ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 910/9772/13 09.07.13
За позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в
особі Київської міської ради
До Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОКАС»
Про зобов'язання повернути земельну ділянку
Суддя Станік С.Р.
Представники сторін:
Прокурор Стретович М.О. - посвідчення
від позивача не з'явився
від відповідача Григор’ян І.Г. - представник за довіреністю
В судовому засіданні 09.07.2013 судом на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Заступник прокурора міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради з позовом до відповідача про зобов'язання відповідача повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 0,23 га, вартістю 17 454 484,53 грн., кадастровий номер 8000000000:91:175:0013, яка розташована на перетині вул. Стрілецької та пров. Георгіївського, 9/11 у Шевченківському районі міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2013 порушено провадження у справі № 910/9772/13, розгляд справи призначено на 11.06.2013.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.06.2013 розгляд справи відкладено до 09.07.2013.
В судовому засіданні 09.07.2013 прокурор викладені у позові в інтересах держави вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. В обгрунтування поданого в інтересах держави позову прокурор посилається на те, що відповідачем після закінчення строку дії договору оренди, оренди земельну ділянку повернуто не було, що на думку прокурора згідно ст. 34 Закону України «Про оренду землі» є підставами для зобов'язання відповідача повернути наведену вище земельну ділянку Київській міській раді в судовому порядку.
Київська міська рада в судові засідання 26.03.2013 та 11.04.2013 представників не направляла, причин неявки представників суд не повідомляла. Про проведення судового засідання була повідомлена належним чином за адресою свого місцезнаходження. Через канцелярію Господарського суду міста Києва заяв та клопотань не подавала. Також, суд зазначає про те, що позивач не був обмежений у своїх процесуальних правах щодо надання документів через канцелярію суду, про що зазначалось в ухвалах суду.
Представник відповідача в судовому засіданні 09.07.2013 проти заявлених вимог заперечував,
просив суд у задоволенні позову відмовити. В обгрунтування заперечень у письмовому відзиві посилався на те, що постановою Вищого господарського суду України від 25.11.2009 було скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2007 в справі № 17/386, яким було визнано укладеним, з дня набрання даним рішенням законної сили, договір оренди земельної ділянки площею 0,23 га на перетині вул. Стрілецької та пров. Георгіївського, 9/11 у Шевченківському районі м. Києва між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДОКАС" у відповідній в редакції, а тому, на думку відповідача, він на даний час є землекористувачем земельної ділянки, а не орендарем згідно договору оренди, що виключає його обов'язок звільнити земельну ділянку саме внаслідок закінчення строку дії договору. Також, відповідач наголошував на тому, що на земельній ділянці, яку прокурор у позові просить зобов'язати звільнити, розташовано нерухоме майно, яке належить відповідачу на праві власності.
Справа у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України
Розглянувши надані матеріали справи, заслухавши прокурора, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Пунктом 5 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, встановлених законом.
Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.
З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.
Відповідно до ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує справи, зокрема, за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів, внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або державою.
Конституційний суд у рішенні від 08.04.1999 у справі №3-рн/99 (далі рішення Конституційного суду) вказав, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за статтею 2 Арбітражного процесуального кодексу України (зараз ГПК), є підставою для порушення справи в арбітражному суді.
Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Відповідно до ст.13 Конституції України земля є об"єктом власності Українського народу, від імені якого права власності здійснюють органи державної влади та органи державної влади і місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 84 Земельного кодексу України в державній власності перебувають усі землі України, за винятком комунальної та приватної власності.
Право державної власності на землю набувається та реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради Міністрів АРК, Київської та Севастопольської міської Ради, районних державних адміністрацій у відповідності до закону.
Згідно зі ст. 9 Земельного кодексу України передача земельних ділянок у власність чи користування громадян чи юридичних осіб відноситься до повноважень Ради.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про столицю України місто-герой Київ", місцеве самоврядування у м. Києві здійснюється територіальною громадою міста, в тому числі, через Київську міську раду.
Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України юридичні громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Статтею 9 Земельного кодексу України встановлено, що розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування відноситься до повноважень Київської міської ради.
Відповідно до ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Відповідно до ч. 2 статті 16 Закону України "Про оренду землі", укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.
Згідно п. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Таким чином, прокурором вірно визначено позивача - Київську міську раду, як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
26.06.2007 Київською міською радою прийнято рішення «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "ДОКАС" земельної ділянки для будівництва житлового будинку з вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом на перетині вул. Стрілецької та пров. Георгіївського, 9/11 у Шевченківському районі м. Києва» № 994/1655, відповідно до якого затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "ДОКАС" для будівництва житлового будинку з вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом на перетині вул. Стрілецької та пров. Георгіївського, 9/11 у Шевченківському районі м. Києва (пункт 1), передано товариству з обмеженою відповідальністю "ДОКАС", за умови виконання пункту 3 цього рішення, у короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,23 га для будівництва житлового будинку з вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом на перетині вул. Стрілецької та пров. Георгіївського, 9/11 у Шевченківському районі м. Києва (лист-згода від 09.03.2007 N 352, інвестиційний договір про реконструкцію нежитлового будинку від 30.08.2006 N 20) за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування (пункт 2).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.10.2007 в справі № 17/386 було задоволено позов ТОВ «ДОКАС» до Київської міської ради, Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА), а саме: визнано укладеним, з дня набрання даним рішенням законної сили, договір оренди земельної ділянки площею 0,23 га на перетині вул. Стрілецької та пров. Георгіївського, 9/11 у Шевченківському районі м. Києва між Київською міською радою (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Докас" (01024, м. Київ, пров. Козловського,5, к.14, код ЄДРПОУ 32664789) в редакції, яка була підписана Товариством з обмеженою відповідальністю "Докас" 30 серпня 2007 року та відповідає вимогам Закону України "Про оренду землі" та Типовому договору оренди землі, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України №220 від 03.03.2004, а земельну ділянку такою, що передана, з моменту набрання чинності судовим рішенням на умовах, визначених договором, а також зобов'язано Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зареєструвати договір оренди земельної ділянки з усіма додатками, що є його невід'ємними частинами, між Орендодавцем -Київською міською радою та Орендарем -Товариством з обмеженою відповідальністю "Докас", у встановленому порядку.
19.12.2007 Головним управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів за № 91-6-00736 було зареєстровано договір оренди земельної ділянки) між Київською міською радою, як орендодавцем, та ТОВ «ДОКАС», як орендарем, згідно умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду (строкове, платне користування) земельну ділянку, визначену цим договором.
Пунктом 2.1 договору оренди від 19.12.2007 визначено, що об'єктом оренди відповідно до цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - перетин вул. Стрілецької та пров. Георгіївського, 9/11 у Шевченківському районі міста Києва, розмір - 2232 кв.м.; цільове призначення - для будівництва житлового будинку з вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом, кадастровий номер - 8000000000:91:175:0013.
Згідно пункту 3.1 договору оренди, договір укладено на 5 років.
Відповідно до п. 6.1. договору, передача земельної ділянки здійснюється за актом приймання-передачі об'єкта оренди в день державної реєстрації до цього договору. Право на оренду земельної ділянки виникає після державної реєстрації цього договору (п. 6.2.).
Відповідно до п. 7.1 договору, після припинення дії цього договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому, порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.
Згідно пункту 8.4 договору, орендар зобов'язаний повернути земельну ділянку орендодавцю у стані, придатному для її подальшого використання, після припинення дії цього договору.
Відповідно до п. 11.3. договору, договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законодавством України, поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря, ліквідації юридичної особи - орендаря. Договір припиняється також і в інших випадках, передбачених законом.
Також, відповідно до Акту приймання - передачі земельної ділянки від 19.12.2007, відповідач - ТОВ «ДОКАС» прийняв в оренду земельну ділянку з наступними характеристиками: місце розташування - перетин вул. Стрілецької та пров. Георгіївського, 9/11 у Шевченківському районі міста Києва, розмір - 2232 кв.м.; цільове призначення - для будівництва житлового будинку з вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом, кадастровий номер - 8000000000:91:175:0013.
Відповідно до довідки Департаменту земельних ресурсів КМДА від 25.04.2013 № 05707-8456, виданої на запит прокуратури міста Києва, договір оренди земельної ділянки на перетині вул. Стрілецької та пров. Георгіївського, 9/11 у Шевченківському районі міста Києва, розмір - 2232 кв.м.; цільове призначення - для будівництва житлового будинку з вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом, кадастровий номер - 8000000000:91:175:0013, зареєстрований 19.12.2007 за № 91-6-00736 станом на 25.04.2013 у Департаменті земельних ресурсів не знятий з реєстрації. Термін дії вказаного договору закінчився 19.12.2012. Станом на 25.04.2013 від ТОВ «ДОКАС» клопотання про поновлення договору оренди земельної ділянки - не надходило.
Згідно листа Департаменту земельних ресурсів КМДА від 20.05.2013 № 05707/9716 , виданого на запит прокуратури міста Києва, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з наступними характеристиками: місце розташування - перетин вул. Стрілецької та пров. Георгіївського, 9/11 у Шевченківському районі міста Києва, розмір - 2232 кв.м.; цільове призначення - для будівництва житлового будинку з вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом, кадастровий номер - 8000000000:91:175:0013, складає 17 454 484,53 грн.
Відповідно до договорів купівлі - продажу від 13.03.2009 та від 03.06.2010, ТОВ «ДОКАС» придбано нежилі будинки за адресами: м. Київ, вул.. Рейтарська, 16 (літ. Б) та вул. Рейтарська, буд. 18, щодо яких відповідач у позові наголошував на тому, що вони розташовані на спірній земельній ділянці.
Відповідачем до матеріалів справи було додано належним чином ним засвідчену копію постанови Вищого господарського суду України від 25.11.2009 в справі № 17/386, відповідно до якої рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2007 в справі № 17/386 - скасовано з тих підстав, що обраний позивачем спосіб захисту не відповідає приписам статті 16 Цивільного кодексу України.
Також , відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 26.03.2013 в справі № 17/386-36/14-51/197-34/114-10/544, винесену за результатами нового розгляду справи № 17/386, було залишено в силі постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2012 та рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2012 у справі № 17/386-36/14-51/197-34/114-10/544, яким задоволено позов ТОВ «ДОКАС» до Київської міської ради, Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) про зобов'язання укласти договір оренди земельної ділянки на перетині вул. Стрілецької та пров. Георгіївського, 9/11 у Шевченківському районі міста Києва, розмір - 2232 кв.м.; цільове призначення - для будівництва житлового будинку з вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом, кадастровий номер - 8000000000:91:175:0013, та вчинити усі інші необхідні дії для оформлення і реєстрації ТОВ «ДОКАС» договору оренди земельної ділянки в редакції, викладеній у резолютивній частині рішення.
Постанова Вищого господарського суду України від 26.03.2013 в справі № 17/386-36/14-51/197-34/114-10/544, винесену за результатами нового розгляду справи № 17/386, мотивована тим, що (дослівно): «судами попередніх інстанцій за результатами дослідження наявних у справі доказів, встановлено обставини, які свідчать про надання Київською міською радою, що здійснює правомочності власника відповідної земельної ділянки від імені територіальної громади, своєї згоди на укладення договору оренди шляхом прийняття на сесії з цього приводу позитивного рішення, на підставі якого має буті укладено договір оренди як документ, що посвідчує надане рішенням право на земельну ділянку. За таких обставин, враховуючи існування чинного рішення органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки в оренду, наявність прямої вказівки закону щодо обов'язковості укладання договору оренди землі із земель державної або комунальної власності, суди дійшли правильного висновку щодо досягнення сторонами взаємної згоди стосовно укладення договору оренди спірної земельної ділянки, а відтак наявність підстав для задоволення вимог ТОВ "ДОКАС" з метою запобігання зловживанню Київською міською радою своїм правом на надання в оренду земельної ділянки від імені територіальної громади у зв'язку з ухиленням від оформлення договору оренди, право на яку набуто на підставі прийнятого на сесії рішення».
Згідно статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
П. 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2012 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» визначає, що не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій). Хоча фактам, встановленим іншими судовими рішеннями, крім зазначених у статті 35 ГПК, й не надано преюдиціального значення для господарських судів, але вони мають враховуватися судами у розгляді справ з урахуванням загальних правил статті 43 названого Кодексу щодо оцінки доказів. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.
У рішенні від 25.07.2002 по справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.
Відповідно до статті 123 Земельного кодексу України, юридична особа, зацікавлена в одержані земельної ділянки у користування із земель державної або комунальної власності звертається із відповідним клопотанням до сільської, селищної, міської ради.
Статтею 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Згідно зі статтею 126 Земельного кодексу України, вказане право посвідчується державним актом встановленої форми або договором, який реєструється відповідно до закону.
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно статті 15 Закону України "Про оренду землі", істотною умовою договору оренди землі є зокрема, строк дії договору оренди.
Статтею 31 Закону України "Про оренду землі", договір оренди припиняється в разі закінчення строк, на який його було укладено. У разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором (стаття 34 Закону України "Про оренду землі").
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.
Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З урахуванням вищевикладеного, судом встановлено, що на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2007 в справі № 17/386, 19.12.2007 Головним управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів за № 91-6-00736 було зареєстровано договір оренди земельної ділянки) між Київською міською радою, як орендодавцем, та ТОВ «ДОКАС», як орендарем, згідно умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду на 5 років, тобто до 19.12.2012 земельну ділянку з наступними характеристиками: місце розташування - перетин вул. Стрілецької та пров. Георгіївського, 9/11 у Шевченківському районі міста Києва, розмір - 2232 кв.м.; цільове призначення - для будівництва житлового будинку з вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом, кадастровий номер - 8000000000:91:175:0013.
В свою чергу, постановою Вищого господарського суду України від 26.03.2013 в справі № 17/386-36/14-51/197-34/114-10/544, винесену за результатами нового розгляду справи № 17/386, встановлено обставину досягнення сторонами взаємної згоди стосовно укладення договору оренди спірної земельної ділянки внаслідок існування чинного рішення органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки в оренду, наявність прямої вказівки закону щодо обов'язковості укладання договору оренди землі із земель державної або комунальної власності, а отже, відповідач з 19.12.007 є саме орендарем спірної земельної ділянки за договором оренди від 19.12.2007, зареєстрованого Головним управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів за № 91-6-00736.
Посилання відповідача як на підставу відмови у позові на те, що на земельній ділянці, яку прокурор у позові просить зобов'язати звільнити, розташовано нерухоме майно, яке належить відповідачу на праві власності згідно договорів купівлі - продажу від 13.03.2009 та від 03.06.2010 - судом відхиляється як безпідставне та необгрунтоване, оскільки відповідно до частини 2 статті 377 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 120 Земельного кодексу України до набувача об'єкту нерухомості переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, у випадку набуття права користування цією земельною ділянкою попереднім власником нерухомості, тобто умовою набуття права користування землею є надання її в користування у встановленому законодавством порядку до відчуження відповідного об'єкту нерухомості.
Проте, як встановлено судом, рішення Київської міської ради № 994/1655 «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "ДОКАС" земельної ділянки для будівництва житлового будинку з вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом на перетині вул. Стрілецької та пров. Георгіївського, 9/11 у Шевченківському районі м. Києва» було прийнято 26.06.2007, тобто до набуття відповідачем права власності на об'єкти нерухомості за договорами купівлі - продажу від 13.03.2009 та від 03.06.2010, а отже відповідач набув право користування спірною земельною ділянкою саме на підставі наведеного рішення органу місцевого самоврядування та зареєстрованого 19.12.2007 Головним управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів за № 91-6-00736 договору оренди земельної ділянки), згідно умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду на 5 років, тобто до 19.12.2012 земельну ділянку з наступними характеристиками: місце розташування - перетин вул. Стрілецької та пров. Георгіївського, 9/11 у Шевченківському районі міста Києва, розмір - 2232 кв.м.; цільове призначення - для будівництва житлового будинку з вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом, кадастровий номер - 8000000000:91:175:0013.
Таким чином, враховуючи те, що строк дії договору оренди земельної ділянки на перетині вул. Стрілецької та пров. Георгіївського, 9/11 у Шевченківському районі міста Києва, розмір - 2232 кв.м.; цільове призначення - для будівництва житлового будинку з вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом, кадастровий номер - 8000000000:91:175:0013, зареєстрований 19.12.2007 за № 91-6-00736, станом на 25.04.2013 у Департаменті земельних ресурсів не знятий з реєстрації, термін дії вказаного договору закінчився 19.12.2012, а тому відповідач, всупереч п. 7.1 та 11.8 договору та ст.ст. 31, 34 Закону України «Про оренду землі» після закінчення строку дії договору (19.12.2012), орендовану земельну ділянку у власність територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради - не повернув, доказів того, що зазначений договір було продовжено -суду станом на момент вирішення спору не надано, як не надано доказів того, що орган, уповноважений на розпорядження землями територіальної громади міста Києва -Київська міська рада в порядку ст. ст. 9, 116 Земельного кодексу України приймала рішення про продовження терміну дії зазначеного договору.
Таким чином, враховуючи те, обов'язок по поверненню спірної земельної ділянки покладено саме на відповідача згідно п. 7.1 та п. 8.4 договору та ст.ст. 31, 34 Закону України «Про оренду землі», який ним не виконано і належних доказів його виконання суду станом на момент вирішення спору не надано, а тому з урахуванням приписів ст. 34 Закону України «Про оренду землі», суд дійшов висновку про те, що вимога прокурора про зобов'язання відповідача повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 0,23 га, вартістю 17 454 484,53 грн., кадастровий номер 8000000000:91:175:0013, яка розташована на перетині вул. Стрілецької та пров. Георгіївського, 9/11 у Шевченківському районі міста Києва- є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Судовий збір за вимогу немайнового характеру, відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити.
2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ДОКАС» (код ЄДРПОУ 32664789, місцезнаходження: 01024 м.Київ, пров. Івана Козловського, 5 , кв. 14) повернути Київській міській раді (код ЄДРПОУ 22883141, місцезнаходження: 01044 м.Київ, вул. Хрещатик, 36) земельну ділянку площею 0,23 га, вартістю 17 454 484,53 грн., кадастровий номер 8000000000:91:175:0013, яка розташована на перетині вул. Стрілецької та пров. Георгіївського, 9/11 у Шевченківському районі міста Києва.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОКАС» (код ЄДРПОУ 32664789, місцезнаходження: 01024 м.Київ, пров. Івана Козловського, 5 , кв. 14) в дохід Державного бюджету України судовий збір в сумі 1 147 (одна тисяча сто сорок сім) грн. 00 коп.
4. У відповідності до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України видати наказ.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя С.Р. Станік
Дата складання повного тексту рішення - 15.07.2013