09.07.2013
Справа № 335/3652/13-ц
2/335/1419/2013
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 липня 2013 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Гашук К.В., при секретарі Соловйовій А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» в особі Запорізької філії ПАТ «Кредитпромбанк», 3-ті особи: ОСОБА_2 України, Інспекція з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області про визнання кредитного договору недійсним,-
В С Т А Н О В И В :
У квітні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Кредитпромбанк» в особі Запорізької філії ПАТ «Кредитпромбанк» про захист прав споживачів, визнання кредитного договору частково недійсним і спонукання до здійснення перерахунку заборгованості.
В обґрунтування позову зазначав, що 14.11.2006 року між ним та ПАТ «Кредитпромбанк» був укладений кредитний договір № 06/41/06-Склн, згідно якого валютою зобов’язання була іноземна валюта – долар США.
Зазначений договір не відповідає вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки в ньому не було відображено суму кредиту, детального розпису загальної вартості кредиту для споживача. Умови кредитного договору є несправедливими, оскільки наслідком виконання зобов’язань договору є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду позичальника, споживача кредитних послуг. Ненадання вказаної інформації зробило неможливим для позивача прийняти усвідомлене та виважене рішення відносно укладення оспорюваного кредитного договору. При укладенні кредитного договору було порушено Постанову НБУ № 168 від 10.05.2007 року, відповідно до якої у разі надання кредиту в іноземній валюті банк зобов’язаний попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов’язань за кредитним договором несе споживач.
Відповідно до п. 1.1 кредитного договору банк зобов’язаний видати позичальнику кредитні кошти в сумі 12 000 доларів США, що було еквівалентно 60 600 грн. на момент видачі.
Позивач, як резидент України, доходи одержував виключно у національній валюті і не міг знати про всі ризики відносно виконання зобов’язань в іноземній валюті, а обов’язок попереджати позичальника про ці ризики покладено саме на банк.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд на підставі ст. ст. 203, 215, ч. 1 ст. 230 ЦК України, визнати недійсним кредитний договір № 06/41/06-Склн від 14.11.2006 року.
В ході судового розгляду справи, через канцелярію суду надійшла уточнена позовна заява, в якій ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним кредитний договір № 06/06/05 НВк від 03.08.2007 року.
У судовому засіданні позивач пояснив, що вказана уточнена позовна заява ним подана помилково, оскільки стосується іншого кредитного договору. Просив суд розглядати лише первісні позовні вимоги, підтримав їх в повному обсязі та наполягав на їх задоволенні з підстав, зазначених в позовній заяві.
Представники відповідача проти позовних вимог заперечували, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість.
У судове засідання не з’явились представники третіх осіб, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки в судове засідання не повідомили.
Заслухавши пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд доходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Як встановлено судом, між ВАТ «Кредитпромбанк», правонаступником якого є ПАТ «Кредитпромбанк», та ОСОБА_1 14.11.2006 року укладено кредитний договір № 06/41/06-Скнл, за умовами якого ОСОБА_2 відкриває Позичальнику не відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі у іноземній валюті в розмірі 12 000 доларів США строком по 13.11.2011 року. Процентна ставка за кредитом дорівнює 13,75 % річних.
За умовами укладеного кредитного договору, позичальник зобов’язався забезпечити повернення одержаної суми кредитів згідно з умовами цього договору, сплачувати нараховані відсотки за користування кредитними коштами, за порушення строків повернення кредиту сплачувати Банку пеню за кожний день прострочки у розмірі подвійної процентної ставки та ін.
Виходячи зі змісту статей 1046, 1054 ЦК України, відповідальність за валютні ризики лежить саме на позичальнику.
Відповідно до п. 3 ст. 3 та ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договорів та визначенні умов з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, вимог розумності та справедливості.
Статтею 36 Закону України «Про ОСОБА_2 України» визначено, що офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється ОСОБА_2 Банком України.
Валютні курси, як зазначено у ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», встановлюються ОСОБА_2 Банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.
Поряд з цим, згідно Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого Постановою Правління НБУ від 12.11.2003 року № 496, офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема, до долару США, установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют за станом на останню дату.
Отже незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена, а тому, укладаючи кредитний договір в іноземній валюті, сторони приймали на себе певні ризики на випадок зміни валютного курсу.
Згідно ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
У відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (стаття 229 ЦК України), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Згідно ч. 1 ст. 229 ЦК України, істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.
Пленум Верховного Суду України у п. 20 своєї постанови від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз’яснив, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
Істотними умовами кредитного договору відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 та ст. 1054 ЦК України є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.
З тексту укладеного сторонами кредитного договору вбачається, що такі умови договором передбачені і вони були роз'ясненні позичальнику перед укладенням договору, що підтверджується підписом позичальника в кредитному договорі.
Позивачем не доведено суду ні факту умислу в діях відповідача, ні факт обману щодо умов договору про надання кредиту, в тому числі щодо реальної загальної вартості кредиту та окремих видів виплат, а тому позовні вимоги, на думку суду, є безпідставними та необґрунтованими.
Посилання ОСОБА_1 на порушення Банком при укладенні оспорюваного кредитного договору Правил надання банками України інформації споживачу по умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління ОСОБА_2 Банку України № 168 від 10.05.2007 року, суд не приймає до уваги, оскільки кредитний договір укладався між сторонами 14.11.2006 року, тобто значно раніше ніж були затверджені зазначені вище Правила.
Враховуючи вищевикладене суд доходить до висновку, що вимоги позивача про визнання недійсним кредитного договору не ґрунтуються на вимогах закону та задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд,-
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» в особі Запорізької філії ПАТ «Кредитпромбанк», 3-ті особи: ОСОБА_2 України, Інспекція з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області про визнання кредитного договору недійсним - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: К.В. Гашук