№ справи:2/122/2438/2012 Головуючий суду першої інстанції:Заболотна Н.М.
№ провадження:22-ц/190/183/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Адаменко О. Г.
________________________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"01" липня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді:Адаменко О.Г.,
суддів:Горбань В.В., Макарчук Л.В.,
при секретарі:Востріковій К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Міністерства охорони здоров'я Автономної Республіки Крим про визнання незаконною відмови в наданні щорічних відпусток, зобов'язання надати щорічні відпустки, виплату матеріальної допомоги на оздоровлення, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 31 жовтня 2012 року
в с т а н о в и л а :
21 серпня 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Міністерства охорони здоров'я Автономної Республіки Крим про визнання незаконною відмови в наданні йому частини щорічної відпустки за 2008-2009 роки і щорічної відпустки за 2009-2010 роки, зобов'язання надати ці відпустки протягом трьох днів з дати ухвалення судового рішення і виплату матеріальної допомоги на оздоровлення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, працюючи головним лікарем Кримської республіканської установи «Протитуберкульозний диспансер № 1», 16 липня 2012 року він звернувся з письмовою заявою до міністра охорони здоров'я Автономної Республіки Крим про надання йому з 23 липня 2012 року невикористаної частини щорічної відпустки за 2008-2009 роки тривалістю 31 календарний день і щорічної відпустки за 2009-2010 роки тривалістю 36 календарних днів з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення. Його заява не була задоволена, у зв'язку з чим 1 серпня 2012 року він подав повторну заяву про надання зазначених відпусток з 13 серпня 2012 року з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення. Проте й цього разу у задоволенні його заяви було безпідставно відмовлено.
Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 31 жовтня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить це рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення його позову, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального і процесуального права.
Зокрема, зазначає, що суд не з'ясував правомірність його звільнення; не врахував, що він мав право на отримання матеріальної допомоги на оздоровлення у 2012 році і кошти на виплату такої допомоги в бюджеті установи були передбачені; не застосував до спірних правовідносин ст. 45 Конституції України, ст. ст. 2, 3, 11, 24 Закону України «Про відпустки», ст. ст. 40, 80, КЗпП України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні вимог позивача, суд виходив з того, що станом на 23 липня 2012 року і 13 серпня 2012 року ОСОБА_6 перебував на лікарняному, а тому йому було обґрунтовано відмовлено у наданні відпустки в період тимчасової непрацездатності. У зв'язку з тим, що відпустка з 23 липня і 13 серпня 2012 року ОСОБА_6 не надавалась, він не мав права отримати в цей час і матеріальну допомогу на оздоровлення.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають обставинам справи і вимогам закону.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 з 23.01.2003 року працював головним лікарем Кримської республіканської установи «Протитуберкульозний диспансер №1» і мав право на щорічну відпустку загальною тривалістю 36 днів у відповідності з частиною 2 ст. 23 Закону України «про протидію захворюванню на туберкульоз».
Станом на 1 січня 2012 року ОСОБА_6 не використав щорічні відпустки за період роботи з 01.09.2008 року по 31.08.2009 року тривалістю 31 календарний день; з 09.09.2009 року по 31.08.2010 року тривалістю 36 календарних днів; з 01.09.2010 року по 31.08.2011 року тривалістю 36 календарних днів; з 01.09.2011 року по 31.08.2012 року тривалістю 36 календарних днів.
Згідно з графіком відпусток працівників адміністративно-управлінського і загального персоналу на 2012 рік ОСОБА_6 мав піти у відпустку за період роботи 2011-2012 роки у січні, травні і серпні 2012 року.
25.10.2011 року міністром охорони здоров'я Автономної Республіки Крим було затверджено зміни до графіку відпусток, згідно з якими щорічна відпустка загальною тривалістю 36 календарних днів ОСОБА_6 у зв'язку з виробничою необхідністю була поділена на 4 місяці: березень, червень, вересень, грудень 2012 року. ОСОБА_6 був ознайомлений з цими змінами.
Згідно з наказом міністра охорони здоров'я Автономної Республіки Крим від 03.01.2012 року № 1-о ОСОБА_6 надано в рахунок щорічної відпустки за період роботи з 01.09.2008 року по 31.08.2009 року відпустку тривалістю 4 календарних дні з 03.01.2012 року по 06.01.2012 року.
Згідно з наказом міністра охорони здоров'я Автономної Республіки Крим від 03.03.2012 року № 25-о ОСОБА_6 надано в рахунок щорічної відпустки за період роботи з 01.09.2008 року по 31.08.2009 року 5 календарних днів з 12.03.2012 року по 16.03.2012 року.
Отже, станом на червень 2012 року ОСОБА_6 використав 9 календарних днів щорічної відпустки і мав право на отримання у поточному році щорічної відпустки тривалістю 27 календарних днів за будь-який період роботи з 01.09.2008 року по 31.08.2012 року.
Графіком конкретна дата відпустки, яку ОСОБА_6 мав право отримати у червні 2012 року, визначена не була.
8 червня 2012 року ОСОБА_6 захворів і з цієї дати був тимчасово непрацездатним.
Під час тимчасової непрацездатності - 16 липня 2012 року ОСОБА_6 звернувся із заявою на ім'я міністра охорони здоров'я Автономної Республіки Крим про надання йому з 23 липня 2012 року невикористаних відпусток за 2008-2009 роки тривалістю 31 календарний день; за 2009-2010 роки тривалістю 36 календарних днів; за 2010-2011 роки тривалістю 36 календарних днів; за 2011-2012 року тривалістю 36 календарних днів, і виплату матеріальної допомоги на оздоровлення.
Така відпустка ОСОБА_6 не була надана у зв'язку з тим, що станом на 23 липня 2012 року він був тимчасово непрацездатний, що підтверджується листком непрацездатності. Матеріальна допомога на оздоровлення ОСОБА_6 також не була виплачена.
Продовжуючи хворіти, 1 серпня 2012 року ОСОБА_6 знову звернувся із заявою на ім'я міністра охорони здоров'я Автономної Республіки Крим про надання йому з 13 серпня 2012 року невикористаних відпусток за 2008-2009 роки тривалістю 31 календарний день; за 2009-2010 роки тривалістю 36 календарних днів; за 2010-2011 роки тривалістю 36 календарних днів; за 2011-2012 року тривалістю 36 календарних днів, і виплату матеріальної допомоги на оздоровлення.
Така відпустка ОСОБА_6 знов не була надана у зв'язку з його тимчасовою непрацездатністю станом на 13 серпня 2012 року. Матеріальна допомога на оздоровлення ОСОБА_6 також не була виплачена.
Враховуючи, що станом на 23 липня і 13 серпня 2012 року ОСОБА_6 був тимчасово непрацездатним, відповідач обґрунтовано відмовив у наданні йому щорічної відпустки у цей період, бо відповідно до пункту 1 частини 2 ст. 11 Закону України «Про відпустки» щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена в разі тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку.
Пунктом 2 Постанови КМУ від 11 травня 2011 р. N 524 «Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» передбачено, що з 1 січня 2012 р. медичним і фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів (установ) виплачується допомога на оздоровлення у розмірі посадового окладу під час надання основної щорічної відпустки.
Оскільки у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю ОСОБА_6 не була надана щорічна відпустка з 23 липня і з 13 серпня 2012 року, не було підстав і для виплати йому в цей час матеріальної допомоги на оздоровлення.
За таких обставин суд обґрунтовано дійшов висновку, що права ОСОБА_6 на отримання щорічної відпустки і матеріальної допомоги на оздоровлення відповідачем не порушені, і відмовив у задоволенні вимог позивача про їх захист в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і підстав для задоволення позову не дають.
З огляду на зазначене, відповідно до частини 1 ст. 308 ЦПК України, колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, як таке, що ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 31 жовтня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Судді:
Адаменко О.Г. Горбань В.В. Макарчук Л.В.