ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" липня 2013 р. м. Київ К/9991/61331/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддів:Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,

секретар Юзина О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Державної судової адміністрації України, Апеляційного суду міста Києва, третя особа - Державна казначейська служба України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії за касаційною скаргою Державної судової адміністрації України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2012 року,

в с т а н о в и л а :

В червні 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Державної судової адміністрації України, третя особа - Державна казначейська служба України, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті йому заробітної плати та довічного грошового утримання за період з 01 січня по 28 вересня 2011 року, а також у нарахуванні та виплаті довічного грошового утримання за період з 01 по 31 грудня 2010 року, зобов'язати Державну судову адміністрацію України здійснити нарахування та виплату йому довічного грошового утримання за період з 01 по 31 грудня 2010 року в сумі 8432,52 грн., зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату на його користь заробітної плати, довічного грошового утримання за період з 01 січня по 28 вересня 2011 року у відповідності до вимог діючого на цей час законодавства, зокрема вимог пункту 1 Прикінцевих положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» про те, що суддівська винагорода з 01 січня 2011 року за повний місяць не може бути меншою, ніж його середньомісячний дохід за попередні 12 місяців.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2012 року залучено до участі у справі Апеляційний суд міста Києва в якості другого відповідача.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2012 року, адміністративний позов задоволено частково. Зобов'язано Державну судову адміністрацію України перерахувати на відповідні розрахункові рахунки Апеляційного суду міста Києва для виплати ОСОБА_4 заробітної плати за період з 01 січня по 28 вересня 2011 року у відповідності до вимог діючого на цей час законодавства, зокрема, вимог пункту 1 Прикінцевих положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» про те, що суддівська винагорода з 01 січня 2011 року за повний місяць не може бути меншою, ніж його середньомісячний дохід за попередні 12 місяців. Стягнуто на користь ОСОБА_4 щомісячне грошове утримання у розмірі 8432,52 грн. за відомчою і програмною класифікаціями видатків та кредитування державного бюджету «Виконання рішень судів на користь суддів» за кодом 0501150 через Державну судову адміністрацію України, передбачену в Державному бюджеті України на 2012 рік. В решті вимог відмовлено.

В касаційній скарзі Державна судова адміністрація України, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення адміністративного позову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, перевіривши доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають вказаним вимогам закону.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Указом Президента України «Про ліквідацію військових апеляційних та військових місцевих судів» від 14 вересня 2010 року № 900/2010 постановлено ліквідувати, крім інших, Військовий апеляційний суд Центрального регіону.

Наказом Міністра оборони України № 1285 від 10 листопада 2010 року звільнено з військової служби у запас суддю Військового апеляційного суду Центрального регіону полковника юстиції ОСОБА_4 за пунктом «б» частини сьомої (за станом здоров'я) статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з правом носіння військової форми одягу, з 23 листопада 2010 року виключено із списків особового складу військовослужбовців Військового апеляційного суду Центрального регіону, знято з усіх видів забезпечення військовослужбовців та направлено для зарахування на військовий облік до Солом'янського районного у місті Києві військового комісаріату.

Відповідно до наказу Військового апеляційного суду Центрального регіону від 22 листопада 2010 року № 76к «Про звільнення з військової служби полковника юстиції ОСОБА_4» станом на 23 листопада 2010 року позивач має вислугу років: календарну - 32 роки 01 місяць 04 дні; пільгову - 34 роки 09 місяців 10 днів.

В судах попередніх інстанцій позивач зазначив, що починаючи з 23 листопада 2010 року він втратив статус військовослужбовця, але залишився суддею Військового апеляційного суду Центрального регіону, оскільки з цієї посади його не було звільнено, однак, незважаючи на своєчасне подання до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України необхідних документів, його не було переведено на відповідну посаду судді до іншого суду.

16 травня 2011 року позивач звернувся до Державної судової адміністрації України із заявою про вжиття заходів щодо погашення заборгованості по заробітній платі, у відповідь на яку листом від 24 травня 2011 року № Н-708/11 остання повідомила позивачу, що виплата суддівської винагороди з 01 січня 2011 року суддям ліквідованих судів буде здійснена на підставі довідок ліквідаційних комісій цих судів тими судами, до яких вони будуть обрані чи переведені (згідно рішення Ради суддів України від 21 січня 2011 року № 2).

Наказом голови Апеляційного суду міста Києва від 29 вересня 2011 року № 612-ОС «Про зарахування до штату судді Новова С.О.» позивача зараховано до штату суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва та необхідно вважати його таким, що з 29 вересня 2011 року приступив до виконання своїх обов'язків.

При цьому позивач зазначив, що починаючи з 01 січня 2011 року, у зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування через ліквідацію військових судів, заробітна плата йому не нараховувалась і не виплачувалась, що на його думку, є порушенням конституційних прав громадянина і судді на своєчасне отримання заробітної плати, не нижчої від визначеної законом.

Частково задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що вирішення питання оплати праці позивача з 01 січня 2011 року можливе головою суду, до якого позивача обрано в порядку переведення, але враховуючи, що Державна судова адміністрація України здійснює організаційне забезпечення діяльності органів судової влади з метою створення належних умов функціонування судів і діяльності суддів, представляє суди у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування в межах повноважень, установлених законом, та є головним розпорядником бюджетних коштів у сфері визначення суддівської винагороди, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині зобов'язання Державної судової адміністрації України перерахувати на відповідні розрахункові рахунки Апеляційного суду міста Києва для виплати ОСОБА_4 заробітної плати за період з 01 січня по 28 вересня 2011 року у відповідності до вимог діючого на цей час законодавства, зокрема, вимог пункту 1 Прикінцевих положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» про те, що суддівська винагорода з 01 січня 2011 року за повний місяць не може бути меншою, ніж його середньомісячний дохід за попередні 12 місяців.

Колегія суддів погоджується з такою позицією судів з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Статтею 11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» встановлено затвердити бюджетні призначення головним розпорядникам коштів Державного бюджету України на 2011 рік у розрізі відповідальних виконавців за бюджетними програмами, розподіл видатків на централізовані заходи між адміністративно-територіальними одиницями, розподіл видатків на здійснення правосуддя в розрізі місцевих та апеляційних судів згідно з додатками N 3, N 4, N 5 і N 8 до цього Закону.

Відповідно до додатку 3 - «Розподіл видатків Державного бюджету України на 2011 рік» Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» видатків згідно з відомчою і програмною класифікаціями видатків та кредитування державного бюджету» - «Здійснення правосуддя військовими судами» не передбачено у зв'язку ліквідацією бюджетних установ - військових судів.

Згідно з частинами 1, 2 статті 23 Бюджетного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Частинами 7, 8 статті 23 Бюджетного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у межах загального обсягу бюджетних призначень за бюджетною програмою окремо за загальним та спеціальним фондами бюджету Міністерство фінансів України (місцевий фінансовий орган) за обґрунтованим поданням головного розпорядника бюджетних коштів здійснює перерозподіл бюджетних асигнувань, затверджених у розписі бюджету та кошторисі, в розрізі економічної класифікації видатків бюджету. У межах загального обсягу бюджетних призначень головного розпорядника бюджетних коштів перерозподіл видатків за бюджетними програмами, а також збільшення видатків розвитку за рахунок зменшення інших видатків (окремо за загальним та спеціальним фондами бюджету) здійснюються за рішенням Кабінету Міністрів України (Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, виконавчого органу відповідної місцевої ради), погодженим з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету (відповідною комісією Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевої ради), у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Чинним законодавством не передбачено здійснення перерозподілу видатків, які не було передбачено Бюджетним кодексом України.

Разом з тим, чинним законодавством не врегульовано питання щодо оплати праці суддів ліквідованих військових судів.

Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» організаційними формами суддівського самоврядування є збори суддів, ради суддів, конференції суддів, з'їзд суддів України.

У період між з'їздами суддів України вищим органом суддівського самоврядування є Рада суддів України (ч. 1 ст. 127 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Згідно з ч. 6 ст. 127 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» рішення Ради суддів України, прийняті в межах визначених цим Законом повноважень, є обов'язковими для всіх органів суддівського самоврядування. Рішення Ради суддів України може бути скасовано з'їздом суддів України.

Рішенням Ради суддів України від 21 січня 2011 року, прийнятим за зверненням Державної судової адміністрації України, рекомендовано головам судів, до яких Верховною Радою України будуть обрані чи переведені Президентом України судді ліквідованих судів, після їх прийняття на роботу на відповідні посади в судах, здійснити оплату суддівської винагороди з 01 січня 2011 року на підставі довідок ліквідаційних комісій ліквідованих судів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, щодо обґрунтованості частини позовних вимог, а тому право позивача підлягає захисту шляхом зобов'язання відповідача перерахувати на відповідні розрахункові рахунки Апеляційного суду міста Києва кошти для виплати ОСОБА_4 заробітної плати за період з 01 січня по 28 вересня 2011 року у відповідності до вимог діючого на цей час законодавства, зокрема, вимог пункту 1 Прикінцевих положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» про те, що суддівська винагорода з 01 січня 2011 року за повний місяць не може бути меншою, ніж його середньомісячний дохід за попередні 12 місяців.

В той же час, зобов'язуючи Державну судову адміністрацію України перерахувати кошти на відповідні розрахункові рахунки Апеляційного суду міста Києва для виплати позивачу заробітної плати за період з 01 січня по 28 вересня 2011 року, судом першої інстанції не наведено відповідних розрахунків заборгованості по заробітній платі та не визначено конкретної суми виплати, яку Державна судова адміністрація України має перерахувати на відповідні розрахункові рахунки Апеляційного суду міста Києва.

Крім того, задовольняючи позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості в частині виплати щомісячного грошового утримання за період за період з 01 по 31 грудня 2010 року в сумі 8432,52 грн., судом першої інстанції не наведено розрахунку стягуваної суми, а також не враховано, що зазначені вимоги не є вимогами по виплаті заробітної плати, а тому щодо цих позовних вимог підлягають застосуванню строки звернення до суду, встановлені статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України. У випадку їх пропущення суду необхідно вирішувати питання про можливість їх поновлення.

Більше того, задовольнивши в цій частині адміністративний позов та встановивши факт порушення права позивача на отримання щомісячного грошового утримання, суд першої інстанції дійшов висновку, про порушення права позивача саме на отримання одноразової грошової допомоги та в обґрунтування задоволення позовних вимог послався на положення статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якою передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової служби, які звільняються з військової служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, після закінчення строку контракту, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, не з'ясувавши при цьому правову природу заявлених до стягнення грошових коштів.

Суд апеляційної інстанції зазначених помилок не виправив.

Згідно з ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Частиною 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій допущено порушення норм процесуального права, зокрема статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Державної судової адміністрації України задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2012 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді: З оригіналом згідно помічник судді Н.В. Мостова Я.Л. Іваненко М.І. Мойсюк В.В. Тракало