КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4287/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Журавель В.О. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

І М Е НЕ М У К Р А Ї Н И

26 червня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Вівдиченко Т.Р.

Суддів Ключковича В.Ю.,

Федорової Г.Г.

За участю секретаря Славкової О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСИМУС КОНСТРАКШН» до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «МАКСИМУС КОНСТРАКШН» звернувся до суду із позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби, просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.07.2011 року №№ 0000682301/546 та 0000672301/547.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2011 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач - ДПІ в Обухівському районі Київської області ДПС звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість винесення податковим органом оскаржуваних повідомлень-рішень з огляду на недоведеність відповідачем безпідставності віднесення позивачем понесених витрат по господарським операціям з ТОВ «Лідерінвестбуд» до складу валових витрат та формування внаслідок господарських операцій з ТОВ «БМК Аркада» податкового кредиту.

З такими висновками суду колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, Державною податковою інспекцією в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби проведено планову виїзну перевірку ТОВ «МАКСИМУС КОНСТРАКШН» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 31.03.2011 року, за підсумками якої складено Акт від 20.06.2011 року №966/2301/31201909 та виявлені, зокрема, порушення п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 1192021,0 грн., в тому числі за І квартал 2011 року - на 41594,0 грн. Також, виявлені порушення пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 2022438,0 грн., в тому числі за період з квітня по липень 2010 року на суму 989793,0 грн.

За наслідками перевірки та виявлення вищезгаданих порушень, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.07.2011 року №000682301/546, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1237241,25 грн., з них 989793,0 грн. - за основним платежем, 247448,25 грн. - за штрафними санкціями.

Також, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.07.2011 року №0000672301/547, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 41595,0 грн., в тому числі 41594,0 грн. - за основним платежем, 1,0 грн. - за штрафними санкціями.

Обговорюючи правомірність прийняття ДПІ в Обухівському районі Київської області ДПС зазначених податкових повідомлень-рішень, колегія суддів зважає на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, підставою для визначення ТОВ «МАКСИМУС КОНСТРАКШН» грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість стало виявлення податковим органом під час перевірки позивача, отримання останнім послуг від ТОВ «БМК Аркада» та ТОВ «Лідерінвестбуд» за договорами субпідряду, господарські операції по яким не створюють юридичних наслідків і фактично не відбулись.

Вказані висновки контролюючого органу ґрунтуються на тому, що ТОВ «БМК Аркада» у податковій звітності не було задекларовано відповідні показники зміни майнового стану, спричинені господарськими відносинами з ТОВ «МАКСИМУС КОНСТРАКШН».

Також, податковий орган звертає увагу на те, що акти, складені сторонами договорів субпідряду про виконані роботи, не відповідають примірним формам первинних документів з обліку в будівництві, що затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України.

Крім того, відповідач посилається на відсутність у ТОВ «БМК Аркада» достатньої кількості працюючих для виконання робіт у обсягах задекларованого доходу, що свідчить про нереальність фактичного виконання ним угод, в тому числі, укладених з позивачем. На обґрунтування відсутності фактично виконаних робіт за договорами субпідряду, укладеними між позивачем та ТОВ «БМК Аркада», відповідач наголошує на тому, що 22.09.2010 року свідоцтво платника податку на додану вартість цього підприємства було анульовано.

Водночас, відповідач зауважує на те, що ТОВ «Лідерінвестбуд» визнано банкрутом - відповідно до ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2011 року по справі №38/5005/13687/2011.

Аналізуючи наведені доводи, колегія суддів зважає на наступне.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відтак, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні вищенаведених норм є: здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності (продукція, роботи чи послуги), які мають вартісний характер і цінове вираження.

У відповідності до положень п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно п. 5.1 та п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 зазначеного Закону, валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, зокрема, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР встановлено, що об'єктом оподаткування з податку на додану вартість є операції платників з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України (п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3).

Відповідно до абз. 3 п. 1.4 ст. 1 названого Закону, поставка послуг - це будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг.

Враховуючи приведені правові норми, колегія суддів зазначає, що для правильного вирішення справи, необхідним є встановлення відповідності взаємовідносин, які виникли між позивачем та ТОВ «БМК Аркада», ТОВ «Лідерінвестбуд» ознакам господарської діяльності, а саме - спрямованості укладених угод на реальне настання господарських наслідків, а для цілей оподаткування - встановлення правосуб'єктності їх учасників.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у квітні - липні 2010 року позивач вступав у господарські взаємовідносини з ТОВ «БМК Аркада». Так, між зазначеними суб'єктами господарювання були укладені договори субпідряду №58/23 від 02.03.2010 року, №55/13 від 19.04.2010 року, №61/37 від 03.04.2010 року, №66/47 від 16.04.2010 року і додаткова угода до нього №1 від 16.04.2010 року, №66/47 від 16.04.2010 року і додаткова угода до нього №2 від 05.07.2010 року, №56/14 від 19.04.2010 року, №58/16 від 19.04.2010 року, №78/49 від 13.05.2010 року, №93/57 від 28.05.2010 року, №112/88 від 16.07.2010 року, додаткова угода №1 від 25.06.2010 року до договору субпідряду №93/57 від 28.05.2010 року, за умовами яких ТОВ «БМК Аркада» як субпідрядник зобов'язувалось здійснити будівельно-монтажі роботи, демонтажні роботи та роботи з влаштування фасаду. За результатами виконання умов договорів між позивачем і ТОВ «БМК Аркада» складено акти виконаних робіт.

У зв'язку із проведеними господарськими операціями, ТОВ «БМК Аркада» виписало позивачу податкові накладні на кожну поставку субпідрядних послуг. Виписані податкові накладні відповідають вимогам до змісту таких, встановленим положеннями пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів зазначає, що первинні документи, складені в процесі вищеописаних господарських відносин відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Із матеріалів справи вбачається, що субпідрядні роботи замовлені позивачем у ТОВ «БМК Аркада» з метою виконання договорів підряду, укладених з іншими суб'єктами господарювання: ТОВ КБК «Альянс», ПАТ «ВТБ БАНК», ПАТ «Лінде Газ Україна». Фактичне виконання даних робіт підтверджується первинними документами, складеними між позивачем та названими контрагентами: договорами, актами виконаних підрядних робіт, договірними цінами, довідками про вартість виконаних підрядних робіт.

Щодо відносин позивача з ТОВ «Лідерінвестбуд», колегією суддів встановлено, що між зазначеними Товариствами укладено договір субпідряду №1/03СП від 01.03.2011 року, за яким підрядник (позивач) доручає, а субпідрядник (ТОВ «Лідерінвестбуд»), в межах договірної ціни, виконує власними та залученими силами та засобами роботи з влаштування фасаду на об'єкті, розташованому в м. Києві на вул. Лебединській, 3-Б.

Виконання робіт за вказаним договором підтверджується складеним сторонами актом виконаних субпідрядних робіт №ЛЛ-519 за березень 2011 року.

Згідно довідки Головного управління статистики у Київській області №1895/2007 з ЄДРПОУ, видами діяльності ТОВ «Максимус Констракшн» є монтаж та встановлення збірних конструкцій, діяльність у сфері інжинірингу, будівництво будівель, оптова торгівля будівельними матеріалами, роздрібна торгівля залізними виробами, фарбами, склом, організація перевезення вантажів. Відтак, вище досліджені договірні відносини кореспондуються з напрямками діяльності позивача.

Також, колегія суддів зауважує, що позивач має ліцензію Державної архітектурно-будівельної інспекції на провадження господарської діяльності, пов'язаної зі створення об'єктів архітектури за переліком робіт згідно з додатком до неї, строком дії до 10.02.2014 року. Аналогічна ліцензія, копія якої міститься в матеріалах справи, видана Державною архітектурно-будівельною інспекцією ТОВ «БМК Аркада», що діяла до 09.12.2011 року. ТОВ «Лідерінвестбуд», згідно ліцензії Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області від 09.03.2010 року також мав право здійснювати господарську діяльність пов'язану зі створенням об'єктів архітектури, що діяла до 21.04.2011 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції в тому, що господарські операції, які відбулись між позивачем та ТОВ «БМК Аркада», ТОВ «Лідерінвестбуд» на виконання договорів субпідряду достатньо підтверджуються належними первинними документами.

Надаючи правову оцінку правомірності формування позивачем податкового кредиту внаслідок угод з ТОВ «БМК Аркада», колегія суддів виходить із наступного.

Податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно із Законом № 168/97-ВР (п. 1.7 ст. 1).

За правилами п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Частинами 1-3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до п.п. 7.2.1, 7.2.6 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За приписами п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, колегія суддів зауважує, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Законом України «Про податок на додану вартість», та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

У матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних ТОВ «БМК Аркада» не було зареєстрованим платником податку на додану вартість, а тому не мав права виписувати податкові накладні. Анулювання відповідного свідоцтва, на яке посилається відповідач, відбулось 22.09.2010 року, в той час як останні досліджені господарські операції між позивачем та ТОВ «БМК Аркада» здійснені у липні 2010 року. Тому, зазначена відповідачем обставина не спростовує юридичну силу виписаних контрагентом позивачу податкових накладних.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання податкового органу на невідповідність складених в процесі господарської діяльності актів виконання робіт примірним формам (КБ-2в) первинних документів з обліку в будівництві, що затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 року № 554, позаяк зазначені типові форми підлягають обов'язковому застосуванню лише при проведенні взаєморозрахунків за виконані роботи між замовниками та виконавцями робіт з будівництва, що здійснюється за рахунок бюджетних коштів та коштів підприємств, установ і організацій державної власності. По об'єктах, будівництво яких здійснюється за рахунок інших джерел фінансування, типові форми застосовуються відповідно до умов договору підряду, тобто можуть мати довільну форму. У матеріалах справи відсутні докази того, що виконувані ТОВ «БМК Аркада» та ТОВ «Лідерінвестбуд» субпідрядні роботи здійснені за рахунок бюджетних коштів та коштів підприємств, установ і організацій державної власності.

Крім того, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про безпідставність тверджень відповідача про неправомірність формування платником податків податкового кредиту у зв'язку зі сплатою сум ПДВ контрагенту, який не задекларував відповідні показники майнового стану у своїй звітній декларації.

Колегія суддів наголошує, що Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Ключкович В.Ю.

Федорова Г.Г.

Повний текст ухвали виготовлено 02 липня 2013 року

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Ключкович В.Ю.

Федорова Г. Г.