Головуючий суду 1 інстанції - Маркова Т.Г.

Доповідач - Украінцева Л.Д.

Справа № 2-2110/12

Провадження № 22ц/782/2666/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2013 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області у складі:

Головуючого - Украінцевої Л.Д.

Суддів: Фарятьєва С.О., Іванової І.П.

при секретарі: Івасенко І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Свердловського міського суду Луганської області від 12 квітня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення 3% річних за прострочення сплати боргу та інфляційного збільшення суми боргу,-

встановила:

Позивачка звернулась до суду з позовом, в обґрунтування якого зазначає, що 03.03.2008 року відповідач позичив у неї 15 000 гр. строком до 03.05.2008 року, які, у зв'язку з невиконанням зобов'язання, були стягнуті з нього на її користь рішенням Свердловського міського суду від 17.06.2008 року, але фактично гроші були повернуті лише 13.04.2012 року через ВДВС Свердловського МУЮ внаслідок примусового виконання судового рішення.

Таким чином, боржник прострочив виконання грошового зобов'язання на 1322 дні ( з 04.05.2008 року по 12.04.2012 року), в зв'язку з чим вона просить рішенням суду стягнути з нього на її користь, на підставі ст.. 625 ЦК України 3% річних від простроченої суми в розмірі 1629 гр. та інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 5925 гр., згідно розрахунку Луганської регіональної торгово-промислової палати від 23.05.2012 року, а також сплачений нею судовий збір та 60 гр. сплачених нею торгово-промисловій палаті за складання розрахунку за даним позовом.

Рішенням Свердловський міський суд Луганської області від 12 квітня 2013 року позов було задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 7554 гр. 86 коп., з яких 5925 гр. - розмір інфляційного збільшення суми боргу, та 1629 гр. 86 коп. - 3% річних за прострочення сплати боргу, а також судовий збір в розмірі 214 гр. 60 коп., а всього 7 769.46 гр.

В апеляційній скарзі, відповідач посилаючись на те, що рішення винесено з порушенням норм матеріального права., а також судом першої інстанції неповно та неправильно встановлені та досліджені обставини, які мають значення для справи, просить скасувати рішення.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив із того, що саме по собі ухвалення рішення суду про задоволення вимог кредитора не припиняє зобов'язань боржника за невиконання договору і не звільняє його від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання ним сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України та інфляційних нарахувань.

Зазначений висновок грунтується на матеріалах справи та вимогах закону.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду має бути законним та обґрунтованим, що означає, що судом повно та всебічно встановлено правовідносини між сторонами на підставі наданих сторонами доказів, досліджених у встановленому порядку судом у судовому засіданні, до встановлених правовідносин застосовано ті норми матеріального права, які їх регулюють

Судом першої інстанції вказані вимоги закону додержано, у відповідності до вимог ст.ст. 212, 231 ЦПК України були повно і всебічно досліджені обставини справи та дана належна оцінка доказам, на які сторони посилалися в суді першої інстанції, суд правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

З матеріалів справи вбачається, що 03.03.2008 року відповідач позичив у позивачки 15 000 гр. строком до 03.05.2008 року, які, у зв'язку з невиконанням зобов'язання були стягнуті з нього на її користь рішенням Свердловського міського суду від 17.06.2008 року. При цьому відповідач був присутнім в судовому засіданні, визнавав позов. Зобов'язався сплатити борг, але фактично гроші були повернуті лише 13.04.2012 року через ВДВС Свердловського МУЮ внаслідок примусового виконання рішення ( а.с. 6-9).

Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд першої інстанції встановив, що на підставі договорів позики у відповідача виникло грошове зобов'язання перед ОСОБА_3, яке не було своєчасно виконано, борг відповідач повернув лише 13.04. 2012 року.

Суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що з вини відповідача відбулася затримка виконання грошового зобов'язання з 03.05.2008 року до 13.04.2012 року, оскільки він його не виконав ані в добровільному порядку, ані в примусовому, навіть після постановлення судом рішення, та під час знаходження виконавчого листа на примусовому виконанні, що було причиною повернення виконавчого листа без виконання в 2009 році, а відтак, він зобов'язаний сплатити на користь позивачки 3 % річних від простроченої суми та індекс інфляції за весь час прострочення.

На підставі зазначеного колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість твердження апелянта про те що суд першої інстанції помилково застосував до виниклих правовідносин ст. 625 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що не заслуговують уваги посилання представника відповідача на пропуск строку позовної давності на звернення з даними вимогами, який на його думку слід відраховувати з часу виникнення права вимоги, тобто з 04.05.2008 року, оскільки в ракурсі ст. 625 ЦК України убачається право кредитора вимагати стягнення боргу з урахуванням 3% річних та індексу інфляції, за весь час прострочення, и цей період може бути встановлений тільки після виконання боржником зобов'язання, а не з моменту порушення боржником зобов'язання щодо повернення боргу, оскільки з цього часу починається течія строку позовної давності на стягнення боргу, чим і скористалася позивачка звернувшись в 2008 році до суду з позовом про стягнення боргу, а тому необґрунтовано твердження апелянта стосовно пропуску строку звернення до суду.

Як убачається з розписки позивачки, борг від відповідача вона отримала 13.04.2012 року, а з даним позовом звернулася до суду 13.06.2012 року, тобто в межах строку позовної давності.

Колегія суддів погоджується з розрахунком Луганської регіональної торгово-промислововою палатою, за період заборгованості з 04.05.2008 року по 12.04.2012 року при сукупному індексу інфляції 1.395 на суму боргу 15 000 гр. інфляційне збільшення суми становить 5925 гр., а 3 % річних за цей же період становить 1629.86 гр. та вважає його вірним ( а.с. 10-11).

Доводи апелянта, які також були надані в запереченнях на позов в суді першої інстанції, були детально розглянуті судом першої інстанції та повно, об'єктивно та всебічно перевірені доказами, наданими сторонами по справі, і не спростовують висновків суду.

Безпідставними є й інші доводи апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержання вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Доводи в апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не дають підстав вважати, що судом при розгляді справи порушені, або неправильно застосовані норми матеріального чи процесуального права. Рішення суду відповідає вимогам закону, порушень процесуального законодавства при розгляді справи та прийнятті рішення не встановлено, тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303,п.1ч.1ст.307,308,313,314,315 ЦПК України судова колегія ,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Свердловського міського суду Луганської області від 12 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: