КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"11" липня 2013 р. Справа№ 5011-30/17024-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Куксова В.В.
суддів: Тищенко О.В.
Яковлєва М.Л.
за участю представників:
від позивача: представник - Борисова О.М. - за довіреністю,
від відповідача: не з'явився,
від прокуратури: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону України
на рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2013 р.
у справі № 5011-30/17024-2012 (головуючий Ващенко Т.М., судді Домнічева І.О., Любченко М.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Амстор", м. Донецьк
до Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С.П. Корольова, м. Київ
про стягнення 2 320 419,34 грн.,
за зустрічним позовом Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону України в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С.П. Корольова, м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Амстор", м. Донецьк
про стягнення 3 402 860,34 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Амстор" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С.П. Корольова та, з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просило стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С.П. Корольова на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Амстор" 2320419,34 грн., а саме: 1533433,94 грн. збитків, 606847,50 грн. гарантійного платежу, 14477,12 грн. 3% річних від суми гарантійного платежу, 5461,63 грн. збитків від інфляції від суми гарантійного платежу, 157081,05 грн. орендної плати, 2649,28 грн. 3% від суми орендної плати, 468,82 грн. збитків від інфляції від суми орендної плати.
Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем зобов'язань перед позивачем за Договором оренди від 23.05.11., як наслідок, неможливістю використання позивачем майна відповідно до визначеної Договором оренди мети внаслідок невідповідності стану приміщення його призначенню, неможливістю погодження проектної документації на реконструкцію об'єкта оренди.
Київська прокуратура з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону України в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С.П. Корольова звернулась до Господарського суду міста Києва із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Амстор" та, з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просила стягненнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Амстор" на користь Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С.П. Корольова 3402860,34 грн., а саме: 3218 519,11 грн. основного боргу, 32988,58 грн. 3% річних, 151352,65 грн. пені.
Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем за зустрічним позовом своїх зобов'язань за Договором оренди від 23.05.11. зі сплати орендної плати, що зумовило нарахування прокуратурою 3% річних, пені та збитків від інфляції.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.04.2013 р. у справі №5011-30/17024-2012 первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Амстор" задоволено частково.
Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С.П. Корольова на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Амстор" 1533433 грн. 94 коп. збитків, 606847 грн. 50 коп. гарантійного платежу, 157081 грн. 05 коп. орендної плати, 45947 грн. 25 коп. витрат по сплаті судового збору.
В іншій частині в задоволенні первісного позову відмовлено.
В задоволенні зустрічного позову Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону України відмовлено.
Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С.П. Корольова в доход Державного бюджету України 68057 грн. 21 коп. витрат по сплаті судового збору за зустрічну позовну заяву, 1720 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору за розгляд заяви про забезпечення позову.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Київська прокуратура з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону України звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю і прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ «Амстор» у задоволенні позовних вимог за первісним позовом, задовольнити позовні вимоги за зустрічним позовом.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції порушив та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, в рішенні місцевого господарського суду неповно з'ясовано та не доведено обставин, які мають значення для справи, та які суд визнав встановленими, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи і не підтверджуються достовірними, належними і достатніми доказами.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Амстор» зазначає, що місцевим господарським судом обґрунтовано задоволено первісний позов про стягнення з відповідача сум орендної плати і гарантійного платежу як безпідставно одержаних відповідачем, відмова у зустрічному позові в повному обсязі відповідає фактичним обставинам справи.
Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Прокуратура та відповідач явку свої представників в судове засідання не забезпечили, про час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Від прокуратури надійшло клопотання, в якому прокурор просить перенести розгляд справи на іншу дату, яке мотивоване тим, що у зв'язку з розглядом 11.07.2013 р. іншої справи в Господарському суді міста Києва та перезавантаженістю працівників неможливо забезпечити участь представника прокуратури у розгляді справи.
Розглянувши зазначене клопотання, колегія суддів дійшла висновку про його відхилення з наступних підстав.
Згідно роз'яснень п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.
Так, доказів того, що представники прокуратури не в змозі прийняти участь в судовому засіданні не подано, а перезавантаженість працівників не є підставою для відкладення розгляду справи в розумінні ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Неявка представників прокуратури та відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору по суті.
Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи, 23.05.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Амстор" (Орендар) та Відкритим акціонерним товариством "Меридіан" ім. С.П. Корольова (Орендодавець) укладений Договір оренди нерухомого майна (Договір), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герасименко О.О. за реєстровим № 94.
Згідно п. 1.1 Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове користування (оренду) частину приміщення виробничого корпусу № 17 (приміщення, об'єкт оренди) загальною площею 13 485,5 кв.м, яке розташоване за адресою: місто Київ, бульвар Івана Лепсе, будинок № 8 (літера Т), а саме: приміщення першого поверху площею 4 372,3 кв.м, приміщення другого поверху площею 4 284,4 кв.м, приміщення третього поверху площею 4 163,5 кв.м, підвальні приміщення (група приміщень № 5) площею 665,3 кв.м.
У відповідності до п. 1.2 Договору, приміщення належать Орендодавцю на праві приватної власності.
Пунктом 1.4 Договору встановлено, що метою використання приміщень є розміщення виробничо-торгівельного комплексу, розміщення магазину формату "супермаркет", організація закладу громадського харчування, організація роздрібної та/чи оптової торгівлі товарами продуктово-промислової групи, непродовольчими товарами, готовими виробами і напівфабрикатами, торгівлі друкованою продукцією, організація кулінарного, кондитерського, м'ясо-рибного і хлібобулочного виробництва, розміщення офісів та складських приміщень.
13.12.2011 р. між Орендарем та Орендодавцем укладений Договір про внесення змін №1 до Договору, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герасименко О.О. за реєстровим № 1048, яким змінено мету використання приміщення: розміщення виробничо-торгівельного комплексу у складі магазину (організація роздрібної та/чи оптової торгівлі товарами продуктово-промислової групи, продовольчими товарами, готовими виробами і напівфабрикатами, торгівлі друкованою продукцією та інші), закладів громадського харчування, виробничих цехів різного профілю (в т.ч. кулінарного, кондитерського, м'ясо-рибного і хлібобулочного виробництва), складських приміщень, офісів для обслуговування підприємств (та працівників) відповідача та прилеглих підприємств (та їх працівників).
Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.
В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
19.12.2011 р. та 31.01.2012 р. між сторонами підписані акти здачі-приймання приміщень, відповідно до змісту яких відповідач здав, а позивач прийняв приміщення першого і другого поверхів загальною площею 8 656,7 кв.м. Майно, яке підлягало передачі за Договором і частково було передано відповідачем позивачу вказаними актами є виробничим корпусом № 17, тобто за своїм функціональним призначенням є об'єктом виробничого призначення. Зокрема, пунктом 1.3 Договору визначено, що приміщення, яке передається в оренду, розташоване у виробничому корпусі № 17. Крім того, згідно з довідкою відповідача № 12/460 від 05.04.12. приміщення корпусу № 17 (приміщення в якому планується реконструкція) знаходились під виробництвом по виготовленню та складанню радіовимірювальних приладів та каркасно-штампувальним виробництвом.
Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції, за змістом протоколу № 3119 від 07.10.2011 р. до висновку № 05.03.02-07/100404 від 14.10.2011 р. державної санітарно-епідеміологічної експертизи, який складено Державною санітарно-епідеміологічною службою, у триповерховій споруді колишнього корпусу № 17 Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С.П.Корольова, розташованій у південно-західній частині території підприємства, передбачено розмістити торгівельний комплекс Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Амстор". В минулому у корпусі № 17 розташовувались дільниці з виготовлення електролічильників № 1 та № 2, дільниця намотування та складання трансформаторів, дільниця монтажу, дільниця складання друкованих плат, дільниця обігріву металевих заготовок, дільниця мийки металевих деталей у органічному розчиннику, дільниця верстатної обробки та зварювання деталей, складські та санітарно-побутові приміщення.
Виходячи з того, що передане позивачу відповідачем за договором оренди майно, без проведення реконструкції, яка прямо передбачена договором, не відповідало умовам договору та призначенню, останнє не могло бути використане позивачем відповідно до мети використання - для розміщення виробничо-торгівельного комплексу.
За таких обставин, позивач з серпня 2011 року розпочав укладати договори підряду на виконання передпроектних та проектних робіт, предметом яких було розроблення та коригування проектної документації з реконструкції об'єкта за адресою: місто Київ, бульвар Івана Лепсе, будинок № 8.
Приписами п. 6 Порядку затвердження проектів будівництва і проведення їх експертизи, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 11.05.2011 р. встановлено, що метою проведення експертизи проектів будівництва є визначення якості проектних рішень шляхом виявлення відхилень від вимог до міцності, надійності та довговічності будинків і споруд, їх експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення, у тому числі до доступності осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення, санітарного і епідеміологічного благополуччя населення, охорони праці, екології, пожежної, техногенної, ядерної та радіаційної безпеки, енергозбереження і енергоефективності, кошторисної частини проекту будівництва. Експертиза є завершальним етапом розроблення проектів будівництва.
Відповідно до ч. 4 ст. 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", п. 10 Порядку затвердження проектів будівництва і проведення їх експертизи обов'язковій експертизі підлягають проекти будівництва об'єктів, які належать до IV і V категорії складності - щодо додержання нормативів з питань санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, екології, охорони праці, енергозбереження, пожежної, техногенної, ядерної та радіаційної безпеки, міцності, надійності, довговічності будинків і споруд, їх експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення.
У відповідності до ст. 32 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" категорія складності об'єкта будівництва визначається відповідно до державних будівельних норм та стандартів на підставі класу наслідків (відповідальності) такого об'єкта будівництва. Віднесення об'єктів будівництва до тієї чи іншої категорії складності здійснюється проектною організацією і замовником будівництва. Порядок віднесення об'єктів до IV і V категорій складності визначається Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, позивачем розроблено проектну документацію, проте, за твердженням Орендаря та відповідно до матеріалів справи, проектна документація на реконструкцію об'єкта оренди, розроблена позивачем, не пройшла експертизу проектів будівництва, про що свідчить наявний в матеріалах справи негативний експертний звіт № 00-0144-12/ЦБ щодо розгляду проектної документації проекту "Реконструкція приміщень виробничого корпусу Відкритого акціонерного товариства "Меридіан", розташованого по бульвару І. Лепсе, 8 у Солом'янському районі в м. Києві, під громадсько-торговельний центр", виданий 13.03.12. ДП "Укрдержбудекспертиза".
Пунктами 1, 3 розділу "Загальні питання" зазначеного негативного експертного звіту щодо розгляду проектної документації позивача, виданого 13.03.2012 р. ДП "Укрдержбудекспертиза", зазначено про необхідність включити до вихідних даних містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, надані Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Київської міськдержадміністрації, а також копію державного акта на право власності (користування) на земельну ділянку та рішення Київради про затвердження проекту відведення земельної ділянки у власність або надання в оренду для реконструкції існуючої будівлі. У п.2 розділу "Генеральний план" вказаного експертного дослідження зазначено про необхідність надати правовстановлюючі документи на земельну ділянку під реконструкцію.
Відповідно до ч.5 ст.26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; реєстрація прав власності на об'єкт містобудування.
Отже, отримання вихідних даних є обов'язковою початковою стадією проектування та будівництва об'єктів.
Згідно з ч. 3 ст. 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" в редакції, чинній на дату складання негативного експертного звіту, основними складовими вихідних даних є: містобудівні умови та обмеження; завдання на проектування, що визначають обґрунтовані вимоги замовника до планувальних, архітектурних, інженерних і технологічних рішень та властивостей об'єкта містобудування, його основних параметрів, вартості та організації його будівництва і складаються з урахуванням містобудівних умов та обмежень, технічних умов.
За приписами п. 2.2. Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, який затверджено наказом № 109 від 07.07.2011 р. Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовником додаються: засвідчена в установленому порядку копія документа про право власності (користування) земельною ділянкою; ситуаційний план (схема) щодо місцезнаходження земельної ділянки (у довільній формі); викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; кадастрова довідка з містобудівного кадастру (у разі наявності); черговий кадастровий план (витяг із земельного кадастру - за умови відсутності містобудівного кадастру); фотофіксація земельної ділянки (з оточенням); містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками запланованого об'єкта будівництва.
Тобто, наявність документів, які посвідчують право власності або користування (оренди) на земельну ділянку, є необхідною умовою для розробки та погодження проектів будівництва.
Позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням надати копію договору оренди земельної ділянки, про що свідчать листи № 8201 від 27.12.2011 р., № 755 від 13.02.2012 р., № 1165 від 03.03.2012 р., № 1567 від 23.03.2012 р., № 2234 від 26.04.2012 р., № 3964 від 06.08.2012 р. з відмітками канцелярії відповідача про прийняття.
Листом № 12/1426 від 28.12.11. (відповідь на № 8201 від 27.12.11.) відповідачем було надано позивачу рішення Київської міської ради № 520/1930 від 30.09.2004 р. про передачу Відкритому акціонерному товариству "Меридіан" ім. С.П.Корольова в довгострокову оренду земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Лепсе, 8.
За змістом гарантійного листа № 12/511 від 17.04.12. відповідача, Відкрите акціонерне товариство "Меридіан" ім. С.П.Корольова підтвердило, що в найкоротші терміни буде підписано договір оренди земельної ділянки, яка розташована за адресою: м. Київ, вул.Лепсе, 8.
Проте, договір оренди земельної ділянки так і не був наданий відповідачем позивачу з дати першого письмового звернення позивача (27.12.2011 р.) з відповідним проханням.
Зазначене свідчить про порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо сприяння позивачу в отриманні дозволу контролюючих (дозвільних) органів на початок робіт та інших дозволів, які є необхідними для ведення комерційної діяльності відповідно до мети використання приміщення, шляхом надання необхідних документів, інформації тощо.
При цьому, за змістом п.2.1.3. Договору оренди відповідач зобов'язався забезпечити позивачу реальну можливість використання приміщень за їх цільовим призначенням.
Відповідно до п.2.3.9. Договору оренди відповідач взяв на себе обов'язок сприяти позивачу в отриманні дозволу контролюючих (дозвільних) органів на початок робіт та інших дозволів, які є необхідними для здійснення комерційної діяльності відповідно до мети використання приміщення, шляхом надання необхідних документів, інформації тощо.
Колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком суду першої інстанції, що отримання вказаного негативного експертного висновку стало наслідком неправомірних дій відповідача, що полягають у невиконанні п.п.2.1.3, 2.3.9 договору
Виходячи з того, що обов'язковість проведення експертизи проекту будівництва до початку виконання робіт з реконструкції об'єктів передбачена законодавством України, місцевий господарський суд дійшов до правомірного висновку, що проектна документація позивача на реконструкцію, стосовно якої отриманий негативний звіт спеціалізованої експертної організації, не могла бути реалізована позивачем. Здійснення будівництва (реконструкції) згідно з такою проектною документацією заборонено законодавством, що призвело до неможливості проведення реконструкції об'єкта оренди і зміни його функціонального призначення з об'єкта виробничого призначення на об'єкт торгівлі та неможливості використання об'єкта оренди за цільовим призначенням (розміщення виробничо-торгівельного комплексу).
Доводи Орендодавця стосовно відповідності орендованого Орендарем майна всім вимогам мети використання, стосовно того, що майно, передане позивачу за актами здачі-приймання, повністю відповідало меті використання приміщення (розміщення в ньому виробничо-торгівельного комплексу), оскільки про це зазначено в актах, підписаних та скріплених печатками сторін, та того, що відповідачем вчинені всі залежні від нього дії та заходи щодо отримання правовстановлюючого документа на земельну ділянку, спростовуються наступним.
У відповідності до п. 6 Додатку А (обов'язковий) до ДБН В.2.2-9-2009 "Будинки і споруди. Громадські будинки та споруди. Основні положення" будинки, споруди та приміщення підприємств торгівлі і харчування належать до будинків та приміщень громадського призначення.
За приписами п. 4.1 ДБН В.2.2-23:2009 "Будівлі та споруди. Підприємства торгівлі" підприємства торгівлі слід проектувати як об'єкти комплексної системи торговельно-побутового обслуговування та розміщувати в будівлях, що стоять окремо, у складі торговельних центрів, у ринкових комплексах, а також у вбудованих та вбудовано-прибудованих приміщеннях житлових і громадських будівель або в прибудованих до них об'єктах.
Згідно з п. 4.2. ДБН В.2.2-9-2009 при проектуванні громадських будинків належить керуватись нормами, що визначають місткість, санітарно-гігієнічні та протипожежні вимоги, вимоги до інженерного обладнання, розміщення та розмірів земельних ділянок закладів та підприємств обслуговування.
Таким чином, державними будівельними нормами, санітарними правилами України встановлюється низка обов'язкових вимог, яким мають відповідати об'єкти громадського призначення (підприємства торгівлі), у зв'язку з чим розміщення таких об'єктів в будівлях і спорудах виробничого призначення без проведення відповідної реконструкції та зміни їх функціонального призначення заборонено законом.
Будь-які докази проведення відповідачем до укладання договору оренди реконструкції вказаного майна з метою зміни його цільового призначення до матеріалів справи не надано.
Вказана в підписаних між сторонами актах приймання-передачі відповідність майна всім вимогам мети використання необхідно розуміти як придатність приміщень для проведення реконструкції за призначенням, що обумовлено положеннями Договору.
Одночасно, враховуючи функціональне призначення об'єкта оренди, яке не відповідало меті його використання, п. 1.8 Договору оренди було закріплено право позивача на здійснення ремонтних (оздоблювальних) та/чи будівельних робіт (реконструкції) в прийнятій частині об'єкта оренди з метою пристосування об'єкта оренди до мети оренди.
Відповідач вів переписку з Головним управлінням промисловості, науково-технічної та інноваційної політики Київської міської державної адміністрації (листи №045-702 від 21.06.2012 р., №07-387/23699 від 09.08.2012 р., №07-387/30337 від 26.09.2012 р., №045-1380 від 14.11.2012 р., №045-1400 від 20.11.2012 р.), Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації (лист №12/484 від 12.04.2012 р.), Київською міською радою (лист №29/230-1516 від 15.08.2012 р.), Головним фінансовим управлінням Київської міської державної адміністрації (лист №048-1-2-14/13064 від 30.08.2012 р.), Міністерством економічного розвитку і торгівлі України (№3411-10/44862-12 від 27.11.2012 р.) щодо питань, пов'язаних з оформленням права користування земельною ділянкою.
Втім, згідно з листом відповідача № 12/1359 від 27.09.12. адресованому Київській міській раді, перепоною до укладення між відповідачем та Київською міською радою договору оренди земельної ділянки стало непогодження відповідача з розміром орендної плати за землю, встановленої на рівні 10 відсотків від нормативної грошової оцінки землі.
За приписами п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати за землю встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою для інших категорій земель (крім земель сільськогосподарського призначення) трикратного розміру земельного податку та не може перевищувати для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки землі. Виходячи зі змісту вказаної норми права, розмір орендної плати на рівні 10 відсотків від нормативної грошової оцінки землі, визначений для відповідача за користування земельною ділянкою, встановлений у межах допустимих величин і не порушує норм податкового та земельного законодавства України.
Тому, відмова відповідача від укладення договору оренди землі з підстав неприйнятності розміру орендної плати не є поважною причиною і спростовує доводи відповідача про вжиття ним всіх залежних від нього дій щодо отримання правовстановлюючого документа на земельну ділянку.
Водночас, відповідачем не доведено відсутності його вини у порушенні зобов'язань за договором оренди.
За таких обставин, оскільки наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт неможливості використання позивачем майна відповідно до визначеної договором оренди мети внаслідок невідповідності стану приміщення його призначенню, факт необхідності здійснення реконструкції об'єкта оренди з метою зміни його функціонального призначення під розміщення виробничо-торгівельного комплексу, факт відсутності у відповідача договору оренди земельної ділянки, на якій розташований об'єкт оренди, факт неможливості погодження проектної документації на реконструкцію об'єкта оренди у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документа на земельну ділянку, факт відмови відповідача від укладення договору оренди земельної ділянки з причин неприйнятності розміру орендної плати, відповідачем порушені власні зобов'язання перед позивачем за договором оренди від 23.05.2011 р. в частині сприяння позивачу в отриманні дозволу контролюючих (дозвільних) органів на початок робіт та інших дозволів, які є необхідними для здійснення комерційної діяльності відповідно до мети використання приміщення, шляхом надання необхідних документів, інформації тощо, а також в частині забезпечення позивачу реальної можливості використання приміщень за їх цільовим призначенням.
Відповідно до вимог ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Статтею 22 ЦК України передбачено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Під збитками розуміються, зокрема, витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, як, наприклад, грошові штрафні санкції, які потерпілий сплатив або має сплатити у зв'язку із невиконання ним зобов'язання перед третьою особою, якщо таке невиконання є наслідком порушення його цивільного права.
Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ особи, що обмежує його інтереси, як учасника певних відносин.
У відповідності до положень ст. 623 Цивільного кодексу України відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності.
Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.
Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах про відшкодування збитків (постанова Верховного Суду України у справі № 42/266-6/492 від 30.05.2006 р.).
У пункті 5.10 Договору сторонами погоджено, що у випадку неможливості використання об'єкта оренди за його цільовим призначенням з вини Орендодавця, останній відшкодовує Орендарю завдані збитки, згідно чинного законодавства.
При цьому, розмір понесених позивачем фактичних витрат вбачається з договорів на розроблення, коригування та погодження проектної документації для здійснення реконструкції об'єкта оренди з метою його пристосування до мети використання, грошові зобов'язання позивача за якими виконані у повному обсязі, а саме:
- договір № 15/08-11 КвЛ від 15.08.2011 р. за яким позивач сплатив 33 228,64 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 55444 від 13.11.2012 р., актом № ВМ-0000028 здачі-прийомки робіт від 01.10.2011 р., та 187 906,51 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 7822 від 13.02.2013 р., актами № ВМ-0000031, № ВМ-0000032 здачі-прийомки робіт від 01.10.2011 р., від 01.10.2011 р. відповідно;
- договір № 26/08-11 КвЛ від 26.08.2011 р., за яким позивач сплатив 170 834,23 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 55445 від 23.11.2012 р., актом № ВМ-0000029 здачі-прийомки робіт від 10.10.2011 р.;
- договір № 4186 від 07.09.2011 р., за яким позивач сплатив 13 476,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 48533 від 27.09.2011 р., актом № 3121 здачі-прийомки робіт від 31.10.2011 р.;
- договір № 01/10-11 КвЛ від 01.10.11., за яким позивач сплатив 443 126,78 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 55446 від 23.11.2012 р., актом № ВМ-0000030 здачі-прийомки робіт від 30.11.2011 р.;
- договір № 26/10 від 26.10.2011 р., за яким позивач сплатив 161 616,40 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 4349 від 27.01.2012 р., № 6620 від 13.02.2012 р., № 10841 від 29.02.2012 р., № 13110 від 13.03.2012 р., актом № ВМ-0000018 здачі-прийомки робіт від 01.12.2011.;
- договір № 14/12 КЛ від 14.12.2011 р., за яким позивач сплатив 34 673,28 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 13112 від 13.03.2012 р., № 14027 від 16.03.2012 р., № 16166 від 29.03.2012 р., актом № ВМ-0000001 здачі-прийомки робіт від 30.01.2012 р.
- договір № 81 від 19.12.2011 р., за яким позивач сплатив 73 181,92 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 59 від 04.01.2012 р., № 19681 від 18.04.2012 р., актом виконання робіт від 21.03.2012 р.;
- договір № 699 від 19.12.2011 р., за яким позивач сплатив 80 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 63804 від 22.12.2011 р., № 25571 від 23.05.2012 р., актом здачі-приймання виконаних робіт від 28.05.2012 р.;
- договір № 129/Пр-2011 від 20.12.2011 р., за яким позивач сплатив 20 180,84 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 63803 від 22.12.2011 р., актом здачі-приймання від 31.01.2012 р.;
- договір № 20/12-1П від 20.12.2011 р., за яким позивач сплатив 20 672,56 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 60 від 04.01.2012 р., актом № 01/02-1 приймання-здачі виконаних робіт від 01.02.2012 р.;
- договір № 03-12 від 16.01.2012 р., за яким позивач сплатив 12 200,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3260 від 24.01.2012 р., актом здачі-приймання виконаних робіт від 20.02.2012 р.;
- договір № 9/06-12 від 20.01.2012 р., за яким позивач сплатив 150 445,20 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 15438 від 27.03.2012 р., актом № 9/06-12-128 здачі-прийомки від 19.03.2012 р.;
- договір № 02-02 від 06.02.2012., за яким позивач сплатив 20 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 6004 від 08.02.2012 р., актом здачі-прийняття виконаних робіт від 16.03.2012 р.;
- договір № 00-0144-12/ЦБ від 08.02.2012 р., за яким позивач сплатив 79 088,27 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 6665 від 13.02.2012 р., № 8968 від 22.02.2012 р., актом приймання-передачі виконаних робіт від 15.03.2012 р.;
- договір № 767 КвЛ від 03.05.2012 р., за яким позивач сплатив 15 250,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 22757 від 08.05.2012 р., актом приймання-передачі виконаних робіт від 30.06.2012 р.;
- додаткова угода № 1 від 26.06.2012 р. до договору № 767 КвЛ від 03.05.2012 р., за якою позивач сплатив 14 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 31911 від 03.07.2012 р., актом приймання-передачі виконаних робіт від 01.07.2012 р.;
- рахунок № 980 від 17.02.2012 р., за яким позивач сплатив 1 740,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 8394 від 20.02.2012 р., актом виконаних робіт згідно з рах. № 980;
- рахунок № 776 від 29.02.2012 р., за яким позивач сплатив 1 232,11 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 11089 від 02.03.2012 р.;
- рахунок № 622013/12-311 від 29.03.2012 р., за яким позивач сплатив 228,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 16258 від 30.03.2012 р.;
- рахунок № 621013/12-77 від 29.03.2012 р., за яким позивач сплатив 352,80 грн.. що підтверджується платіжним дорученням № 16257 від 30.03.2012 р.
Тобто, вказані грошові кошти в розмірі 1 533 433,94 грн. є збитками (фактичними витратами), які кредитор (позивач) не поніс би, якби не відбулося порушення його права відповідачем.
Оскільки, позивачем були понесені фактичні витрати (збитки), позовні вимоги в частині стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С.П. Корольова на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Амстор" 1 533 433,94 грн. збитків підлягають задоволенню.
Пунктом 4.1 Договору встановлено строк його дії протягом десяти років з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації до 23.05.2021 р. включно.
У відповідності до положень ст.ст. 14, 526 ЦК України між сторонами у справі виникли цивільні права і обов'язки (зобов'язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язання в силу ст. 525 ЦК України не допускається.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: розірвання договору.
Згідно з ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до ст. 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-пр/2002 недотримання позивачем вимог даної норми закону щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує, та не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом подання позову до відповідача про розірвання договору (Відповідна позиція відображена в постанові Верховного Суду України від 19.09.2011 р. № 3-74гс11).
Дострокове розірвання Договору може мати місце за ініціативою Орендаря у випадках, передбачених законодавством України (п. 4.2.2 Договору).
В силу норм ч. 3 ст.538 Цивільного кодексу України" у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Орендар, у разі неможливості здійснення в орендованих приміщеннях господарської діяльності з причин, що залежать від Орендодавця, має право, зокрема, відмовитися від договору оренди в односторонньому порядку шляхом письмового повідомлення про це Орендодавця (п. 2.4.6 Договору).
Як правильно встановлено судом першої інстанції, позивач, не маючи реальної можливості використовувати приміщення відповідно до мети використання, реалізуючи закріплене Договором право на односторонню відмову від Договору, листом № 5171 від 09.10.2012 р. повідомив відповідача про відмову від договору оренди в односторонньому порядку, наслідок чого спірний Договір є розірваним.
Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Пунктами 3.1, 3.2 Договору встановлено розмір орендної плати; плати за користування майном, який становить 45 грн. з урахуванням суми ПДВ за один квадратний метр за місяць, а за період проведення ремонтних робіт згідно з п. 1.8. Договору, 12,00 грн. з урахуванням суми ПДВ за один квадратний метр площі за місяць.
Пунктом 3.3 Договору сторони погодили, що орендна плата здійснюється на підставі рахунку відповідача у строк до 10 числа місяця, наступного за оплачуваним (звітним).
Відповідачем позивачу були виставлені рахунки на сплату орендної плати: № 134/01/12 від 19.12.11. на суму 5 132,90 грн., № 134/01/01 від 01.01.12. на суму 12 240 грн., № 135/01/01 від 31.01.12. на суму 2 956,14 грн., № 134/01/02 від 01.02. 12. на суму 27 328,97 грн., № 135/01/02 від 01.02.12. на суму 91 640,40 грн., № 134/01/03 від 01.03.12. на суму 45 991,80 грн., № 135/01/03 від 01.03.12. на суму 99 769,79 грн.
Відповідно до наявних в матеріалах справи платіжних доручень № 631 від 06.01.12. на суму 5 132,90 грн., № 2076 від 17.01.12. на суму 12 240 грн., № 6110 від 09.02.12. на суму 2 956,14 грн., № 12437 від 12.03.12. на суму 118 969,37 грн., № 17703 від 10.04.12. на суму 17 782,64 грн. позивачем на рахунок відповідача за умовами Договору були перераховані грошові кошти у загальній сумі 157 081,05 грн. в якості орендної плати за період з 19.12.11. по 04.03.12. включно.
За приписами п. 3.4 Договору, з метою забезпечення належного виконання платіжних зобов'язань Орендаря за Договором, позивач у термін до 14.12.2011 р. включно зобов'язався перерахувати відповідачу гарантійний платіж у розмірі 606 847,50 грн. з урахуванням ПДВ, який підлягає зарахуванню відповідачем в рахунок сплати орендної плати з користування майном за останній місяць оренди.
На виконання умов Договору, Орендарем на рахунок Орендодавця платіжним дорученням № 62921 від 14.12.2011 р. перераховано грошові кошти в розмірі 606 847,50 грн. як гарантійний платіж для забезпечення виконання платіжних зобов'язань за Договором.
Однак, як зазначено, позивач через порушення відповідачем договірних зобов'язань не мав можливості користуватись майном, внаслідок чого підстави для виконання обов'язку зі сплати орендної плати та гарантійного платежу були відсутні.
За приписами ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні та незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2, п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України).
У відповідності до ст. 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Майном згідно зі ст. 139 Господарського кодексу України визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів. Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів. При цьому, коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, первісний позов в частині стягнення 606 847,50 грн. гарантійного платежу та 157 081,05 грн. - орендної плати нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягають стягненню вказані суми.
Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача 14 477,12 грн. 3% річних від суми гарантійного платежу, 5 461,63 грн. збитків від інфляції від суми гарантійного платежу, 2 649,28 грн. 3% від суми орендної плати, 468,82 грн. збитків від інфляції від суми орендної плати, слід вказати на наступне.
Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).
Збитки від інфляції розраховані позивачем за період з грудня 2011 року по квітень 2012 року від суми гарантійного платежу в розмірі 5 461,63 грн. та інфляційних витрат за період з січня 2012 року по квітень 2012 від суми орендної плати в сумі 468,82 грн. 3% річних від суми гарантійного платежу розраховані позивачем за період з 15.12.11. по 30.09.12., та від суми орендної плати за період з 07.01.12. по 30.09.12.
Разом з тим, листом № 5171 від 09.10.2012 р. позивач повідомив відповідача про відмову від договору оренди в односторонньому порядку та претензією № 5174 від 09.10.2012 р. повідомляв Орендодавця про необхідність відшкодування відповідачем у місячний строк з дня одержання цієї претензії, зокрема, сум гарантійного платежу та орендної плати.
Вказані лист та претензія були направлені Орендодавцю 10.10.2012 р., що підтверджується наявними в матеріалах справи копією фіскального чеку № 2486 та описом вкладення до цінного листа.
У відповідності до "Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів", затверджених Наказом Міністерства транспорту і зв'язку України від 12.12.2007 р. № 1149 (із змінами і доповненнями), нормативними строками пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) є Д+3, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єктів поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 3 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.
Приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Таким чином, враховуючи те, що з поштових адрес позивача та відповідача вбачається, що пересилка поштової кореспонденції, а саме листа № 5171 від 09.10.2012 р. та претензії № 5174 від 09.10.2012 р., відбувалася між обласними центрами України Києвом і Донецьком, а в матеріалах справи відсутні докази із зазначенням конкретної дати отримання відповідачем вказаної вимоги, суд, при визначенні дати, з якої у відповідача настало прострочення грошового зобов'язання, до семиденного строку, визначеного ч. 2 ст. 530 ЦК України вважає за доцільне додати чотири дні, встановлені для пересилання простої письмової кореспонденції між обласними центрами.
Таким чином, прострочення відповідачем по виконанню свого обов'язку по поверненню грошових коштів настало з 22.10.2012 р.
При цьому, як свідчить розрахунок позивача, збитки від інфляції та 3% річних заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельній дім "Амстор" за період до квітня 2012 р. та до вересня 2012 р. відповідно.
В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.
Проте, приймаючи до уваги, що суд обмежений обсягом вимог позивача та не може їх змінити на власний розсуд, позовні вимоги про стягнення 14 477,12 грн. 3% річних від суми гарантійного платежу, 5 461,63 грн. збитків від інфляції від суми гарантійного платежу, 2 649,28 грн. 3% від суми орендної плати, 468,82 грн. збитків від інфляції від суми орендної плати, задоволенню не підлягають.
Перевіряючи висновки місцевого господарського суду в частині відмову у зустрічному позові колегія суддів зазначає наступне.
Пред'являючи позовні вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати, прокуратура посилається на невиконанням Орендарем своїх зобов'язань за Договором оренди від 23.05.11.
Разом з тим, задовольняючи первісний позов суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів, дійшов висновку, що саме Орендодавцем порушені відповідні договірні зобов'язання, що призвело до неможливості використання Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Аматор" об'єкта оренди за цільовим призначенням.
З огляду на викладене, позовні вимоги Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону України в інтересах Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С.П. Корольова про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Амстор" 3 218 519,11 грн. основного боргу, задоволенню не підлягають.
Виходячи з того, що зустрічні позовні вимоги щодо стягнення суми трьох процентів річних та суми пені є похідними від вимог про стягнення заборгованості по орендній платі, позовні вимоги в цій частині також задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.
З огляду на викладені обставини, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення первісного позову частково та про відмову в задоволенні зустрічного позову, з даним висновком погоджується і колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.
Відповідно до п. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення суду першої інстанції відповідає законодавству, матеріалам справи та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону України залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2013 року у справі № 5011-30/17024-2012 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 5011-30/17024-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Куксов В.В.
Судді Тищенко О.В.
Яковлєв М.Л.