 9444,50 грн. у спірному податковому повідомленні-рішенні від 21.09.2012 року №0000352203 обумовлено визначенням суми грошового зобов'язання за результатами документальної перевірки. Оскільки судом встановлено помилковість відповідних висновків податкового органу, то і для застосування штрафних санкцій не має правових підстав, тож позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, податкові повідомлення-рішення від 21.09.2012 року: №000035220, №0000362203 визнаються протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Враховуючи висновок суду про задоволення позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень на загальну суму 110338,50 грн., суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору у розмірі 1103,38 грн. (одна тисяча сто три гривні тридцять вісім копійок).
Відповідно до п.3 ч.3 ст.87 КАС України витрати, пов'язані з проведенням судових експертиз належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 5 ст.92 КАС України передбачено, що граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з наданою суду калькуляцією вартості роботи судового експерта по виконанню судової експертизи, експертом проведено експертизу особливої складності за нормативної вартості експертогодини 73,60 грн. і витрачено на її проведення 320,43 годин.
Зазначений розмір вартості проведення судової експертизи не перевищує граничних розмірів, встановлених ст.ст.87,92 КАС України з урахуванням вимог Постанови Кабінету Міністрів України №590 від 27.04.2006 року і наказу Міністерства юстиції України "Про встановлення нормативної вартості однієї експертогодини у 2013 році" №239/5 від 07.02.2013 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2013 року за № 239/22771.
Платіжним дорученням №6272 від 04.06.2013 року підтверджується перерахування позивачем вартості витрат на проведення судово-економічної експертизи в сумі 23584,00 гривень.
Відповідно до пп.3 п.9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.
Водночас п.19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.
З урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, оскільки судом позовні вимоги позивача задоволено, а відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, звільнений від сплати судових витрат, судові витрати, у тому числі на проведення судової експертизи підлягають стягненню із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача, як зазначено Вищим адміністративним судом України у листі від 21.11.2011 року №2135/11/13-11 "Щодо стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ", зокрема витрати на проведення судової експертизи в сумі 23584,00 грн. (двадцять три тисячі п'ятсот вісімдесят чотири гривні).
В судовому засіданні 08.07.2013 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 15.07.2013 року.
Керуючись статтями 11, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 21.09.2012 року №0000352203 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «КД Коктебель» (ідентифікаційний код 36517196) суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 28333,50 грн., у тому числі 18889,00 грн. за основним платежем та 9444,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями .
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 21.09.2012 року №0000362203 про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю «КД Коктебель» (ідентифікаційний код 36517196) суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 82005,00 грн.
4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КД Коктебель» (ідентифікаційний код 36517196) судовий збір у розмірі 1103,38 грн.(одна тисяча сто три гривні тридцять вісім копійок) з Державного бюджету України (шляхом їх безспірного списання з рахунків Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби).
5. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КД Коктебель» (ідентифікаційний код 36517196) витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, у розмірі 23584,00 грн. (двадцять три тисячі п'ятсот вісімдесят чотири гривні) з Державного бюджету України (шляхом їх безспірного списання із рахунків Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби).
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Циганова Г.Ю.