№ 2-2428/07 p.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2007 року Орджонікідзевський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді Маслова М.І.,

при секретарі Скоропляс Л.Ю.,

за участю позивача ОСОБА_1.,

представника відповідача - військової частини А 4510 - М'якушко В.В.,

представника третьої особи - військової частини А 3306 - Корольова С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1до військової частини А 4510 :Третя особа військова частина А 3306 « про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ",

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1. з 9 березня 1992 року перебував у трудових стосунках з Війковою частиною А 4510. Наказом №36 від 1 лютого 2006 року звільнений з роботи за ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату працівників . Однак відповідач, як стверджує позивач, не розрахувавсь з ним . ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з роботи, при цьому просить суд стягнути з відповідача на його користь кошти за період з 13.02.2006 року по 13.07.2006 року (включно). ОСОБА_1. посилається на те, що саме з вини відповідача з ним не було проведено розрахунок (а.с. 1-20, 252, 277). Позивач просить суд зобов'язати третю особу - військову частину А 3306 забезпечити виплату йому суми, яка буде стягнута судом з відповідача (а.с. 371).

Представник відповідача частково визнав позов, погоджуючись сплатити позивачеві за затримку розрахунку суму меншу ніж його середній заробіток за весь час затримки розрахунку, посилаючись на те, що то велика сума, однак представник відповідача визнав період затримки позивачеві частин розрахунку у п'ять місяців (а.с. 353). Крім того, представник відповідача вказує на те, що у відповідача не було коштів для своєчасної виплати позивачеві премії за підсумками роботи у 2005 році та доплати за боєготовність своєчасно повністю несплачену за лютий та березень 2005 року, бо частина знаходиться на фінансовому забезпеченні у в/ч А 3306. У вказаній в/ч кошти були замовлені відразу після звільнення ОСОБА_1. з роботи.

Також представник відповідача посилався на те, що командир в/ч А 4510 має право одноосібно та без будь-яких підстав скасувати виплату премії та доплати або знижати їх розмір, а також, що ці виплати є необов'язковими.

Третя особа представник військової частини А 3306 покладається на рішення суду.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, представника третьої особи, дослідивши докази у справі, суд встановив , що ОСОБА_1. знаходився з військовою частиною А 4510 в трудових правовідносинах, працюючи начальником відділення матеріально-технічного забезпечення (а.с. 61, 72). Наказом № 36 (п.1) від 01.02.2006 року (а.с. 9, 61) ОСОБА_1. був звільнений з роботи по ст. 40 п.1 КЗпП України з 30.12.2005 року, але після його звільнення та убуття, - при непроведнному з ним розрахунку, - був виданий наказ № 43 (п. 3) від 08.02.2006 року - як "редакція" наказу № 36 (п. 1) від 01.02.2006 року, але без пунктів про премію та доплату (а.с. 10), і який був потім скасований у відповідних частинах, як таких, що порушують законодавство, тобто з моменту його видання (а.с. 15, 18).

Відповідно до ч. 1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум,   що   належить   йому  від   підприємства,   установи,   організації,   проводиться   в  день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідач 13.02.2006 року провів розрахунок з ОСОБА_1. по виплатам, які не викликали спору (а.с. 112). В цей же день відповідач не виплатив ОСОБА_1. премію за підсумками роботи в 2005 році і доплату за боєготовність за лютий і березень 2005 року, хоча вказані виплати необхідно було також виплатити ОСОБА_1. в цей день (а.с. 12, 13, 15, 18, 104, 105, 130, 131). Фактично премія була виплачена позивачеві 12.05.2006 року, а доплата -17.07.2006 року (а.с. 97, 113, 114). Можливість отримати доплату ОСОБА_1. мав ще 14.07.2006 року, але отримав її 17.07.2006 року.

Представник відповідача посилається на те, що премія і доплата були виплачені ОСОБА_1. відразу після надходження коштів, але ці доводи не заслуговують на увагу, бо сам наказ про виплату позивачеві доплати за боєготовність був виданий 22.06.2006 року, а про виплату премії -28.04.2006 року, а тому, до видання вказаних наказів, гроші на виплату сум по цим наказам і не замовлялись відповідачем (а.с.127, 10). Таким чином, трудовий конфлікт, по затримці виплати частин розрахунку, був вирішений поза органів, які правомочні розглядати трудовий спор (а.с. 15, 18) та до подання позову.

Тому, у відповідності до ст.ст. 116 (ч. 1), 117 (ч. 1) КЗпП України, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13.02.2006 року по 13.07.2006 року (включно) підлягають задоволенню. Суд враховує, що гроші у відповідача були вже 14.07.2006 року, а тому заслуговують на увагу вимоги позивача про затримку розрахунку саме по 13.07.2006 року (включно). Середній заробіток позивача складає 1228 грн. 81 коп. на місяць (а.с. 68). Затримка розрахунку складає - 5 місяців. Тому суд стягує з відповідача на користь позивача -6144 грн. 05 коп. (Розрахунок: 1228 грн. 81 коп. х 5 місяців).

Посилання представників відповідача на те, що не має вини відповідача в непроведенні своєчасного розрахунку, є безпідставними. При цьому суд враховує, що премію і доплату відповідач не виплатив позивачеві своєчасно без законних на те підстав, і лише після внесення військовим прокурором двох протестів (а.с. 12, 13) вказані суми були виплачені позивачеві (а.с. 14, 15, 17, 18, 113, 114). Посилання на те, що фондом заробітної плати на 2006 рік не передбачені виплати середнього заробітку за затримку розрахунку, що кошти для виплати зарплати надходять 1 раз на місяць, що кошти використовуються за цільовим призначенням (а.с. 98, 111) - не заслуговують на увагу, бо ст. 117 КЗпП України передбачено безумовну відповідальність в не залежності від фонду заробітної плати.

Посилання представника відповідача на те, що командир має особисте право одноосібно без будь-яких підстав скасувати виплату премії та доплати або зменшувати їх розмір, або не сплачувати їх своєчасно (а.с. 62-63, пояснення представника відповідача стосовно до наказу № 43 п.3 /а.с. 10) і при тому, що військовим прокурором було встановлено у в/ч А 4510 порушення ст. 13 ЗУ "Про оплату праці" (а.с. 13), - тобто фактично була встановлена достатність держбюджетних асигнувань, - всі ці посилання представника відповідача не заслуговують на увагу тому, що умови розміру оплати праці робітників регулюються Урядом (ст. 8 (ч. 2) ЗУ "Про оплату праці" ) та договірною системою оплати праці (ст. 14 (ч. 1) ЗУ "Про оплату праці" ) в межах держбюджетних асигнувань (ст. 94 КЗпП України, ст. 13 ЗУ "Про оплату праці" ); причому, робітник про умови оплати праці у бік їх погіршення повинен бути попереджений заздалегідь (ст. 103 КЗпП України, ст. 29 (ч. 2) ЗУ "Про оплату праці" ), але роботодавець не має права в односторонньому порядку погіршувгіти умови оплати праці (ст. 97 (ч. 5) КЗпП України, ст. 22 (ч. 1) ЗУ "Про оплату праці" ), роботодавець зобов'язаний сплачувати заробітну плату (ст. 21 (ч. 1) КЗпП України) причому - регулярно та своєчасно (ст. 115 (ч. 1) КЗпП України, ст. 24 (ч. 1) ЗУ "Про оплату праці" ), заробітна плата є винагородою за труд та за відпрацьований час (ст. 94 (ч.1, 2), ст. 97 (ч. 1) КЗпП України, ст. 1 ЗУ "Про оплату праці"), забороняється будь-яке зниження розмірів оплати праці по нетрудовим підставам (ст. 24 (ч. 3) ЗУ "Про оплату праці" ), держава забезпечує рівність трудових прав громадян (ст. 21 (ч. 1) ЗУ "Про оплату праці" ), право на своєчасну винагороду за труд захищається законом (ст. 43 (абз. 7) Конституції України).

Посилання представника відповідача на те, що премія та доплата є необов'язковими видами заробітної плати, - не заслуговують на увагу тому, що вони мають трудову природу (ст. 94 (ч. 1) КЗпП України, ст. 1 ЗУ "Про оплату праці") та входять у структуру заробітної плати (ст. 2 ЗУ "Про оплату праці" ), а роботодавець зобов'язаний її виплачувати працівнику [ст. 21 (ч. 1) КЗпП України], причому - регулярно (ст. 115 (ч. 1) КЗпП України, ст. 24 (ч. 1) ЗУ "Про оплату праці"), право на своєчасне отримання винагороди за труд захищається законом (ст. 43 (абз. 7) Конституції України).

Посилання представника відповідача на те, що, зокрема, доплата працівнику за підтримку постійної боєготовності військ є необов'язковою заробітною платою - також не заслуговує на увагу тому, що вона є доплатою за особливі умови праці (ст. 2 (ч. 2) ЗУ "Про оплату праці"), причому - така доплата передбачена Урядом (Постанова Кабінету Міністрів України від 09.03.95 р. № 167 зі змінами, встановленими його Постановою від 18.05.01 р. № 541), а підтримка боєготовності є однією з основних складових діяльності Збройних Сил України, робітники яких є також особовим складом Збройних Сил України (ст. 12, ст. 11 (п. 6), ст. 5 (абз. 1) ЗУ "Про Збройні Сили України") при тому, що трудові відносини цих робітників регулюються законодавством про працю (там же - ст. 5 (абз. 5) причому - соціальний захист цих працівників забезпечується на загальних підставах згідно законодавства про працю, якщо інше не передбачено трудовим договором (та же - ст. 16 (абз. 8).

Військова частина А 3306, у якої військова частина А 4510 перебуває на фінансовому забезпеченні та для якої вона фактично виконує функції платника-транзитера держбюджетних грошових коштів від Департаменту фінансів Міністерства оборони, - не розпоряджається коштами її фонду оплати праці, а також не перерозподіляє їх між в/ч А 4510 та в/ч А 3306; військова частина А 3306 не причетна до затримки виплати позивачу премії та доплати як частин розрахунку (а.с. 103, 111, 345, 378, пояснення представника в/ч А 3306). В/ч А 4510 не є ні підрозділом, ні філіалом в/ч А 3306 й вони не є об'єднанням (пояснення представників в/ч А 4510 та в/ч А 3306).

Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд вважає можливим стягнути з відповідача в дохід держави державне мито в розмірі 61 грн. 44 коп., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 30, 60, 61, 88, 208, 209, 215-218, 294, 295 ЦПК України, ст.ст. 116(ч. 1), 117(ч. 1) КЗпП України суд,-          

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1до Військової частини А 4510 задовольнити повністю.

Стягнути з військової частини А 4510 на користь ОСОБА_1-6144 грн. 05 коп., а в дохід держави - державне мито в розмірі 61 грн. 44 коп., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн.

Зобов'язати військову частину А 3306, у якої військова частина А 4510 перебуває на фінансовому забезпеченні, забезпечити виплату позивачеві суми 6144 грн. 05 коп., яка стягується з військової частини А 4510 за цим рішенням.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана в апеляційний суд Харківської області через Орджонікідзевський районний суд м. Харкова протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана в апеляційний суд Харківської області через Орджонікідзевський районний суд м. Харкова протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.