УХВАЛА

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

15 листопада 2007 року                                                                                   м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Громіка Р.Д.

суддів              - Панасенкова В.О.,  Парапана В.Ф.

при секретарі - Щуровській О.Д. розглянувши    апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ізмаїльського міського суду Одеської області від 12.06.2003р. та ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду  Одеської області  від 01.03.2006р.  по  справі  за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу

встановила:

14.04.2003р. начальник відділу державної виконавчої служби Ізмаїльського міського управління юстиції звернувся в Ізмаїльський міський суд Одеської області з поданням про визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/4 частину домобудівлі АДРЕСА_1.

У поданні зазначено,  що у відділі державної виконавчої служби Ізмаїльського міського керування юстиції перебуває на виконанні виконавчий лист 2-477 від 3 квітня 2002 року,  виданий Ізмаїльським міським судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 10409 грн. 23 коп.. Боржниця не має майна,  на яке може бути накладене стягнення за винятком 1/4 частини домобудівлі АДРЕСА_1,  вартість якого становить 9947 грн.. Стягувач згодна прийняти у власність 1/4 частину домобудівлі АДРЕСА_1 вартість якого становить 9947 грн..

Ухвалою Ізмаїльського міського суду Одеської області від 12.06.2003р. було визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частину домобудівлі АДРЕСА_1,  вартість якого становить 9947 грн.,  що раніше належало ОСОБА_1

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 01.03.2006р. була виправлена допущена помилка в ухвалі Ізмаїльського міського суду Одеської області від 12.06.2003р. щодо вартості 1/4 частини домобудівлі,  та було вказано,  що вартість 1/4 частину домобудівлі АДРЕСА_1,  становить 2486 грн. 75 коп..

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування вищевказаних ухвал суду,  у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм процесуального права.

Розглянувши матеріали справи,  заслухавши доповідача,  доводи апеляційної скарги,  перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог і

Головуючий у першій інстанції - Волков Ю.Р.                               Справа №22ц-3867/2007р.

Доповідач-Громік Р.Д.                                                                      Категорія 6

доводів апеляційної скарги,  судова колегія вважає,  що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В обґрунтування своєї ухвали від 12.06.2003р. суд першої інстанції вказав,  що відповідно до вимог ст. 50 закону України «Про виконавче провадження» подання підлягає задоволенню і за ОСОБА_2 слід визнати право власності на 1\4 частину домобудівлі АДРЕСА_1.

Проте з таким висновком суду судова колегія погодитись не може,  так як ст.. 50 закону України «Про виконавче провадження» містить загальний порядок звернення стягнення на грошові кошти та інше майно боржника,  в якій вказується що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису),  вилученні та примусовій реалізації.

В той же час,  ні суд,  ні начальник відділу державної виконавчої служби Ізмаїльського міського управління юстиції з незрозумілих причин не прийняли до уваги положення статті 62 цього ж закону,  згідно якої і проводиться звернення стягнення на будинок,  квартиру,  приміщення,  земельну ділянку тощо.

Так,  звернення стягнення на будинок,  квартиру,  інше приміщення,  земельну ділянку,  що є нерухомим майном,  провадиться у разі відсутності у боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу провадиться звернення стягнення на окрему від будинку земельну ділянку,  інше приміщення,  що належать боржникові. В останню чергу звертається стягнення на жилий будинок чи квартиру.

Разом з жилим будинком стягнення звертається також на прилеглу земельну ділянку,  що належить боржникові.

У разі звернення стягнення на будинок,  квартиру,  приміщення,  земельну ділянку державний виконавець запитує відповідні місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування про належність зазначеного майна боржникові на праві власності та його вартість,  а також запитує нотаріальний орган,  чи не знаходиться це майно під арештом.

Одержавши документальне підтвердження належності боржникові на праві власності будинку чи іншого нерухомого майна,  державний виконавець накладає на них арешт шляхом опису і оцінки за їх вартістю на момент арешту та надсилає нотаріальному органу за місцем знаходження майна вимогу про реєстрацію даного факту. Про накладення арешту на будинок чи інше нерухоме майно,  заставлене третім особам,  державний виконавець невідкладно повідомляє цих осіб.

Реалізація належних боржникові будинку,  квартири та іншого нерухомого майна провадиться відповідно до закону шляхом продажу з прилюдних торгів.

В матеріалах справи відсутні будь які докази того,  що державний виконавець в повній мірі виконав вимоги статті 62 закону України «Про виконавче провадження»,  виставляв майно на прилюдні торги.

Також,  суд першої інстанції не вказав в порядку якої саме статті ЦПК України від розглянув подання начальника відділу державної виконавчої служби Ізмаїльського міського управління юстиції.

Так як на момент винесення ухвали від 12.06.2003р. діяв ЦПК України від 1963р.,  відповідно до ст. 351 цього кодексу то за наявності обставин,  що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим,  за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд,  який видав виконавчий документ,  у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання,  зміну способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання,  змінити спосіб і порядок виконання рішення.

Суд першої інстанції цю статтю не застосував,  провів обидва засідання без повідомлення боржника та за його відсутністю.

Таким чином,  судова колегія вважає,  що справа була розглянута з порушенням норм процесуального права,  які є безумовною підставою для скасування ухвали суду з

направленням справи на новий розгляд.

Відповідно до п. З ст. 311 ЦПК України розгляд справи за відсутності будь-кого з осіб,  які беруть участь у справі,  належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання,  є підставою для скасування рішення суду з направленням справи на новий розгляд.

Оскільки ОСОБА_1 не приймала участі в останніх судових засіданнях,  тому що не була належним чином викликаний у судове засідання й сповіщена про дату та час його слухання,  то вона була позбавлена можливості захистити свої цивільно - процесуальні права.

Виходячи з наведеного,  оскаржені ухвали не можуть вважатися законною та обґрунтованою,  і підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Керуючись ст. ст. 303-304,  307 ч.2 п. 2,  312 ч.1 п. 2,  314-315,  317,  319,  324-325 ЦПК України судова колегія,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково,  ухвалу Ізмаїльського міського суду Одеської області від 12.06.2003р. та ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 01.03.2006р. по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу скасувати.

Постановити по справі нову ухвалу.

Відмовити в задоволенні подання начальника відділу державної виконавчої служби Ізмаїльського міського управління юстиції про визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/4 частину домобудівлі АДРЕСА_1.

Ухвала вступає в закону силу з моменту її проголошення,  однак може бути оскаржена до Верховного Суду України на протязі двох місяців.