П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.07.2013 Справа № 414/1238/13-а
Провадження № 2-а/414/39/2013
Суд Кремінського району Луганської області
у складі: головуючого судді Полтавець Л. Д.
при секретарі Давіян С.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кремінна справу за позовом ОСОБА_1 до ІДПС взводу №1 роти ДПС старшини міліції ОСОБА_2 про скасування та визнання протиправною постанови в справі про адміністративне правопорушення
ВСТАНОВИВ:
Позивач у своїй позовній заяві до суду вказує, що відповідачем було складено протокол про адміністративне правопорушення серія АГ № 579709 від 07.06.2013 року та прийнята постанова по справі про адміністративне правопорушення серія АА2 № 806099 від 07.06.2013 року, згідно якої на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.
Відповідно до протоколу, ним 07.06.2013 року близько 07.30 год. на 320 км. автодороги Київ – Харків, керуючи автомобілем «Опель», державний номерний знак НОМЕР_1 було скоєно порушення вимог п.п. 12.4 Правил дорожнього руху України, а саме: перевищення швидкості в населеному пункті на 3 км/год. Порушення зафіксоване на прилад «TruCam» № 000666. За пред»явленими даними приладу неможливо було встановити, що керований ним транспортний засіб знаходився в межах населеного пункту, жодних об»єктивних даних, які б могли підтвердити географічну локацію даному автомобілю немає.
З указаним протоколом та постановою позивач не погоджується, оскільки вони складені з порушенням норм процесуального, матеріального права та правил оформлення адміністративних матеріалів.
Тому позивач просить суд, визнати протиправними дії інспектора ІДПС ОСОБА_2 та постанову серія АА2 №806099 від 07.06.2013 у справі про адміністративне правопорушення визнати протиправною та скасувати.
У судовому засіданні позивач ознайомившись з запереченням, доданими документами та відеозаписом, які надійшли від відповідача, не заперечував проти протоколу та постанови, які були винесені відповідачем.
Відповідач свого представника до суду не надіслав, надіслав суду заперечення в якому вказує, що 07 червня 2013 року під час несення служби на 320 км. а/д Київ-Харків за допомогою лазерного вимірювача швидкості руху транспортних засобів приладу "ТРУКАМ" мною-інспектором ДПС був зафіксований факт порушення правил дорожнього руху, а саме: водій ОСОБА_1 у населеному пункті, позначеному дор.знаком 5.45 ПДР рухався зі швидкістю 93 км/год, чим перевищив швидкість на 33 км/год, чим порушив вимоги п. 12.4 ПДР України.
Також, що лазерний вимірювач швидкості руху транспортних засобів «ТРУКАМ» працює наступним чином: з відстані 300-400 м. виконується наведення позначки оптичного прицілу на цільовий автомобіль і натискається спусковий гачок приладу. Прилад починає вимірювання швидкості і включає запис відео. Крім того, на екрані чітко автомобіль, який рухався з перевищенням швидкості. Саме такі показники (швидкість та зображення автомобіля були пред'явлені порушнику одразу після зупинки його ТЗ). Та додав до заперечення підтвердження складання ним заліку для роботи з лазерним вимірювачем швидкості «ТРУКАМ», свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки («ТРУКАМ»), фотоматеріали до протоколу № 579709 та носій інформації.
Згідно ст. 128 КАС України,
4. У разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття
розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Суд вважає за можливе справу розглянути у відсутності представника відповідача на підставі наявних у ній доказів.
Суд вислухавши пояснення позивача, проаналізувавши надіслані заперечення відповідача, вивчивши матеріали справи вважає, що в задоволенні позову потрібно відмовити, за наступними підставами.
Згідно копії постанови ВАА2 № 806099 позивач 07.06. 2013 р. був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.122ч.1 КпАП України у вигляді штрафу у сумі 255гр. за порушення вимог п. 12.4 ПДР України.
Згідно ст. 2 КАС України, 1. Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
2. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
3. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно;
6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ст. 7 КАС України, 1. Принципами здійснення правосуддя в адміністративних судах є: 1) верховенство права; 2) законність; 3) рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; 5) гласність і відкритість адміністративного процесу; 6) забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду; 7) обов'язковість судових рішень.
Згідно п. 12.4 Правил дорожнього руху в населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км /год.
При огляді відеозапису, вбачається порушення, що позивач в населеному пункті рухався із швидкістю 93 км/год., а тому своїми діями порушив вимоги п. 12.4 та п. 12.9(б) Правил дорожнього руху та правомірно притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Лазерний вимірювач швидкості руху транспортних засобів «ТРУКАМ», яким була встановлена швидкість позивача, відповідає вимогам законодавства (а.с.23.24) та відповідач має право його використовувати у своїй професійній діяльності (а.с.22).
Підстав для скасування постанови немає, а тому позов задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст.2, 7, 8, 71, 159, 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України", ст. 122 ч. 1 КпАП України,
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІДПС взводу №1 роти ДПС старшини міліції ОСОБА_2 про скасування та визнання протиправною постанови в справі про адміністративне правопорушення відмовити.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Л.Д. Полтавець