Справа № 371/428/13-ц Головуючий у І інстанції Пархоменко В.М.
Провадження № 22-ц/780/3396/13 Доповідач у 2 інстанції Лащенко В.Д.
Категорія 26 15.07.2013
РІШЕННЯ
Іменем України
10 липня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого Лащенка В.Д.,
суддів: Кулішенка Ю.М., Мельника Я.С.,
при секретарі Цицюрському А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» на рішення Миронівського районного суду Київської області від 17 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» про захист прав споживача, визнання угоди недійсною та стягнення грошових коштів ,-
встановила:
У березні 2013 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» про захист прав споживача, визнання угоди недійсною та стягнення грошових коштів.
Позов мотивував тим, що 26 листопада 2009 року між ним та ТОВ «Авто Просто» була укладена письмова угода № 308400 з додатками до неї №1 та №2.
Предметом даної угоди є надання йому послуг, спрямованих на придбання транспортного засобу через організовану відповідачем систему «АвтоТак».
Згідно ст.5 вказаної угоди на нього, як учасника системи «АвтоТак» були покладені обов'язки, у тому числі щомісяця сплачувати певні внески. На виконання цих зобов'язань він сплатив відповідачеві 26 листопада 2009 року вступний внесок у розмірі 2291 грн., а також протягом 2009-2011 років сплатив внесків на суму 19063 грн. 20 коп.
Всього ним було перераховано відповідачеві 21354 грн. 40 коп., що підтверджується відповідними квитанціями.
Згідно ст.3 зазначеної угоди відповідач був зобов'язаний надати від свого імені і за рахунок позивача систему послуг «АвтоТак», спрямованих на придбання ним товару, а саме легкового автомобіля марки «Jac» вартістю 63644 грн. 40 коп.
29 листопада 2011 року позивач змінив прізвище ОСОБА_2 на ОСОБА_2.
Позивач вказав, що зазначена угода порушує його права як споживача, суперечить положенням Закону України «Про захист прав споживачів» внаслідок здійснення ТОВ «Авто Просто» нечесної підприємницької практики і є такою, що містить несправедливі умови.
У зв'язку з наведеним позивач просив суд визнати недійсною угоду №308400 від 26 листопада 2009 року, зобов'язати відповідача повернути кошти у сумі 12585 грн. 14 коп., оскільки на його вимогу відповідач повернув йому 8769 грн. 26 коп. добровільно.
Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 17 квітня 2013 року вказаний позов задоволено.
Визнано угоду № 308400 від 21 листопада 2009 року з додатками, укладену між ОСОБА_2 та ТОВ «Авто Просто» недійсною.
Стягнуто з ТОВ «Авто Просто» на користь ОСОБА_2 сплачені кошти в сумі 12 585 грн. 14 коп.
Стягнуто з ТОВ «Авто Просто» судовий збір в дохід держави у сумі 125 грн. 85 коп.
В апеляційній скарзі ТОВ «Авто Просто» просить суд скасувати рішення Миронівського районного суду Київської області від 17 квітня 2013 року з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд першої інстанції встановив, що 26 листопада 2009 року між позивачем, який згідно свідоцтва про зміну імені НОМЕР_1 від 29 листопада 2011 року змінив прізвище ОСОБА_2 на ОСОБА_2 (а.с.18), та ТОВ «Авто Просто» була укладена угода №308400 про надання послуг, спрямованих на придбання легкового автомобіля марки «Jас», вартістю 63644 грн. 40 коп. через організовану систему «АвтоТак». Крім того, сторони підписали додатки №1 та №2, які є невід'ємними частинами угоди.
Згідно умов угоди відповідач виступив виконавцем певних послуг, а позивач є їхнім споживачем. Відповідно до ст. 1 вказаної угоди її предметом є надання учаснику системи послуг системи «АвтоТак», спрямованих на придбання автомобіля.
Відповідно до ст. 2 угоди, «Авто Просто» є товариством, що надає послуги, предметом яких є придбання автомобілів учасниками через систему придбання у групах «АвтоТак».
Відповідно до ст. 3 угоди відповідач зобов'язався надати учаснику системи наступні послуги у порядку та в строки, визначені Угодою, включаючи, але не обмежуючись: включення учасника до системи «АвтоТак» шляхом підписання угоди; формування груп учасників для придбання автомобіля; включення учасника до групи для придбання автомобілів; організація та створення умов для придбання автомобілів учасників системи; здійснення оплати автомобіля постачальнику за рахунок коштів, сплачених учасниками системи на умовах угоди; забезпечення отримання автомобіля учасником системи згідно умов угоди.
Відповідно до додатку №1 позивач отримав право на придбання автомобіля марки «Jac» вартістю 63644 грн. 40 коп.
Разом з тим згідно ст.ст. 5,7 угоди, учасник зобов'язувався виконувати зобов'язання, передбачені угодою, у порядку та в строки, визначені угодою та визначено що угода діє до моменту виконання обома сторонами всіх зобов'язань, передбачених угодою.
Відповідно до умов угоди позивач сплатив вступний внесок у сумі 2291 грн., про що свідчить квитанція №86 від 26 листопада 2009 року (а.с.9).
Крім того, протягом 2009-2011 років позивачем усього було сплачено відповідачу 19063 грн. коп., що підтверджується наданими квитанціями (а.с.10-13), на вимогу позивача відповідач добровільно повернув 8769 грн. 26 коп.
Встановивши зазначене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що умови укладеної між сторонами угоди не відповідають вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», порушують права позивача як споживача та в діяльності ТОВ «Авто Просто» наявні ознаки нечесної підприємницької практики, яка вводить споживача в оману. Зокрема виплати грошових коштів, здійснені позивачем, не створюють для відповідача будь-яких обов'язків. При цьому, позивач сплачує відповідачу не за одержання товару чи послуги, а фактично лише за можливість одержання права на купівлю товару, яке надається не за рахунок відповідача, а за рахунок залучення інших споживачів і їх коштів до такої ж схеми. За умовами угоди право отримати товар позивачем залежить від внесення коштів іншими учасниками системи «АвтоТак», а розподіл фонду групи учасників системи проходить по пірамідальній схемі, тобто отримання товару одним із учасників групи можливе лише в разі накопичення достатніх фінансових ресурсів шляхом залучення коштів інших учасників групи без інвестування товариством власних коштів. В подальшому учасник системи, який отримав товар, продовжує сплачувати внески, які фактично компенсують кошти іншим учасникам системи, тобто один учасник програми за свої власні кошти оплачує товар іншому учаснику програми.
Отже, наведений вид нечесної підприємницької практики, що вводить споживача в оману, містить ознаки пірамідальної схеми, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів такої системи, а не за рахунок продажу або споживання продукції, включено в умови спірної угоди.
Частина 1 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» забороняє нечесну підприємницьку практику, яка включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману.
Згідно із п.7 ч.3 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» забороняються як такі, що вводять в оману утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.
Згідно ч. 6 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
За таких обставин висновки суду в частині встановлення факту порушення відповідачем прав позивача як споживача в результаті здійснення відповідачем нечесної підприємницької практики є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.
Разом з цим не можна погодитись із висновком місцевого суду в частині задоволення вимог позивача про визнання спірної угоди недійсною з наступних міркувань.
За положеннями ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
За положеннями ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Як роз'яснено у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.
Відповідно до ч. 6 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
Таким чином, місцевий суд встановивши, що оспорювана позивачем угода здійснена з використанням нечесної підприємницької практики і є нікчемним правочином, внаслідок того, що її недійсність передбачена законом, дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення цієї вимоги позивача, хоча повинен був лише обмежитись констатацією цього факту.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог позивача про визнання недійсною угоди про надання послуг ухвалене з порушенням норм матеріального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові в цій частині.
Доводи апеляційної скарги щодо неправильності застосування судом при вирішенні спору ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» у зв'язку із тим, що організована відповідачем система придбання автомобілів в групах «АвтоТак» не відноситься до пірамідальних схем, колегія суддів не приймає до уваги як необґрунтовані.
Твердження апелянта про помилкове розуміння судом змісту пірамідальної схеми, яка на думку апелянта полягає у обов'язку особи залучити до групи інших учасників, за рахунок внесків яких особа, що їх залучила, отримує відповідну компенсацію, суперечать п.7 ч.3 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів», зі змісту якої не слідує, що залучати інших споживачів має виключно сам споживач, як помилково вважає апелянт. За положеннями даної норми це може робити і організатор системи, що в даному випадку і передбачено укладеною між сторонами угодою, зокрема, що саме відповідач ТОВ «Авто Просто» залучає інших споживачів і формує з них групу.
Проте, колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення грошових коштів та судових витрат.
Відповідно до платіжних доручень №3585 від 12 грудня 2012 року, №102 від 18 січня 2013 року, №334 від 12 лютого 2013 року, №641 від 20 березня 2013 року, №820 від 10 квітня 2013 року відповідачем на користь позивача повернено внески по договору №308400 в розмірі 12330 грн. 35 коп. (а.с.98-102), а не 8769 грн. 26 коп. як встановлено судом першої інстанції. З урахуванням зазначеного рішення суду в цій частині необхідно змінити, стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» на користь ОСОБА_2 не 12 585 грн. 14 коп., а 9024 грн. 05 коп.
Разом з тим, згідно пп.1 п.1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подачу позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, що становить 229 грн. 40 коп.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, то в порядку ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню 229 грн. 40 коп.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
вирішила:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» задоволити частково.
Рішення Миронівського районного суду Київської області від 17 квітня 2013 року в частині визнання недійсним правочину скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення.
Відмовити в позові ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» про визнання угоди недійсною.
Рішення Миронівського районного суду Київської області від 17 квітня 2013 року в частині стягнення грошових коштів та судових витрат змінити. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» на користь ОСОБА_2 9024 грн. 05 коп. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» на користь держави судовий збір в розмірі 229 грн. 40 коп.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.
Рішення апеляційного суду може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту його проголошення.
Головуючий :
Судді :