Справа № 201/4159/2012

Провадження № 2/201/1501/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2013 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Федоріщева С.С.

при секретарі - Нижник І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання незаконними дій відносно зміни в односторонньому порядку умов кредитного договору, зобов'язання здійснити перерахунок за кредитним договором та стягнення судових витрат, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання незаконними дій відносно зміни в односторонньому порядку умов кредитного договору, зобов'язання здійснити перерахунок за кредитним договором та стягнення судових витрат.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що у 2005 року між ним, ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» було укладено договір на відкриття та обслуговування кредитної картки. Даний договір позивачем було виконано в повному обсязі з погашенням усієї суми кредиту у 2006 році. Однак з телефонної розмови з працівником ПАТ КБ «ПриватБанк», яка відбулась у червні 2012 року, позивачу стало відомо, що він нібито має заборгованість перед банком у розмірі 25 000,0 гривень. З того моменту від працівників банку надійшло багато дзвінків, але, не зважаючи на прохання позивача, останній так і не отримав у письмовому вигляді інформацію, що відображала б стан його заборгованості. Листів, повідомлень, вимог або претензій ОСОБА_1 від банку не отримував. Крім того, позивач зазначає, що з моменту укладення кредитного договору сплинуло більше семи років, копія договору у нього не зберіглася, що унеможливлює зазначення номеру кредитного договору, дати його укладення, номеру карткового рахунку та суми наданих кредитних коштів. Тому, 14 грудня 2012 року ОСОБА_1 на адресу відповідача було надіслано листа з проханням пояснити, чому за ним існує заборгованість та надати копії підтверджуючих документів. Листом ПАТ КБ «ПриватБанк» від 22 лютого 2013 року позивачу було відмовлено у наданні вищевказаної інформації та копій документів. 14 березня 2013 року ОСОБА_1 банком було надано копію довідки, з якої вбачається нібито заборгованість позивача. Виходячи з вищевикладеного ОСОБА_1 вважає, що співробітниками ПАТ КБ «ПриватБанк» порушуються його особисті права, права споживача банківських послуг та права сторони у правовідносинах.

Позивач у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, згідно позовної заяви позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив розгляд справи провести без його участі, на підставі документів, наявних в матеріалах справи.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав суду заяву, в якій просить суд розглядати дану справу без його участі, заперечував проти задоволення позовних вимог, додатково суду було надано письмові заперечення на позовну заяву. У відповідності до цих заперечень відповідач не погоджується з позовними вимогами з наступних підстав. 27 жовтня 2005 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено договори №SAMDP00000000935790 (карта Gold НОМЕР_1), №SAMDP00000000935792 (карта Gold НОМЕР_2), укладення яких позивачем не оспорюється. Крім того, до заяви додано довідку, видану головним бухгалтером ПАТ КБ «ПриватБанк», у відповідності до якої позивач перед банком заборгованості не має, з чого випливає, що він у повному обсязі виконав свої зобов'язання перед банком.

Враховуючи надані сторонами по справі заяви, суд вважає за можливе на підставі ст. 169 ч. 4 ЦПК України здійснити розгляд даної цивільної справи без участі сторін, обмежившись дослідженням письмових доказів, а також без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ст. 197 ч. 2 ЦПК України.

Дослідивши надані письмові докази, суд встановив наступні обставини та визначив відповідні до них правовідносини. Дійсно, між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» у 2005 році були укладені кредитні договори на відкриття та обслуговування кредитних карток. За цими договорами відповідач свої зобов'язання виконав в повному обсязі, дані обставини підтверджуються як позовною заявою (а.с. 2-3), так і письмовими запереченнями відповідача (а.с. 25-27). У відповідності до копії довідки ПАТ КБ «ПриватБанк» №445711 від 14 березня 2013 року (а.с. 8), загальна заборгованість ОСОБА_1 перед ПАТ КБ «ПриватБанк» станом на 14 березня 2013 року становить 21 499,64 гривень. В свою чергу з наданої представником ПАТ КБ «ПриватБанк» завіреної копії довідки №658242 від 11 червня 2013 року вбачається, що станом на 11 червня 2013 року ОСОБА_1 заборгованості перед банком не має.

Правовідносини, що виникли між сторонами законодавчо урегульовані наступним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 10 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до змісту ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі не підлягають доказуванню; обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: « 1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…».

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Згідно ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконними дій відносно зміни в односторонньому порядку умов кредитного договору, зобов'язання здійснити перерахунок за кредитним договором та стягнення судових витрат є безпідставними та задоволенню не підлягають, оскільки на теперішній час зазначені вище кредитні правовідносини завершені через повне виконання позивачем взятих на себе зобов'язань та відсутністю з боку відповідача до нього матеріальних претензій.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 8, 19, 55, 124 Конституції України, ст. ст. 3, 10, 11, 57, 58, 60, 61, 209, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 15, 16, 509, 526, 530, 627-629, 1054 ЦК України, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання незаконними дій відносно зміни в односторонньому порядку умов кредитного договору, зобов'язання здійснити перерахунок за кредитним договором та стягнення судових витрат - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:С.С. Федоріщев