УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа №: 22-ц/190/4561/13Головуючий суду першої інстанції:Благодатна О.Ю.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Макарчук Л. В.
"15" липня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіМакарчук Л.В.
СуддівАдаменко О.Г., Шестакової Н.Г.
При секретаріВостріковій К.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за скаргою Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк», заінтересовані особи Центральний відділ державної виконавчої служби СМУ юстиції АР Крим, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання дій незаконним, визнання незаконною та скасування постанови про повернення виконавчого листа, за апеляційною скаргою ОСОБА_8, який діє в інтересах ОСОБА_6, на ухвалу Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 13 червня 2013 року,
В С Т А Н О В И Л А :
07 травня 2013 року Публічне акціонерне товариство «Марфін Банк» (далі ПАТ «Марфін Банк»), заінтересовані особи Центральний відділ державної виконавчої служби СМУ юстиції АР Крим, ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулося до суду зі скаргою в якій просило: визнати незаконними дії заступника начальника Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Талипова А.М. стосовно повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.4 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження»; визнати незаконною та скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 12 квітня 2013 року (виконавчого листа №2-2029/11 від 22 травня 2012 року) винесену заступником начальника Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Талиповим А.М.; зобов'язати Центральний відділ державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим прийняти до примусового виконання виконавчий лист по справі №2-2029/11, який виданий 22 травня 2012 року Центральним районним судом м. Сімферополя АР Крим.
Вимоги мотивовані тим, що Центральним районним судом м. Сімферополя АР Крим було видано виконавчий лист №2-2029/11 про звернення стягнення на предмет іпотеки на користь ПАТ «Марфін Банк» за рішенням у цивільній справі за позовом ПАТ «Марфін Банк» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки. 24 квітня 2013 року на адресу ПАТ «Марфін Банк» надійшла постанова про повернення виконавчого документу стягувачеві, яка винесена 12 квітня 2013 року заступником начальника Центрального ВДВС СМУЮ АР Крим з посиланням на п.4 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». Заявник не погоджується із зазначеною постановою, оскільки з листа державного виконавця слідує, що заявнику було запропоновано здійснити авансування витрат, пов'язаних з виконанням рішення суду. Але ніяких листів стягувачеві поштою фактично не надсилалося, в усному порядку не повідомлялось. У зв'язку із цим заявник вважає постанову незаконною та просив її скасувати.
Ухвалою Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 13 червня 2013 року скаргу ПАТ «Марфін Банк» задоволено частково. Визнано незаконними дії заступника начальника Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Талипова А.М. стосовно повернення виконавчого документу від 12 квітня 2013 року - виконавчого листа №2-2029/11 від 22 травня 2012 року. Визнано незаконною та скасовано постанову Центрального ВДВС СМУЮ в АР Крим про повернення виконавчого документу від 12 квітня 2013 року - виконавчого листа №2-2029/11 від 22 травня 2012 року.
В апеляційній скарзі ОСОБА_8, який діє в інтересах ОСОБА_6, просить скасувати ухвалу суду, вважає, що ухвалу постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з'ясуванні обставин справи. Посилається на те, що банк пропустив десятиденний строк оскарження постанови державного виконавця та банк не здійснив авансування витрат на проведення виконавчих дій, у зв'язку з чим вважає, що державний виконавець не порушив вимоги Закону України «Про виконавче провадення» повертаючи виконавчий документ стягувачеві.
В частині відмови у задоволенні скарги ПАТ «Марфін Банк» про зобов'язання Центрального ВДВС СМУЮ в АР Крим прийняти до примусового виконання виконавчий лист №2-2029/11 ухвала суду не оскаржується, а тому виходячи з принципу диспозитивності судового процесу, колегія суддів не робить висновків щодо неоскарженої частини ухвали.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, представника банку, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Постановляючи ухвалу про часткове задоволення скарги ПАТ «Марфін Банк», суд першої інстанції виходив із обґрунтованості заявлених вимог. При цьому визнав встановленим, дії державного виконавця щодо повернення виконавчого документа стягувачеві та винесення постанови про повернення не відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження».
З такими висновками суду погоджується колегія суддів оскільки вони відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.
Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, постановою заступника начальника Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції від 12 квітня 2013 року виконавчий лист №2-2029/11, виданий 22 травня 2012 року Центральним районним судом м. Сімферополя у справі за позовом ПАТ «Марфін Банк» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки, повернуто стягувачеві на підставі п.4 ч.1 ст. 47 Закону «України «Про виконавче провадження» з поисланням на те, що в ході примусового виконання рішення суду, на запит державного виконавця, стягувач не здійснив авансування витрат, пов'язаних із проведення виконавчих дій. (а.с.5).
Згідно штампу на супровідному листі постанову від 12 квітня 2013 року ПАТ «Марфін Банк» отримано 24 квітня 2013 року (а.с.4).
Із скаргою на дії державного виконавця ПАТ «Марфін Банк» звернувся до суду 07.05.2013 року. (а.с.1-2).
Доводи апеляційної скарги про пропуск стягувачем строку на звернення зі скаргою на дії державного виконавця колегія суддів відхиляє як необгрунтовані. Оскільки оскаржувану постанову ПАТ «Марфін Банк» отримав 24.04.2013 року та враховуючи, що дні з 04.05.2013 року по 06.05.2013 року були вихідними, колегія суддів вважає, що строк на звернення із скаргою ПАТ «Марфін Банк» не було пропущено та судом першої інстанції правильно прийнято до розгляду.
Також колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про правомірність дій державного виконавця щодо повернення виконавчого документа без виконання стягувачеві з підстав несплати ним авансового внеску, як такі, що ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм права.
Відповідно до листа заступника начальника Центрального ВДВС СМУЮ від 08 лютого 2013 року постановою від 08 лютого 2013 року для участі у виконавчому провадженні залучено суб'єкт оціночної діяльності, у зв'язку із чим ПАТ "Марфін Банк» запропоновано здійснити авансування витрат, пов'язаних із здійсненням експертної оцінки вартості майна та у строк до 01 березня 2013 року перерахувати зазначену суму на відповідні банківські рахунки (а.с.8). Однак даних про те, що банком було отримано цей лист в матеріалах справи не міститься та таких доказів Центральним відділом державної виконавчої служби на засадах змагальності не було надано суду.
Згідно ч.1 ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» з метою забезпечення провадження виконавчих дій стягувач може за погодженням з державним виконавцем внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби певну грошову суму для здійснення необхідних витрат або покриття їх частини, якщо інше не передбачено цим Законом.
Таким чином, у зазначеній статті вказано про те, що стягувач може внести певну грошову суму для здійснення необхідних витрат з метою забезпечення виконавчих дій.
Отже, з аналізу зазначеної норми вбачається, що авансування витрат на проведення виконавчих дій є правом, а не обов'язком стягувача, у зв'язку з чим державний виконавець не повинен був повертати виконавчий документ стягувачеві з цих підстав.
На підставі викладеного, висновки суду першої інстанції про порушення державним виконавцем вимог Закону України «Про виконавче провадження» є правильними та з ними погоджується колегія суддів.
Інші доводи апеляційної скарги не містять правових підстав для висновку про те, що ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам статей 213,214 ЦПК України.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, п.1. ч.1 ст. 312, 315, 317, 324, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
УХВАЛИ Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_8, який діє в інтересах ОСОБА_6, відхилити.
Ухвалу Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 13 червня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.