Номер провадження № 22-ц/785/5269/13
Головуючий у першій інстанції Васильків О.В.
Доповідач Луняченко А. В.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.07.2013 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:
Головуючого-судді Луняченко А.В.
суддів Косогор Г.О., Ісаєвої Н.В.
при секретарі Добряк Н.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 17 квітня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа - Третя Одеська державна нотаріальна контора, про встановлення факту родинних відносин та визнання спадкоємцем другої черги,
встановила:
У березні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить встановити факт родинних відносин, а саме те, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є племінником ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, та визнати ОСОБА_3 спадкоємцем другої черги після смерті ОСОБА_4
У обґрунтуванні свого позову позивач посилається на те, що його батько ОСОБА_6 був рідним братом ОСОБА_4 ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 року, ОСОБА_3 звернувся до Третьої Одеської державної нотаріальної контори з заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, що знаходиться у АДРЕСА_1, однак йому в цьому було відмовлено в зв'язку з відсутністю документів, які є доказом родинних відносин з його тіткою ОСОБА_4, в зв'язку з чим він змушений звернутись до суду.
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позов та наполягали на його задоволенні.
Відповідач та його представники позовні вимоги не визнали, та просили в задоволенні позову відмовити.
Представник третьої особи Третьої Одеської державної нотаріальної контори до суду не з'явився, до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника третьої особи.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 17 квітня 2013 року позов ОСОБА_3 задоволений, встановлений факт родинних відносин між ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 року, як між племінником та тіткою.
Визнано ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, спадкоємцем другої черги до майна ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 року.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в який посилається на порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні справи, та просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.
Обгрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, які мають значення для вирішення справи.
Оцінка зібраних по справі доказів має здійснюватися за правилами, передбаченими ст.212 ЦПК України з врахуванням положень ст.57-66 ЦПК України. Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст.61 ЦПК України.
Зазначеним вимогам закону оскаржуєване рішення не відповідає.
Статтею 11 ЦПК України, передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
У відповідності до вимог частини другої ст.303 ЦПК України апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
Таким чином, суд, розглядаючи цивільну справу у порядку позовного провадження, повинен повно і всебічно з'ясувати фактичні обставини справи, однак не вправі виходити за межі заявлених позовних вимог та тієї доказової бази, яка сформована за рахунок доказів, поданих до суду самими учасниками процесу.
Задовольняючи позов ОСОБА_3, суд першої виходив з того, що ОСОБА_3 довів факт того, що він є племінником ОСОБА_4
Однак колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується, оскільки цей висновок зроблено з порушенням норм процесуального та матеріального права, виходячи з наступного.
Як встановлено судом, та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Першим Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції (а.с. 54 т. 1).
ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння, належало домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с. 44 т. 2).
Відповідно до довідки, виданої органом саморганізації населення «Комітет мікрорайону «Дмитрівка», ОСОБА_4 постійно була зареєстрована по день смерті у будинку АДРЕСА_1 (а.с. 45 т. 2).
Частиною 3 ст. 61 ЦПК України, встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 21.01. 2013 року, яке в цієї частині рішенням апеляційного суду від 24 квітня 2013 року, залишено без змін встановлено, що за життя ОСОБА_4, у квітні 2003 року, у її домоволодінні відповідно до акту № 408 від 09 квітня 2003 року відключено водопостачання за несплату послуг, а у вересні 2004 року відключено електропостачання. У зв'язку з відсутністю належних у ОСОБА_4 умов для проживання у своєму домоволодінні, відсутністю у неї дітей та близьких родичів ОСОБА_4 звернулася до сім`ї ОСОБА_2 надати їй можливість проживати у будинку ОСОБА_2 Останній виділив ОСОБА_4 окрему кімнату для проживання, забезпечував її харчуванням, одягом, ліками та предметами особистої потреби (а.с. 83-86 т. 1).
Відповідно до копії заяви на видачу паспорта від 29.02.1980 року, посвідченої СГІРФО Київського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, при отриманні паспорту вказувала, що народилась в с. Іванівка, Михайловського району Хмельницької обл., заміжня, чоловік - ОСОБА_7, свідоцтво про шлюб від 19.06.1955 року, батько - ОСОБА_8, мати - ОСОБА_9. Адреса мешкання: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.45-47).
В заяві про видачу паспорту зазначено, що ОСОБА_4 вказувала інформацію згідно зі свідоцтвом про народження НОМЕР_2 від 05.04.1930 року, актовий запис №14, але яка саме інформація містилась в цьому свідоцтві з цих заяв не вбачається (а.с. 45 т. 1).
19.06.1955 року ОСОБА_4 та ОСОБА_7, уклали шлюб, про що в книзі записів громадянського стану про шлюб 19.06.1955 року здійснено відповідний запис за №658. Після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище: ОСОБА_4 (а.с.39 т.1).
Згідно з записом акта про народження №1385 від 10.09.1955 року ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 року. Батьками вказані ОСОБА_6, якому минуло 41 рік, та ОСОБА_4, якій минуло 37 років. Актовий запис складено бюро запису актів громадянського стану Кагановичського району м. Одеси (а.с.161 т.1).
Відповідно до свідоцтва про смерть, виданого Першим відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції 28.05.2009 року, серії НОМЕР_1, ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року (а.с.35 т. 1).
Суд першої інстанції при розгляді справи, та задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, виходив з того, що свідоцтво про народження НОМЕР_2 яке видане на ім'я ОСОБА_4, було підставою для отримання паспорту на ім'я Забари, а тому суд першої інстанції вважав доведеним факт того, що ОСОБА_4 є ОСОБА_4 але з таким висновком суду першої інстанції погодиться не можна, з тих підстав, що суду ні першої, ані апеляційної інстанції не надано жодного доказу того, що саме ксерокопія свідоцтва про народження ОСОБА_4 є оригіналом, та саме на підставі цього свідоцтва, був виданий паспорт ОСОБА_4.
Більш того, як встановлено судом апеляційної інстанції, та підтверджено самим позивачем в судовому засіданні, оригіналів наданих їм документів, а саме свідоцтва про народження ОСОБА_4 в нього не має, та оригінал свідоцтва він не надавав у суді першої інстанції, а тому колегія суддів, дійшла до висновку, що суд першої інстанції в порушенні вимог процесуального права, постановив рішення, на підставі ксерокопії свідоцтва про народження, яке не може вважатися належним та допустимим доказом.
В державному архіві Хмельницької області книг реєстрації актів про народження по церкві жителів с. Янівки немає, тому, що вони до архіву не надходили, та вони не можуть надати інформацію про народження ОСОБА_4 у 1930 році, що підтверджується довідкою (а.с. 53 т. 1).
Судом першої інстанції в порушенні вимог чинного законодавства не була також надана належна оцінка того, що в підтверджені того, що ОСОБА_3 є племінником ОСОБА_4, надана ксерокопія свідоцтва про народження ОСОБА_6, який як вважає позивач належить його батьку, який є рідним братом ОСОБА_4, але відповідно до свідоцтва про народження самого позивача його батько зазначений - ОСОБА_6, але встановлення цих родинних відносин не було предметом судового розгляду.
У відповідно до ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
Статтею 138 ЦПК України, передбачено, що оригінали письмових доказів до набрання рішення законної сили повертаються за клопотанням осіб, які їх подали, у справі залишається засвідчена суддею копія письмового доказу.
Також з переписки, яку надав ОСОБА_3 в якості доказу, міститься листування на ім'я ОСОБА_4, та ця переписка не містить інформації про те, що ОСОБА_4 є ОСОБА_4, та підтверджує, що ці листи адресовані саме ОСОБА_4 (а.с. 69-70 т. 1).
Також судом прийнято до уваги, в якості доказів показання свідків, з яких слідує, що всі вони знали померлу, як ОСОБА_4, ОСОБА_4 вона себе не називала. Більш того, допитані свідки з боку ОСОБА_2 пояснили, що у ОСОБА_4 родичів не було .
Статтею 60 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Однак позивач не надав суду допустимих та належних доказів які б підтверджували, що дійсно ОСОБА_4 є ОСОБА_4
Але не зважаючи на це суд першої інстанції ухвалив рішення, про задоволення позовних вимог ОСОБА_3
Також колегія суддів, вважає за необхідне зазначите те, що задовольняючи позов ОСОБА_3, суд першої інстанції вважаючи доведеним позов, у порушенні вимог ст. 257, 267 ЦК України, проігнорував клопотання відповідача, про застосування позовної давності, з тих підстав, що ОСОБА_3 пропустив трирічний строк на звернення до суду, та не ставить питання про поновлення строку в позовній заяві.
Справа колегією суддів розглянута відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів, які знаходяться в матеріалах справи, належність та допустимість яких перевірена судом та їм надана оцінка в рішенні суду.
Таким чином колегія суддів вважає, що на підставі п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3 за недоведеністю.
Керуючись ст. 303, 304, 307, 309 ч. 1 п. 3,4, ст.. 313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 17 квітня 2013 року- скасувати.
Ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа - Третя Одеська нотаріальна контора, про встановлення факту родинних відносин та визнання спадкоємцем другої черги - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий ______________________________________ А.В. Луняченко
Судді ______________________________________ Г.О.Косогор
______________________________________ Н.В.Ісаєва