ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 липня 2013 року м. ЛуцькСправа № 803/1316/13-a
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого, судді Смокович В.І.,
при секретарі судового засідання Литвиненко І.П.,
за участю представника позивача Берегович О.Л.,
представника відповідача Кузнецової Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Ельбе УА» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство «Ельбе УА» (далі - позивач, ПП «Ельбе УА», підприємство) звернулося в суд з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській област (далі - відповідач, Луцька ОДПІ, інспекція) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27 травня 2013 року №0006221503, №0006211503, №0003712205.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Луцькою ОДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Ельбе УА» з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ТзОВ «Астана К» за період з 01 квітня 2011 року по 30 квітня 2011 року та ТзОВ «Мастергільдія» за період з 01 листопада 2011 року по 30 листопада 2011 року. У ході перевірки податковим органом встановлена нереальність господарських операцій з вищезазначеними контрагентами. За результатами перевірки інспекцією складено акт від 08 травня 2013 року №2682/22.5/31820215 на підставі якого прийняті податкові повідомлення-рішення від 27 травня 2013 року №0006221503 яким нарахований податок на додану вартість за основним платежем у розмірі 29 259,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 7 917,50 грн., №0006211503 яким зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість у розмірі 2 196,00 грн., №0003712205 яким нараховане основне зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 36 173,00 грн.
Позивач вважає висновки податкового органу викладені в акті перевірки про нереальність господарських операцій з ТзОВ «Астана К» та ТзОВ «Мастергільдія» помилковими, оскільки сторони в повному обсязі виконали свої зобов'язання, що підтверджується відповідними первинними документами та вказує на те, що податкові повідомлення-рішення винесені з порушенням норм законодавства, а тому мають бути визнані протиправними та скасовані.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, надала додаткові докази в обґрунтування позовних вимог та просила суд позов задовольнити.
Відповідач, Луцька ОДПІ, та її представник в судовому засіданні проти позову заперечили з підстав викладених у письмових запереченнях (а.с.130-131) зміст яких зводиться до того, що під час перевірки господарських операцій з ТзОВ «Мастергільдія» та ТзОВ «Астана К» позивачем не було надано належним чином оформлених первинних документів, зокрема товарно-транспортних накладних, сертифікатів якості та відповідності. На підставі вищевикладеного, податковою інспекцією зроблений висновок про неправомірне формування позивачем валових витрат та податкового кредиту по вищезазначеним господарським операціям та винесені відповідні податкові повідомлення рішення. Просять суд відмовити у задоволенні позову.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх письмовими доказами, дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково на підставі нижчевикладеного.
Судом встановлено, що у період з 19 квітня 2013 року по 25 квітня 2013 року ревізорами Луцької ОДПІ проведена позапланова виїзна документальна перевірка Приватного підприємства «Ельбе УА» з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ТзОВ «Астана К» за період з 01 квітня 2011 року по 30 квітня 2011 року та ТзОВ «Мастергільдія» за період з 01 листопада 2011 року по 30 листопада 2011 року.
За результатами вищезазначеної перевірки складений акт від 08 травня 2013 року №2682/22.5/31820215, відповідно до висновків якого встановлено порушення ПП «Ельбе УА» підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, а саме заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на суму 36 173,00 грн. (ст.9 акту, а.с.30).
Крім того, інспекцією встановлено порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, а саме:
- завищення суми податкового кредиту у квітні 2011 року на суму 15 622,00 грн., що призвело до завищення від'ємного значення на суму 11 680,00 грн. та заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту квітня 2011 року, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 3 942,00 грн.;
- завищення суми податкового кредиту у листопаді 2011 року на суму 15 833,33 грн., що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту листопада 2011 року, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 15 833,00 грн.
Вищезазначені висновки податкового органу мотивовані тим, що в ході проведення перевірки встановлено неможливість фактичного здійснення ТзОВ «Мастергільдія» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, а також відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.
Також перевіркою встановлено, що ТзОВ «Астана К» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам (а.с.27, 29).
На підставі висновків акту перевірки від 08 травня 2013 року №2682/22.5/31820215 Луцькою ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 27 травня 2013 року №0006221503 яким нарахований податок на додану вартість за основним платежем у розмірі 29 259,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 7 917,50 грн., №0006211503 яким зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість у розмірі 2 196,00 грн., №0003712205 яким нараховане основне зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 36 173,00 грн. (а.с.37-39).
Надаючи правову оцінку податковим повідомленням-рішенням Луцької ОДПІ від 27 травня 2013 року №0006221503, №0006211503, №0003712205, а також керуючись принципом офіційного з'ясування всіх обставин у справі - господарським операціям ПП «Ельбе УА» з ТзОВ «Мастергільдія» та ТзОВ «Астана К» суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується представниками сторін у судовому засіданні Приватне підприємство «Ельбе УА» 10 грудня 2007 року зареєстроване як юридична особа Луцькою районною державною адміністрацією Волинської області, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серія А00 №398882 (а.с.15).
Підприємство взято на облік у Луцькій ОДПІ згідно довідки від 20 травня 2010 року №240 та є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом №100253091 від 05 листопада 2009 року (а.с.16-17).
Судом встановлено, що 23 листопада 2011 року у місті Києві між Приватним підприємством «Ельбе УА» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мастергільдія» (постачальник) укладено договір поставки №б/н (а.с.40-42).
Предмет договору визначений у пункті 1.1., відповідно до якого постачальник поставляє товар на умовах, встановлених цим договором, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість поставленого товару в строки, встановлені даним договором. У пункті 1.2 договору сторони визначили, що найменування, кількість та ціна товару, який поставляється по даному договору, вказується у додатку №1, який є невід'ємною частиною договору. Згідно пункту 2.2. загальна сума договору складає 95 000,00 грн., в тому числі ПДВ 15 833,33 грн. У додатку №1 до договору від 23 листопада 2011 року сторони визначили, який саме товар підлягає поставці, а саме:
1) поручні, 42.2 мм. X 42 м у кількості 126 штук загальною вартістю 24 494,40 грн. без ПДВ;
2) стовпчики з тримачами до поручня, з кріпленнями до прутів та фланцями, №99016 на 3 прути кількістю 51,91 вартістю 64672,27 грн. без ПДВ(а.с.43).
Факт приймання-передачі товару згідно договору від 23 листопада 2011 року підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною №СФ-0000001 від 25 травня 2012 року (а.с.44).
Для відображення операції у податковому обліку відповідачу були виписані податкові накладні від 24 листопада 2011 року №44 та від 29 листопада 2011 року №144 (а.с.45-46). Розрахунки між сторонами проведені у повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками (а.с.167-170).
Крім того, 26 квітня 2011 року між Приватним підприємством «Ельбе УА» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Астана К» (виконавець) укладений договір про надання транспортних послуг №04/11, відповідно до пункту 2.1 якого, виконавець зобов'язується надати замовникові транспортні послуги, пов'язані з обслуговуванням вантажів замовника, а замовник зобов'язується надавати замовлення на виконання послуг, відповідно до умов дійсного договору, приймати та своєчасно сплачувати надані послуги (а.с.57-58).
Приймання-передача послуг згідно договору загальною вартістю 15 000,00 грн. оформлено актом №02 від 29 квітня 2011 року (а.с.59). У податковому обліку вищезазначена господарська операція відображена у податковій накладній від 29 квітня 2011 року №286 (а.с.60). Факт проведення розрахунку за вищезазначеною операцією підтверджується банківською випискою (а.с.61).
В якості доказів фактичного виконання вищезазначеного договору купівлі-продажу позивач надав товарно-транспортні накладні від 29 квітня 2011 року серія АВ №12, від 25 травня 2012 року серія АБ №35 (а.с.180, 213).
Товар, який придбавався у товариства використовувався позивачем у господарській діяльності для виготовлення виробів із нержавіючої сталі, що відповідає основному виду економічної діяльності ПП «Ельбе УА» за КВЕД-2010 - 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи (а.с.18 зворот).
Факт подальшої реалізації придбаної у ТзОВ «Мастергільдія» продукції підтверджується укладеним між Приватним підприємством «Ельбе УА» та Приватним підприємством «Южний-котедж 95» договорами монтажу продукції від 25 жовтня 2011 року №30/11, №29/11, №29/12, видатковими накладними, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними, банківськими виписками (а.с.86-118).
Щодо господарських операцій позивача з ТзОВ «Астана К» суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Астана К» 01 вересня 2010 року зареєстроване як юридична особа Шевченківською районною державною адміністрацією, що підтверджується свідоцтвом серія А01 №726092, та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Шевченківському районі м. Києва, що підтверджується актом перевірки від 21 червня 2011 року №1515/23-9/37270449 (а.с.49, 148 зворот).
Підприємство є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом №100319451 від 20 січня 2011 року (а.с.51).
Як вбачається з матеріалів справи, 01 квітня 2011 року між Приватним підприємством «Ельбе УА» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Астана К» (виконавець) укладений договір підряду №04/11 (а.с.52-53).
Згідно пункту 1.1. договору сторони визначили, що підрядник приймає на себе зобов'язання виконати будівельно-монтажні роботи у приміщеннях замовника за адресою: м. Луцьк, вул. Стрілецька, 12, а замовник зобов'язується прийняти роботу та оплатити її вартість у строки та на умовах, що визначаються цим договором та додатками до нього.
Приймання-передача робіт згідно договору оформлена актом №01 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 18 квітня 2011 року, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за формою №КБ-3 за квітень 2011 року, актом приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2011 року за формою №КБ-2в (а.с.54, 195-212).
У податковому обліку вищезазначена господарська операція відображена згідно податкової накладної від 18 квітня 2011 року №285 на суму 78 730,00 грн. (а.с.55). Розрахунок за будівельно-монтажні роботи проведений у повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками та платіжними дорученнями (а.с.56, 161-162).
Інших доказів на підтвердження виконання вищезазначеної господарської операції представник позивача суду не надала, хоча судом оголошувалася перерва для надання можливості представнику ПП «Ельбе УА» надати суду товарно-транспортні накладні та фотоматеріали, довідки які б підтверджували фактичне виконання будівельно-монтажних робіт (а.с.219).
Згідно статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, одним із принципів адміністративного судочинства є офіційне з'ясування всіх обставин у справі, зміст якого викладений у частині четверті статті 11 Кодексу та полягає у тому, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи для повного, всебічного та об'єктивного з'ясування реальності господарських операцій, зокрема договору підряду від 01 квітня 2011 року №04/11.
Керуючись принципом офіційного з'ясування всіх обставин у справі, оцінюючи реальність господарських операцій ПП «Ельбе УА» з ТзОВ «Мастергільдія» та ТзОВ «Астана К» та надаючи юридичну оцінку відносинам, що склалися між сторонами суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість суд з'ясовує рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Проаналізувавши подані представником позивача первинні документи по господарським операціям з ТзОВ «Мастергільдія» (договір, видаткова накладна, податкові накладні, товарно-транспортна накладна, банківські виписки) суд дійшов висновку, що вказані операції мають реальний характер, оскільки позивачем належними та допустимими доказами доведений факт перевезення товарів, та подальшого руху активів, а саме подальшого монтажу та використання придбаної продукції у своїй господарській діяльності (а.с.86-118).
Також факт перевезення товару підтверджується договором про надання транспортних послуг №04/11 від 26 квітня 2011 року, товарно-транспортними накладними від 29 квітня 2011 року серія АВ №12, від 25 травня 2012 року №35 та проведеною оплатою за надані послуги (а.с.57-58, 180, 213).
Суд зазначає, що не приймає доводи представника відповідача у судовому засіданні про те, що ревізором Луцької ОДПІ під час перевірки не надано товарно-супровідних документів та документів, що підтверджують якість товару, оскільки як вбачається зі змісту акту перевірки такі документи ревізорами відповідача не витребовувалися (а.с.24).
Посилання представника відповідача у судовому засідання на сертифікати якості, як на обов'язковий первинний документ є помилковим, оскільки згідно статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинними є ті документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Сертифікат якості не фіксує конкретної господарської операції, тобто її зміст (купівлі-продаж, обмін, бартер), вид та кількість товару, сторін договору, а лише засвідчує якість товару виробником.
Крім того, в розглядуваному випадку товар, що закуплявся у ТзОВ «Мастергільдія» (поручні, стовпчики) не підлягає обов'язковій сертифікації та був придбаний для використання у виробничій діяльності позивача і зауважень щодо якості у останнього не виникало, тому суд дійшов висновку, що відсутність сертифікатів якості на товар не є підставою для визнання цієї господарської операції нереальною.
Крім того, суд встановив наявність у Приватного підприємства «Ельбе УА» на час здійснення господарських операцій з ТзОВ «Мастергільдія» (листопад 2011 року - травень 2012 року) складського приміщення за адресою м. Луцьк, вул. Стрілецького, 12, що підтверджує можливість зберігання придбаного товару (а.с.222-229).
Жодних зауважень щодо складання та форми первинних документів ревізорами та представником відповідача у судовому засіданні зроблено не було.
Відтак, на думку суду, операції ПП «Ельбе УА» з ТзОВ «Мастергільдія» є реальними та такими, що можуть бути підставою для формування позивачем валових витрат та податкового кредиту.
При цьому суд не приймає посилання представника відповідача на письмові пояснення від 06 грудня 2011 року, які надані директором ТзОВ «Мастергільдія» - Удудом Романом Богдановичем, оскільки вищезазначені пояснення не спростовують реальності господарської операції ПП «Ельбе УА» з ТзОВ «Мастергільдія» з огляду на встановлені судом обставини (а.с.215-216).
Слід відмітити, що судом витребовувалася інформація про наявність відкритих або вирішених з постановленням обвинувального вироку кримінальних справ (проваджень) відносно пояснень, які були надані директором ТзОВ «Мастергільдія», за фактами вчинення злочинів передбачених статтями 205 «Фіктивне підприємництво» та 212 Кримінального кодексу України «Ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів)», однак жодних доказів про наявність вищезазначених обставин суду не надано.
Одночасно, проаналізувавши подані підприємством первинні документи по господарським операціям з ТзОВ «Астана К» (договори, акти прийому-передачі, податкові накладні, товарно-транспортна накладна) суд дійшов висновку, що вищезазначені операції носять нереальний характер з огляду на наступне.
З наданих позивачем документів та пояснень представника позивача у судовому засіданні вбачається, що ТзОВ «Астана К» згідно договору підряду №04/11 від 01 квітня 2011 року здійснювало будівельно-монтажні роботи. Склад вищезазначених робіт був детально визначений сторонами договору у акті приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2011 року, підсумковій відомості ресурсів, договірній ціні та локальному кошторису (а.с.196-212).
Як вбачається з наданих позивачем первинних документів, вищезазначені роботи проводилися у період з 01 квітня 2011 року (дата укладання договору) по 18 квітня 2013 року (дата підписання актів приймання-передачі).
Загальна кошторисна трудомісткість виконаних робіт становить 1970 людино-годин (а.с.200). Таким чином, враховуючи, що роботи були виконані за період у 18 календарних днів та враховуючи середню тривалість робочого часу у 8 годин, для виконання робіт, які визначені у договорі підряду №04/11 від 01 квітня 2011 року, за умови виконання робіт без вихідних днів потребувалося принаймі 13 осіб, які б безпосередньо виконували роботи.
Однак, як вбачається з акту перевірки Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 21 червня 2011 року №1515/23-08/37270449 загальна чисельність працюючих на ТзОВ «Астана К» становить всього одна особа. Крім того перевіркою встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. У зв'язку з відсутністю розшифровок до декларації з податку на прибуток та іншої податкової звітності не є можливим зробити висновок про наявність основних засобів виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, матеріалів, сировини, товарних запасів, трудових ресурсів, для здійснення основного виду діяльності (а.с.153 зворот).
Суд відмічає, що ТзОВ «Астана К» не подавало до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва податкову звітність за формою №1-ДФ про нарахування своїм працівникам заробітної плати за будівельно-монтажні роботи виконані згідно договору підряду №04/11 від 01 квітня 2011 року та не залучало для виконання будівельно-монтажних робіт субпідрядників оскільки своїх працівників у штаті товариство не мало, а жодних доказів в обгрунтування виконання робіт представник позивача суду не надав.
З акту приймання-передачі виконаних робіт вбачається, що ТзОВ «Астана К» при виконанні будівельно-монтажних робіт вивезло 13,83 тон, 5,4 тон будівельного сміття, однак позивачем не надано жодних належних доказів здійснення транспортування вищезазначеного вантажу (а.с.197, 210).
У судовому засіданні 10 липня 2013 року представник позивача надала пояснення, що перевезення будівельного сміття здійснювалося ТзОВ «Астана К» згідно договору від 26 квітня 2011 року №04/11 транспортом останнього, однак суд не приймає ці пояснення до уваги, оскільки дійсно сам договір ще діяв до 05 травня 2011 року, але умови договору були виконані та повністю оплачені на суму 15 000 грн., що підтверджується письмовими доказами. Доповнень до даного договору чи змін до нього представником позивача надано не було, відтак, даний договір не можливо брати до уваги щодо здійснення господарських відносин по договору підряду між позивачем та товариством «Астана К», а тому суд приходить висновку, що контрагентом позивача дана операція не була здійснена за відсутності договору та товарно-транспортних накладних.
Слід зазначити, що згідно акту приймання виконаних робіт за формою №КБ-2В, ТзОВ «Астана К» здійснювалися роботи з викорчовування та звалювання 10 дерев, однак жодних доказів залучення спеціальної техніки для виконання цих робіт та відповідних погоджень зі службами охорони навколишнього природного середовища, так само як і доказів вивезення дерев транспортними засобами позивач суду не надав (а.с.197).
Також ПП «Ельбе УА» ні під час проведення перевірки, ні під час судового розгляду не надало жодних первинних документів, що підтверджували б факт закупівлі будівельних матеріалів, які визначені у підсумковій відомості ресурсів, оскільки зі слів представника позивача у судовому засіданні було зазначено, що у одному складському приміщенні відбивалася плитка, а у іншому ця ж сама плитка встановлювалася знову, що вимагає додаткових будівельних матеріалів (цементу, клею, додаткової плитки тощо) (а.с.200-202).
Під час судового розгляду судом витребовувалися від позивача фотоматеріали, які могли б підтверджувати фактичне (реальне) виконання будівельно-монтажних робіт, озеленення території, однак таких доказів суду не надано. При цьому суд не приймає посилання представника позивача, що він більше не орендує приміщення, в якому проводилися роботи, оскільки вищезазначені обставини не позбавляють ПП «Ельбе УА» права звернутися з відповідним запитом до свого орендодавця.
Проаналізувавши вищезазначені обставини у справі, суд дійшов висновку, що господарські операції ПП «Ельбе УА» та ТзОВ «Астана К» не носять реального характеру, оскільки судом встановлена відсутність руху активів у процесі здійснення господарської операції з виконання будівельно-монтажних робіт (перевезення та закупівля матеріалів: клею, цементу, вивезення будівельного сміття, корчування дерев, озеленення території), відсутність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, а саме достатніх трудових ресурсів для виконання робіт у ТзОВ «Астана К», що були замовлені позивачем.
Слід зазначити і суд бере до уваги, що первинні документи по господарській операції між позивачем та ТзОВ «Астана К», які маються в матеріалах справи, оформлені належним чином та зауважень щодо їх форми та змісту як у суду так і у податкової інспекції немає.
З огляду на вищевикладене, господарські операції з ТзОВ «Астана К» не можуть бути підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, а відтак податковий орган правомірно зменшив від'ємне значення, нараховував податок на додану вартість та податок на прибуток Приватному підприємству «Ельбе УА» по операціям з ТзОВ «Астана К».
Згідно частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони : на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, суб'єкт владних повноважень, належними та допустимими доказами довів правомірність висновків про нереальність господарських операцій між ПП «Ельбе УА» та ТзОВ «Астана К» та правомірність податкових повідомлень-рішень від 27 травня 2013 року №0003712205, №0006211503, №0006221503 у цій частині.
Однак, під час судового розгляду Луцька ОДПІ не надала суду належних та достатніх доказів нереальності господарських операцій ПП «Ельбе УА» та ТзОВ «Мастергільдія», тому податкові повідомлення-рішення від 27 травня 2013 року №0003712205, №0006211503, №0006221503 у цій частині є протиправними та підлягають скасуванню.
Оскільки судом встановлена реальність господарських операцій позивача з ТзОВ «Мастергільдія», однак під час судового розгляду встановлена нереальність господарських операцій з ТзОВ «Астана К», тому при прийнятті судового рішення суд вважає правомірним нарахування Луцькою ОДПІ:
1) податку на прибуток по операціям з ТзОВ «Астана К» у розмірі 17 964,92 грн., який розрахований судом шляхом множення загальної вартості послуг, отриманих від контрагента без врахування ПДВ (78 108,33 грн.) на ставку податку на прибуток, що діяла з 01 квітня 2011 року (23%) (податкове повідомлення-рішення від 27 травня 2013 року №0003712205);
2) податку на додану вартість по операціям з ТзОВ «Астана К» у розмірі 15 621,67 грн., з яких 2 196,00 грн. - від'ємне значення згідно податкового повідомлення-рішення від 27 травня 2013 року №0006211503 та 13 425,67 грн. ПДВ нарахованого згідно податкового повідомлення-рішення від 27 травня 2013 року №0006221503;
3) штрафної санкції у розмірі 3 356,42 грн., яка розрахована виходячи з нарахованого ПДВ у розмірі 13 425,67 грн. та ставки штрафу у розмірі 25 %.
Таким чином, в іншій частині суд задовольняє позовні вимоги та визнає протиправними та скасовує податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 27 травня 2013 року:
1) №0003712205 в частині нарахування основного зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 18 208,33 грн. по операціям з ТзОВ «Мастергільдія»;
2) №0006221503 в частині нарахування основного зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 15 833,33 грн. та штрафних санкцій у розмірі 4 561,08 грн.
Податкове повідомлення рішення від 27 травня 2013 року №0006211503, яким зменшено від'ємне значення з ПДВ на суму 2 196,00 грн. суд залишає без змін.
За правилами частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
За подання даного позову позивач сплатив судовий збір у розмірі 755,46 грн., що підтверджується платіжним дорученням №38 від 07 червня 2013 року (а.с.2).
Оскільки суд задовольняє позовні вимоги частково, тому на користь Приватного підприємства «Ельбе УА» слід присудити судовий збір пропорційно задоволеним майновим вимогам, а саме 386,02 грн.
Керуючись статтею 94, частиною третьою статті 160, статтями 162-163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Приватного підприємства «Ельбе УА» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби від 27 травня 2013 року №0006221503 в частині нарахування основного зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 15 833,33 грн. (п'ятнадцять тисяч вісімсот тридцять три гривні тридцять три копійки) та штрафної санкції у розмірі 4 561,08 грн. (чотири тисячі п'ятсот шістдесят одна гривня вісім копійок).
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби від 27 травня 2013 року №0003712205 в частині нарахування основного зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 18 208,33 грн. (вісімнадцять тисяч двісті вісім гривень тридцять три копійки).
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Ельбе УА» (45638, Волинська область, Луцький район, с. Лище, вул. Шкільна, 1А, ідентифікаційний код юридичної особи 31820215) судовий збір у розмірі 386,02 грн. (триста вісімдесят шість гривень дві копійки).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.І.Смокович
Повний текст постанови виготовлений 15 липня 2013 року.