АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11/774/1090/13

Категорія ст.368 ч.1 КК України

Головуючий в 1 інстанції - Федоріщев С.С.

Доповідач - Власкін В.М.

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

11 липня 2013 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Власкіна В.М.

суддів - Крот С.І., Косенко Л.М.

за участю прокурора - Брусенцової І.В.

підсудного - ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську кримінальну справу за апеляцією прокурора, який приймав участь при розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 15 травня 2013 року про закриття кримінальної справи у відношенні

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України,

обвинуваченого у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.368 КК України на підставі п.2 ч.1 ст.6 КПК України у зв'язку з відсутністю в його діянні складу злочину через декриміналізацію діяння, яке йому інкримінується.

Органами досудового слідства ОСОБА_1 пред'явлено обвинувачення у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.368 КК України, а саме в отриманні 18 лютого 2011 року о 13.30 годині на посаді головного спеціаліста юридичного відділу Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради хабара від ОСОБА_2 за не направлення (залишення без руху) адміністративного протоколу про адміністративне правопорушення відносно неї, у розмірі 800 гривень.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, суд, приймаючи рішення про закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_1, обвинуваченого за ч.1 ст.368 КК України, на підставі п.2 ч.1 ст.6 КПК України у зв'язку з відсутністю в його діянні складу злочину через декриміналізацію діяння, яке йому інкримінується, вказує на те, що за вчинення ОСОБА_1 вищезгаданих дій, у разі доведеності його вини, передбачена відповідальність за спеціальною нормою - за ч.1 ст. 172-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення - порушення особою встановлених законом обмежень щодо використання службових повноважень та пов'язаних з цим можливостей з одержанням за це неправомірної вигоди у розмірі, що не перевищує 5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 2352,5 гривень, у даному ж випадку незаконно отримана сума, що інкримінується ОСОБА_1, складає 800 гривень, з чого випливає, що у зв'язку із змінами в законодавстві, діяння, що інкримінується ОСОБА_1, перестало утворювати склад злочину, передбачений ч.1 ст.368 КК України.

В апеляції прокурора, який приймав участь при розгляді справи судом першої інстанції, ставиться питання про скасування постанови суду та направлення справи на новий судовий розгляд, через невідповідність висновків суду фактичним обставинам, суттєві порушення норм кримінально-процесуального закону. Суд фактично не почав розгляд кримінальної справи, не з'ясував питання про вручення ОСОБА_1 обвинувального висновку, не роз'яснив прав учасникам процесу, а одразу ж перейшов до розгляду клопотання про закриття кримінальної справи. При цьому суд застосував положення, які стосуються стадії попереднього розгляду справи та послався на матеріали справи, які не дослідив.

Висновки суду про декриміналізацію діяння, скоєного ОСОБА_1, необґрунтовані, оскільки кримінальна відповідальність за отримання хабара Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 07.04.2011 року, не виключалася.

Суд не врахував, що згідно ст.9 КУпАП, адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом настає, якщо ці правопорушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідальності за законом про кримінальну відповідальність.

Крім того, ОСОБА_1 обвинувачується в отриманні хабара 18 лютого 2011 року, коли законодавством України адміністративної відповідальності, за вчинення дій за ст.172-2 КУпАП, не було передбачено.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав апеляцію, підсудного ОСОБА_1, який просив залишити постанову суду без змін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія вважає апеляцію обґрунтованою.

В апеляції правильно вказано на те, що суд закрив справу практично не почавши розглядати його, пославшись при цьому на норми кримінально-процесуального закону, які стосуються стадії попереднього розгляду (ч.1 ст.248 КПК України 1960 року), а також, на матеріали, які не досліджував.

Так, суд вказав, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення» від 07.04.2011 року визначено коло осіб, на яких цей Закон розповсюджується і відповідно до п. «в» п.1 ч.1 ст.4 цього Закону, посада, яку обіймав ОСОБА_1 підпадає під дію цього Закону.

Фактично, таке коло осіб, тобто суб'єкти відповідальності за корупційні правопорушення визначені Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» №3206-VI від 07.04.2011 року. Таким чином, суд послався не на той закон.

Суд вказав, що ОСОБА_1 являвся службовою особою, суб'єктом відповідальності за корупційне правопорушення, але не обґрунтував цього, не вказав, з чого він виходить.

Крім того, приходячи до висновку про декриміналізацію ч.1 ст.368 КК України, суд не врахував і дав оцінки положенням ст.9 КпАП України, відповідно до якої адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідальності за законом про кримінальну відповідальність.

Закону ж про кримінальну відповідальність, який би усував злочинність діяння за отримання хабара у розмірі, який не перевищує 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, прийнято не було. Не врахував суд і положення ч.1 та ч.2 ст.8 КпАП України про те, що особа, яка скоїла адміністративне правопорушення підлягає відповідальності на підставі закону, який діяв у час і за місцем скоєння адміністративного правопорушення. Закони, які встановлюють або виключають відповідальність за таке правопорушення зворотної дії закону не мають.

Вказана ж норма - ст.172-2 КпАП України була ведена лише 07 квітня 2011 року (вступила в силу з 01 липня 2011 року), тобто після скоєння діянь, у яких звинувачується ОСОБА_1

Крім того, вказана норма Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення національного законодавства у відповідність із стандартами Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією» №221-VII від 18 квітня 2013 року (вступив в силу з 18 травня 2013 року) виключена з КпАП України.

Виходячи з викладеного, постанова суду підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, при якому необхідно повно та всебічно перевірити доводи ОСОБА_1 про декриміналізацію злочину та прийняти на цей рахунок законне і обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.365, 366 КПК України 1960 року, п.11 Розділу XI «Перехідних положень» Кримінального процесуального кодексу України в редакції Закону від 13 квітня 2012 року №4652-VI, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію прокурора, який приймав участь при розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.

Постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 травня 2013 року про закриття кримінальної справи у відношенні ОСОБА_1, - скасувати та справу направити на новий судовий розгляд в той же суд.

Судді: