Справа № 380/749/13-к Головуючий у І інстанції Архангельський А.М.

Провадження № 11-кп/780/283/13 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1

Категорія 39 18.07.2013

УХВАЛА

Іменем України

17 липня 2013 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді : Сливи Ю.М.,

суддів : Матюшка М.П., Капічон О.М.,

при секретарі : Гусаку О.О.,

за участю прокурора Красківського В.П.

обвинуваченого : ОСОБА_2

та його захисника-адвоката ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою прокурора, який брав учать у розгляді кримінального провадження у суді першої інстанції, на ухвалу Тетіївського районного суду Київської області від 28 травня 2013 року, якою звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 309 КК України, а кримінальне провадження - закрито.

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 28 травня 2013 року звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 309 КК України на підставі ч. 4 ст. 309 КК України, а кримінальне провадження - закрито.

В обґрунтування ухвали суд посилався на те, що заявлене клопотання адвоката ОСОБА_3 про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності підлягає задоволенню, оскільки обвинувачений вчинив злочин відповідальність за який передбачена ч. 1 ст. 309 КК України та усвідомивши тяжкість наслідків від вживання наркотиків, добровільно звернувся до лікувального закладу і пройшов курс лікування від наркоманії, що підтверджується довідкою лікувального закладу. В силу цих обставин та відповідно до ч. 4 ст. 309 КК України ОСОБА_2 може бути звільнений від кримінальної відповідальності.

В апеляційній скарзі прокурор, який брав учать у розгляді кримінального провадження у суді першої інстанції, не оспорюючи правильність кваліфікації дій ОСОБА_2, просить ухвалу скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та ухвалити новий вирок з дотриманням вимог ст.. 374 КПК України, яким визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян на суму 1700 гривень. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу тим, що відповідно до роз'яснень, даних у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року "Про судову практику у справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів", суду, вирішуючи питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 309 КК України на підставі ч. 4 ст. 309 КК України, необхідно з'ясувати, чи дійсно особа страждала на наркоманію і потребувала лікування від неї, чи дійсно вона звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування добровільно, а не вимушено і чи дійсно ставить за мету вилікуватись від наркоманії, а не ухилятись в такий спосіб від кримінальної відповідальності за вчинений злочин. Проте, судом ці вимоги закону не дотримані і висновок про добровільне звернення ОСОБА_2 за лікуванням від наркоманії і проходження ним такого лікування належно не обґрунтовано. Поряд з цим, відповідно до обвинувального акту у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_2 за ч.1 ст.309 КК України є процесуальні витрати, пов'язані із залученням стороною обвинувачення експерта для проведення судово-хімічної експертизи на суму 244 грн. 72 коп. Проте, в порушення вимог ст.126 КПК України судом при ухваленні ухвали про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності не вирішено питання щодо процесуальних витрат.

Заслухавши доповідача, прокурора, ОСОБА_2 та його захисника, які просили рішення суду залишити без змін, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволення з наступних підстав.

Із матеріалів провадження вбачається, що до початку розгляду справи адвокатом ОСОБА_3 було надано клопотання в якому він просив звільнити ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину передбаченого ч. 1 ст. 309 КК, а кримінальне провадження закрити у зв'язку з тим, що він добровільно звернувся до Київської міської наркологічної клінічної лікарні «Соціотерапія» та в період з 23.04.13 по 03.05.13 добровільно пройшов курс лікування він наркотичної залежності (довідка №801/3-311979 від 07.05.13, а.с. 86 ).

Посилання прокурора в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не дотримані вимоги закону і висновок про добровільне звернення ОСОБА_2 за лікуванням від наркоманії і проходження ним такого лікування належно не обґрунтовано, не знайшло свого підтвердження.

За висновком судово-психіатричної експертизи №169 від 16.04.13 ОСОБА_2 перебуває в стані залежності від опіоїдів та потребує лікування від даного захворювання, (а.с. 28-29).

Згідно ч. 4 ст. 309 КК України особа, яка добровільно звернулась до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності, за дії передбачені ч. 1 ст. 309 КК України.

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 26.04.2002 року «Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів», вирішуючи питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, суду необхідно з'ясувати, чи дійсно особа страждала на наркоманію та потребувала лікування від неї.

Згідно п. 24 вказаної постанови, особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності незалежно від того, коли вона вчинила дії, які дають для цього підстави, але до закінчення судового слідства.

Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд невідкладно повинен розглянути таке клопотання, згідно вимог ч. 4 ст. 286 КПК України.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано звільнив ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 309 КК України на підставі ч. 4 ст. 309 названого Кодексу, належним чином мотивувавши свій висновок в ухвалі.

Вимога прокурора в апеляційній скарзі щодо процесуальних витрат слушна, проте на думку колегії суддів не є підставою для скасування чи зміни ухвали, а може бути вирішена при виконанні судового рішення згідно розділу VIII КПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 405, 407,419 КПК України колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Ухвалу Тетіївського районного суду Київської області від 28 травня 2013 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни.

Судді : 1.______________________2.___________________3._____________________

Слива Ю.М. Матюшко М.П. Капічон О.М.