№ справи:2/122/30/13 Головуючий суду першої інстанції:Уржумова Н.В.
№ провадження:22-ц/190/3753/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Онищенко Т. С.
________________________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"16" липня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді:Онищенко Т.С.,
суддів:Даніла Н.М., Куриленка О.С.
при секретарі:Кутелія Я.Т.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної шкоди, за участю третьої особи - Комунального підприємства Житлово-експлуатаційне об'єднання Желєзнодорожного району м. Сімферополя АР Крим, та за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди, за участю третіх осіб - ОСОБА_8 і Комунального підприємства Житлово-експлуатаційне об'єднання Желєзнодорожного району м. Сімферополя АР Крим, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 12.04.2013, -
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_6 в травні 2012 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної шкоди, за участю третьої особи - Комунального підприємства Житлово-експлуатаційне об'єднання Желєзнодорожного району м. Сімферополя АР Крим, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він на підставі договору купівлі-продажу від 16.08.2011 є власником квартири АДРЕСА_1. У вересні 2011 року при здійсненні ремонту в його квартирі були виявлені серйозні будівельні ушкодження, що, як він вважає, є наслідком дій відповідачів - власників квартири АДРЕСА_2, розташованої на першому поверсі, які зробили перепланування без дотримання архітектурно-будівельних норм, чим завдали йому значної шкоди і матеріальних збитків. Зокрема, для обладнання душової та туалету відвідачами були обрані ніші в несучій стіні на 50%, внаслідок чого лаги другого поверху не мають жорсткої опори, що й тягне за собою деформацію міжповерхового перекриття та служить причиною для утворення тріщин стін не тільки у його квартирі, а й у під'їзді з внутрішньої і зовнішньої сторони будівлі. Також, відповідачами було проведено перепланування своєї квартири у вигляді прибудови на землі загального користування, внаслідок чого знесений простінок у фасадній несучій стіні будівлі, що підсилило аварійну ситуацію в його квартирі та й у всьому будинку в цілому. Так, деформація фасадної стіни порушила кріплення опори належного йому балкону, розташованому у цій же стіні, прямо над прибудовою квартири №4, що значно заважає проведенню ремонтно-будівельних робіт щодо зміцнення стіни і належного йому аварійного балкону у належний технічний стан. Виходом комісії ЖЕО на місце 26.09.2011 і міжвідомчої комісії 13.10.2011 було встановлено, що у квартирі АДРЕСА_2 проведені роботи з реконструкції квартири, зокрема: у житловій кімнаті площею 8,7 кв. м - у несучій стіні був знесений простінок між двома отворами. Таким чином, входом в прибудову 6,1 кв. м є отвір шириною 2,4 кв. м. У кімнаті, площею 14,9 кв. м, на місці віконного отвору виконаний дверний отвір, що призвело до тріщин по куту стелі вздовж стіни та вертикальної тріщини по куту несучої зовнішньої стіни. Внаслідок зробленої перебудови, у квартирі №8 деформувалися міжповерхові перекриття і пішли тріщини по стінах, деформувався балкон.
На підставі наведеного, з посиланням на статті 100, 152, 177, 179, 189, 190 Житлового кодексу України і статті 376, 1166 Цивільного Кодексу України, позивач ОСОБА_6 просив стягнути з стягнути з відповідачів матеріальну шкоду у розмірі 15 000 грн. та відшкодувати судові витрати по справі /арк. с. 2-5/.
Відповідач - ОСОБА_7 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_6 та з урахуванням наданих у подальшому уточнень просила стягнути з ОСОБА_6 на її користь моральну шкоду у розмірі 20 000 грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що діяльність власника квартири АДРЕСА_1 є причиною утворення тріщин у її квартирі, внаслідок чого пошкоджена квартира №4. Зазначене спричинило їй фізичні та душевні страждання, вона відчуває страшенний моральний біль від приниження гідності та честі, бо всі звернення до ОСОБА_6 закінчуються погрозами і лайками. Внаслідок того, що у її квартирі була пошкоджена стеля і з неї почав сипатись вапняний пил, вона захворіла та з вересня 2011 року й до 2012 року лікувалася від алергії на цей пил, у неї почалися проблеми із серцем, нервами, піднявся тиск, який неможливо було збити.
На підставі наведеного, з посиланням на статті 22, 23, 386, 1167 Цивільного Кодексу України, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_7 просила стягнути з ОСОБА_6 на її користь моральну шкоду у розмірі 20 000 грн. /арк. с. 47-49, 83-85/.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 12.06.2012 зустрічна позовна заява ОСОБА_7 прийнята та об'єднана в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_6 /арк. с. 67/.
Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 12.04.2013 відмовлено ОСОБА_6 в задоволені позову до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної шкоди, за участю третьої особи - Комунального підприємства Житлово-експлуатаційне об'єднання Желєзнодорожного району м. Сімферополя АР Крим. Відмовлено ОСОБА_7 в задоволенні зустрічного позову до ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди, за участю третіх осіб - ОСОБА_8 і Комунального підприємства Житлово-експлуатаційне об'єднання Желєзнодорожного району м. Сімферополя АР Крим /арк. с. 197-198/.
Не погодившись частково з даним судовим рішенням, позивач за зустрічним позовом (відповідач за первісним позовом) - ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та задовольнити її зустрічні позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків суду обставинам справи /арк. с. 209-210/.
В решті рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 12.04.2013 (в частині відмови ОСОБА_6 у задоволенні позову) в апеляційному порядку ОСОБА_7 не оскаржено.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених у суді першої інстанції вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і підлягає відхиленню з наступних підстав.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до статей 213, 214 Цивільного процесуального кодексу України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи у задоволені зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності заявлених ОСОБА_7 вимог.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким вирішенням спору та вважає, що судом першої інстанції повно і правильно встановлені всі дійсні обставини справи, яку вирішено згідно з законом.
Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди, позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_7 обґрунтовувала свої вимоги тим, що діяльність власника квартири АДРЕСА_1 є причиною утворення тріщин у її квартирі, внаслідок чого пошкоджена квартира №4, що спричинило їй фізичні та душевні страждання, вона відчуває страшенний моральний біль від приниження гідності та честі, бо всі звернення до ОСОБА_6 закінчуються погрозами і лайками. Внаслідок того, що у її квартирі була пошкоджена стеля і з неї почав сипатись вапняний пил, вона захворіла та з вересня 2011 року й до 2012 року лікувалася від алергії на цей пил, й неї почалися проблеми із серцем, нервами, піднявся тиск, який неможливо було збити.
Положеннями Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 23).
Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди (стаття 386).
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (стаття 1167).
Верховний Суд України в постанові Пленуму «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 зазначив, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.
Надані ОСОБА_7 докази у підтвердження заявлених зустрічних позовних вимог не є належними і допустимими, оскільки жодним чином не підтверджують причинний зв'язок між діями або бездіяльністю ОСОБА_6 і станом здоров'я ОСОБА_7, зокрема проходженням нею лікування чи відвідування лікаря.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_7 носять формальний характер, не спростовують висновків суду першої інстанції та не підтверджені жодними належними і допустимими доказами (експертним висновком про встановлення зазначеного причинного зв'язку, наявності моральних страждань, тощо), у зв'язку з чим колегія суддів їх відхиляє.
Рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 12.04.2013 в частині відмови ОСОБА_6 у задоволенні позову в апеляційному порядку ОСОБА_7 не оскаржено, тому колегія суддів не входить в обговорення його законності та обґрунтованості в цій частині.
Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлені факти, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та докази, якими вони підтверджуються, правовідносини та норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини і ухвалено рішення по справі про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 на підставі доказів, наданих сторонами в порядку правил Цивільного процесуального кодексу України.
Згідно зі статтею 308 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, оскільки рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову (зустрічного) ОСОБА_7 постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З урахуванням викладеного та керуючись статтями 303, 304, 307-308, 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 12.04.2013 в частині відмови ОСОБА_7 в задоволенні зустрічного позову до ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди, за участю третіх осіб - ОСОБА_8 і Комунального підприємства Житлово-експлуатаційне об'єднання Желєзнодорожного району м. Сімферополя АР Крим, залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді: