Справа № 2-437/07

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

15  жовтня 2007 року    Широківський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді:      Шевченко О.В.,

при секретарі:               Гетьманенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Широке цивільну справу за позовом ОСОБА_1до Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Мрія", треті особи - Дніпропетровська регіональна філія Центру Державного земельного кадастру України, Широківський районний відділ земельних ресурсів Дніпропетровської області, Олександрівська сільська рада Широківського району Дніпропетровської області, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1звернувся до суду з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Мрія", треті особи - Дніпропетровська регіональна філія Центру Державного земельного кадастру України, Широківський районний відділ земельних ресурсів Дніпропетровської області, Олександрівська сільська рада Широківського району Дніпропетровської області, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 12 лютого 2004 року, укладений між ОСОБА_1та СВК „Мрія", а також про стягнення з відповідача на користь позивача судового збор у розмірі 8,50 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 7,50 грн.,   витрат на правову допомогу в розмірі 450 грн.

В обгрунтування позову позивач в позовній заяві посилається на те, що 12 лютого 2004 року між ним та СВК „Мрія" укладений договор оренди земельної ділянки. В той самий день договір зареєстрований Олександрівською сільською Радою Широківського району Дніпропетровської області у Книзі записів реєстрації Договорів оренди земельних часток (паїв) під №415, тоді як діюче на той час земельне законодавство уже передбачало, починаючи з 1 липня 2003 року, здійснення обов'язкової державної реєстрації договорів оренди землі в регіональних підрозділах Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Декржавному комітеті України по земельних ресурсах". Відповідач, який самостійно складав проект цього договору оренди і займався його державною реєстрацію, до останнього часу не надав йому, як орендодавцеві і одній із його сторін, обов'язкового в таких випадках, одного з екземплярів вказаного вище договору, тим самим позбавивши позивача як можливості своєчасного ознайомлення з умовами цієї оренди землі, так і рівноправності в наших договірних стосунках. Тому, для ознайомлення із змістом цього правочину і, відповідно, здійснення необхідних дій по захисту своїх законних прав як орендодавця цієї землі, він був вимушений особисто звертатись для отримання належним чином засвідченої копії вказаного вище договору оренди до Олександрівської сільської ради і, при цьому, нести безпосередньо пов'язані з цим додаткові витрати. В даному договорі оренди, проект якого складав саме орендар, ним взагалі не визначені умови та строки передачі його земельної ділянки в оренду, а в його пунктах 4.1. (третє речення) та 4.5. (підпункт "а") також існують і суперечності щодо необхідного строку попередження ним орендаря "... про непродовження дії цього Договору;". В самому ж договорі відсутня вказівка на наявність таких обов'язкових додатків до нього, як: кадастровий план земельної ділянки; акт визначення меж земельної ділянки в натурі та акт приймання-передачі об'єкта оренди (ч.4 ст. 15 ЗУ "Про оренду землі"), при цьому зазначений в пункті 1.1. Договору, як такий що додається, план землекористування, взагалі відсутній. Після укладення даного договору оренди землі навіть з такими явними порушенням відповідачем вимог діючого законодавства, що мало місце 12.02.2004 року, представники СВК «Мрія» свідомо не вчинили належних дій щодо його реєстрації в Широківському районному відділенні Дніпропетровської регіональної філії центру Державного земельного кадастру України, як того вимагало діюче законодавство, а обмежилися лише реєстрацією останнього в Олександрійській сільській раді Широківського району Дніпропетровської області, що не є достатнім для набрання ним чинності. Переконливим свідченням того, що відповідачу були відомі вимоги закону щодо обов'язковості саме такої реєстрації цього договору оренди землі і те, що ним свідомо було допущено вказане вище порушення, є сам цей договір, в нижній частині на зворотній стороні якого значиться відповідна незаповнена реєстраційна графа «Договір зареєстрований у книзі записів реєстрації Договорів оренди земельних часток (паїв) Широківський районній філії ДРЦ ДЗК за №______.». Відповідно з наведених вище ним правових підстав, укладений ними 12 лютого 2004 року Договір оренди земельної ділянки має бути визнаний судом недійсним.

Виступаючи в судовому засіданні позивач підтримав обгрунтування позовних вимог, викладені в позовній заяві, в повному обсязі, просив суд задовольнити позов та стягнути з відповідача на його користь судовий збір у розмірі 8,50 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 7,50 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 450 грн.

Виступаючи в судовому засіданні представники позивача підтримали обгрунтування позовних вимог, викладені в позовній заяві, в повному обсязі, просили суд задовольнити позов та стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 8,50 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 7,50 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 450 грн.

Виступаючи в судовому засіданні представник відповідача позов не визнав, просив суд відмовити в задоволенні позову, оскільки відповідач виконує свої обов'язки за договором з позивачем. Однак, пояснив, що станом на 12.02.2004 року відповідачу було відомо про необхідність оформлення договорів оренди в регіональних підрозділах Державного підприємства „Центр державного земельного кадастру". Договори оренди земельних ділянок відповідач розпочав належно реєструвати з березня 2007 року. Вважає неналежну реєстрацію договорів халатністю працівників відповідача.

Треті особи, повідомлені у встановленому законом порядку про час та місце судового засідання, в суд своїх представників не направили, однак на адресу суду надіслали заяви про розгляд справи за відсутності їх представників.

Третя особа - Дніпропетровська регіональна філія Центру Державного земельного кадастру України, повідомлена у встановленому законом порядку про час та місце судового засідання, в суд своїх представників не направила, про причини їх неявки суд не сповістила.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представників позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи в сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі оскільки, згідно ч. 6 ст. 93 Земельного кодексу України, відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом. Ст.. 2 Закону України "Про оренду землі" визначає, що відносини, пов'язані з орендою землі, також регулюються Цивільним кодексом України, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

ОСОБА_1на підставі Державного акту на право приватної власності   на  землю,  серії IV-ДП, №   128091,  від 25.12.2003  року  (а.с. 35) є  власником земельної ділянки, площею 5,220 гектарів на території Олександрівської сільської ради Широківського району Дніпропетровської області.

12 лютого 2004 року між ОСОБА_1 та СВК „Мрія" (с. Олександрівка Широківського району Дніпропетровської області) укладений строком на п"ять років договір оренди земельної ділянки (далі - Договір), загальною площею 5,220 гектарів (а.с. 8).

12 лютого 2004 року зазначений Договір зареєстрований у книзі записів Договорів оренди земельних часток (паїв) Олександрівською сільською Радою Широківського району Дніпропетровської області за № 415 (а.с. 8 - зворот).

Відповідно до статті 15 Закону України "Про оренду землі" однією з істотних умов договору оренди є умови та строки передачі земельної ділянки орендарю.

Як випливає зі змісту Договору, умови та строки передачі земельної ділянки позивача орендарю-відповідачу відсутні.

Згідно ч. 4 ст. 15 Закону України "Про оренду землі", невід'ємною частиною договору оренди землі є:

план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду;

кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів;

акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

акт приймання-передачі об'єкта оренди;

проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом.

Як випливає зі ст. 17 Закону України "Про оренду землі", передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

В даному договорі в порушення вимог ч. 4 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" відсутня вказівка на наявність таких обов'язкових додатків до нього, як: кадастровий план земельної ділянки; акт визначення меж земельної ділянки в натурі та акт приймання-передачі об'єкта оренди. Крім того, зазначений в пункті 1.1. Договору, як такий що додається, план землекористування, взагалі відсутній. Отже, через відсутність акту приймання-передачі об'єкта оренди відповідачем також порушено і ст. 17 Закону України "Про оренду землі".

В пунктах 4.1. Договору (третє речення) та 4.5. Договору (підпункт "а") також існують і суперечності щодо необхідного строку попередження позивачем відповідача "... про непродовження дії цього Договору".

Ч.2 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" визначає, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Крім того, відповідно до ст. 18 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації, про що зазначено і в п. 4.1. Договору.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про оренду землі" укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Закон про державну реєстрацію договорів оренди землі відсутній. Однак, Президент України Указом від 17 лютого 2003 року № 134 «Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру» до прийняття Закону України «Про державний земельний кадастр», Державний Комітет України по земельних ресурсах своїм наказом від 23.05.2003 року № 135 «Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру та удосконалення структури державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» визначили, що з 1 липня 2003 року реєстрацію земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них, договорів оренди землі здійснює державне підприємство «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", яке діє через свої регіональні структурні підрозділи.

Відповідно до п. 3.2. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах 04.05.99 року за N 43, державна реєстрація державних актів на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі здійснюється структурними підрозділами Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України.

Наказом Держкомзему України від 02.07.2003 року за № 174 також було затверджено Тимчасовий порядок ведення державного реєстру земель, відповідно до п. 4.5 якого державну реєстрацію державного акта на право власності на земельну ділянку, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, договору оренди землі у книзі реєстрації здійснює оператор (реєстратор), у межах повноважень якого є земельна ділянка.

Однак, як випливає з тексту Договору, він не пройшов реєстрації у книзі записів реєстрації Договорів оренди земельних часток (паїв) Широківської районної філії ДРЦ ДЗК, що підтверджується останнім рядком Договору, який передбачає таку реєстрацію, але не заповнений до сих пір. Як випливає з пояснень представника відповідача, державна реєстрація не відбулася з вини відповідача.

Отже, при укладенні Договору не було дотримано порядок державної реєстрації договорів оренди землі, яка не відбулася взагалі, а реєстрація Договору у книзі записів Договорів оренди земельних часток (паїв) Олександрівською сільською Радою Широківського району Дніпропетровської області за № 415 не замінює обов'язкової державної реєстрації.

Частина 1 статті 210 ЦК України передбачає, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. ч. 1 і 3 статті 215 ЦК України до підстав недійсності правочину відносить недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 ст.203 ЦКУ. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що Договір оренди земельної ділянки від 12.02.2004 року, укладений між ОСОБА_1та СВК „Мрія" підлягає визнанню недійсним, а позовні вимоги задоволенню

Крім того, з відповідача в порядку ст. 88 ч. 1 ЦПК України на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 8,50 грн., витрати на інформаційно-техічне забезпечення розгляду справи у сумі 7,50 грн., сплачені позивачем при подачі позовної заяви до суду, що підтверджується відповідними квитанціями (а.с. 1,2), та витрати на правову допомогу в розмірі 450 грн., що підтверджується відповідною рахунковою квитанцією (а.с. 37), договором № 004/2007 на представництво інтересів громадян в суді та надання інших правових послуг від 19.02.2007 року (а.с. 36).

На підставі викладеного, керуючись ч.6 ст. 93 ЗК України, ст.2, ст.ст. 15 ч.ч. 2, 4, 17, 18, 20 Закону України «Про оренду землі», наказами Державного комітету по земельним ресурсам України від 02.07.2003 року № 174 «Про затвердження Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель» п. 4.5 та від 04.05.1999 р. за № 43 «Про затвердження Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі» (в останній редакції, внесеній Наказом ДКЗ України від 29.12.2003 р. за №322) п. 3.2, Указом Президента України від 17 лютого 2003 року № 134 «Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру», наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 23.05.2003 року за № 135 «Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру та удосконалення структури державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», ч. 1 ст. 210, ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, ст.ст. 88 ч. 1, 212, 213 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов   ОСОБА_1  задовольнити повністю.

Визнати недійсним Договір оренди земельної ділянки від 12.02.2004 року, укладений між ОСОБА_1 та СВК „Мрія".

Стягнути з СВК „Мрія" на користь ОСОБА_1судовий збір у розмірі 8,50 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 7,50 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 450 грн., всього 466 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 цього Кодексу, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.